справа №753/25774/21
провадження № 22-ц/824/8066/2023
головуючий у суді І інстанції Якусик О.В.
7 червня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 16 189 грн, що становить 50% витрат, понесених позивачем.
Позовні вимоги мотивовані тим, що дитина хворіє на цукровий діабет першого типу, навчається за дистанційною формою навчання, внаслідок чого позивач несе додаткові майнові витрати на його утримання, а саме змушена була для забезпечення дитини комп'ютерною технікою придбати ноутбук вартістю 16 874 грн, ліцензійне програмне забезпечення - 5 000 грн, окуляри - 2 030 грн, футляр для окулярів - 180 грн, одяг, взуття - 8 384 грн, половину суми яких просить стягнути з відповідача як батька дитини.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 11 907 гривень. В іншій частині - у позові відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви у сумі 667 гривень 83 коп.
Не погоджуючись із указаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на утримання дитини у розмірі 500 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що визнає витрати на придбання окулярів у розмірі 500 грн, оскільки такі витрати прямо пов'язані з хворобою дитини та відносяться до додаткових витрат.
Не погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення із нього витрат на придбання комп'ютера, ліцензійного програмного забезпечення для нього, оскільки вважає, що такі витрати не відносяться до додаткових витрат, які викликані особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України.
9 травня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача ОСОБА_2 , в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що відповідач звертаючись із апеляційною скаргою намагається порушити права своєї дитини з особливими потребами, оскільки додаткові витрати на дитину були пов'язані із його хворобою і в позовній заяві позивач чітко обґрунтувала вимоги в інтересах спільної дитини, оскільки обов'язок батьків нести повну відповідальність до повноліття дітей.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що витрати пов'язані з придбанням комп'ютера, ліцензійного програмного забезпечення для нього та окулярів відносяться до додаткових витрат, оскільки пов'язані з хворобою дитини, що є тими особливими обставинами, наявність яких пов'язана з можливістю стягнення додаткових витрат, та зумовлені медичними показаннями і є необхідними для дитини з урахуванням рекомендацій та показань лікарів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого у свідоцтві про народження записані: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю, підгрупа А.
Згідно з витягом з медичної карти № 3498 та консультативним висновком від 6 січня 2020 року № 1 ОСОБА_3 встановлений діагноз - цукровий діабет, тип І, важка форма, вперше виявлений, глікемічний контроль з високим ризиком для життя. Кетоз. Набутий гіпотиреоз легкого ступеню.
Як вказано у висновку ЛКК від 2 січня 2020 року, дитина підлягає оформленню висновку про інвалідність, а також рекомендована індивідуальна форма навчання на 2021-2022 роки.
Також відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 19 липня 2021 ОСОБА_3 встановлений діагноз гіперметропія сл. ст., діабетична ангіопатія сітківки на обох очах, лагофтальм на лівому оці та рекомендовано, зокрема, підбір окулярів, спостереження і лікування в ендокринолога, невролога, огляд в окуліста, видано рецепт на окуляри.
У суді першої інстанції ОСОБА_2 вказувала, що розмір понесених нею додаткових витрат становить 32 378 грн та підтверджується чеками від 12 серпня 2018 року № 48 у розмірі 889 грн, від 30 серпня 2018 року № 51 - 607 грн, від 12 липня 2014 року № 48 - 560 грн, від 20 серпня 2018 року № 15 -1 300 грн, від 8 вересня 2021 року № 34 на суму 2 003 грн, від 27 серпня 2021 року № 74 - 2 053 грн, від 4 вересня 2021 року - 972 грн, від 20 листопада 2021 року - 2 030 грн, від 1 грудня 2021 року - 180 грн, від 5 лютого 2021 року - 5 000 грн, від 5 лютого 2021 року - 16 784 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині не задоволених позовних вимог не оскаржувала.
Як вбачається із апеляційної скарги, відповідач не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення із нього на користь позивача додаткових витрат саме на придбання комп'ютера та ліцензійного програмного забезпечення для нього.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в межах доводів апеляційної скарги.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України).
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків.
Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
За частиною другою статті 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Отже, виходячи з аналізу статті 185 Сімейного кодексу України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Як встановлено матеріалами справи, дитина сторін ОСОБА_3 хворіє на цукровий діабет І типу, важка форма, а також на гіперметропію сл. ст., діабетичну ангіопатію сітківки на обох очах, лагофтальм на лівому оці, у зв'язку з чим дитині рекомендовано індивідуальна форма навчання на 2021-2022 роки та підбір окулярів (а.с. 8-9; 13).
З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачкипонесених витрат, пов'язаних з придбанням комп'ютера, ліцензійного програмного забезпечення для нього та окулярів, оскільки такі витрати пов'язані з хворобою дитини, що є тими особливими обставинами, наявність яких пов'язана з можливістю стягнення додаткових витрат, та зумовлені медичними показаннями і є необхідними для дитини з урахуванням рекомендацій та показань лікарів.
При визначенні розміру таких витрат, суд першої інстанції правильно виходив з того, що належними, допустимими та достовірними доказами, а саме квитанціями підтверджується їх понесення позивачем на загальну суму 23 814 грн (2030+5000+16784) (а.с. 18, 21, 22), а тому дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення половини цієї суми з відповідача, а саме 11 907 грн, з огляду на обов'язок обох батьків брати участь у додаткових витратах на дитину.
Колегія суддів звертає увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справ щодо необхідності стягнення додаткових витрат, в залежності від особистих, індивідуальних особливостей дитини. Судом встановлено, що у цій справі додаткові витрати на дитину встановлені з урахуванням її особливостей.
Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно визнання заявлених до стягнення сум додатковими витратами у розумінні ст. 185 СК України, та не дають підстав для скасування по суті правильного рішення.
Інших доводі стосовно помилковості оскаржуваного рішення апеляційна скарга не містить.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК. П. Приходько
С.О. Журба