79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.06.2023 Справа № 914/3070/22
За позовом: Товариства з обмежено відповідальністю «Рошен-Херсон», м. Херсон,
до відповідача: Товариства з обмежено відповідальністю «Авіон +», м. Львів,
про: стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 5 188 828,53 грн
Суддя Н.Є. Березяк
За участю секретаря судового засідання Волошин Р.Р.
Представники учасників справи:
від позивача: Славова О.А. - представник
від відповідача: Левкович Т.В. - представник
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмежено відповідальністю «Рошен-Херсон» до Товариства з обмежено відповідальністю «Авіон +» про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 5 188 828,53 грн.
Ухвалою суду від 12.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду.
Ухвалою суду від 27.04.2023 закрито підготовче провадження у справі № 914/3070/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.06.2023.
В судовому засіданні представник позивача, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за відвантажений товар за договором поставки та несвоєчасну сплату за поставлений товар згідно видаткових накладних.
В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, звертаючи увагу, зокрема, про те, що обґрунтування претензії №20/05 від 20.05.2022 положеннями договору поставки №165 від 12.12.2019 щодо вимоги стягнення 5 188 828, 53 грн, у яку включено й 3 032 408,06 грн за поставками, що відбулись у період, коли відповідний договір поставки втратив свою чинність, є неналежним. Також відповідач посилався на відсутність у нього документів, що підтверджують поставку товару.
Крім того, у поданому відзиві відповідач звертає увагу на те, що долучені до позову видаткові накладні підписані неідентифікованою особою, без доказів наявності в неї повноважень на прийняття відповідних матеріальних цінностей.
Не погоджуючись з наведеним у відзиві на позов (вх. №2035/23 від 27.01.2023), позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив наступне:
- по видаткових накладних за лютий 2022 здійснювалось посилання на договір №165 від 12.12.2019, про що жодного разу від відповідача не надходило зауваження під час приймання - передачі товару та після;
- заборгованість за договором поставки від 165 від 12.12.2019 є узгодженою та такою, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки останній жодним чином не відреагував на направлений акт та видаткові накладні, не надав жодних зауважень, заперечень чи розрахунків;
-відсутність у накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки/штампу самої юридичної особи, відсутність реквізитів довіреності на цю особу не може свідчити про те, що така особа є неуповноваженою чи що така накладна є неналежним доказом у справі. Водночас відтиск печатки/штампу на накладній є свідченням участі юридичної особи у здійсненні господарської операції за цією накладною та свідчить про згоду відповідача на купівлю товару на даних умовах;
- Відповідачем, в порушення п. 11.3 Договору, не направлено повідомлення Позивачу про настання для Відповідача форс-мажорних обставин, тобто не дотримано порядку повідомлення Позивача про неможливість виконання зобов'язання.
03.02.2023 за вх. №2610/23 Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено про те, що:
-вимога позивача про стягнення за період з 01.02.2023 по 21.02.2022 3 032 408,06 грн має виключно позадоговірний характер;
- вказівка у видаткових накладних на реквізити договору поставки, надана позивачем переписка та замовлення разом із відповіддю на відзив чи інші документи не зумовлюють пролонгацію договору поставки №165;
- в матеріалах справи відсутня вимога позивача про стягнення із відповідача 3 032 408,06 грн, відтак строк оплати коштів для відповідача не настав.
14.0.22023 за вх. №629/23 позивачем подано до суду заяву про зміну підстав позову. Суд, протокольною ухвалою від 27.04.2023 задовільнив подану позивачем заяву про зміну підстав позову та прийняв її до розгляду.
В судовому засіданні 01.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2019 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «РОШЕН-ХЕРСОН» (далі за текстом - Позивач або Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІОН+» (далі за текстом - Відповідач або Покупець, а разом - Сторони) було укладено Договір поставки № 165 від 12 грудня 2019 року (далі за текстом- Договір) з додатками, Протоколом узгодження розбіжностей до Додатку №3 «Умови поставки на РЦ Покупця» від 12.12.2019 та Протоколом узгодження розбіжностей № 1 до Договору від 12.12.2019 (далі - Протокол узгодження №1) та Протоколом узгодження розбіжностей № 2 до Договору від 12.12.2019 (далі - Протокол узгодження №2).
Також між Сторонами 12 грудня 2019 року було укладено Додаткову угоду №1 до Договору .
Дію даного Договору Сторонами було продовжено до 31 січня 2022 року, відповідно до умов Додаткової угоди №2 від 31 грудня 2020 року .
Відповідно до п. 2.1. Договору, що узгоджений Сторонами у Протоколі узгодження № 1, Постачальник зобов'язується постачати та передати у власність Покупцеві товар на підставі замовлень останнього та у відповідності до погодженої Сторонами специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, погоджених Сторонами у цьому Договорі.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що замовлення на поставку Товару Покупець здійснює на підставі Специфікації шляхом направлення на електронну адресу або на факс Постачальника відповідного замовлення (Додаток № 2 до Договору). Сторони можуть погодити направлення Замовлень на поставку Товару за допомогою засобів EDI.
Крім того, п. 5.22.2. Договору, що погоджений Протоколом узгодження № 1, Постачальник здійснює поставку Товару відповідно до погодженого Сторонами замовлення в середу на розподільчий центр (ТЦ) Покупця згідно графіка поставки (Додаток №6).
Відповідно до Додатку № 6 до Договору № 165 від 12 грудня 2019 року, доставка здійснюється Постачальником щосереди на РЦ Покупця за адресою: м. Херсон, вул. Некрасова, 2. яка погоджена сторонами також у п. 1.1. Додатку № 3 до Договору.
Відповідно п. 5.1. Договору Товар за Договором поставляється Постачальником на умовах поставки DDP згідно міжнародних правил тлумачення комерційних термінів Інкотермс (у редакції 2010 р.) з урахуванням умов цього Договору.
Пунктом 5.1.1. Договору зазначено, що у випадку, якщо Сторонами Договору у Замовлені погоджено поставку Товару за адресою Розподільчого центру покупця, Сторони домовились керуватись умовами Додатку № 3 до Договору. Підписанням Додатку №3 до Договору Сторони підтверджують свої домовленості щодо поставок Товару за адресою розподільчого центру Покупця.
На виконання зазначених умов Договору, в період з 10.01.2022 року по 31.01.2022 року Позивачем було поставлено на адресу РЦ Відповідача: м. Херсон, вул. Некрасова, 2, товар (кондитерські вироби) на загальну суму 2 156 420,47 грн:
- 10.01.2022 було поставлено товар на загальну суму 547 018,89 грн, що підтверджується видатковими накладними №1278 від 10.01.2022 року на суму 28 013,16 грн, №1279 від 10.01.2022 року на суму 15709,13 грн, №1343 від 10.01.2022 року на суму 116 958,78 грн, №1345 від 10.01.2022 року на суму 386 337,82 грн (копії додаються), а також податковими накладними від 10.01.2022 року № 831, №832, №833, №834 та відповідними Квитанціями про їх реєстрацію (копії додаються);
- 17.01.2022 було поставлено товар на загальну суму 964 769,96 грн, що підтверджується видатковими накладними №2642 від 17.01.2022 року на суму 57 051,92 грн, №2676 від 17.01.2022 року на суму 788 908,26 грн, №2879 від 17.01.2022 на суму 6 451,20 грн, №2930 від 17.01.2022 року на суму 112358,58 грн., (копії додаються), а також податковими накладними від 17.01.2022 року № 2086, №2087, №2089, №2090 та відповідними Квитанціями про їх реєстрацію (копії додаються);
- 27.01.2022 було поставлено товар на загальну суму 805 312,69 грн, що підтверджується видатковими накладними №5598 від 27.01.2022 на суму 22 764.40 грн, №5599 від 27.01.2022 року на суму 4 519,10 грн, №5625 від 27.01.2022 на суму 778 029,19 грн (копії додаються), а також податковими накладними від 27.01.2022 № 4220, №4221, №4222 та відповідними Квитанціями про їх реєстрацію (копії додаються).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та беручи до уваги задоволену судом заяву про зміну підстав позову, в період з 01.02.2022 по 21.02.2022 позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «РОШЕН-ХЕРСОН» було поставлено відповідачу- Товариству з обмеженою відповідальністю «АВІОН+» товар на підставі видаткових накладних: - №8604 від 07.02.2022 на суму 46 914,02 грн; - №8602 від 07.02.2022 на суму 481 568,30 грн; - №8671 від 07.02.2022 на суму 11 747,58 грн; - №8667 від 07.02.2022 на суму 57 988,25 грн; - №10371 від 14.02.2022 на суму 5001,97 грн; - №10369 від 14.02.2022 на суму 294 486,91 грн; - №12080 від 21.02.2022 на суму 915 650,58 грн; - №12538 від 21.02.2022 на суму 4 198,63 грн; - №12550 від 21.02.2022 на суму 538 161,42 грн; - №12554 від 21.02.2022 на суму 37 772,38 грн; - №12540 від 21.02.2022 на суму 26 079, 60 грн; - №12966 від 21.02.2022 на суму 452 178,86 грн.
Загальна сума поставки товару за видатковими накладними за період з 01.02.2022 по 21.02.2022 становить 3 032 408,06 грн.
Відповідно до п. 8 Додаткової угоди № 1 від 12 грудня 2019 року до вище зазначеного Договору, Сторонами було погоджено, що з метою збільшення обсягів реалізації товару ТМ «РОШЕН», ТМ «МРІЯ» в мережі магазинів Покупця, Постачальник надає Покупцю додатково 5 календарних днів відтермінування оплати за поставлений Товар. Покупець оплачує поставлений товар по закінченню 35 календарних днів з дати поставки Товару Постачальником.
Відповідно до п. 8.2. Договору, що Погоджено Сторонами у Протоколі узгодження № 1, форма оплати - безготівковий розрахунок. Оплата вартості Товару здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, зазначений у реквізитах Сторін Договору. Днем здійснення платежу вважається день списання належних до стати сум з банківського рахунка Покупця на рахунок Постачальника.
Відповідно до Бухгалтерської довідки № 40 від 11.11.2022, що додається, Відповідачем не оплачено поставлений Позивачем товар на загальну суму 5 188 828, 53 грн.
На адресу Відповідача було направлено Претензію № 20/05 від 20.05.2022, де запропоновано сплатити борг у сумі 5 188 828,53 грн або здійснити повернення нереалізованого товару.
У відповіді на Претензію від 30.05.2022 б/н Відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати від 24.02.2022 року та дію форс-мажорних обставин, та зазначає, що не має змоги повернути товар, оскільки після окупації частини Херсонської області Відповідачем виявлено факти розкрадання невідомими особами товарів та обладнання, що зберігалось у складських приміщеннях та магазинах Відповідача.
Також зазначено, що Відповідач не ухиляється від виконання зобов'язань за Договором поставки № 165 від 12.12.2019 та після скасування воєнного стану на території України, деокупації території Херсонської області та завершення кримінальних проваджень щодо розкрадання майна Відповідача, та просить надати на його адресу належним чином засвідчені копії видаткових накладних за якими існує заборгованість TOB «АВІОН+» перед ТОВ «РОШЕН-ХЕРСОН» та примірники акту звірки.
У відповіді на претензію від 20.05.2022 вих. №07/06, 15.06.2022 на адресу Відповідача було направлено лист № 07/06 від 07.06.2022 разом з копіями видаткових накладних, по яким існує заборгованість Відповідача перед Позивачем та двома примірниками Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 06.06.2022, а також з повторною вимогою щодо сплати боргу за поставлений товар у сумі 5 188 828,53 грн. Даний лист Відповідачем було отримано 19.06.2022, що підтверджується інформаціє з сайту Укрпошти.
Однак, як зазначає позивач, ніякої подальшої відповіді чи виконання вимог Позивача Відповідачем здійснено не було. Не направлено також і підписаний зі сторони Відповідача екземпляр Акту звірки взаємних розрахунків за Договором, що і стало підставою звернення з даним позовом до суду з матеріально - правовою вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 5 188 828,53 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки № 165 від 12.12.2019.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 8 Додаткової угоди № 1 від 12 грудня 2019 року до вище зазначеного Договору, Сторонами було погоджено, що з метою збільшення обсягів реалізації товару ТМ «РОШЕН», ТМ «МРІЯ» в мережі магазинів Покупця, Постачальник надає Покупцю додатково 5 (п 'ять) календарних днів відтермінування оплати за поставлений Товар. Покупець оплачує поставлений товар по закінченню 35 (тридцяти п'яти) календарних днів з дати поставки Товару Постачальником.
Отже, товар поставлений Постачальником 10.01.2022 Покупець зобов'язаний оплатити 15.02.2022 , товар поставлений 17.01.2022 - 22.02.2022, товар поставлений 27.01.2022 - 04.03.2022.
Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Відтак, на виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем було отримано товар, що підтверджується підписом представника відповідача на видаткових накладних.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, докази оплати за поставлений позивачем товар за договором поставки №165 від 12.12.2019 - відсутні.
Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 2156420,47грн.
Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалось, дію даного Договору Сторонами було продовжено до 31 січня 2022 року, відтак щодо вимоги про стягнення заборгованості з відповідача лютий 2022 року, то на думку суду, така поставка відбулась за межами дії вказаного договору.
Як свідчать матеріали справи між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, шляхом поставки позивачем товару відповідачу на підставі наявних в матеріалах справи видаткових накладних за лютий 2022 року.
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи те, що між сторонами відсутній письмовий договір із зазначенням строків оплати товару, в порядку ст. 692 ЦК України, відповідач мав здійснити оплати поставленого позивачем товару після його прийняття.
Відповідно до абз. 1 п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
В матеріалах справи наявні видаткові накладні за лютий 2022 року із підписами сторін та печатками, що в свою чергу підтверджує поставку позивачем товару відповідачу.
Отже, враховуючи викладене товар, поставлений у лютому 2022 року, Відповідач зобов'язаний оплатити в день поставки, а саме: товар поставлений 07.02.2022-07.02.2022, товар поставлений 14.02.2022-14.02.2022, товар поставлений 21.02.2022-21.02.2022, що в сумі становить 3032408,06 грн.
В обґрунтування посилань на те, що строк на оплату не настав, відповідач посилається на те, що окремої претензії (вимоги) про стягнення 3032408,06 грн за поставками, що відбулись в позадоговірному порядку, позивачем відповідачу не заявлялись.
Проте суд не погоджується із наведеними твердженнями відповідача, з огляду на те, що судом було встановлено відсутність доказів поставки товару, за яким позивачем заявлено до стягнення заборгованість, саме в рамках договору, у зв'язку з чим відповідач мав здійснити оплату поставленого позивачем товару після його прийняття, відповідно до вимог ст. 692 ЦК України.
Таким чином, матеріалами справи підтверджена поставка позивачем товару за накладними без договору на суму 3 032 408,06 грн.
Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе зобов'язання щодо оплати вартості товару у повному розмірі, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 188 828,53 грн заборгованості з оплати останнього підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення.
Щодо аргументів Відповідача щодо надання Позивачем до суду видаткових накладних, що підписані не уповноваженими особами та є неналежними та недопустимими доказами.
З наданих до суду видаткових накладних вбачається, що приймання товару здійснювало дві особи: Волков A.C. та ОСОБА_1 , тобто даних осіб можна ідентифікувати. Дані особи є найманими працівниками Відповідача, отже відповідно до умов Договору, вони є уповноваженими представниками Відповідача.
Крім того, їх підпис скріплено печаткою Відповідача. Посилання представника Відповідача на те, що видаткові накладні скріплені печаткою, що відрізняється, від печатки, якою засвідчено договір, що є наслідком неналежності видаткової накладної, як доказу реальності поставки, вважаємо такими, що не заслуговують уваги. Оскільки, законодавством не обмежено кількість печаток, які може мати юридична особа.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, відповідач, за наявності первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати зазначену господарську операцію.
Відповідач мав право, як відмовитись від прийняття товару, так і скласти акт про відсутність та/або невірність складення товаросупровідних документів, вказати про відсутність у накладних будь-яких відміток, проте відповідачем товар за спірними товарно-транспортними накладними приймався без зауважень.
Судова практика дає підстави вважати, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.
У зв'язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів.
Крім того, вважаємо, що додатково доводить факт постачання відповідачу товару, податкові накладні та їх реєстрація в Єдиному реєстрі.
Отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Такі висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Отже, відсутність у накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки/штампу самої юридичної особи, відсутність реквізитів довіреності на цю особу не може свідчити про те, що така особа є неуповноваженою чи що така накладна є неналежним доказом у справі. Водночас відтиск печатки/штампу на накладній є свідченням участі юридичної особи у здійсненні господарської операції за цією накладною та свідчить про згоду відповідача на купівлю товару на даних умовах.
Щодо посилання Відповідача на дію форс-мажорних обставин та факту розкрадання товару, то суд встановив таке.
Як слушно зауважив позивач у поданій до суду відповіді на відзив, строк виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару за частиною неоплачених накладних за Договором поставки № 165 від 12.12.2019, а саме: накладних від 10.01.2022 та від 17.01.2022, настав до введення на території України військового стану.
Пунктом.11.3. Договору поставки №165 від 12.12.2019 погоджено Сторонами, що Сторона, яка не може виконати зобов'язання в результаті дії форс-мажору, зобов'язана в письмовій формі повідомити про це іншій Стороні протягом 7 (семи) календарних днів. Виконання такою Стороною зобов'язань за Договором відкладається до тих пір, поки не зникнуть обставини непереборної сили. Свідоцтво (довідка) Торгово-промислової палати або іншого спеціально для цього уповноваженого органу, є належним доказом наявності обставин непереборної сили та тривалості їх дії.
Відповідно до п. 11.7, що додано до Договору відповідно до Протоколу узгодження розбіжностей №1 до договору поставки №165 від 12.12.2019, Сторони погодилися із тим, що тягар доказування настання форс-мажорних обставин несе заявник. Заявник також несе повну відповідальність за достовірність викладених фактів, наданих документів, доказів, даних тощо, правильність завірених ним копій згідно з чинним законодавством України.
Суд не враховує посилання відповідача на довідку Торгово-промисловою палати України, що засвідчує військову агресію росії проти України, як форс-мажорну обставину, та п. 11.1 Договору поставки.
Дійсно, ТПП України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану…
Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами…
Однак, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Проте всупереч наведеному вище відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати товару.
Суд зауважує, що відповідачем також не надано належних доказів того, що саме введення військового стану стало причиною неможливості проведення покупцем своєчасного розрахунку за поставлений згідно з Договором поставки №165 від 12.12.2019 та видатковими накладними за лютий 2022 року товар.
Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що введення в Україні воєнного стану (виникнення форс-мажорної обставини) є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, а не від виконання обов'язку з оплати за договором.
За таких обставин, з огляду на вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості посилань відповідача на наявність підстав для звільнення останнього від обов'язку здійснити оплату отриманого товару.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 77 832,43 грн.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІОН+» (адреса: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355, офіс 358, Код ЄДРПОУ 40110917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОШЕН-ХЕРСОН» (адреса: 73000, м. Херсон, вул. Робоча, 6.66-Е, 4 поверх, кімната № 57, №58, №59, №60, Код ЄДРПОУ 39723515) суму боргу у розмірі 5 188 828,53 гривень та 77 832,43 грн відшкодування витрат судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.06.2023.
Суддя Березяк Н.Є.