07 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/106/23 пров. № А/857/5327/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Матковської З.М., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року (ухвалене головуючим - суддею Гомельчук С.В. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/106/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просила:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.05.2022 за № 092950009361 про відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплачувати з 08.05.2022 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що у неї наявний необхідний стаж для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796). Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.05.2022 за № 092950009361 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії. Позивачка не погоджується зі спірним рішенням та вважає, що нею було надано всі необхідні документи, які підтверджують її проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю до 01.01.1993 не менше 4 років та свідчать про наявність права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано як пенсійному органу так і суду документів, які б засвідчували її постійне проживання (роботу) у зонах, визначених статтею 55 Закону №796 з моменту аварії на Чорнобильській АЕС по 31 липня 1986 року, що позбавляє ОСОБА_1 права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .
27.12.1993 Івано-Франківською обласною державною адміністрацією було видано позивачці посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_2 .
19.04.2021 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, після опрацювання системою поданої заяви, згідно із принципом екстериторіальності, органом, що призначає пенсію, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 26.05.2022 за № 092950009361 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до наданої позивачкою довідки №135 від 04.05.2022 можливо зарахувати періоди проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 08.05.1967 по 01.09.1982, з 15.02.1989 по 31.12.1992, з 01.01.1993 по 28.12.2022. Також вказано, що при визначенні права на пенсію потрібно дотримуватись таких умов: проживати на забрудненій території у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 незалежно від тривалості цього періоду та станом на 01.01.1993 проживати 4 роки. Однак, ОСОБА_1 не проживала необхідних 4 роки у зоні гарантованого добровільного відселення, а тому права на призначення пенсії за віком з 08.05.2022 із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не має.
У подальшому, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19.05.2022 за № 0900-0215-8/17687 повідомлено позивачку про наявність рішення від 26.05.2022 за №092950009361 про відмову у призначенні пенсії.
Позивач вважаючи таку відмову протиправною, звернулась до з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам ґарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону № 796-ХІІ, цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Згідно ст. 55 Закону № 796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали чи постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - пенсійний вік зменшується на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014, зі змінами).
Підпунктом 5 п. 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Як визначено ст. 9 Закону № 796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є : 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону № 796-ХІІ, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, є такими, що належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-ХІІ, що визначає категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для встановлення пільг і компенсацій встановлено відповідну категорію, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, відносяться до категорія 4.
Частиною 1 ст. 15 Закону № 796-ХІІ передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
У свою чергу ч. 3 ст. 65 Закону № 796-ХІІ обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 551 від 11.07.2018 (далі - Порядок №551), уточняється, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Як зазначено у пункті 11 Порядку № 551, посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5).
Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 21.11.2006 по справі № 21-1048во06, від 04.09.2015 по справі № 690/23/15-а, Верховного Суду у постановах від 27.02.2018 по справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 по справі № 152/651/17, від 25.11.2019 по справі № 464/4150/17, від 27.04.2020 по справі №2 12/5780/16-а, від 17.05.2021 по справі № 398/494/17, від 17.05.2021 по справі № 336/6218/16-а, які в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
З матеріалів справи слідує, що позивачу встановлено статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії № НОМЕР_2 (категорія 4).
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень ст. 14 Закону № 796-XI, такий документ підтверджує, що позивач постійно проживала чи працювала на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу.
При цьому, факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся відповідними комісіями при видачі їй посвідчення.
Отже, наявність відповідного посвідчення дає позивачу право на зменшення пенсійного віку з урахуванням положень Закону № 796-XI.
Доказів скасування чи визнання недійсним посвідчення позивача як громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії № НОМЕР_2 (категорія 4), відповідачем суду не подано та судом не здобуто.
Разом з цим, позивач на момент звернення із заявою до пенсійного органу досягла 55 років, а страховий стаж складав 36 років 2 місяців 25 днів, що свідчить про наявність у неї права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-XI.
Відтак, відповідач безпідставно дійшов висновку про відмову позивачу в призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону № 796-XI.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позову ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не відповідають встановленим обставинам справи.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач за подання позовної заяви сплатила судовий збір у розмірі 1073,60 грн згідно квитанцій № ПН2690694 від 23.01.2023 та за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1610, 40 грн згідно квитанцій № ПН2754436 від 13.04.2023, а отже, такі судові витрати підлягають до відшкодування на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року у справі № 300/106/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26 травня 2022 року за № 092950009361 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 08 травня 2022 року пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Б.Хмельницького, 116а, код ЄДРПОУ - 21910427) на користь ОСОБА_1 (78335, Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Русів, РНОКПП - НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 1342 (одну тисячу триста сорок дві) грн сплаченого судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 (78335, Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Русів, РНОКПП - НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 1342 (одну тисячу триста сорок дві) грн сплаченого судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді З. М. Матковська
В. З. Улицький