Справа № 620/2063/20 Головуючий у 1 інстанції: Скалозуб Ю.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
06 червня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Кузьмишиної О.М.
За участю секретаря Заміхановської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернігівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення другої кадрової комісії від 09.04.2020 № 202 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Прокурора Чернігівської області від 12.05.2020 №115к про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 з 13.05.2020 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, підтримання державного обвинувачення та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Чернігівської області або рівнозначній посаді прокурора Чернігівської обласної прокуратури. Стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.05.2020 по 26.10.2021 в сумі 381353 (триста вісімдесят одна тисяча триста п'ятдесят три) грн 70 коп. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, підтримання державного обвинувачення та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Чернігівської області або рівнозначній посаді прокурора Чернігівської обласної прокуратури та присудження виплати ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, звернуто до негайного виконання.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Чернігівської обласної прокуратури на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року задоволено. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасовано. ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Чернігівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено (головуючий суддя Карпушова О.В.).
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
ОСОБА_1 звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 року у справі № 620/2063/20, у зв'язку з виключними обставинами, а позов задовольнити.
05 червня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Офісу генерального прокурора надійшло заперечення на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якому просить у задоволенні заяви відмовити повністю та залишити в силі постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року.
Також, до суду апеляційної інстанції від відповідача - Чернігівської обласної прокуратури надійшло заперечення на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якому просить у задоволенні заяви відмовити повністю.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами слід відмовити, з наступних підстав.
Із заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року вбачається, що в якості виключних обставин заявник посилається на прийняття Конституційним Судом України Рішення від 01 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX.
Згідно ч. 1 статті 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 361 КАС України, підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Частиною 6 статті 361 КАС України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Нормами ч.ч. 1-2 ст. 365 КАС України передбачено, що заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Зважаючи на підстави звернення ОСОБА_1 із заявою про перегляд постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року в даній справі за виключними обставинами, колегія суддів звертає увагу на те, що питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв'язку з встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, вже було предметом розгляду Верховного Суду.
Зокрема, об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розглядала зазначене питання в аспекті того, які судові рішення можуть переглядатися за виключними обставинами із указаної нормативної підстави. Так, у постанові від 19 лютого 2021 року в справі №808/1628/18 об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у цьому зв'язку висловила позицію, згідно із якою, судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами з указаної нормативної підстави. У цій постанові також значиться, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин і на час прийняття рішення суду першої інстанції положення відповідної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі № 140/2217/19, від 22 грудня 2022 року у справі № 805/1312/16-а.
Такий же підхід під час розгляду заяв про перегляд судових рішень за виключними обставинами, у зв'язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01 березня 2023 року, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду застосував у справі №600/1450/20-а (ухвала від 13 квітня 2023 року), у справі №200/5229/20-а (ухвала від 27 квітня 2023 року) та у справі №420/1255/21 (ухвала від 03 травня 2023 року), у справі 160/6238/20 (ухвала від 03 травня 2023 року), у справі №620/4397/20 (ухвала від 11 травня 2023 року), у справі №420/1319/21 (ухвала від 04 травня 2023 року).
Крім того, дещо схожий підхід до перегляду судових рішень за виключними обставинами з мотивів встановленої Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, раніше висловила також Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 18 листопада 2020 року в справі №4819/49/19. З уваги на текстуальний виклад пункту 1 частини третьої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (в якому немає застереження «якщо рішення суду ще не виконане») - на підставі якого у справі №4819/49/19 і розглядалося питання про можливість перегляду остаточного судового рішення за виключними обставинами - в цій постанові акцентується на тому, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду щодо перегляду судових рішень, які набрали законної сили, з підстави, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, колегія суддів у даній справі виходить із того, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернувся ОСОБА_1 , є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно, це судове рішення не підлягає примусову виконанню, тому - у значенні пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України- не може переглядатися за виключними обставинами.
Крім того, слід зазначити, що, згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), вказав про те, що: «частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.».
У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України зазначив про те, що: «незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність».
Тобто, рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної (ретроактивної) дії та поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення.
Згідно Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01 березня 2023 року, пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX, визнаний неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року №1-р(II)/2023, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення,
З огляду на зазначене, пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 1 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023 і має значення для вирішення наступних справ та не може бути підставою для перегляду (зміни) правової позиції суду у спорі, щодо якого постановлене остаточне судове рішення.
Отже, Рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 №1-р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22) підлягає застосуванню починаючи з 01 березня 2023 року, не поширюючи свою дію на правовідносини, які виникли та/або вже припинились до 01.03.2023, а тому, не є підставою для перегляду рішення суду у цій справі по суті, зокрема, в частині поновлення позивача на посаді.
Таким чином, встановлена Конституційний Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.
Беручи до уваги викладене, за відсутності підстав для перегляду судового рішення, яке набуло статусу остаточного, у зв'язку з виключними обставинами, суд не може надавати оцінку суті спірних правовідносин, оскільки, у такому випадку буде порушено принципу правової визначеності.
У відповідності до частини 4 статті 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 369 КАС України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року.
Керуючись ст.ст. 229, 242, 321, 325, 361, 368, 369 КАС України, колегія суддів -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Кузьмишина О.М.
Повний текст ухвали виготовлено 07.06.2023 р.