Справа № 580/349/22 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
06 червня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства Коломійця Анатолія Миколайовича до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося Фермерського господарства Коломійця Анатолія Миколайовича з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 від 27.09.2021 №3159379/14210511 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15.09.2021 №10 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати відповідача 2 зареєструвати податкову накладну позивача 15.09.2021 №10 в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її подання на реєстрацію - 20.09.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної є необґрунтованим і таким, що суперечить положенням Податкового кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 та наказу Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520. Позивач вказує на те, що Головне управління ДПС у Черкаській області у своєму рішенні не зазначило конкретних підстав для відмови у реєстрації поданих податкових накладних, а тому позивач просить визнати його протиправним та таким, що підлягає скасування, як наслідок, зобов'язати відповідача 2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 15.09.2021 №10.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 27.09.2021 №3159379/14210511 про відмову в реєстрації податкової накладної фермерського господарства Коломійця Анатолія Миколайовича від 15.09.2021 №10;
- зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну фермерського господарства Коломійця Анатолія Миколайовича від 15.09.2021 №10, датою її фактичного подання на реєстрацію;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь фермерського господарства Коломійця Анатолія Миколайовича сплачений судовий збір в сумі 1240 (дві тисячі двісті сорок) грн. 50 коп.;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь фермерського господарства Коломійця Анатолія Миколайовича сплачений судовий збір в сумі 1240 (дві тисячі двісті сорок) грн. 50 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та здійснення порушень процесуальних норм, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законодавством, оскільки всі дії стосовно реєстрації податкової накладної позивача у повній мірі відповідає законодавству України та відмова у проведенні їх реєстрації є правомірною. Крім того, апелянт зазначив, що спірне рішення було прийнято з дотримання порядку прийняття таких рішень та зазначає, що позивачем не надано документів на основні засоби та нежитлові приміщення.
Відповідно до частини 2 статті 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивачем засобами електронного зв'язку направлено податкову накладну від 15.09.2021 №10 для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак їх реєстрацію в ЄРПН було зупинено та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
Позивачем 21.09.2021 до податкового органу направлено пояснення №1 щодо податкової накладної від 15.09.2021 №10, реєстрацію якої зупинено.
Рішенням комісії Головного управління ДПС у Черкаській області від 27.09.2021 №3159379/14210511 відмовлено позивачу в реєстрації зазначеної податкової накладної від 15.09.2021 №10 з підстав: "ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі наявності певних типових форм та галузевої специфікації, накладних".
Не погоджуючись із рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення контролюючого органу про зупинення реєстрацію податкової накладної не містить чіткої підстави його прийняття, оскільки не вказано конкретних документів, які необхідно надати платнику податків та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Судом першої інстанції звернуто увагу на те, що зазначене рішення відповідача 1 є актом індивідуальної дії, адже виданий суб'єктом владних повноважень, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України)встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з абзацами 1-3 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Абзацом 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Відповідно до абзаців 9-10 пункту 201.10 статті 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Визначення механізму внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних регулюється Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (надалі - Порядок №1165).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1165 таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.
Пунктом 10 Порядку №1165 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Згідно з п. 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Відповідно до п. 12-16 Порядку № 1165 платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою. У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.
Таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку. Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів після її отримання. Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Пунктом 18 Порядку № 1165 встановлено, що таблиця даних платника податку враховується ДПС в автоматичному режимі у разі, коли: така таблиця подається платниками податку - сільськогосподарськими товаровиробниками, включеними до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", та/або сільськогосподарськими товаровиробниками, які на 31 грудня 2016 р. застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу (у редакції, що діяла на 31 грудня 2016 р.) та мають у власності (право власності/користування) та/або на умовах оренди земельні ділянки, загальна площа яких становить не менш як 200 гектарів включно станом на 1 січня та які відображені в податковій звітності до 20 лютого поточного року (до 20 лютого поточного року враховується наявність таких ділянок за звітний період попереднього року), та у поданій таблиці даних платника податку зазначаються відомості про постачання (виготовлення) таких груп товарів за кодами згідно з УКТЗЕД, як живі тварини (код згідно з УКТЗЕД 01); риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні (код згідно з УКТЗЕД 03); молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені (код згідно з УКТЗЕД 04); овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби (код згідно з УКТЗЕД 07); їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь (код згідно з УКТЗЕД 08); зернові культури (код згідно з УКТЗЕД 10) насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж (код згідно з УКТЗЕД 12); зазначена таблиця подається платниками податку, в яких значення показників D та P, розрахованих у порядку, встановленому пунктом 3 цього Порядку, мають такі розміри: D > 0,02, P
Згідно п. 19, 20 Порядку № 1165 у разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником податку недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка врахована, зокрема в автоматичному режимі, комісії контролюючих органів мають право прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу. Якщо таблиця даних платника податку врахована відповідно до пункту 18 цього Порядку, після прийняття комісією контролюючого органу рішення про неврахування таблиці даних платника податку така таблиця підлягає розгляду відповідно до пункту 15 цього Порядку.
Так, підставою для зупинення реєстрації податкової накладної зазначено, що платником не надано повного пакету документів.
В той час, приписами п. 19 Порядку № 1165 встановлено право комісії контролюючих органів прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку з підстав надходження податкової інформації, що свідчить про надання платником податку недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка врахована.
Разом з тим, пунктом 17 Порядку № 1165 визначено, що у рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку зазначається причина такого неврахування.
При цьому, загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Проте, а ні в оскаржуваному рішенні, а ні в апеляційній скарзі контролюючим органом не наведено обставин, які слугували підставою для наведених висновків, а також не наведено обґрунтувань щодо твердження про те, що коди заявлені в таблиці не зупиняються та не зазначено які конкретно види діяльності позивача не відповідають наявним у нього основним засобам.
Відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному процесі, не надано жодних доказів, які досліджувалися комісією Головного управління ДПС у Черкаській області, та які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, що позивачем подавалось інформація до контролюючого органу - Головного управління ДПС у Черкаській області - щодо наявності підстав реєстрації вищевказаної податкової накладної.
До повідомлення №2 щодо реєстрації податкової накладної позивачем додано такі документи: пояснення, рахунок на оплату; звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай; податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ТТН; видаткову накладну; Договір поставки та податкову накладну.
Судом першої інстанції встановлено, а контролюючим органом не спростовано, які саме вимоги законодавства порушено при складанні документів, для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Крім того, відсутність певних документів не є підставою для відмови у реєстрації податкової накладної та підставою для визнання господарських операцій безтоварними, оскільки виявлені недостовірності є підставою для здійснення перевірки та прийняття відповідного рішення за її наслідками.
Відповідачем не надано жодних доказів стосовно прийняття оскаржуваного рішення з підстав надання платником податку недостовірної інформації в таблицях даних.
Колегія суддів врахував, що відсутність певних документів (доказів придбання ЗЗР, добрив, посівного матеріалу), не є підставою для відмови у реєстрації податкової накладної та підставою для визнання господарських операцій безтоварними, оскільки виявлені недостовірності є підставою для здійснення перевірки та прийняття відповідного рішення за її наслідками.
Отже, всупереч положенням п. 17 Порядку № 1165, оскаржене рішення комісії контролюючого органу, не містить чіткої підстави для відмови у врахуванні таблиці даних, що призвело до правової невизначеності платника податку та позбавлення позивача можливості безумовної реєстрації вказаної таблиці.
Посилання відповідача на відповідність форми оскаржуваного рішення додатку № 6 до Порядку №1165 без фактичної наявності у контролюючого органу жодних документів на підтвердження віднесення позивача до ризикових платників податків, суд вважає неприйнятними.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання протиправність спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому колегією суддів враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що належним і повним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкової накладної податкову накладну.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому під час розгляду справи суд не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної. При цьому здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року по справі №0940/1240/18).
З урахуванням наведеного судова колегія доходить висновку, що за відсутності належного мотивування контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, такі рішення не узгоджуються з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року по справі № 560/391/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович