Справа №750/2329/23 Суддя (судді) першої інстанції: Маринченко О.А.
07 червня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Ганечко О.М.,
за участю
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
представника позивача Кашуби М.О.,
представника відповідача Каваль В.М.,
розглянувши у відкритому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Приватне підприємство «Агроспецтранс» про визнання протиправною та скасування постанов, -
ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00004745 від 06.02.2023.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.04.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.04.2023 та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, а відповідачем не спростовано твердження, що ОСОБА_1 станом на момент фіксації правопорушення не був особою, яка відповідальна за технічний стан, обладнання, експлуатацію означеного транспортного засобу, а також перевезення вантажів іншої юридичної особи, тобто не був суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1321 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженій наказом Мінінфраструктури України від 27.09.2021 № 512, оскільки не містить даних, які б мали бути в ній відображені.
Позивач вказує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що саме ОСОБА_1 порушив певні норми права (керував транспортним засобом із перегрузом) та відсутні докази здійснення процедури зважування (відсутнє відео проїзду транспортного засобу через засіб вимірювання ваги) та відсутні докази фіксації дійсної ваги транспортного засобу та вантажу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2023 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 07.06.2023.
06.06.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти задоволення та просить залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.
На думку відповідача, суд першої інстанції цілком правильно в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про існування підстав для звільнення від адміністративної відповідальності за спірне правопорушення.
В судове засідання, призначене на 07.06.2023 з'явилися представники позивача та відповідача, інші учасники справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали та не з'явились. Представники позивача та відповідача вважали за можливе розпочати апеляційних розгляд справи за даної явки, відтак колегія суддів постановила розглядати дану справу за відсутності представника третьої особи. Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по суті справи, правом подання додаткових пояснень не скористався. Представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги, надала пояснення по суті справи, правом подання додаткових пояснень не скористалася. Представники позивача та відповідача виступили в судових дебатах.
Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2023 старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюком Л.М. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00004745, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 8 500 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 1321 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З вказаної постанови вбачається, що 24.12.2022 року о 07 годині 11 хвилин за адресою: М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський (через м. Вінницю), км 247+432, технічним засобом WIM13, 13, сертифікат відповідності UA.TR.001 35 225-21, 224-21 до 16 червня 2022 року зафіксовано, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу DAF FT XF105, державний номерний знак НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 6,388% (0.735 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11.5 тон.
Як не заперечується учасниками справи, транспортний засіб DAF FT XF105, державний номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 на праві власності та на підставі додаткової угоди від 25.11.2022 № 04 до договору № 25 від 01.11.2020 переданий в оренду Приватному підприємству «Агроспецтранс».
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність відомостей про належного користувача транспортного засобу DAF FT XF105, державний номерний знак НОМЕР_1 в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів як на момент вчинення правопорушення, так і на момент винесення оскаржуваної постанови. При цьому, тягар відповідальності у разі невнесення належного користувача у реєстр покладається на власника такого транспортного засобу.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону № 3353-XII, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).
Згідно п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За приписами п. 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:
а) зовнішніх габаритів:
Зовнішній габаритМаксимальне значення параметра, метрів
Ширина:2,6
сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, без винесення габариту на смугу зустрічного руху3,75
Висота від поверхні дороги:4
транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою, Національною поліцією4,35
Довжина:
вантажного автомобіля12
автопоїзда22
автомобіля (тягача) з напівпричепом18,75
маршрутного транспортного засобу18,75
Виступ вантажу за задній габарит транспортного засобу2;
б) фактичної маси:
Тип транспортного засобуМаксимальне значення для автомобільних доріг
державного значення, тоннмісцевого значення, тонн
Вантажні автомобілі:
двовісний автомобіль1814
трьохвісний автомобіль25 (26)*21
чотирьохвісний автомобіль3224
чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами3824
Комбіновані транспортні засоби:
двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом3624
двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом4024
трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом4024
двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра4224
трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра4424
Автопоїзди:
двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом4024
* Для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни;
в) навантаження на вісь:
Кількість осейМаксимальне значення для автомобільних доріг
державного значення, тоннмісцевого значення, тонн
На одинарну вісь11,57
На здвоєні осі, якщо відстань між осями:
менш як 1 метр11,57
від 1 до 1,3 метра1610
від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах1810,5
від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни1911,5
від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни2311,5
від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів2011,5
На строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями:
1,3 метра або менше2113
понад 1,3 до 1,4 метра2414.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).
Вимоги цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж.
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
На ділянках автомобільних доріг загального користування місцевого значення, на яких створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більшими фактичною масою та навантаженням на вісь, за погодженим з уповноваженим підрозділом Національної поліції рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, можуть встановлюватися дорожні знаки 3.15 та 3.16 із параметрами, визначеними для автомобільних доріг загального користування державного значення.
Дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері.
У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення.
Відповідно до ст. 1321 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами -
тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка. Дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Отже, за наявності відповідного дозволу допускається участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР. Натомість, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
В суді першої та апеляційної інстанції, позивач зауважує, що він не є належною особою, яка має нести відповідальність за вказане правопорушення.
Дійсно, ст. 61 Конституції України проголошує, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
За приписами ст. 143 КпАП України Адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
У разі якщо транспортний засіб зареєстровано за межами території України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, притягається особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 2797 цього Кодексу.
Як не заперечується учасниками справи, транспортний засіб DAF FT XF105, державний номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 на праві власності.
За визначенням, що міститься у пп. 3 п. 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1197 (далі - Порядок № 1197) належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
За приписами п. 3 Порядку № 1197 підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є:
1) визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування;
2) визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем;
3) оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом;
4) користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички);
5) користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу;
6) оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.
Колегія суддів звернула увагу, що в матеріалах справи наявні копії додаткової угоди від 25.11.2022 № 04 до договору № 25 від 01.11.2020, згідно яких транспортний засіб переданий в оренду ПП «Агроспецтранс».
Втім, як вірно зауважив суд першої інстанції, доказів того, що до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про ПП «Агроспецтранс», як належного користувача вказаного транспортного засобу позивачем не надано.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладення позивачем договорів оренди транспортних засобів без внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача не звільняє власника транспортного засобу від відповідальності за ч. 2 ст. 1321 КпАП України.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності постанови законодавчим вимогам, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки таки не висувалися позивачем в суді першої інстанції та відповідно не були оцінені судом першої інстанції.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи позивача висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 272, 286, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
О.М. Ганечко