вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/655/23
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін
позовну заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна», м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс», с. Щасливе Бориспільського району Київської області
про стягнення грошових коштів
1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)
1.1. 28.02.2023 засобами поштового зв'язку до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернулось Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) із позовною заявою №39/10-194-23 від 02.02.2023 (вх. №581/23 від 02.03.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» (далі - ТОВ «Сітістейтсервіс», відповідач) про стягнення з останнього заборгованості у загальному розмірі 537 795,55грн, з яких: 381 842,96грн - основний борг; 20 919,03грн - 3% річних; 135 033,56грн - інфляційні втрати. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 8 066,93рн.
Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 20, 173-175, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 16, 509, 525-526, 530, 610, 612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем умов відповідного договору в частині оплати поставленого позивачем природного газу.
1.2. Відповідач скористався правом, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та подав відзив від 05.04.2023 (вх. №6836/23 від 10.04.2023) на позовну заяву, в якому зазначив про те, що:
на балансі та управлінні ТОВ «Сітістейтсервіс» перебуває відповідний житловий будинок, та з метою забезпечення його мешканців опалення кожного року укладає із АТ «НАК «Нафтогаз України» договори постачання природного газу;
своєчасно здійснював оплату за договором, укладеним із позивачем, проте, мешканці будинку несвоєчасно виконували зобов'язання із оплати комунальних послуг, що призвело до неможливості ТОВ «Сітістейтсервіс» зі свого боку своєчасно розрахуватись із АТ «НАК «Нафтогаз України»;
введення в Україні воєнного стану є причиною несплати заборгованості відповідачем за договором та важного фінансового стану підприємства;
не погоджується із нарахуванням позивачем штрафних санкцій, оскільки вказане є безпідставним джерелом збагачення АТ «НАК «Нафтогаз України».
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відстрочити виконання рішення тривалістю один календарний рік з моменту набрання таким рішенням законної сили, але не менше ніж до закінчення 2 календарних місяців з моменту припинення воєнного стану в Україні.
1.3. 17.04.2023 позивач скористався правом, передбаченим ст.166 ГПК України, та засобами поштового зв'язку направив до суду відповідь на відзив. Водночас, у вказаній відповіді АТ «НАК «Нафтогаз України» заявлено суду клопотання про поновлення процесуального строку для подачі вказаної заяви по суті справи. В обґрунтування клопотання посилається на те, що отримав відзив ТОВ «Сітістейтсервіс» лише 10.04.2023, що унеможливило вчинення відповідних дій позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 07.03.2023. На підтвердження зазначеного позивачем надано суду копії поштової накладної із трек-номером 0209913248305 та відповідну інформацію із сайту АТ «Укрпошта».
1.3.1. Відповідно до ч. 2 ст. 251 ГПК України позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду про відкриття провадження від 07.03.2023, зокрема, установлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 31.03.2023 (включно).
Так, ч. 1 ст. 119 ГПК України унормовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Ураховуючи зазначене та те, що відповідний процесуальний строк був встановлений саме судом, підстави для його поновлення у порядку вищевказаних приписів ГПК України відсутні.
Разом із цим, ч. 2 ст. 119 ГПК України передбачено, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Ураховуючи наведені позивачем обставини та положення ст.119 ГПК України, з метою дотримання рівності усіх учасників справи, суд вважає за можливе прийняти до розгляду відповідь АТ «НАК «Нафтогаз України» на відзив відповідача.
1.3.2. Так, у відповіді на відзив позивач зазначає, що:
сторонами договору були визначені конкретні умови та порядок виконання зобов'язань, а отже, саме на відповідача покладався обов'язок належної та вчасної оплати за природний газ;
позивачем не заявлялись до стягнення штрафні санкції;
відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності виключних обставин, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання рішення.
2. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 07.03.2023, зокрема: відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; установлено строк для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 31.03.2023 (включно); відповідачу - заперечення до 07.04.2023 (включно).
3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази
3.1. 30.09.2020 між АТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ТОВ «Сітістейтсервіс» (споживач) укладено договір постачання природного газу №20/21-1252-ТЕ-17 із відповідними змінами та доповненнями (далі - Договір) відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (т. 1 а.с. 15-28).
Природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору, зокрема, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
У п. 3.8 Договору сторони домовились про те, що приймання-передачі газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1 Договору).
Згідно пп. 6 п. 6.2 Договору споживач зобов'язаний, зокрема, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2021 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 Договору).
3.2. Так, на виконання умов Договору постачальником поставлено споживачу природний газ, а споживачем прийнято вказаний товар, на загальну суму 574 116,67грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними між сторонами без зауважень та скріпленими їх печатками: від 31.10.2020 на суму 33 192,77грн; від 30.11.2020 на суму 83 739,13грн; від 31.12.2020 на суму 129 594,16грн; від 31.01.2021 на суму 165 837,88грн; від 28.02.2021 на суму 161 752,73грн (т. 1 а.с. 29-33).
У свою чергу, ТОВ «Сітістейтсервіс» оплачено поставлений АТ «НАК «Нафтогаз України» природний газ частково на загальну суму 192 273,71грн, що підтверджується відповідними банківськими виписками, які містяться на відповідному електронному носії (оптичний диск), за період з 23.11.2020 по 22.03.2021 (т. 1 а.с. 35).
4. Щодо порушеного права
Ураховуючи те, що відповідач у повному обсязі не сплатив наявну у нього заборгованість перед позивачем, останній звернувся із даним позовом до суду та нарахував ТОВ «Сітістейтсервіс» 3% річних та інфляційні втрати.
5. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано
5.1. Так, правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначає Закон України «Про ринок природного газу» № 329-VIII від 09.04.2015.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону (станом на момент укладення Договору) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
За змістом ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», зокрема, постачальник природного газу - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживач - юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Отже, у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» АТ «НАК «Нафтогаз України» є постачальником природного газу, а ТОВ «Сітістейтсервіс» - споживачем.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором постачання природного газу, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками справи не надано.
Так, на виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу природний газ у період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року на загальну суму 574 116,67грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними між сторонами без зауважень та скріпленими їх печатками.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» (станом на момент виникнення спірних правовідносин) споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Так, у п. 5.1 Договору сторони домовились, що ТОВ «Сітістейтсервіс» здійснює остаточну оплату постановленого останньому АТ «НАК «Нафтогаз України» природного газу до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Проаналізувавши зазначене, суд, із урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний оплачувати поставлений позивачем товар таким чином: за поставлений газ у жовтні 2020 року до 25.11.2020; за поставлений газ у листопаді 2020 року до 25.12.2020; за поставлений газ у грудні 2020 року до 25.01.2021; за поставлений газ у січні 2021 року до 25.02.2021; за поставлений газ у лютому 2021 року до 25.03.2021.
Проте, відповідач взяті на себе договірні зобов'язання виконав лише частково та сплатив на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» грошові кошти у розмірі 192 273,71грн, а відтак, у ТОВ «Сітістейтсервіс» наявна перед позивачем заборгованість у розмірі 381 842,96грн (574 116,67 - 192 273,71 = 381 842,96). Доказів протилежного, до прийняття рішення у справі, відповідач суду не надав.
З огляду на те, що своєчасна оплата поставного АТ «НАК «Нафтогаз України» природного газу є одним з основних обов'язків ТОВ «Сітістейтсервіс» належне виконання якого вимагається Договором та законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 381 842,96грн.
5.2. Щодо нарахованих позивачем 3% річних у розмірі 20 919,03грн за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з 26.01.2021 по 31.12.2022 та інфляційних втрат у розмірі 135 033,56грн за період прострочення 01.02.2021 по 31.12.2022, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.
5.2.1. Так, ураховуючи встановлені у п. 5.1 цього рішення обставини та перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 20 919,03грн (т. 1 а.с. 11-13), суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку із чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
5.2.2. У частині нарахування інфляційних втрат, то судом береться до уваги правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19, відповідної до якої при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.
Суд зазначає, що ст. 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця.
Так, ураховуючи встановлені у п. 5.1 цього рішення обставини та перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 135 033,56грн (т. 1 а.с. 12-14, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку із чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
5.2.3. Посилання відповідача на те, що нараховані позивачем штрафні санкції є безпідставним джерелом збагачення АТ «НАК «Нафтогаз України», судом до уваги не приймається оскільки 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями у розумінні ст.ст. 549, 625 ЦК України, а вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2022 у справі №910/6636/21).
5.3. Щодо посилання відповідача на те, що останній не міг виконати свій договірний обов'язок з огляду на наявність форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні), то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Так, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан з 24.02.2023, який у подальшому, відповідними нормативно-правовими актами продовжено до 18.08.2023.
У свою чергу, правові наслідки порушення зобов'язання визначені у ч. 1 ст. 611 ЦК України, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Крім того, відповідальність за порушення грошового зобов'язання унормовано ст. 625 України.
Зі свого боку, суд, проаналізувавши зазначені положення у своїй сукупності, дійшов висновку що особа, у разі порушення грошового зобов'язання, звільняється саме від відповідальності у разі, якщо доведе, що порушення сталось внаслідок введення в Україні воєнного стану, а не від виконання самого договірного зобов'язання в цілому.
До того ж, суд зазначає, що заборгованість ТОВ «Сітістейтсервіс» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» виникла у 2020-2021 р.р., тобто, за рік до повномасштабної військової агресії російської федерації проти України.
За таких обставин, відповідне посилання відповідача є необґрунтованим, а відтак, братись судом до уваги не може.
7. Щодо судових витрат.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.
8. Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 238 ГПК України, зокрема, рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
У свою чергу, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).
Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).
Так, в обґрунтування свого клопотання ТОВ «Сітістейтсервіс» посилається на те, що: в Україні введений воєнний стан; з 2019 року відповідач отримує збитки в результаті господарської діяльності; судове рішення, у разі задоволення позову, суттєво погіршить фінансовий стан ТОВ «Сітістейтсервіс» і у випадку звернення судового рішення до виконання може призвести до банкрутства відповідача. На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано суду фінансову звітність малого підприємства за 2019-2020 р.р.
У свою чергу, суд із урахуванням положень ст.ст. 74, 76-79 ГПК України проаналізував наведені відповідачем обставини та надані на їх підтвердження докази, та дійшов висновку про наступне: надана ТОВ «Сітістейтсервіс» фінансова звітність не свідчить про збитковість підприємства станом на 2023 рік; відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження неможливості виконання ним рішення суду у майбутньому зважаючи на введений в Україні воєнний стан; посилання на тяжке фінансове становище, без обґрунтування зазначеного у встановленому порядку, не свідчить про існування виключних обставин, які давали б можливість відстрочити виконання судового рішення.
З огляду на вказане, суд не вбачає правових підстав для задоволення відповідного клопотання відповідача.
Підсумовуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 46, 73-74, 77-80, 86, 126, 129, 236-238-240, 331 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б, ідентифікаційний код 34514979) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 34514979) 381 842,96грн (триста вісімдесят одна тисяча вісімсот сорок дві грн 96 грн) - основного боргу; 20 919,03грн (двадцять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять грн 03 коп.) - 3% річних; 135 033,56грн (сто тридцять п'ять тисяч тридцять три грн 56 коп.) - інфляційних втрат; 8 066,93грн (вісім тисяч шістдесят шість грн 93 коп.) - судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» про відстрочення виконання рішення суду, викладене у відзиві від 05.04.2023 (вх. №6836/23 від 10.04.2023) - залишити без задоволення.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.06.2023.
Станом на 07.06.2023 рішення законної сили не набрало.