Справа № 600/2634/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
06 червня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представника відповідача: Агатія В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу,
в грудні 2020 року позивач, - ФОП ОСОБА_1 , звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС у Чернівецькій області № 571/фп "Про проведення фактичної перевірки" від 01.12.2020.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.02.2023 позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з'ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам, що наявні в матеріалах справи, а тому порушив норми матеріального та процесуального права.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши, суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 04.09.2019 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Основний вид економічної діяльності: 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с.11).
01.12.2020 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято наказ №571/фп "Про проведення фактичної перевірки" суб'єкта господарювання: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 за період фінансово-господарської діяльності з 04.09.2019 по 10.12.2020, з 01.12.2020 тривалістю 10 діб (а.с.66).
Згідно з вказаним наказом перевірку призначено з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8, 20.1.9, 20.1.20, 20.1.12, 20.1.13, 20.1.14, 20.1.15 пункту 20.1. статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до змісту наказу перевірку в магазині "Сім маркет" проведено з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні".
На підставі вказаного наказу, відповідачем видано направлення на перевірку від 01.12.2020 №109 та №110 (а.с.66, 67).
Однак, позивач від підпису зазначених направлень відмовилась, про що 03.12.2020 відповідачем складено акт про відмову від підпису у направленні про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (а.с.71).
Окрім цього, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не допущено працівників Головного управління ДПС у Чернівецькій області до проведення фактичної перевірки, згідно наказу від 01.12.2020 №571/фп, оскільки він не відповідає вимогам податкового законодавства, адже існує мораторій щодо пункту 80.2.5 ПК України (а.с.10).
У зв'язку із цим, відповідачем складено акт про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки від 03.12.2020 за №21/24-13-00-04 (а.с.72).
Проте, позивач від підписання та отримання зазначеного акту відмовилась, про що відповідачем складено акт про відмову в підписанні та отриманні акта недопуску до проведення фактичної перевірки від 03.12.2020 №23/24-13-09-04 (а.с.73).
Не погоджуючись з наказом від 01.12.2020 №571/фп "Про проведення фактичної перевірки", позивач звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що як стверджував відповідач в обґрунтування відзиву на позовну заяву, наказ про проведення фактичної перевірки прийнято на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 ПК України.
Із змісту оскаржуваного наказу вбачається, що перевірку призначено з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України не містить такої підстави для проведення фактичної перевірки як з метою здійснення контролю щодо дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Судом першої інстанції зазначено, що перевірку призначено з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні".
Метою перевірки визначено: здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
Тобто, наказ про проведення фактичної перевірки позивача був прийнятий не лише стосовно дотримання вимог законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а й щодо дотримання норм законодавства з питань здійснення розрахункових операцій та інших питань.
Отже, предмет перевірки, наведений у наказі №571/фп "Про проведення фактичної перевірки" від 01.12.2020, є ширший, ніж підстави, визначені у підпункті 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 ПК України.
Суд першої інстанції також зазначив, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки від 01.12.2020 №571/фп, контролюючий орган обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, проте жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Відтак, відсутність конкретних підстав для призначення перевірки позбавляє платника податків можливості визначитися щодо законності підстав її призначення.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що правильність оформлення наказу про проведення фактичної перевірки та його повнота є однією із найважливіших передумов для того, щоб контролюючий орган приступив до її проведення. Саме визначені у наказі юридична і фактична підстави окреслюють предмет і межі перевірки, а в подальшому утворюють предмет доказування в адміністративній справі у разі виникнення спору про правомірність призначення перевірки.
В даному випадку, з оскаржуваного позивачем наказу про призначення перевірки неможливо встановити, що саме слугувало підставою для призначення такої перевірки.
Відтак, предмет фактичної перевірки обов'язково має відповідати тим підставам, наявність яких зумовила призначення податковим органом такої перевірки.
Щодо дії мораторію на проведення фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно) в якому завершується дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, суд першої інстанції зазначив, що на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не діє мораторій на проведення фактичних перевірок, зокрема, з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Отже, під дію мораторію не підпадають фактичні перевірки з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
У зв'язку із цим, суд першої інстанції зазначив, що виключень щодо можливості проведення фактичних перевірок з питань здійснення платниками податків розрахункових операцій, що врегульовано приписами Закону №265, положення пункту 52-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не містять. Так, як і не містять виключень щодо можливості проведення фактичних перевірок з питання ведення касових операцій, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору та оформлення трудових відносин з працівниками.
Враховуючи вказане, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), податковий орган у даній справі не мав повноважень на дослідження у ході проведення фактичної перевірки позивача питань, врегульованих приписами Закону №265 та питань щодо ведення касових операцій, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору та оформлення трудових відносин з працівниками.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ про призначення фактичної перевірки прийнято відповідачем без дотримання чинних вимог податкового законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Як передбачено пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Отже, як свідчить правова конструкція підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, в ньому поєднано дві окремі підстави для призначення проведення фактичної перевірки:
- першою підставою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- другою (самостійною, незалежною від першої) підставою є здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тобто, норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» покладені на ГУ ДПС у Чернівецькій області.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №140/391/19, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18
У постанові від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, встановивши, що позивач займається діяльністю, яка регулюється Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", Верховний Суд дійшов висновку про те, що контролюючий орган мав право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень статті 19-1 ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рішення керівника контролюючого органу, а наказ про проведення фактичної перевірки є законним.
Згідно вказаного наказу перевірку призначено з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8, 20.1.9, 20.1.20, 20.1.12, 20.1.13, 20.1.14, 20.1.15 пункту 20.1. статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Крім цього, відповідно до ст.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на який також міститься посилання у позові, установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, беручи до уваги зміст функцій, закріплених в підпунктах 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, обов'язок по виконанню яких покладено на податкові органи, колегія суддів вважає, що у даних відносинах ГУ ДПС у Чернівецькій області, згідно з вимогами законодавства, могло проводити перевірку лише в частині підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Щодо доводів суду першої інстанції в частині підстави проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.03.2018 (справа №1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа №808/1746/15) від 20 вересня 2019 року (справа №0340/1931/18) та від 04.11.2021 (справа № 640/11902/19).
Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав чітку мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.
При цьому судом першої інстанції вірно вказано, що для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.
Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18.
Як вбачається з оскаржуваного наказу №571/фп від 01.12.2020 метою перевірки визначено: здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
В свою чергу, єдиною юридичною підставою для проведення перевірки та прийняття оскаржуваного наказу можна вважати лише підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Однак відповідач як суб'єкт владних повноважень надав письмові та належним чином оформлені докази, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про можливе порушення вимог законодавства (службова записка начальника відділу фактичних перевірок, управління податкового аудиту Кілару Юрія).
У самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.
Окрім того, у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.
Таким чином контролюючий орган суто формально підійшов до оформлення цього наказу, не зазначивши у ньому предмет, мету (в межах мораторію на проведення перевірок) та чітку підставу проведення фактичної перевірки платника податків.
Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.04.2022 у справі №440/6887/20.
З урахуванням вказаного та матеріалів справи (службової записки а.с.102) слідує, що контролюючим органом ставилася мета здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог податкового законодавства в сфері реєстрації розрахункових операцій (зазначення/не зазначення в чеках коду УКТ ЗЕД) . Однак, та мета фактичної перевірки, яка зазначена у наказі №571/фп від 01.12.2020 вказують на те, що перевірка позивача також здійснювалась із зовсім інших питань ніж ті, що вказані у службовій записці начальника відділу фактичних перевірок, управління податкового аудиту Кілару Юрія.
Крім того, у наказі про проведення фактичної перевірки не вказано про те, що службова записка начальника відділу фактичних перевірок, управління податкового аудиту Кілару Юрія є підставою для проведення такої перевірки.
З урахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтверджували, що підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки позивача, була інформація про можливі порушення вимог податкового законодавства за місцем здійснення його господарської діяльності за адресою. Адже у такому наказі відповідача № 571/фп від 01.12.2020 відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємця вимогам чинного законодавства та на підставі яких відомостей або документів (дата, номер) були встановлені можливі факти сумнівності у діяльності позивача.
Тому, не зазначення відповідачем чітких підстав для проведення фактичної перевірки позивача призвело до фактичного перекручення законної мети її проведення. Адже, в такому разі контролюючий орган пославшись лише на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України взяв собі за мету провести перевірку та дослідження тих питань господарської діяльності платника, які виходять за ті межі, які б визначалися підставою для проведення такої перевірки.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказі № 571/фп від 01.12.2020 будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, та зазначення предмету перевірки в межах мораторію на перевірку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено незаконно.
Схожий правовий висновок був неодноразово викладений Верховним Судом за результатами розгляду спорів із подібними правовідносинами, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі № 120/5229/20-а, від 12.10.2021 у справі № 120/5729/20-а.
Також, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 07 червня 2023 року.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.