Справа № 357/11999/22 Суддя (судді) першої інстанції: Орєхова О.І.
07 червня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
Позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6263721 від 08.12.2022, а провадження по справі закрити.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.02.2023 позов задоволено.
06.04.2023 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь ОСОБА_2 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із заявою про розподіл судових витрат, задоволено заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнуто витрати на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 в розмірі 3000,00 грн з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції.
Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким заяву позивача про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що з поданих позивачем документів не можливо встановити як вираховувалась сума витрат на правничу допомогу, не зазначено кількості витраченого адвокатом часу, не додано документа про перерахування коштів адвокатському об'єднанню, не надано детального розрахунку витрат на правничу допомогу. Також апелянт посилається на пропуск позивачем строку на подання відповідної заяви, що є підставою для залишення її без розгляду. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції не направляв відповідачу жодних документів щодо розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення, в той час, як примірник такої заяви, направлений позивачем 06.04.2023 надійшов на адресу відповідача 15.04.2023 (вихідний день - субота) та в роботу отриманий лише 17.04.2023 (понеділок) і вже 18.04.2023 відповідач направив на адресу суду першої інстанції заперечення на заяву позивача, яке залишилось поза увагою суду.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція щодо розподілу витрат на правничу допомогу обґрунтовувалась тим, що між позивачем та АО «Акторіс» було узгоджено, що вартість правничої допомоги при оскарження постанови серії ЕАР № 6263721 від 08.12.2022 становить 3000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, здійснення судом першої інстанції розгляду справи в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, не вирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат пов'язаних із розглядом справи позивачем подано до суду копії ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1086136 від 05.02.2021, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7082/10 від 19.10.2018, посвідчення адвоката України від 19.10.2018, договору від 05.02.20121 №05/02/21 про надання правової допомоги, укладеного між АО «Акторіс» та позивачем, додаткової угоди від 09.12.2022 до договору №05/02/21 від 05.02.2021, додатку від 09.12.2022 до договору про надання правової допомоги, акту від 03.04.2023 приймання-передачі правової допомоги (а.с.9-10, 61-63, 65).
За умовами договору від 05.02.20121 №05/02/21 про надання правової допомоги, об'єднання зобов'язується надавати клієнту консультації з питань, зокрема, адміністративного права, надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах (ведення справи), а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу (п.1.1-1.2 договору).
Додатком від 09.12.2022 до договору про надання правової допомоги визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) за надання правової допомоги з приводу оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6263721 від 08.12.2022 (п.1 додатку), Вартість послуг з підготовки та подання адміністративного позову до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (аналіз наданих клієнтом документів, вироблення правової позиції) - 3000,00 грн (п.2 додатку). Оплата наданих послуг здійснюється протягом 2-х календарних днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (п.3.1 додатку).
Згідно з актом від 03.04.2023 приймання-передачі правової допомоги на виконання умов договору від 05.02.20121 №05/02/21 та додатку від 09.12.2022 об'єднанням було надано клієнту правову допомогу, а саме підготовлено та подано до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області адміністративний позов про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6263721 від 08.12.2022. Характер наданої правової допомоги - підготовка та подання адміністративного позову до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (аналіз наданих клієнтом документів, вироблення правової позиції). Загальна вартість послуг - 3000,00 грн.
Частина 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.
Отже, положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги, а тому визначення сторонами фіксованого розміру оплати за надані послуги (гонорар адвоката) у сумі 3000,00 грн звільняє від необхідності визначати в детальному описі витраченого адвокатом часу на кожну окрему дію, вчинену на виконання договору про надання позивачу правничої допомоги в рамках даної справи. При цьому, в поданому до суду акті приймання-передачі послуг від 03.04.2023 зафіксовано які саме послуги надавались позивачу, тому він є належним доказом, що описує надані послуги з правової допомоги.
Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.09.2020 у справі №420/6027/19.
Щодо твердження апелянта про пропуск позивачем передбаченого ч.7 ст.139 КАС України строку на подання доказів витрат на правничу допомогу, колегія суддів звертає увагу на наступне.
В силу ч.7 ст.139 КАС України Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В позовній заяві позивач зазначив, що докази розміру понесених витрат будуть подані протягом п'яти календарних днів після ухвалення судового рішення у справі (а.с.6).
Рішення суду першої інстанції ухвалено 21.02.2023, в той час, як заяву про ухвалення додаткового з відповідними доказами позивачем подано 06.04.2023, тобто з пропуском визначеного ч.7 ст.139 КАС України строку.
В той же час, в силу ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У своїй заяві про ухвалення додаткового рішення позивачем порушено питання поновлення строку на подання відповідної заяви з тих підстав, що в період з 13.12.2022 по 01.04.2023 він перебував поза межами України.
Вказана обставина підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , яка містить відповідні відмітки митного органу Республіки Польща про в'їзд на митну територію Республіки Польща 13.12.2022 та виїзд з неї 01.04.2023 (а.с.64).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для поновлення позивачу встановленого ч.7 ст.139 КАС України строку на подання відповідних документів з метою підтвердження понесених судових витрат.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц дійшла висновку, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.
Відповідач у своїх запереченнях, направлених до суду першої інстанції та в апеляційній скарзі просив у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу відмовити.
Колегія суддів звертає увагу, що підставою для відмови в розподілі судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, є встановлення факту, що відповідні витрати не сплачені (не підлягали сплаті), не відповідають умовам договору, до суду не подано детального опису робіт (в разі встановлення погодинної ставки), а також при не підтвердженні факту надання відповідної правничої допомоги поданими до суду доказами.
Суд звертає увагу, що подані до суду докази в повному обсязі підтверджують факт надання правничої допомоги, її обсяг із детальним описом виконаних робіт, залучення до надання правничої допомоги адвоката Телющенко П.П. (яким підписано позовну заяву та засвідчено копії поданих до суду документів), відповідно до умов договору про надання правової допомоги №05/02/21 від 05.02.2021 із додатками.
Наведене свідчить про безпідставність вимог відповідача щодо відмови позивачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
При цьому, відповідач не скористався своїм правом на подання належним чином обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу із визначенням розміру судових витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають розподілу.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо питання наявності у суду можливості самостійно зменшувати розмір витрат на правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання відповідача (суб'єкта владних повноважень).
Відповідна заборона також прямо закріплена у ч.6, 7 ст.134 КАС України, відповідно до якої у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, в силу п.1 ч.3 ст.134 КАС України розподілу підлягають судові витрати на правничу допомогу в розмірі вартості, що сплачена або підлягає сплаті.
Умови договору про надання правової допомоги із додатками передбачають обов'язок позивача оплатити правову допомогу протягом 2х днів після підписання акту приймання-передачі послуг, тобто відповідні послуги підлягають обов'язкові оплаті, внаслідок чого колегія суддів відхиляє посилання відповідача на не подання позивачем доказів проведення оплати за надану правничу допомогу.
Отже, незважаючи на відсутність доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, такі витрати в розмірі 300,00 грн підлягають сплаті в подальшому, а тому вказані витрати підлягають розподілу шляхом їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, з огляду на задоволення позовних вимог.
Суд звертає увагу, що розмір заявлених до відшкодування витрат є цілком співмірним із складністю справи і виконаними адвокатом послугами, часом витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Будь-яких обґрунтувань щодо неспівмірності заявлених до відшкодування витрат, заперечень щодо надання позивачу відповідних послуг свідчень про завищення розміру та вартості наданої правничої допомоги відповідачем не надано.
Таким чином, відповідачем належним чином не обґрунтовано та не доведено нерозумність витрат на правничу допомогу, з огляду на предмет спору, суті спору та впливу вирішення вказаної справи на відновлення порушених прав позивача. Відповідач не наводить жодних обґрунтувань та не надає будь-яких доказів завищення заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу, або невідповідності заявленого розміру середнім ринковим цінам адвокатських послуг, не надає власного розрахунку витрат на правничу допомогу, які на думку відповідача будуть відповідати таким вимогам та будуть розумними і співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, ціною позову тощо.
Наведені в акті приймання-передачі послуг від 03.04.2023 послуги належать до професійної правничої допомоги, а витрати на неї - до судових витрат, що відповідає положенням ч.3, 4 ст.134 КАС України, та ст.19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а тому, враховуючи, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.02.2023 позов задоволено, тобто судове рішення ухвалено на користь позивача, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для розподілу судових витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн понесених позивачем в суді першої інстанції шляхом стягнення їх на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у даній справі.
Разом з тим, враховуючи, що відповідачем у даній справі виступає Управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції, яке є територіальним органом Департаменту патрульної поліції без статусу юридичної особи, то судові витрати підлягають стягнення за рахунок бюджетних асигнувань саме Департаменту патрульної поліції.
Стосовно доводів відповідача про не отримання ним від суду першої інстанції жодних документів щодо розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів звертає увагу на таке.
Згідно з інформацією про відстеження поштових відправлень УДППЗ «Укрпошта» заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення отримана відповідачем 15.04.2023 (субота), а тому 17.04.2023 (понеділок) перший робочий день, коли заява позивача могла бути прийнята в роботу відповідачем.
Разом з тим, матеріали справи не містять судової повістки, телефонограми, або будь-яких інших доказів щодо повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду питання про ухвалення додаткового судового рішення, враховуючи, що розгляд такої заяви здійснювався у відкритому судовому засідання, про що зазначено у вступній частині додаткового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2023 року.
Таким чином, суд першої інстанції розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення за відсутності належного повідомлення відповідача про її розгляд, без встановлення обставин щодо дотримання його права на ознайомлення із такою заявою, її мотивами та наданням часу для подання заперечень, які були подані 18.04.2023, тобто вже після постановлення судом першої інстанції додаткового рішення.
Частиною 1 ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.3 наведеної статті порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо, зокрема, справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
В даному випадку, враховуючи, що відповідач обґрунтовує свою апеляційну скаргу відповідною обставиною, порушення судом норм процесуального права в частині належного повідомлення відповідача про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів доходить висновку про наявність обов'язкової підстави для скасування додаткового рішення суду першої інстанції.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, беручи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, однак ухвалив додаткове судове рішення з порушенням норм процесуального права, яке визначено обов'язковою підставою для його скасування, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішення і ухвалення нової постанови про задоволення заяви позивача.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.139, 243, 252, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови виготовлено 07 червня 2023 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма