07 червня 2023 року Справа № 915/814/23
м.Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В.,
розглянувши без виклику сторін
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Югагротраст 2022» б/н від 05.06.2023 (вх.№7196/23 від 05.06.2023) про забезпечення позову у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Югагротраст 2022» (54056, м.Миколаїв, просп.Миру, буд.54-А; ідент.код 44580985; адреса ел.пошти представника - Сидоренко Т.В.: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Дар» (54028, м.Миколаїв, вул.Вінграновського, буд.49/1; ідент.код 44583829; адреса ел.пошти: zerno@gmail.com),
про: розірвання договору та повернення майна,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Югагротраст 2022» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Дар», в якій позивач просить суд розірвати укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Дар» договір купівлі-продажу транспортного засобу №25/04/23 від 25.04.2023 та повернути йому транспортний засіб - трактор колісний марки FENDT 1038 VARIO, рік випуску 2017, заводський номер - НОМЕР_1 , номер двигуна - НОМЕР_2 .
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного між ними договору купівлі-продажу не розрахувався у встановлений договором строк за переданий йому позивачем транспортний засіб - трактор колісний марки FENDT 1038 VARIO, рік випуску 2017.
Ухвалою суду від 30.05.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
05.06.2023 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 07.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 19.07.2023.
05.06.2023 за вх.№7196/23 Товариство з обмеженою відповідальністю «Югагротраст 2022» звернулось до суду з заявою б/н від 05.06.2023, в якій просить суд вжити по даній справі заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб - трактор колісний марки FENDT 1038 VARIO, рік випуску 2017, заводський номер - НОМЕР_1 , номер двигуна - НОМЕР_2 ; та заборони Головному управлінню Держпродспоживслужби в Миколаївській області здійснювати будь-які дії щодо державної реєстрації транспортного засобу - трактор колісний марки FENDT 1038 VARIO, рік випуску 2017, заводський номер - НОМЕР_1 , номер двигуна - НОМЕР_2 ; за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Дар» до вирішення спору по суті.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, з долученими до неї за клопотанням позивача б/н від 06.06.2023 (вх.№7264/23 від 06.06.2023) доказами, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до норм ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.
Відтак, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (пункт 4).
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч.3 ст.137 ГПК України).
Відповідно до ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вимогами позивача у даній справі є розірвання укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Дар» договору купівлі-продажу транспортного засобу №25/04/23 від 25.04.2023 та повернення йому транспортного засобу - трактор колісний марки FENDT 1038 VARIO, рік випуску 2017, заводський номер - НОМЕР_1 , номер двигуна - НОМЕР_2 .
Суд, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав для забезпечення позову надав оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття запропонованих ним заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Як роз'яснив пленум Вищого господарського суду України у постанові №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення вимог чинного ГПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”).
За приписами ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У справі "Мікалефф проти Мальти" суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.
Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа "Меркіка та інші пороти Мальти").
Згідно п.43 рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття “ефективний засіб”, за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії”), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
В ході вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом, як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п.9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що йому стало відомо про те, що відповідачем до ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області подана заява про проведення державної реєстрації транспортного засобу - трактор колісний марки FENDT 1038 VARIO, рік випуску 2017, заводський номер - НОМЕР_1 , номер двигуна - НОМЕР_2 , для подальшої його реалізації, а тому на сьогоднішній час існує обґрунтована небезпечність, що відповідач здійснить реєстрацію спірного транспортного засобу за собою та відчужить спірне рухоме майно, що зробить неможливим виконання рішення суду по даній справі у випадку задоволення позовних вимог.
З наданих заявником доказів вбачається, що 01.06.2023 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Югагротраст 2022» звернулося до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області з заявою №14/06, в якій просило видати дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та номерні знаки трактора колісного - номерний знак НОМЕР_3 , марки FENDT 1038 VARIO, рік випуску 2017, заводський номер - НОМЕР_1 , знятого з обліку для реалізації 05.05.2023 з видачею номерного знаку «Транзит» ВЕ07230.
Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача, про те що спірний транспортний засіб, який є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути шляхом його перереєстрації відповідачем на інших осіб, та вважає такі доводи достатньо обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.
З огляду на вище наведені приписи чинного законодавства, а також приймаючи до уваги фактичні обставини справи, зокрема, несумлінні та недобросовісні дії відповідача щодо вчинення дій із зняття з обліку для подальшої реалізації спірного транспортного засобу, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, у визначений ним спосіб, так як відсутність арешту на спірний транспортний засіб дозволить останньому під час судового розгляду даної справи відчужити таке майно, що унеможливить реальне виконання рішення суду по даній справі у випадку задоволення позову.
До того ж, судом приймається до уваги, що запропонований позивачем захід забезпечення позову не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його права на здійснення безпосередньої господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише обмежить право відповідача відчужити спірний транспортний засіб третім особам до моменту постановлення рішення суду у даній справі.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Керуючись ст.ст.136, 137, 139, 140, 234, 235 ГПК України, суд,-
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Югагротраст 2022» б/н від 05.06.2023 (вх.№7196/23 від 05.06.2023) про забезпечення позову, - задовольнити.
2. Накласти арешт на транспортний засіб - трактор колісний марки FENDT 1038 VARIO, рік випуску 2017, заводський номер - НОМЕР_1 , номер двигуна - НОМЕР_2 .
3. Заборонити Головному управлінню Держпродспоживслужби в Миколаївській області (54003, м.Миколаїв, просп.Центральний, буд.288; ідент.код 40327023) здійснювати будь-які дії щодо державної реєстрації транспортного засобу - трактор колісний марки FENDT 1038 VARIO, рік випуску 2017, заводський номер - НОМЕР_1 , номер двигуна - НОМЕР_2 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Дар» (54028, м.Миколаїв, вул.Вінграновського, буд.49/1; ідент.код 44583829).
4. Ухвала є обов'язковою до виконання та набирає законної сили з 07.06.2023.
5. Дана ухвала є виконавчим документом та дійсна для пред'явлення до примусового виконання на протязі 3 (трьох) років.
6. Примірник ухвали з гербовою печаткою направити заявнику.
7. Копію ухвали направити відповідачу та на адресу ел.пошти Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області: dpssmykolayiv@dpssmk.gov.ua.
За даною ухвалою:
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Югагротраст 2022» (54056, м.Миколаїв, просп.Миру, буд.54-А; ідент.код 44580985).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Дар» (54028, м.Миколаїв, вул.Вінграновського, буд.49/1; ідент.код 44583829).
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.В.Мавродієва