Справа № 320/3236/22 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
06 червня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі - відповідач 2), у якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №104350004414 від 21.01.2022 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно поданої заяви №183 від 14.01.2022, з урахуванням ст.ст.55-56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з відповідним пільговим обчисленням у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 14.01.2022 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно поданої заяви №183 від 14.01.2022, з урахуванням ст.ст.55-56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з відповідним пільговим обчисленням у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що спірним рішенням їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) у зв'язку тим, що на момент звернення позивачка не набула віку 50 років, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058). Позивачка не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки вважає, що відповідач не врахував рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), яким визнано право жінок на вихід на пенсію на пільгових умовах після досягнення 45 років і за умови наявності стажу не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах за Списком № 1.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022, з урахуванням ухвали про виправлення описки, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.01.2022 №104350004414 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 14.01.2022 на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення"; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд.3).".
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що задоволення вимог позивачки в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України №1788 та можливість застосування його під час вирішення спору є необґрунтованим, оскільки на момент звернення позивачки із заявою про призначення пенсії пенсія за віком на пільгових умовах (за списком №1) призначається на умовах Закону №1058-IV.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства, а скарга відповідача 2 є необґрунтованою.
Так, положеннями ч. 1 ст. 309 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
У зв'язку з перебування члена колегії у відпустці продовжено строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції на розумний термін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 від 19.02.2021 (а.с.10).
З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 14.01.2022 про призначення пенсії за віком за списком №1, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 (а.с.23-26).
Позивачка до заяви додала такі документи: наказ Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" Державного агентства України з управління зоною відчуження від 18.04.2013 №199 (а.с.80); наказ Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" від 13.03.2018 №101 (а.с.81); довідка Центру надання адміністративних послуг Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області про реєстрацію місця проживання особи від 25.03.2021 №249 (а.с.83); наказ Державного підприємства "Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" від 31.07.2018 №206 (а.с.84-85); паспорт громадянина України (а.с.86-87); посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986 р. рр. (категорії 3) серії НОМЕР_7 від 18.10.1992 (а.с.88); Перелік виробництв, робіт, професій, посад на роботах з особливо шкідливими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день у зоні відчуження дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 для працівників ДП "ЦОТІЗ" (а.с.89-95); довідка Головного управління Держпраці у Київській області про стан дотримання законодавства про працю від 05.11.2018 №КВ/75/7Д (а.с.96-99); лист Головного управління Держпраці у Київській області від 19.03.2018 №4.2/2/18/3879 (а.с.100-101); лист Головного управління Держпраці у Київській області від 05.11.2018 №42/2/18/15667 (а.с.102); трудова книжка серії НОМЕР_3 від 01.10.1992 (а.с.103-111); висновок Державної експертизи умов праці від 16.05.2013 №60 (а.с.112); свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 06.09.1996 (а.с.113); наказ Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" від 16.01.2018 №23 (а.с.114-115); наказ Державного підприємства "Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" від 30.10.2019 №284 (а.с.116); наказ Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" від 29.09.2015 №362 (а.с.117); свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 10.01.1995 (а.с.118); довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 02.07.2019 №481 (а.с.119); перелік виробництв, робіт, професій, посад на роботах з особливо шкідливими умовами праці, занятість в яких повний робочий день у зоні відчуження, сумарна щільність забруднення території якої радіонуклідами становить 100 кБк/ м.кв. і більше, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 для працівників ДП "ЦОТІЗ" від 04.10.2018 №280 (а.с.120-135); довідка Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 28.12.2021 №493 (а.с.136); довідка Державного підприємства "Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження від 10.01.2022 №09-33-1 (а.с.137); наказ Державного підприємства "Центр організаційно-аналітичного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" від 30.10.2019 №284 (а.с.138); накази Державного підприємства "Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" від 04.10.2018 №280 та від 31.07.2018 №206 (а.с.139-141); листи Головного управління Держпраці у Київській області від 26.01.2018 №4.2/2/1178, від 05.11.2018 №42/2/18/15667 (а.с.142-144); Переліки робочих місць, посад, процесій працівників ДПС "Чорнобильський спецкомбінат", яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 від 25.04.2013 та від 13.03.2018 (а.с.145-152); довідка Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" від 02.07.2019 №482 (а.с.153); доповнення до переліку робочих місць, посад працівників підприємства ДСП "Чорнобильський спецкомбінат", яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, затвердженого наказом від 25.04.2013 №233 (а.с.154-156); картка фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (а.с.157); довідка Державного підприємства "Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.01.2022 №09-34-39 (а.с.158); свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 01.10.1975 (а.с.159).
За результатами розгляду поданих позивачкою документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області (за принципом екстериторіальності) було прийнято рішення від 21.01.2022 №104350004414, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на пункт 1 частини другої статті 114 Закону №1058, у зв'язку з недосягненням нею пенсійного віку.
У спірному рішенні відповідач вказав, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад в показників , затвердженим Кабінетом Міністерства України, та за результатами атестації робочих місць, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідач зазначив, що вік позивачки 46 років. Страховий стаж позивачки, з урахуванням кратності становить 37 роки 02 місяці 2 дні, пільговий стаж - 13 років 09 місяців 05 днів.
За наявними стажем позивачка матиме право на пенсійну виплату за віком в 50 років, тобто з 24.08.2025 (а.с.29).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, позивачка звернулась з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, яка на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, досягла 45 річного віку та мала необхідний страховий стаж, мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.01.2022 №104350004414 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Надаючи правову оцінку правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Ключовим у цій справі є питання щодо виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VІІІ на підставі Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
З 01.01.2004 таким законом є Закон №1058, який був прийнятий на зміну положенням Закону №1788.
Отже, оскільки і Закон №1058, і Закон №1788 регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058 як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону №1788 підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058.
Згідно з пунктом "а" частини першої статті 13 Закону № 1788 (в редакції до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ, далі - Закону № 213) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213 раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 віковий ценз для жінок з 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким, зокрема, жінки, дати народження яких припадали з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року, набували право на пенсію по досягненню 50 років.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону № 1788, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2015 - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону № 1058 правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом "а" статті 13 Закону № 1788.
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону № 2148 (11.10.2017), яким текст Закону № 1058 був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому Законом № 2148 у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону № 1058, де вказувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058 у редакції Закону №2148 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 50 років - які народилися з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі № 2148 наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону №1788 у редакції Закону № 213 та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".
Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та частина 2 статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.
Таким чином, вимоги вищевказаних законів містять розбіжність відносно позивачки щодо вікового цензу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, який складає 45 років за пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.
Так, у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем 2 у даному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховано правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь пенсіонера.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 101211541), в якій вказано, що оскільки норми Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, та Закону № 1058-ІV регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно відмовило позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Оскільки, позивачка, яка на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, досягла 45 річного віку та мала необхідний страховий стаж, мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та відповідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.01.2022 №104350004414 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції для відновлення порушених прав позивача зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки саме цей орган допустив протиправну поведінку, яка призвела до порушення прав позивачки, внаслідок чого виправити допущене порушення та призначити позивачці пенсію за віком має саме цей орган, а не Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову в цій справі.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 3 ст. 291 КАС України, якими передбачено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович