Рішення від 06.06.2023 по справі 916/763/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/763/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/763/23

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, № 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, № 19, код ЄДРПОУ 40081200)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» (65014, м. Одеса, Лідерсівський бульвар, № 9А, код ЄДРПОУ 36554196)

про стягнення 24689,83 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції учасників справи.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 30.06.2020 № 40-36554196/2020-0001 у розмірі 24689,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 30.06.2020 № 40-36554196/2020-0001 щодо оплати за користування вагонами і контейнерами.

Як зауважує позивач, відповідно до ст.ст. 633, 634 Цивільного кодексу України сторони уклали 30.06.2020 публічний договір приєднання, зміст якого оприлюднений позивачем на сторінці https://uz-cargo.com/contractcarriage.html. Вказаний договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом був укладений шляхом подання відповідачем заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору та направлення позивачем повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-36554196/2020-0001 від 30.06.2020.

Позивач стверджує, що 17.02.2022 відповідно до умов укладеного договору відповідач на станції відправлення Миколаїв-Вантажний передав, а позивач прийняв до перевезення до станції Шпаківка Південної залізниці та видачі одержувачу, яким також є відповідач порожні залізничні вагони (цистерни) з-під масла соняшникова, які направлялись до пункту навантаження: за залізничною накладною № 42074666 - вагони №№ 75038497, 75056291, 77213684, 77219616,77258655, 77259489; за залізничною накладною № 42074682 - вагони №№ 75039693, 77221703, 77259505; за залізничною накладною № 42074658 - вагон №№ 50527506, 77258739.

На підставі листа відповідача від 17.03.2022 № 40/03 та відповідного наказу позивача від 17.03.2022 № 4096 в процесі перевезення вищезазначені вагони були переадресовані на станцію Долинська Одеської залізниці, про що зроблені відповідні відмітки у вищезазначених залізничних накладних, та які прибули на станцію 20.03.2022

Дані вагони були затримані на станційних коліях в очікуванні їх подавання під навантаження з вини відповідача, як вантажовласника, який не вжив відповідних заходів щодо запобігання такого простою на станційних коліях.

Як наголошує позивач, лише в період 24.03.2022 по 25.03.2022 вищезазначені 11 вагонів були поданні із станції Долинська на під'їзну колію ТОВ «Долинський елеватор» на підставі відповідного листа від 24.03.2022 № 03/20. Так, були подані на під'їзну колії ТОВ «Долинський елеватор»: вагони №№ 77258739, 77221703, 75039693, 77259505 (пам'ятка про подавання вагонів № 6) 24.03.2022 о 13:15; вагони №№ 50227506, 75038497, 77213684 (пам'ятка про подавання вагонів № 8) 25.03.2022 об 11:30; вагони №№ 75056291, 77219616, 77258655, 77259489 (пам'ятка про подавання вагонів № 9) 25.03.2022 о 15:30.

Після навантаження зазначені вагони були забрані з під'їзної колії ТОВ «Долинський елеватор» 26.03.2022 (пам'ятка про забирання вагонів № 11) та відправлені відповідачем за накладною № 42645127 зі станції Долинська на станцію Ковель.

Таким чином, за ствердженням позивача, час затримки вагонів на станційних коліях станції Долинська в очікуванні їх подавання під навантаження на під'їзну колії ТОВ «Долинський елеватор» склав від 94 до 120 годин по кожному вагону і відображений в розрахунку ціни позову.

Про затримку вагонів на станції Долинська були складені акти загальної форми №№ 643, 665, 671, 673. Представник Відповідача не прибув для підписання актів загальної форми №№ 643, 665, про що складений акт загальної форми № 830.

Відтак, у зв'язку із затримкою власних порожніх вагонів на станції Долинська у відповідача перед позивачем, на його думку, виникли господарські зобов'язання з оплати 24689,9 грн, оскільки причини затримки не залежать від залізниці, та виникнення обов'язку не залежить від наявності вини відповідача у затримці вагонів.

Водночас, позивач додає, що представник відповідача не погодив дані відомості плати за користування вагонами № 26030005 на суму 20574,9 грн. (без ПДВ), про що свідчить відповідний напис у зазначеній відомості.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 10128/23 від 29.03.2023) зазначив, що вважає вимоги залізниці безпідставними, необгрунтованими, не підтвердженими жодними належними, допустимими та достовірними доказами з огляду на положення Статуту залізниць, Правил складання актів та Правила користування вагонами і контейнерами.

Так, відповідач наголошує, що Правила визначають обов'язковий алгоритм дій у разі затримки вагонів з причин, які залежать від вантажовласника. При цьому саме акт загальної форми ф. ГУ-23, має засвідчувані факт затримки вагонів з вини вантажовласника та є підставою для матеріальної відповідальності відправника, які відповідно до п. 8 Правил, підписуються представниками станції і вантажовласника.

Проте, як звертає увагу відповідач, акти форми ГУ-23 від 20.03.2022 № 643 про початок затримки та акти загальної форми ГУ-23 нд 24.03.2022 № 665, від 25.03.2022 № 671, від 25.03.2022 № 675 про закінчення затримки вантажу, які позивач долучив до позовної заяви па підтвердження факту затримки вагонів та її припинення, складені без участі представника ТОВ «Амадеус Марин», який не був повідомлений про гаку затримку та тим самим був позбавлений можливості представництва та захисту інтересів ТОВ «Амадеуе Марин».

При цьому, відповідач зауважує, що відповідно до оформлених ТОВ «Амадеус Марин» доручень № 1 та № 2 від 01.03.2022 уповноваженими його представниками по станції Долинська, які, зокрема, мають право підписувати акти загальної форми (ГУ-23), відомості плати за користування вагонами, є Кирикович Андрій Миколайович та Слободян Ігор Іванович, та саме ці особи визначені 'ГОВ «Амадеус Марин» відповідальними за взаємодію із залізницею з питань, що витікають з перевезення, а відтак є уповноваженими представника вантажовласника в розумінні Правил.

Додатково відповіда вказує, що ОСОБА_1 , на якого оформлено доручення ТОВ «Амадеус Марин», є директором підприємства та був позбавлений можливості участі у складанні цього акту, оскільки не був про це повідомлений.

Підпис, що проставлений від його імені в актах загальної форми №№ 671 та 673 не є підписом ОСОБА_1 та є підробкою, що може бути встановлено без звернення до експертного висновку шляхом візуального огляду актів га доручення, в якому наведено зразок підписів уповноважених представників ТОВ «Амадеус Марин».

Таким чином, за ствердженням відповідача, позивач був обізнаний, кого саме з представників відповідача слід повідомляти про затримку вагонів на станції призначення. Однак, в порушення вимог Правил позивач не повідомив визначених підприємством уповноважених представників та не направив на офіційні засоби зв'язку ТОВ «Амадеус Марин» жодних повідомлень на ім'я керівника підприємства, що додатково спростовує твердження позивача про затримку вагонів з вини відповідача, а навпаки свідчить про неналежну поведінку позивача в цій ситуації з метою уникнення відповідальності чи перекладання відповідальності на відповідача.

На думку відповідача, акти загальної форми, що є підставою для матеріальної відповідальності, містять очевидні ознаки підробки, тому не можуть бути належними доказами, що підтверджують вимоги позивача, а відтак плата за користування вагонами не може бути віднесена до відповідальності відповідача.

Додатково відповідач пояснює, що позивач зазначає, що представник відповідача не погодив відомості плати за користування вагонами № 26030005 на суму 20574,9 гри. (без ПДВ), про що свідчить відповідний напис у зазначеній відомості та додає на підтвердження цього копію відомості плати за користування вагонами № 26030005, у якій від руки внесено заперечення за підписом К.С. Толстової, проте жодних підтверджень повноважень К.С. Толстової як представника вантажовласника позивач також не надає.

Відтак, відповідач робить висновок, що покладання відповідальності на ТОВ «Амадеус Марин» у вигляді нарахування додаткових платежів, пов'язаних з даними затримками вагонів, є неприпустимим, а вина підприємства в затримці вагонів відсутня та не доведена жодними належними та допустимими доказами.

Окрім того, відповідач, посилаючись на ч. 5 ст. 315 ГК України та п. 137 Статуту залізниць України, які встановлюють скорочений шастимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажоодержувача, просить застосувати строки позовної давності та заявлених позивачем вимог та відмовити в їх задоволенні.

У відповіді на відзив (вх. № 11241/23 від 06.04.2023) позивач зауважив, що ані Правилами № 113, ані іншими Правилами перевезення вантажів, ані іншими нормами чинного законодавства не передбачений обов'язок позивача повідомляти вантажовласника про затримку вагонів саме на станції призначення, а тому позивачем, на його думку, не було порушено вимоги Правил № 113 через неповідомлення відповідача про затримку вагонів на станції призначення.

За ствердженням позивача, також не відповідає фактичним обставинам справи і твердження відповідача про те що останній був позбавлений можливості захисту власних інтересів через неповідомлення його позивачем про затримку вагонів на станції призначення (станція Долинська), оскільки із змісту залізничних накладних №№ 42074666, 42074682, 42074658 вбачається, що відповідач (як одержувач вантажу) 20.03.2022 був повідомлений про прибуття вантажу (порожніх власних вагонів) та отримав його 20.03.2022, про що у графах « 49» та « 53» свідчать відповідні підписи представників перевізника та замовника (одержувача вантажу).

При цьому, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу». Залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має відносно залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України.

Отже, на переконання позивача, будучи повідомленим про прибуття на його адресу порожніх власних вагонів 20.03.2022 та отримавши їх у той же день, відповідач як одержувач вантажу (зазначених вагонів) не міг не знати про їх знаходження на станції Долинська. При цьому, будучи зобов'язаним розпорядитися вищезазначеним вагонами після їх отримання, відповідач не міг не знати про їх затримку (простій) на станції Долинська.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач не був позбавлений можливості захисту власних інтересів через неповідомлення його позивачем про затримку вагонів на станції призначення.

Окрім того, позивач вважає, що твердження відповідача щодо виконання підписів від імені ОСОБА_1 іншою особою є таким, що не підтверджене жодним доказом та не відповідає дійсним обставинам справи. Крім того, можливе невірне зазначення посади ОСОБА_1 («менеджер» замість «директора») не впливає на обсяг його повноважень щодо представлення інтересів відповідача, оскільки повноваження директора є більшими та такими, що не обмежені довіреністю.

Водночас, позивач додає, що як вбачається із змісту залізничних накладних №№ 42074666, 42074682, 42074658 (графа 55 накладних) останні заповнені ОСОБА_2 , як представником відправника вантажу, підпис ОСОБА_2 на відомості № 26030005 плати за користування вагонами скріплена печаткою ТОВ «Амадеус Марин». Крім того, саме представником ТОВ «Амадеус Марин» Толстовою К.С. було засвідчено правильність внесених ним відомостей у накладній № 42645127 на відправлення вагонів, що простоювали на станції Долинська, після їх навантаження зі станції Долинська на станцію Ковель.

Відповідно до інформації ЦСК Філія «Головний інформаційно-обчислювальний центр» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» станом на лютий - березень 2022 року ОСОБА_2 як представник ТОВ «Амадеус Марин» мала відповідний цифровий електронний ключ (електронний цифровий підпис), а отже була уповноваженим представником відповідача. Таким чином, на переконання позивача, твердження відповідача про відсутність повноважень Толстової К.С. на представництво перед позивачем інтересів відповідача є таким, що суперечить фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.

Крім того, позивач звертає увагу, що відомість № 26030005 плати за користування вагонами фактично була підписана Толстової К.С. із запереченнями, які свідчать про відмову визнання такими, що підлягають оплаті, внесених до неї сум плати за користування вагонами. В зв'язку із чим відповідні суми не були списані із особового рахунку відповідача в якості плати за користування вагонами, що і стало підставою звернення позивача до суду.

Щодо застосування до позовних вимог позовної давності позивач вказує, що висновки відповідача про звернення позивача до суду після спливу строку позовної давності є такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки відповідно до вимог п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258. 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. При укладанні договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-36554196/2020-0001 від 30.06.2020 за домовленістю сторін договору було збільшено встановлену законом 6-місячну позовну давність до 1 року (пункт 7.3. договору).

Таким чином, за висновком позивача, звернувшись до суду в лютому 2023 року з вимогою, яка виникла на підставі затримки вагонів, що мала місце в березні 2022 року, останній не пропустив вищезазначену річну позовну давність, а тому, як у випадку 6-місячної позовної давності, так і у випадку річної позовної давності до вимог, що є предметом спору, позивач звернувся до суду в межах встановленої позовної давності.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2023 позовна заява вх.№ 794/23 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.02.2023 позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вх.№794/23 від 24.02.2023) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

03.03.2023 Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 6895/23), із змісту якої заяви вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 28.02.2023.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2023 було прийнято позовну заяву (вх.№ 794/23 від 24.02.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/763/23, постановлено справу № 916/763/23 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачу - АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.03.2023 була надіслана на електронні адреси - postbox@odz.gov.ua та uz@uz.gov.ua, що були зазначені позивачем у позовній заяві.

Відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.03.2023 була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу: 65014, м. Одеса, Лідерсівській бульвар, 9а, та отримана останнім - 14.03.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (вх.№743/23 від 21.03.2023).

29.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10128/23), який судом був прийняти до розгляду та долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього документами.

06.04.2023 позивач надав до суду відповідь на відзив (вх. № 11241/23), яка судом також була прийнята до розгляду та разом із доказами долучена до матеріалів справи № 916/763/23.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах «Савенкова проти України», no. 4469/07, від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України», no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Разом з цим, на підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», №2542023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладненою. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об'єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ст.248 Господарського процесуального кодексу України строк.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

06.06.2023 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

30.06.2020 ТОВ «Амадеус Марин» надав АТ «Укрзалізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №36554196/2020-0001 від 30.06.2020.

Повідомленням про укладання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-36554196/2020-0001 від 30.06.2020 АТ «Укрзалізниця» (перевізник) засвідчило прийняття від ТОВ «Амадеус Марин» (замовник) заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, із присвоєнням кодів: відправника/одержувача - 8416; платника 8210325 та відкрито особовий рахунок з ідентичним кодом.

Таким чином, 30.06.2020 між АТ «Українська залізниця» (перевізник) та ТОВ «Амадеус Марин» (замовник) було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-36554196/2020-0001, що знаходиться у публічному доступі.

Текст договору оприлюднено на сайті Філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» за веб-посиланням: http://uz-сагgо.соm/.

25.02.2022 перевізником оприлюднено нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, яка введена в дію з 01.03.2022, та яка, відповідно до положень п. 9.4. договору, поширюється на всіх осіб, що приєдналися до договору.

Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користуваня) власного вагона перевізника не є орендною платою (п. 1.1 договору).

Надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (п. 1.4 договору).

Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п. 1.5 договору).

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору (п. 1.10 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору замовник зобов'язаний, зокрема, самостійно здійснювати всі необхідні погодження, пов'язані з перевезенням великовагових та негабаритних вантажів, оформляти або організовувати оформлення перевізних документів і документів, необхідних для виконання митних та інших процедур державного контролю при організації перевезень вантажів на власних транспортерах перевізника (пп 2.1.3.2. п. 2.1.3.); сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4); відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5); у строки, встановлені розд.4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п 2.1.7).

Відповідно до п.2.3 договору перевізник зобов'язаний, зокрема, приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації, розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів (п. 2.3.2); складати документи, передбачені п. 1.3, 1.4 та розд. 4 договору, щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору розмір перевізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів. Замовник зобов'язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з: 1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника; 2) компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в Додатку 1-2 до договору. Якщо тарифна відстань за перевезення власних вагонів перевізника в порожньому стані перевищуватиме 2190 км, то плата визначається з використанням формул, наведених у пункті 2 розділу IV Збірника тарифів, за фактичну відстань та коефіцієнту, що коригує вартість за операцію руху залежно від відстані перевезення, який має значення у тарифному поясі «від 2091 км до 2190 км». Під час визначення тарифної відстані за перевезення порожніх власних вагонів перевізника неповні кілометри округлюються до повних за загальними правилами математичного округлення. У випадку оформлення відправки вантажу на експорт сплачуються додаткові збори, передбачені п. 5, 7 розд. III Збірника тарифів, окремо для завантаженого та порожнього вагонів; 3) плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за нормативний термін доставки.

У разі використання власного вагону перевізника після «подвійних операцій», передбачених Правилами користування вагонами, компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника та плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховується.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).

Згідно підпунктів 3.4.3, 3.4.4 договору, моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п. 3.4. договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами.

Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п. 3.4. договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена Договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами.

Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні Замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і підходах до них.

Також плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі актів загальної форми ГУ-23.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Згідно з п. 8.1 договору, сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються виключно власні інформаційні системи перевізника.

Пунктом 8.2. договору передбачене оформлення документів з накладанням КЕП, якщо їх оформлення в електронній формі реалізовано в інформаційних системах перевізника та нормативно-правовими актами не встановлено обов'язковість паперового оформлення, зокрема, актів загальної форми ГУ-23, актів про затримку вагонів форми ГУ-23 а, пам'яток про видачу/приймання вагонів форми ГУ-45. відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, накопичувальної картки зборів за роботи (послуги) та штрафів форми ФДУ-92.

Згідно з п.9.4. договору, зміни (доповнення) до договору Перевізних здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП.

Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення.

Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору. В окремих випадках, за заявою замовника допускається вступ в дію змін до договору раніше, ніж визначено вище.

Якщо Замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до Договору в порядку, передбаченому п. 9.3. договору, або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним.

Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за договором засвідчує повну згоду Замовника з договором та змінами до нього.

17.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» зі станції Миколаїв-Вантажний було відправлено наступні «порожні власні вагони з під олії соняшникової (556208), направляється до пункту навантаження», одержувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин», до станції Шпаківка Південної залізниці:

- за залізничною накладною № 42074666: вагони - №№ 75038497, 75056291, 77213684, 77219616, 77258655, 77259489;

- за залізничною накладною № 42074682: вагони - 75039693, 77221703, 77259505;

- за залізничною накладною № 42074658: вагони - 50527506, 77221729, 77258739.

17.03.2022 на адресу філії «ЦТЛ» АТ «Укрзалізниця» від відповідача надійшов лист № 40/03, у якому він у якості вантажовідправника просив здійснити переадресування за первинними перевізними документами 12 порожніх вагонів №№ 50527506, 77221729, 77258739, 75038497, 75056291, 77213684, 77219616, 77258655, 77259489, 75039693, 77221703, 77259505 за накладними №№ 42074658, 42074666, 42074682 - на адресу ТОВ «Амадеус Марин», станція призначення Долинська та гарантував оплату залізничного тарифу та додаткових зборів зі свого коду платника 8210325.

Переадресування зазначених вагонів було здійснено на підставі наказу № 4096 від 17.03.2022, в залізничні накладні № 42074658, № 42074666 та № 42074682 внесено відповідні зміни щодо станції призначання, а також у графу 49 накладної внесено відомості про дату і номер наказу про переадресування, дату і номери наказу та акту про збільшення термінів доставки.

Вказані вагони прибули на ст.Долинська 20.03.2022. Згідно змісту пункту 52 накладних №№ 42074666, 42074682 та 42074658 видача вантажу була здійснена 20.03.2022.

20.03.2022 ТОВ «Долинський елеватор» листом № 03/18 повідомив начальника станції Долинська, що підприємство тимчасово відмовляється від приймання вагонів, а саме 12 порожніх власних цистерн для навантаження вантажу, які прибули на адресу ТОВ «Амадеус Марин» на свою під'їздну колію по причині термінового відвантаження продукції власності ТОВ «Клен-Е».

Вищезазначені вагони були затримані на станції призначення з вини вантажовласника в очікуванні подачі під вантажні операції, про що працівниками станції Долинська Одеської залізниці було складено акт загальної на віднесення на відповідальність вантажовласника (форми ГУ-23) №643 о 15:06 год 20.03.2022 на початок затримки.

В подальшому, листом № 03/20 від 24.03.2022 ТОВ «Долинський елеватор» повідомило начальника станції Долинська, що підприємство дає дозвіл на подавання порожніх вагонів власності ТОВ «Амадеус Марин», які знаходяться на станційних коліях, за наступним графіком: 24.03.2022 - чотири вагони; 25.03.2022 - сім вагонів.

З наявної в матеріалах справи пам'ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 № 6 від 24.03.2022 вбачається, що відповідачу було надано вагони №№ 77258739, 77221703, 75039693, 77259505 24.03.2022 о 13:15 год.

Затримка вагонів № 77258739, № 77221703, № 75039693, № 77259505 закінчена 24.03.2022 о 13 год. 15 хв. про що складено акт загальної форми ГУ-23 № 665 на віднесення на відповідальність вантажовласника від 24.03.2022.

Позивачем також надано до позову пам'ятки форми ГУ-45 № 8 та № 9 від 25.03.2022, з яких вбачається, що відповідачу 25.03.2022 об 11:30 год було надано вагони №№ 50527506, 75038497, 77213684, а також 25.03.2022 о 15:30 год. було надано вагони №№ 75056291, 77219616, 77258655, 77259489.

Затримка вагонів № 50527506, № 75038497, № 77213684 закінчена 25.03.2022 об 11 год. 30 хв. про що складено акт загальної форми ГУ-23 № 671 на віднесення на відповідальність вантажовласника від 25.03.2022.

Окрім того, затримка вагонів № 75056291, 77219616, 77258655, 77259489 закінчена 25.03.2022 о 15 год. 30 хв. про що складено акт загальної форми ГУ-23 № 673 на віднесення на відповідальність вантажовласника від 25.03.2022.

У зв'язку з тим, що акти загальної форми №№ 643, 665, 671, 673 та пам'ятки ГУ-45 №№ 6, 8, 9, 11 не підписані ТОВ «Амадеус Марин» в паперовому вигляді та представник вантажовласника не з'явився для їх підписання, представниками позивача складено відповідний акт загальної форми №830 від 26.03.2022.

Відповідно до пам'ятки про забирання вагонів ф. ГУ-45 № 11 від 26.03.2022 року вагони №№ 50527506, 75038497, 77213684, 75056291, 77219616, 77258655, 77259489, 77258739, 77221703, 75039693, 77259505 були надані відповідачу для їх подальшого перевезення 26.03.2022 року о 13 год. 55 хв. на підставі накладної № 42645127.

Станцією Долинська складено відомість № 26030005 плати за користування вагонами (форма ГУ-46), в якій зафіксовано, що вагони у кількості 11 шт. перебували у користуванні відповідача 1207:24 годин, у зв'язку із чим нараховано плату за користування вагонами на загальну суму 20574,90 грн (без ПДВ).

Зазначену Відомість представником відповідача Толстовою К.С. підписано із зауваженнями, відповідно до яких останній зазначив, що не приймається до оплати через настання 24.02.2022 воєнного стану в країні, тобто обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що підтверджено листом ТПП згідно нормативних документів.

З акту загальної форми № 840 від 29.03.2022, складеного комерційними агентами, вбачається, що відомість № 26030005 та накопичувальна картка № 27030064 не були підписані в електронному вигляді вантажовласником ТОВ «Амадеус Марин» та підписати їх з оговоркою менеджер ОСОБА_1 не з'явився.

В матеріалах справи наявні доручення ТОВ «Амадеус Марин» № 1 та № 2 від 01.03.2022, з яких вбачається, що уповноваженими особами відповідача по станції Долинська, які мають право, серед іншого підписувати акти загальної форми (ГУ-23) та відомості плати за користування вагонами є Кирикович А.М. та Слободян І.І. відповідно.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

При цьому за правилами ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 15 Цивільного кодексу Українит визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити /реалізувати/ своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Частина 2 ст. 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Частина 1 ст. 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 611 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 ст. 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Уклавши його у спрощеній формі, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Відповідно до пунктів 2, 3 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Відповідно до ст.6 Статуту, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Абзацом 2 пункту 64 Статуту залізниць визначено, що для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії. Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.

Згідно зі ст. 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Відповідно до положень ст. 76 Статуту залізниць України час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі обслуговування залізничної під'їзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання. Час знаходження вагонів на залізничних під'їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях.

Відповідно до п. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Відповідно до п. 121 Статуту вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.

Згідно з положеннями ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до п. 2-4 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. ст. 119-126 Статуту залізниць України), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113 (далі - Правила) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.

У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до п.4 Правил користування вагонами і контейнерами затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Відповідно до пункту 6 Правил користування вагонами і контейнерами, час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів (пункт 12 Правил користування вагонами і контейнерами).

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (пункт 13 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113).

Розмір плати за користування вагонами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (пункт 14 Правил користування вагонами і контейнерами).

Пунктом 16 Правил користування вагонами передбачено випадки, за якими вантажовласники звільняються від сплати плати за користування вагонами, а саме: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі «Примітки» Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Відповідно до п. 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за № 165/3458).

Відповідно до п. 3 Правил складання актів (із змінами і доповненнями), акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Пунктом 5.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури від 29.01.2015 № 17, встановлено, що перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

Відповідно до п. 1.5 Правил оформлення перевізних документів перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів - "Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, державної вагонної компанії, оператора, орендаря)"; для порожніх вагонів - "Порожній власний (орендований) вагон. З-під... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, вагонної компанії або орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)".

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Загальною засадою цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.

Слід відзначити, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17.

Відтак, порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу».

Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.

Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.

Відтак, обов'язковою передумовою для покладення на особу відповідальності за порушення зобов'язання є вчинення особою правопорушення у сфері господарювання та наявність вини особи, яка його порушила.

У господарському праві діє принцип вини зобов'язаної сторони, якщо не доведено протилежне. При цьому, за змістом ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З наведених вище норм права вбачається, що залізниця має право нарахувати плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу за період затримки вагонів з вини та в період перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника та в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Як встановлено судом, 20.03.2022 порожні вагони №№75038497, 75056291, 77213684, 77219616, 77258655, 77259489, 75039693, 77221703, 77259505, 50527506, 77221729, 77258739 прибули на станцію Долинська Одеської залізниці для передачі їх відповідачу під навантаження.

Однак, зазначені вагони не були прийняті відповідачем до навантаження та знаходились у порожньому стані на коліях загального користування станції Долинська Одеської залізниці з 15 год. 06 хв. 20.03.2022.

Як вбачається з листів ТОВ «Долинський елеватор» та зафіксовано в Актах загальної форми №643, 665, 671 та № 673, вагони простоювали на коліях станції у зв'язку з очікуванням звільнення вантажного фронту, а затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції виникла з вини клієнта.

Так, нарахування спірних платежів за позовом пов'язується з фактом перебування спірних вагонів у безпосередньому розпорядженні відповідача на станції Долинська Одеської залізниці у період з 20.03.2022 по 25.03.2022, що не оспорюється останнім.

Так, судом встановлено, що відповідачем дійсно не підписані вищезазначені акти загальної форми, у зв'язку з чим працівниками залізниці відповідно складений акт загальної форми № 830, з якого вбачається, що акти та пам'ятки вантажовласником в паперовому вигляді не підписані та для підпису документів представник не з'явився.

Крім того, ані умовами договору № 40-36554196/2020-0001 від 30.06.2020, ані Правилами складання актів та Правилами користування вагонами та контейнерами не передбачено обов'язок залізниці повідомити вантажовласника про прибуття до підписання Акту загальної форми, у разі затримки його вагонів на станції призначення.

Відповідно до п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами, вантажовласник повинен призначити для приймання і передачі повідомлень працівників; їхні прізвища та номер телефонів надаються начальнику станції.

Однак, в матеріалах справи також відсутні докази надання відповідачем позивачу жодного документу, яким визначено уповноважених працівників відповідача для приймання і передачі повідомлень та не надано засобів зв'язку з такими особами.

При цьому, як вбачається із залізничних накладних № 42074666, № 42074682, 42074658 відповідач був обізнаний про прибуття вантажу 20.03.2022 та відповідно отримав його, про що свідчать відповідні підписи представників перевізника та одержувача вантажу.

Водночас, доставлені 20.03.2022 залізницею на станцію призначення Долинська власні вагони ТОВ «Амадеус Марин» повинно прийняти та забрати на під'їзну колію. Несвоєчасне забирання з колій станції Долинська одержувачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажу, ст.ст.46,47,125 Статуту залізниць України.

Станційні залізничні колії не є місцем безкоштовного зберігання та простою власних вагонів. У разі неможливості прийняти спірні вагони на під'їзну колію, вантажовласник вирішує питання щодо їх переадресування на інші станції під навантаження із власником вагонів. Заходів і до переадресування вагонів ТОВ «Амадеус Марин» здійснено не було.

Окрім того, як свідчить залізнична накладна № 42645127, спірні вагони після їх навантаження 26.03.2022 були відправлені ТОВ «Амадеус Марин» на станцію призначення Ковель.

Відтак, суд погоджується з твердженням позивача, що відповідач, як одерувач зазначених вагонів, не міг не знатти про їх знаходження на станції Долинська, та, будучи зобов'язаним розпорядитись вищезазначеним вантажем після їх отримання, мав достеменно знати про їх затримку до їх фактичного забирання з передавальної колії.

Окрім того, на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів №№ 6, 8, 9, 11, а також актів загальної форми ГУ-23 №№ 643, 665, 671, 673 була складена відомість плати за користування вагонами ф. ГУ-46 № 26030005, яка підписана представником відповідача із зауваженнями, через що і виник спір.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає безпідставними твердження відповідача, що він жодним чином не був повідомлений про складання актів загальної форми № 643, 665, 671, 673, у зв'язку з чим був позбавлений можливості представництва та захисту інтересів ТОВ «Амадеус Марин».

Також суд відхиляє твердження відповідача щодо відсутності поноважень у Толстової К.С., як представника вантажовласника, підписувати відповідну відомість, оскільки з наявних в матеріалах справи залізничнох накладних вбачається, що саме ОСОБА_2 було здійснено відправку спірних вагонів на станцію Долинська. В подальшому, саме Толстовою К.С. було засвідчено привальність внесених відомостей та здійсненно відправлення вантажу зі станції Долинська на станцію Ковель. Крім того, підпис Толстової К.С. у відомості № 26030005 плати за користування вагонами скріплений печаткою ТОВ «Амадеус Марин».

Окрім того, суд враховує, що у даному випадку, відповідач жодним чином не заперечував факт затримки вагонів та не спростував інформацію, зазначену в актах загальної форми, а оспорював лише факт їх підписання та своєї вини у затримці.

Водночас, обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113

При цьому, згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №908/1795/19 при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).

Відповідно до п.5.1 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.

Відповідач не спростував доводів позивача, не надав доказів того, що мав можливість прийняти спірні вагони, а також не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови у позові з огляду на положення ст.121 Статуту та п.16 Правил користування вагонами і контейнерами, згідно з якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких, згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини в несвоєчасному забиранні вагонів з колій станції на передавальну колію та викладених у відомостях форми ГУ-46 зауважень, які не підпадають під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених пунктом 16 Правил користування.

Документи, додані до позовної заяви, в сукупності повністю доводять вину відповідача в затримці вагонів та правомірність нарахування плати за користування, збору за зберігання.

В свою чергу, відповідач не довів наявність визначених чинним законодавством обставин, які звільняють його від сплати спірних платежів.

Щодо посилань відповідача у відомості № 26030005 плати за користування вагонами на введений в Україні 24.02.2022 воєнний стан, суд зауважує, що сам по собі воєнний стан не є підставою для звільнення від сплати спірних платежів.

Відповідно листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув гранту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.

Суд бере до уваги, що у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.

Введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідно до умов п.6.2 Договору про надання послуг, сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які маються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини (п.6.3 Договору про надання послуг).

Листом від 28.02.2022 Торгово-Промисловою палатою України було засвідчено форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, проте, відповідач не довів, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. У даному випадку, відповідачем документально не доведено вплив конвенційної заборони та воєнного стану на спроможність виконувати конкретно визначені обов'язки.

Заперечення вантажовласника, наведені ним при підписанні відомості плати не підпадають під жоден з випадків звільнення від плати за користування вагонами, наведених у п.16 Правил користування вагонами та контейнерами, і обставини, за яких виникла затримка, а також не входять до Переліку виняткових умов, що є підставою для звільнення від обов'язку вносити плату та збір під час дії воєнного стану.

Отже, суд вважає, що позивач навів беззаперечні доводи, надав належні докази в обґрунтування своєї правової позиції, які свідчать про достатність фактичних та правових підстав для нарахування плати за користування вагонами.

Заперечення відповідача в відомості плати за користування вагонами суд вважає таким, що не доводиться іншими доказами, які б могли підтвердити обґрунтованість цих заперечень.

Отже, враховуючи наведене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від обов'язку відшкодувати позивачу плату за користування вагонами за спірний період.

Розрахунок плати за користування вагонами здійснюється на підставі розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з цим послуги та Коефіціентів затвердженого наказом Міністром транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів.

Дослідивши розрахунки плати за користування вагонами, які здійснені позивачем та додані до позовної заяви, суд дійшов до висновку, що вони є такими, що виконані у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є обґрунтованими та арифметично правильними, а відтак, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до п. 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Вказане положення пов'язує шестимісячний термін для пред'явлення перевізником позову саме з моментом настання події, що є підставою для подання позову.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ст. 259 ЦК України).

Позивач звернувся з позовом до суду 24.02.2023.

Відповідач зазначає, що норми Господарського кодексу України і Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажоодержувача, що випливають із перевезення.

Перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажоодержувача про стягнення плати за користування вагонами починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову. Оскільки з дня настання події, що стала підставою для подання позову минуло більше 6 місяців, граничний строк звернення до суду з позовом на час подання позовної заяви до суду сплинув.

Посилаючись на ч. 1 ст. 259 ЦК України та п. 7.3 договору позивач зазначає, що сторони домовились про збільшення строку позовної давності.

Оскільки правовідносини сторін виникли з укладеного між ними договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, сторони в передбаченій законом формі, домовились про збільшення позовної давності без зазначення жодних винятків, на які ці положення договору не розповсюджуються, строк позовної давності по даному спору становить один рік.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем подано позов у межах строку позовної давності.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності покладення на відповідача обов'язку із внесенням плати за користування вагонами у розмірі 24689,83 грн., є більш вірогідними, ніж докази надані на її спростування.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача плати за користування вагонами є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню в розмірі 24689,83 грн.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» (65014, м. Одеса, Лідерсівський бульвар, № 9А, код ЄДРПОУ 36554196) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, № 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, № 19, код ЄДРПОУ 40081200) плату за користування вагонами в розмірі 24 689 (двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 83 коп. та судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 06 червня 2023 р.

Суддя О.В. Цісельський