Справа № 120/10684/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
06 червня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
в грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не врахування ОСОБА_1 відомостей про заробітну плату, що містяться в довідках від 14.05.2010 №6/225580, від 20.07.2010 р. №42/940 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії шляхом застосування показника заробітної плати , визначеного із врахуванням відомостей про заробітну плату, що містяться в довідках від 14.05.2010 №6/225580, від 20.07.2010 р. №42/940 .
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір 496,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у здійсненні йому перерахунку пенсії із врахуванням відомостей про страховий стаж та заробітну плату, що міститься в комсомольському квитку № НОМЕР_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Відповідач вважає, що підтвердження трудового стажу на підставі комсомольського квитка є неможливим, оскільки в переліку документів, згідно якого підтверджується стаж він відсутній.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.04.2021 р. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком.
21.10.2022 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням грошового забезпечення отриманого під час проходження військової служби.
За наслідком розгляду заяви, управління листом від 17.11.2022 р. повідомило, що відсутні підстави для врахування заробітної плати, в тому числі й на підставі комсомольського квитка, оскільки заробітна плата має підтверджуватись довідкою.
Не погоджуючись із позицією суб'єкта владних повноважень позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон 1058-IV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Стосовно зарахування до стажу роботи періодів, які зазначені в комсомольському квитку, то, як видно, вони частково зараховані.
Як вже зазначалось вище, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, можливо лише у разі, якщо вони видані за місцем роботи, служби, навчання.
Слід зазначити, що комсомольський квиток виданий Липовецьким райкомом ЛКСМУ, однак, як видно із послужної картки та трудової книжки позивача, накази про прийняття на роботу не видавались. Тобто райком не є місцем роботи, служби чи навчання позивача, а отже комсомольський квиток не є документом, який підтверджує страховий стаж. Крім того, комсомольський квиток, відсутній і в затвердженому переліку документів, що підтверджують стаж.
Суд звертає увагу апелянта, що комсомольський квиток є документом, який посвідчує членство в Комсомольській організації та видається після прийому до неї і виконує функцію документа, який здійснює облік членських вкладів.
Суд також акцентує увагу на тому, що комсомольський квиток містить лише місяці нарахування доходу та сплату членських внесків. Однак, не вказує, чи нарахований дохід є заробітною платою (грошовим забезпеченням), не зазначає ким (місце роботи, служби) такий (дохід) нарахований та виплачений, не містить посилання на первинні документи.
Слід зауважити, що накази про прийняття на військову службу видані МОСРСР, 433 ВСУ, 3 МО РФ, в той час як комсомольським квиток виданий Липовецьким райкомом.
В довідці від 14.05.2010 №6/225580 відображено грошове забезпечення позивача з березня 1988 р. по грудень 1989 р., тоді як в комсомольському квитку не відображено такого періоду. Отже твердження позивача, що в комсомольському квитку відображено його грошове забезпечення за період військової служби не знайшло свого підтвердження.
Вказані обставини не спростовані в апеляційній скарзі.
А відтак, судом першої інстанції правильно зазначено, що комсомольський квиток не є документом, який підтверджує нарахування та виплату заробітної плати (грошового забезпечення) та стажу, а відтак, не підлягає врахуванню при обчисленні заробітної плати при призначенні/перерахунку пенсії, відповідно, пенсійний орган правомірно не врахував комсомольський квиток при призначенні пенсії, а отже в частині зобов'язання перерахувати пенсію із врахуванням комсомольського квитка - позов задоволенню не підлягає.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.