Справа № 120/1518/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
07 червня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командира військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_2 про забезпечення доказів до подання позовної заяви,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Довженка Валерія Івановича, що подана в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення доказів до подання позовної заяви шляхом витребування у командира військової частини НОМЕР_2 копії наказу про притягнення ОСОБА_1 у 2022 році до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність, копії посадової інструкції чи іншого документа, що регламентують обов'язки ОСОБА_1 як начальника тилу і заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_2 , копії наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду, а також копії матеріалів службового розслідування, проведеного стосовно ОСОБА_1 .
Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року заяву адвоката Довженка Валерія Івановича, що подана в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення доказів до подання позовної заяви залишено без задоволення.
Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити вимоги заяви про забезпечення доказів. Так, апелянт, обґрунтовуючи необхідність забезпечення доказів зазначив, що існує реальна загроза змінення або знищення доказів полковником ОСОБА_3 , якому на даний час не повідомлено про підозру, не відсторонено від посади, і який в силу своїх повноважень має доступ до цих доказів, а тому може їх спотворити або знищити.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив з того, що доводи заявника про можливе знищення чи спотворення полковником ОСОБА_3 доказів, про витребування яких йдеться у поданій заяві, є лише припущеннями. Водночас судове рішення не може грунтуватися на припущеннях учасників справи. За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявник не довів існування підстав для вжиття заходів щодо витребування тих доказів, про які йдеться у заяві, а тому така задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення доказів, виходячи з наступного.
Інститут забезпечення доказів в адміністративному судочинстві спрямований на забезпечення здійснення процесу доказування шляхом збирання і закріплення доказів, якщо існують обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим або є підстави припускати, що певний доказ може бути втрачений.
Частинами 1 - 3 статті 114 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія.
Статтею 115 КАС України визначено, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
Згідно з частиною 1 статті 116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подана адвокатом Довженком В.І. заява про забезпечення доказів не містить жодних належних доказів, які б підтверджували доводи про те, що докази, на витребуванні яких наполягає заявник, можуть бути втрачені або їх збирання або подання згодом стане неможливим або утрудненим. Зокрема, посилання на те, що полковник ОСОБА_3 може спотворити або знищити докази, про які йдеться у заяві про забезпечення доказів, також не підтверджені жодними доказами, а є лише припущеннями заявника.
Також, долучені до заяви про забезпечення доказів звернення адвоката Довженка В.І. до правоохоронних органів щодо тиску на свідка ОСОБА_1 з боку полковника ОСОБА_3 також жодним чином не підтверджують того, що останній якимось чином може вплинути на те, що згодом подання необхідних доказів може бути неможливим або утрудненим.
Крім того, в ході розгляду заяви про забезпечення доказів адвокатом Довженком В.І. заявлено клопотання про долучення до матеріалів провадження копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 444 "Про результати службового розслідування", згідно з яким за неналежне виконання службових та посадових обов'язків щодо матеріального й технічного забезпечення підрозділів військової частини НОМЕР_1 на начальника тилу - заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
За результатом розгляду клопотання, суд першої інстанції долучив такий доказ до матеріалів провадження, що свідчить про відсутність підстав для його витребування. Наведене додатково підтверджує те, що доводи заявника про можливе знищення чи спотворення полковником ОСОБА_3 доказів, про витребування яких йдеться у поданій заяві, є лише припущеннями.
Зважаючи на наведене, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, що заявник не довів існування підстав для вжиття заходів щодо витребування тих доказів, про які йдеться у заяві, а тому така задоволенню не підлягає.
Колегія суддів при здійснення апеляційного розгляду також враховує правову позицію Європейського суд з прав людини, викладену у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України", в якій суд зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, та і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного прав. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ефективний засіб - це запобігання тому щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Враховуючи вище викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення доказів, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, колегія суддів приходить до висновку, що подана заява не підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.