Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/4861/2023
07 червня 2023року місто Київ
справа № 760/32405/21
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Калініченко О.Б., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В листопаді 2021 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 21 липня 2016 року у розмірі 12516,78 грн., яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 10062,34 грн.; заборгованості за простроченими відсотками - 2454,44 грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву №б/н від 21 липня 2016 року.
Вказував, що відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Зазначав, що заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Посилався на те, що відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який вподальшому було збільшено до 12000 грн.
Позивач вказував, що банк свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у повному обсязі, однак останній умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, а тому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просиврішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами.
Вказував, що на підставі анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок, видано кредитну картку та встановлено початковий кредитний ліміт.
Зазнчав, що розрахунок заборгованості та виписка по рахунку, які надані до позовної заяви у цілковитій відповідності відображають рух коштів за картками та підтверджують розмір заборгованості.
Посилався на те, що встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернула, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні фактично отриманих коштів, тобто заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необгрунтованості позовних вимог, оскільки відсутні відомості, що свідчать про отримання відповідачем картки та відкриття рахунку саме за спірним договором, а, отже, і користування кредитними коштами, які надані за спірним договором.
Також у рішенні зазначено, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКУ та Тарифів, які містяться в матеріалах справи, не містять підписувідповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 липня 2016 року шляхом підписання анкети-заяви, за змістом якої відповідачем навіть не виявлено бажання оформити на своє ім'я платіжну картку певного виду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статтей 526, 530, 610, ч.1 статті 612 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що 21 липня 2016року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку для індивідуальних клієнтів,відповідно до якої відповідач отримав кредит.
У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис в анкеті-заяві.
Вказана анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію.
Проте, у зазначеній анкеті-заяві не вказано, яку саме картку відповідач бажає оформити, не зазначено даних про умови кредитування, в тому числі - кредитний ліміт, які проценти встановлено за користування кредитом, строк договору, які штрафні санкції передбачені за несвоєчасне погашення кредиту, розмір комісії.
На підтвердження своїх вимог позивач до матеріалів позовної заяви надав: копію анкети-заяви б/н від 21 липня 2016 року, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 21 липня 2016 року станом на 30 листопада 2018 року, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видачу кредитних карт.
У довідці АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про видачу кредитних карток зазначено, що між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір б/н, за яким було надано наступні кредитні картки:
№ НОМЕР_1 , дата відкриття 26 березня 2016 року, термін дії до 03/20;
№ НОМЕР_2 , дата відкриття 26 березня 2020 року, термін дії до 02/24.
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача (договір б/н), старт карткового рахунку № НОМЕР_1 був визначений 26 березня 2016 року.
Разом з тим, з вищевказаних доказів вбачається, що як картка № НОМЕР_1 , так і старт карткового рахунку № НОМЕР_1 був визначений 26 березня 2016 року, тобто раніше ніж відповідач підписав анкету-заяву б/н від 21 липня 2016 року.
Доказів про те, яка саме картка була видана відповідачу на виконання договору б/н від 21 липня 2016 року матеріали справи не містять.
Також матеріали справи не містять письмових договорів, укладених між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 про встановлення кредитного ліміту на платіжні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 26 березня 2016 року; № НОМЕР_2 , дата відкриття 26 березня 2020 року, зокрема анкети-заяви на видачу кредиту, підписаних відповідачем.
Виходячи з вищевикладеного вбачається, що у справі відсутні належні докази, що картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 банк видавав саме на виконання та (або) пролонгацію кредитного договору б/н від 21 липня 2016 року і судом апеляційної інстанції таких обставин також не встановлено.
При цьому, у виписці про рух коштів по рахунку за період з 26 березня 2016 року по 16 листопада 2021 року, яку подав банк на підтвердження своїх вимог, зазначено про рух коштів по картці № НОМЕР_1 за період з липня 2016 року по 25 березня 2020 року та в подальшому сума заборгованості по картці № НОМЕР_1 була перерахована на картку № НОМЕР_2 , яка була видана 26 березня 2020 року.
Будь-яких доказів на підтвердження видачі та відкриття рахунку на підставі анкети-заяви б/н від 21 липня 2016 року матеріали справи не містять.
А відтак, посилання в позовній заяві та апеляційній скарзі на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 21 липня 2016 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за нарахованими та простроченими відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКУяк невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету від 21 липня 2016 року про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач на підтвердження своїх вимог надав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток, який підписаний відповідачем 26 березня 2020 року.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з відповідача заборгованості за договором, який був укладений 21 липня 2016 року.
Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки зібраних у справі доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження його доводів про наявність укладеного з відповідачем кредитного договору.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: