Справа №758/13683/18
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/1218/2023
Провадження № 22-з/824/771/2023
6 червня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ратнікової В.М.
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Степана Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на частину нерухомого майна,
встановив:
у жовтні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 35/100 частки житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , виданого 28 серпня 2018 року державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І., та зареєстрованого в реєстрі під №1-696, на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 , в частині включення до складу спадщини житлового будинку літ. «З»;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок під літ. «З», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведеної 28 серпня 2018 року на підставі рішення державного нотаріуса Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І., на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 серпня 2018 року та зареєстрованого в реєстрі під №1-696;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 7/100 частки житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , виданого 30 серпня 2018 року державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І., та зареєстрованого в реєстрі під №1-711 на ім'я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , в частині включення до складу спадщини житлового будинку літ. «З»;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок під літ. «З», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведеної 30 серпня 2018 року на підставі рішення державного нотаріуса Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І., на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 серпня 2018 року та зареєстрованого в реєстрі під №1-711;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на 42/100 частки житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , виданого 30 серпня 2018 року державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І., та зареєстрованого в реєстрі під №1-709 на ім'я ОСОБА_3 як пережившій дружині після смерті ОСОБА_4 , в частині включення до складу спадщини житлового будинку літ. «З»;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок під літ. «З», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведеної 30 серпня 2018 року на підставі рішення державного нотаріуса Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І., на підставі свідоцтва про право власності від 30 серпня 2018 року та зареєстрованого в реєстрі під №1-709;
- стягнути з відповідачів судові витрати.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 7 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук С.М. подав апеляційну скаргу на рішення Подільського районного суду міста Києва від 7 липня 2022 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження у даній справі, а ухвалою колегії суддів Київського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду на 18 січня 2023 року.
10 січня 2023 року на електронну пошту Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі у зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 до вступ у справу її правонаступників.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року зупинено апеляційне провадження до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15 травня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов лист завідувача Двадцять першої київської державної нотаріальної контори - Зубченко Л.С., відповідно до якого спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 прийняли її сини: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року поновлено апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 28 червня 2023 року.
31 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук С.М. подав до Київського апеляційного суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Двадцять першій київській державній нотаріальній конторі видавати ОСОБА_2 , як спадкоємцю за заповітом, свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок під літ. «З», який входить до складу домоволодіння під АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи подану заяву, представник позивача посилається на те, що Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою повідомлено ОСОБА_1 , що видача спадкоємцю за заповітом свідоцтв про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 призначена на 8 червня 2023 року, у тому числі і на спірний житловий будинок під літ. «З», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі свідоцтва про право власності на 42/100 частки житлового будинку та свідоцтва про право на спадщину за законом на 7/100 частки житлового будинку, виданих 30 серпня 2018 року державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І., які є предметом судового оскарження в межах розгляду даного спору.
Представник позивача вважає, що при таких обставинах, на час розгляду справи в суді необхідно вжити заходів забезпечення позову, шляхом заборони Двадцять першій київській державній нотаріальній конторі видавати ОСОБА_2 , який є єдиним спадкоємцем за заповітом, свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок під літ. «3», який входить до складу домоволодіння під АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист з поновлення порушених прав та інтересів позивача, так як видача такого свідоцтва про право на спадщину на спірну частину домоволодіння призведе, у разі ухвалення апеляційним судом рішення на користь позивача, до необхідності повторно звертатися з позовом до суду про захист порушеного права через визнання недійсними цих свідоцтв про право на спадщину, виданих після смерті ОСОБА_3 .
Вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що
між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Обов'язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.
Обґрунтовуючи підстави для забезпечення позову, представник позивача посилався на те, що видача ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок під літ. «З», який входить до складу домоволодіння під АДРЕСА_1 , ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та призведе до необхідності повторно звертатися до суду з позовом про захист порушеного права позивача.
З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив, зокрема:
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 7/100 частки житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , виданого 30 серпня 2018 року державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І., та зареєстрованого в реєстрі під №1-711, на ім'я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , в частині включення до складу спадщини житлового будинку літ. «З»;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок під літ. «З», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведеної 30 серпня 2018 року на підставі рішення державного нотаріуса Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І., на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 серпня 2018 року та зареєстрованого в реєстрі під №1-711;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на 42/100 частки житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , виданого 30 серпня 2018 року державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І., та зареєстрованого в реєстрі під №1-709 на ім'я ОСОБА_3 як пережившій дружині після смерті ОСОБА_4 , в частині включення до складу спадщини житлового будинку літ. «З»;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок під літ. «З», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведеної 30 серпня 2018 року на підставі рішення державного нотаріуса Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І., на підставі свідоцтва про право власності від 30 серпня 2018 року та зареєстрованого в реєстрі під №1-709.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 7 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук С.М. подав апеляційну скаргу на рішення Подільського районного суду міста Києва від 7 липня 2022 року, яка прийнята апеляційним судом до розгляду.
Вказані обставини підтверджують, що між сторонами виник спір з приводу належності спадкового майна шляхом оскарження свідоцтв про право на спадщину.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Представником позивача надані докази, що Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою 8 червня 2023 року призначена видача свідоцтв про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 , у тому числі і на спірний житловий будинок під літ. «З», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі спірних свідоцтва про право власності на 42/100 частки житлового будинку та свідоцтва про право на спадщину за законом на 7/100 частки житлового будинку, виданих 30 серпня 2018 року державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І., які є предметом судового оскарження в межах даного спору.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що існує обґрунтоване припущення про невиконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі отримання спадкоємцем ОСОБА_3 свідоцтв про право на спадщину на спірне майно, так як не призведе до поновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що представник позивача належним чином обґрунтував існування об'єктивних ризиків невиконання у майбутньому можливого рішення суду у даній справі, обраний представником позивача захід забезпечення позову передбачений статтею 150 ЦПК України і відповідає предмету позову, та водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається, що підстави для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення відсутні, так як позивач має зареєстроване місце проживання на території України, а суду не надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Степана Миколайовича про забезпечення позовузадовольнити.
Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на частину нерухомого майна, шляхом заборони Двадцять першій київській державній нотаріальній конторі видавати ОСОБА_2 , як спадкоємцю за заповітом, свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок під літ. «З», який входить до складу домоволодіння під
АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Копію ухвали направити учасникам справи для відома.
Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
В.М. Ратнікова