Справа № 240/21788/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа Володимир Анатолійович
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
07 червня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив визнати протиправними дії щодо ненарахування та невиплати додаткової заробітної плати, що включає в себе гарантії і компенсаційні виплати в розмірі двох мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається державним бюджетом на відповідний рік, щомісячно відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що діяла до 01.01.2015, за період з 01.02.2011 по 27.11.2018 та зобов'язати нарахувати та виплатити наведені виплати.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування ОСОБА_1 у період з 01.02.2011 по 18.06.2011 доплати у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити за період із 01.02.2011 по 18.06.2011 нарахування доплати ОСОБА_1 , як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, встановленому ст.39 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (дві мінімальні заробітні плати згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік"), з урахуванням виплачених сум, та у Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. №936 (в редакції від 28.03.2008 та від 17.09.2011);
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування ОСОБА_1 у період із 01.01.2014 по 02.08.2014 доплати у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити за період із 01.01.2014 по 02.08.2014 нарахування доплати ОСОБА_1 , як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, встановленому ст.39 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (дві мінімальні заробітні плати згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік"), з урахуванням виплачених сум та у Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. №936(в редакції від 18.05.2013).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Так, апелянт зазначає, що відповідно до п.2 Порядку №936 розпорядником бюджетних коштів для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є відповідні органи соціального захисту населення, а не роботодавці. Отже, відповідач не може на власний розсуд проводити виплату коштів по видатках, не передбачених в бюджетному кошторисі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 29.03.2004 по 27.11.2018 працював в органах Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Відповідно до наказу від 26.11.2018 позивач звільнений з посади начальника Овруцького відділу обслуговування громадян Овруцького об'єднаного управління ПФУ в Житомирській області з 27.11.2018.
Відповідно до Постанови КМУ від 23 липня 1991 р. № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", м. Овруч відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Вважаючи, що йому протиправно не виплачувалась доплата до заробітної плати за період з 01.02.2011 по 27.11.2018 у розмірах, визначених ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у редакції, що діяла до 01.01.2015, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушеного права.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у періоди із 01.02.2011 по 18.06.2011, із 01.01.2014 по 02.08.2014 протиправно не нараховувалась позивачу доплата, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в періоди за 2012 рік, за 2013 рік, з 01.01.2015 по 16.07.2018 та період із 17.07.2018 по 27.11.2018.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 308 КАС України дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин, встановлено доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог за період з 01.02.2011 по 31.12.2011 та висновки суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування за період із 01.02.2011 по 18.06.2011 доплати ОСОБА_1 , як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, встановленому ст.39 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів враховує наступне.
Статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у період з 01.02.2011 по 31.12.2011 було визначено: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Законом України від 14.06.2011 №3491-VI (набрав чинності 19.06.2011) "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", Прикінцеві положення доповнити пунктом 4 такого змісту: "4. Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №29, ст. 39 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
Відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 26 липня 1996 р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, чинній станом на дату спірних правовідносин, 2011 рік) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, установити доплату в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 520 тис. карбованців; у зоні гарантованого добровільного відселення - 1050 тис. карбованців; у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 1320 тис. карбованців.
Враховуючи вимоги Інструкція про порядок перерахунку звітних і планових показників соціального й економічного розвитку України з українських карбованців у гривні (Затверджено спільним наказом Міністерства економіки України Міністерства фінансів України Міністерства статистики України Національного банку України від 26.09.96 №131/208/288/88), якою визначено, що перерахування усіх вартісних звітних і планових показників у гривні здійснюється у такому співвідношенні: 1 гривня дорівнює 100000 карбованців, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, установити доплату в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 5,20 грн; у зоні гарантованого добровільного відселення - 10,50 грн, у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 13,20 грн.
Таким чином, в період із 01.02.2011 по 18.06.2011 розмір доплати до заробітної плати визначався ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а із 19.06.2011 по 31.12.2011, враховуючи норму Закону від 14.06.2011 №3491-VI, розмір вказаної доплати визначався Постановою КМУ від 26 липня 1996 р. №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У спірний період механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці, визначав Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. №936 (далі - Порядок №936).
Підпунктом 5 пункту 4 Порядку №936 визначено: виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом ( 796-12 ), проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших структур, громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, а саме: доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону (796-12).
Пунктом 5 Порядку №936 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці.
У спірний період місцем основної роботи позивача було управління Пенсійного фонду України в Овруцькому району Житомирської області, правонаступником якого є відповідач.
Порядок виплати доплати до заробітної плати, визначеної ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у спірний період 2011 року регулювався приписами п. 6 Порядку №936, яким визначено, що до 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Мінпраці формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги. Керівники підприємств несуть персональну відповідальність за своєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення нарахування компенсаційних виплат та допомоги певних видів. Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем у період із 01.02.2011 по 18.06.2011 протиправно не нараховувалась позивачу доплата у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Оцінюючи наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині доплати до заробітної плати за 2014 рік в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів встановила наступне.
Статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у спірний період було передбачене, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 № 1622-VII (03.08.2014 набрання чинності) у Прикінцевих положеннях: доповнити пунктом 6-7. Установити, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Отже, з 03.08.2014 положення статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 26 липня 1996 р. №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, чинній станом на дату спірних правовідносин, 2014 рік) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, установити доплату в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 520 тис.карбованців (5,20 грн); у зоні гарантованого добровільного відселення - 1050 тис. карбованців (10,50 грн); у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 1320 тис. карбованців (13.20 грн).
Підпунктом 5 пункту 4 Порядку №936 визначено: доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону ( 796-12 ).
Пунктом 5 Порядку №936 ( в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем у період із 01.01.2014 по 02.08.2014 протиправно нараховувалась та виплачувалась позивачу доплата, не у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Порядок виплати доплати до заробітної плати, визначеної ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у спірний період 2014 року визначено приписами п. 6 Порядку №936, яким передбачено, що до 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Мінпраці формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги. Керівники підприємств несуть персональну відповідальність за своєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення нарахування компенсаційних виплат та допомоги певних видів. Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що на пенсійний орган, як роботодавця, не покладено обов'язку із забезпечення проведення нарахування та виплати доплати до заробітної плати, визначеної ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" спростовуються наведеними вище положеннями законодавства.
Оцінюючи доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, а також враховуючи характер спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язаня Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити за період із 01.02.2011 по 18.06.2011 та із 01.01.2014 по 02.08.2014 нарахування доплати ОСОБА_1 , як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, встановленому ст.39 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (дві мінімальні заробітні плати згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік"), з урахуванням виплачених сум.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.