Справа № 120/7549/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський О.В.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
06 червня 2023 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
у вересні 2022 року позивач, ОСОБА_1 , через представника звернувся до суду з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (далі - КЕВ м. Львова, відповідач) щодо:
- визнання протиправним та скасування рішення квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, оформлене протоколом № 3 від 26.02.2021, в частині виключення з квартирного обліку в житловій комісії квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова та з Книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень в житловій комісії квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, старшого лейтенанта ОСОБА_1 (в/ч НОМЕР_1 ).
- зобов'язання квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова поновити старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 (в/ч НОМЕР_1 ) на квартирному обліку у житловій комісії квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова з 26.02.2021 за тими самими номерами у списках загальної черги та черги позачерговиків, за якими перебував на момент виключення його з квартирного обліку.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 06.01.2023 позов задовольнив.
Також суд першої інстанції стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. (чотири тисячі гривень).
Судове рішення мотивоване тим, що неможливість проведення щорічної інвентаризації передбаченої Інструкцією № 380, на переконання суду, не може бути підставою виключення позивача з квартирного обліку, оскільки це суперечить вимогам статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що одноголосним рішенням членів житлової комісії постановлено виключити з квартирного обліку в житловій комісії КЕВ м. Львова та з Книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень в житловій комісії КЕВ м. Львова старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 (у відставці) як такого, що не пройшов щорічну перереєстрацію усупереч п. 16 Розділу VI Інструкції №380. Обґрунтованість ухваленого за результатами засідання рішення, на переконання відповідача, не піддається сумніву, адже члени комісії діяли у спосіб та порядок, передбачені діючими нормативно-правовими актами, як того вимагає ст. 19 Конституції України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування висновків суду першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 26.03.2002 був зарахований на квартирний облік серед військовослужбовців Львівського гарнізону. Станом на 01.04.2021 позивач знаходився за № 523 у списку загальної черги та у списку позачерговиків за № 111.
У 2003 році позивач був звільнений від проходження військової служби за контрактом у запас за станом здоров'я та був залишений на військовому та квартирному обліку для отримання житлового приміщення за рахунок житлового фонду військової частини, що підтверджується витягами з наказів № 251 від 22.10.2003 (по стройовій частині) та № 0155 від 29.09.2003 (по особовому складу).
Згідно з рішенням КЕВ м. Львова, що оформлене протоколом № 3 від 26.02.2021, на підставі п. 16 розділу VI Інструкції № 380 позивача виключено з квартирного обліку в житловій комісії КЕВ м. Львова та з Книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень в житловій комісії КЕВ м. Львова, як такого, що не пройшов щорічну перереєстрацію, оскільки не поновив документи.
Вважаючи протиправним рішення КЕВ м. Львова в частині виключення позивача з квартирного обліку в житловій комісії КЕВ м. Львова та з Книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень в житловій комісії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та зазначає наступне.
Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб'єктів владних повноважень, визначені у ч. 2ст. 2 КАС України.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Положеннями ст.47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність, або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступною платою відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. за №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII), держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
21.04.2022 р. прийнято ЗУ «Про дерадянізацію законодавства України» за №2215-IX яким найменування Житлового кодексу Української РСР змінено на Житловий кодекс України.
Так, згідно ст.37 ЖК України, облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію.
Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов передбачений і приписами ст.38 ЖК України.
Відповідно до ст.40 ЖК України (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.
Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:
1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;
1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;
2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;
3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР;
4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;
5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
У разі смерті громадянина, який перебував на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, за членами його сім'ї зберігається право подальшого перебування на обліку. Таке ж право зберігається за членами сім'ї громадянина, який перебував на обліку у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів і був знятий з обліку з підстав, зазначених у пунктах 2 і 4 цієї статті.
Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.
Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.
Колегія суддів зазначає, що вказаний перелік випадків для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов є вичерпний.
Щодо спеціального законодавства, яке регулює питання забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями то слід зазначити, що Постановою КМУ від 03.08.2006р. №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (надалі - Порядок №1081), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Вказаним Порядком визначено алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
У відповідності до п.22 та п.23 Порядку №1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім'я безпосереднього командира (начальника).
Положеннями п.24 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
За правилами п.29-31 Порядку №1081, військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Також, п. 30 Порядку №1081 визначає, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством.
Також, наказом Міністерства Оборони України від 31.07.2018 № 380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, що визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до п.1 розділу VІ Інструкції, житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.
Приписами п.21 розділу VІ Інструкції визначено, що зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі:
- поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті;
- подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Тому, колегія суддів зазначає вищевказане та вважає, про відсутність підстав для зняття військовослужбовця з обліку, визначених п.21 розділу VІ Інструкції.
Аргументи відповідача про виключення з квартирного обліку в житловій комісії КЕВ м. Львова та з Книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень в житловій комісії КЕВ м. Львова старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 (у відставці) як такого, що не пройшов щорічну перереєстрацію усупереч п. 16 Розділу VI Інструкції №380 суд відхиляє, оскільки п. 16 Розділу VI Інструкції №380 не аргументує підстави для зняття військовослужбовця з обліку, а регулює процедуру обліку осіб які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.
Зокрема, п.16 розділу VІ Інструкції передбачено, що житлові комісії військових частин (об'єднані житлові комісії) щороку проводять інвентаризацію облікових справ військовослужбовців та членів їх сімей, що перебувають на обліку, під час якої перевіряються житлові умови (за необхідності), а також оновлюються документи, що містяться в облікових справах.
За результатами інвентаризації щороку до 15 січня списки військовослужбовців та членів їх сімей, які перебувають на обліку військової частини, направляються до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
Списки військовослужбовців, які перебувають на обліку, а також військовослужбовців, які не пройшли щорічну перереєстрацію та виключені з обліку, розміщуються у загальнодоступному місці військової частини для загального ознайомлення протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення житловою комісією військової частини (об'єднаної житлової комісії).
Військовослужбовці та члени їх сімей, виключені з обліку, мають право повторно протягом року подати командиру військової частини рапорт та документи, визначені Порядком забезпечення житловими приміщеннями, для зарахування на облік в порядку, визначеному цією Інструкцією, із збереженням попереднього часу перебування на обліку.
При цьому, у відповідності до п.3 ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за №2011-XII, військовослужбовцям, які вступили на військову службу за контрактом відповідно до частини четвертої статті 20 або продовжили військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», жилі приміщення надаються позачергово за рахунок військових формувань за місцем проходження військової служби. При цьому для військовослужбовців, які вступили на військову службу за контрактом відповідно до частини четвертої статті 20 зазначеного Закону, до часу перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, зараховується час перебування на такому обліку за місцем проживання до прийняття на військову службу за контрактом.
Приписами п.9 ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.
Отже, колегія суддів вказує про те, що існує вичерпний перелік підстав зазначених вище, при наявності яких військовослужбовці мають право залишатися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при звільненні з військової служби і при яких проводиться зняття військовослужбовців з обліку, а оскільки посилання відповідача на норми п. 16 Розділу VI Інструкції не є такою підставою то, як наслідок, рішення квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, оформлене протоколом № 3 від 26.02.2021, в частині виключення з квартирного обліку в житловій комісії квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова та з Книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень в житловій комісії квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, старшого лейтенанта ОСОБА_1 (в/ч НОМЕР_1 ) є неправомірним та підлягає скасуванню з подальшим поновленням позивача на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при звільненні з військової служби.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000, 00 грн. 00 коп., колегія суддів зазначає наступне.
Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).
Положеннями пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Визначаючи суму компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №922/2604/20.
Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження судових витрат заявник надав суду: договір про правову допомогу від 30.08.2022 № 30/08/22, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат від 12.09.2022, квитанцію до прибуткового касового ордера № 01 від 30.08.2022.
Згідно з вищезначеними документами позивачем оплата витрат на правову допомогу у даній справі склала: 8000, 00 грн.
Відповідно, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо висновку, що розмір понесених витрат на правничу допомогу у сумі 8000 грн. не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а тому стягненню витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає сума в розмірі 4000, 00 грн. 00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова .
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.