02 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/2315/22 пров. № А/857/3689/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Ільчишин Н.В.,
суддів Святецького В.В., Коваля Р.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Служби безпеки України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року (головуючого судді Недашківської К.М., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Рівне повний текст рішення складено 19.05.2022) у справі №460/2315/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 08.02.2022 звернулася в суд з позовом до Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України в якому просить визнати протиправними дії Управління СБ України в Рівненській області щодо не правильного нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 31.07.2015 по 31.08.2018 виходячи з встановленням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року, зобов'язати Управління СБ України в Рівненській області донарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 31.07.2015 по 31.08.2018 з врахуванням проведеної виплати, з встановленням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року, за період з 01.03.2018 по 31.08.2018 з встановленням базового місяця - березень 2018 року. Зобов'язано Департамент військової контррозвідки Служби безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року, за період з 01.03.2018 по 31.08.2018 з встановленням базового місяця - березень 2018 року, з врахуванням проведених виплат. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 31.07.2015 по 31.12.2015 з урахуванням базового місяця січня 2008 року; зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 31.07.2015 по 31.12.2015 з урахуванням базового місяця січня 2008 року - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Служба безпеки України подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що судом порушено норми щодо належного відповідача, також вважає, що ними правильно нарахована і виплачена індексація в межах бюджетних асигнувань.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно до архівної довідки від 23.09.2021 №29/9341, виданої Управлінням Служби безпеки України в Рівненській області, проходила військову службу з 01.11.2006 по 31.07.2015 в Управлінні Служби Безпеки України в Рівненській області, з 31.07.2015 по 31.08.2018 - в 6 управлінні Головного управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБ України, з 31.08.2018 по 28.09.2019 - в Управлінні Служби безпеки України в Рівненській області.
Позивач звернулася до Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України із клопотанням в якому просила нарахувати і виплатити індексацію грошове забезпечення за період з 31.07.2015 по 31.08.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року.
Департамент військової контррозвідки Служби безпеки України повідомив ОСОБА_1 листом від 23.12.21 за №17/М-113/19, що відповідно до статті 12 Закону України «Про Службу безпеки України» та Положення про Департамент військової контррозвідки Служби безпеки України затвердженого наказом ЦУ СБУ від 31.10.2020 №(інформація з обмеженим доступом) до компетенції Департаменту не входять питання щодо нарахування та виплати Департаментом грошової індексації та вирішення пов'язаних з індексацією інших фінансових завдань. Також Департаментом не обліковується і не зберігається інформація щодо підвищення посадових окладів співробітників СБУ у цілому за Службу безпеки та окремих її співробітникам. Такі повноваження в системі СБУ покладені на Фінансово-економічне управління СБ України, з огляду на що звернення направлене за належністю для розгляду по суті та надання відповіді до ФЕУ СБУ.
Листом від 13.01.2022 №21/3/1-М-118/5 Фінансово-економічне управління Служби безпеки України повідомило, що в період до 01.01.2016 базовим місяцем був встановлений місяць підвищення грошових доходів, а за період з березня по вересень 2018 року величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації, тому індексація не нараховувалася і не виплачувалася.
Позивач не погоджуючись із нарахуванням та виплатою індексації, тому звернулася до суду з вимогами до Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з розрахунку підвищення грошових доходів для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) - січень 2008 року, а з 01 березня 2018 року по 31 серпня 2018 року - з встановленням базового місяця березень 2018 року, що є порушенням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов за неповного з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно із статтею 10 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» від 26.12.2002 №374-IV на співробітників органів і підрозділів Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність, поширюються соціальні і правові гарантії, встановлені законами України «Про Службу безпеки України», «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», іншими законами України.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 №2229-XII (далі - Закон №2229-XII) систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України. Організаційна структура Служби безпеки України визначається Президентом України. Центральне управління Служби безпеки України, інші органи та установи, що входять у систему Служби безпеки України, є юридичними особами, мають печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі валютні. Для організації і проведення антитерористичних операцій та координації діяльності суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до антитерористичних операцій, при Службі безпеки України функціонує Антитерористичний центр. Положення про Антитерористичний центр при Службі безпеки України затверджується Президентом України.
Стаття 10 Закону №2229-XII встановлює, що центральне управління Служби безпеки України відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів Служби безпеки України. До його складу входять апарат Голови Служби безпеки України та функціональні підрозділи: контррозвідки, військової контррозвідки, контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, захисту національної державності, інформаційно-аналітичний, оперативно-технічний, оперативного документування, слідчий, зв'язку, по роботі з особовим складом, адміністративно-господарський, фінансовий, військово-медичний та інші згідно з організаційною структурою Служби безпеки України.
Відповідно до статті 12 Закону №2229-XII органи військової контррозвідки створюються для контррозвідувального забезпечення Збройних Сил України і Державної прикордонної служби України та інших військових формувань, дислокованих на території України.
Згідно із статтею 18 Закону №2229-XII фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Як передбачено статтею 20 Закону №2229-XII умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.
Стаття 27 Закону №2229-XII встановлює, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України.
Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства. Право на пільги зберігається за військовослужбовцями Служби безпеки України, яких звільнено зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років. Соціальний захист працівників, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю.
Згідно із Розділом 1 Організаційної структури Служби безпеки України затвердженого Указом Президента України від 25 грудня 2005 року №1860/2005 Департамент військової контррозвідки входить серед інших в Центральне управління Служби безпеки України.
Апеляційним судом на підставі матеріалів справи встановлено, що позивач звернулася до Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України із клопотанням в якому просила нарахувати і виплатити індексацію грошове забезпечення за період з 31.07.2015 по 31.08.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року.
Департамент військової контррозвідки Служби безпеки України повідомив ОСОБА_1 листом від 23.12.21 за №17/М-113/19, що відповідно до статті 12 Закону України «Про Службу безпеки України» та Положення про Департамент військової контррозвідки Служби безпеки України затвердженого наказом ЦУ СБУ від 31.10.2020 №(інформація з обмеженим доступом) до компетенції Департаменту не входять питання щодо нарахування та виплати Департаментом грошової індексації та вирішення пов'язаних з індексацією інших фінансових завдань. Також Департаментом не обліковується і не зберігається інформація щодо підвищення посадових окладів співробітників СБУ у цілому за Службу безпеки та окремих її співробітникам. Такі повноваження в системі СБУ покладені на Фінансово-економічне управління СБ України, з огляду на що звернення направлене за належністю для розгляду по суті та надання відповіді до ФЕУ СБУ.
Листом від 13.01.2022 №21/3/1-М-118/5 Фінансово-економічне управління Служби безпеки України повідомило, що в період до 01.01.2016 базовим місяцем був встановлений місяць підвищення грошових доходів, а за період з березня по вересень 2018 року величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації, тому індексація не нараховувалася і не виплачувалася.
ОСОБА_1 відповідно до архівної довідки від 23.09.2021 №29/9341, виданої Управлінням Служби безпеки України в Рівненській області, проходила військову службу з 01.11.2006 по 31.07.2015 в Управлінні Служби Безпеки України в Рівненській області, з 31.07.2015 по 31.08.2018 - в 6 управлінні Головного управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБ України.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що розглядуваний адміністративний позов позивачем заявлено до Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, який не є окремою юридичною особою, тобто є неналежним відповідачем, також вказане підтверджує лист від 23.12.21 за №17/М-113/19 Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, який повідомив ОСОБА_1 про направлення клопотання до Фінансово-економічного управління СБ України.
Колегія суддів вважає, що належним відповідачем у даній справі є Служба Безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074).
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Приписами частини 3 статті 48 КАС України визначено, що у разі якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина 4 статті 48 КАС України).
Належним є відповідач, який є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред'явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов'язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред'явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні.
Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. У такому випадку суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі співвідповідача, однак на це потрібна згода позивача. При цьому, заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції
Отже визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності, або залучення співвідповідачів.
Проте суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи спір по суті позовних вимог, не з'ясував хто є належним відповідачем у цій справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі співвідповідача, також суд першої інстанції не звернув увагу на вимоги в резолютивній частині позовної заяви, які заявлені до Управління СБ України в Рівненській області, а у вступній частині позову зазначено Департамент військової контррозвідки Служби безпеки України.
При цьому апеляційний суд зазначає, що з аналізу статті 48 КАС України слідує, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції, оскільки як наслідок заміни неналежного відповідача справа має розглядатися спочатку.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №724/716/16-а, від 29.06.2021 у справі №460/2903/20, від 14.12.2020 у справі №826/17787/14, від 09.07.2020 у справі №2040/5355/18, від 26.08.2020 у справі №500/2972/17, від 23.06.2020 у справі №540/2269/18 та від 19.04.2022 у справі №400/3989/19, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Служби безпеки України - задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року у справі №460/2315/22 - скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Святецький
Р.Й. Коваль
Повний текст постанови складено 06.06.2023