П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/1378/23
Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними, зобов'язання скласти та надати до територіального пенсійного органу нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у не зазначенні в довідці про грошове пенсійне забезпечення для перерахунку пенсії позивача станом на 05.03.2019 року, яку надано до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Херсонської області, відомостей розміру пенсії: надбавка за особливості проходження служби в розмірі 100%, премія 135%;
- зобов'язати Херсонський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки скласти та надати до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Херсонської області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру його пенсії з зазначенням відомостей розміру пенсії: надбавки за особливості проходження служби в розмірі 100%, премії 135%.
В обґрунтування позову вказував, що дії відповідача щодо незазначення в довідці для перерахунку розміру грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року розміру надбавки за особливості проходження служби в розмірі 100%, надбавки за роботу з таємними документами 20%, премії 135% є протиправними.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволений частково.
Визнані протиправними дії Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо зменшення в довідці №8/1/762 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 розміру надбавки за особливості проходження служби до 65 %.
Зобов'язано Херсонський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови №704, із зазначенням відомостей, в тому числі надбавки за особливості проходження служби у розмірі 94,25%.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати за сплату судового збору в розмірі 500,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов в цій частині.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив про неврахування судом першої інстанції того факту, що рішенням Міністра оборони України, телеграмою від 28.12.2018 №248/9240, встановлено з 01 січня 2019 року щомісячну премію у розмірі згідно з додатком 1 до телеграми. Додатком до телеграми зазначено, що розмір щомісячної премії становить 130%.
Апелянт вказує, що усі призначені за Законом №2262-ХІІ пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач, посилаючись на правомірність оскаржуваного рішення просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що позивач є пенсіонером, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.18).
Судом встановлено, що на виконання рішення суду від 27.05.2021 по справі №540/770/21 відповідачем було виготовлено на ім'я позивача довідку про розмір грошового забезпечення №8/1/762.
Проте, у вказаній довідці надбавка за особливості проходження служби встановлено в розмірі 65%, премії 35%, що не заперечується сторонами.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що формуючи нову довідку, відповідач діяв без врахування наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, яким урегульовано порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам та відповідно до якого позивач має право на нарахування надбавки за особливості проходження служби виходячи з 65% із множенням на коефіцієнт 1,45, тобто розмір надбавки має складати 94,25%.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині врахування у довідці про розмір грошового забезпечення позивача премії у розмірі 130%, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний в довідці №8/1/762 розмір премії зазначений в межах, встановлених пп. 2 п. 5 Постанови № 704 та п. 2 розділу ХVІ Порядку № 260, а тому дії відповідача є правомірними.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до п.10 Постанови № 704 вона набирає чинності з 01.03.2018 року.
Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п.п.5, 6 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: 1) установлювати: надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Порядок та умови виплати такої надбавки визначати керівникам державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою; 2) здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш, як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Порядок № 260 визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Дія цього Порядку № 260 (крім розділів II, V-IХ, ХІI-ХХV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п.2 Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п.3 Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Крім того, розділом VІ Порядку № 260 передбачено виплату надбавки за особливості проходження служби.
Пунктом 2 зазначеного розділу Порядку № 260 передбачено, що розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби розраховується від мінімального розміру цієї надбавки, який встановлюється Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65 відсотків.
Залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби збільшується на відповідний коефіцієнт від 1 до 1,55.
Так, пунктом 27 Додатку до Порядку № 260 «Перелік окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків» визначено, що військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу, які виконують польоти у складі льотного екіпажу повітряних суден, коефіцієнт надбавки збільшується на 1,45.
Сторони не заперечують, що позивач є пілотом 1 класу та, будучи військовослужбовцем, проходив службу на посадах льотного складу авіації отримував грошове забезпечення та йому нараховувалась надбавка за льотний склад при виконанні польотів.
Враховуючи зазначене вище та встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що формуючи нову довідку, відповідач діяв без врахування наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, яким урегульовано порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам та відповідно до якого позивач має право на нарахування надбавки за особливості проходження служби виходячи з 65% із множенням на коефіцієнт 1,45, тобто розмір надбавки має складати 94,25%.
Відповідно до підпункту 2 пункту 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів, у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Відповідно до приписів пункту 1,2 розділу ХVІ Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Апеляційний суд зазначає, що премія, яку позивач просить врахувати для обчислення нового розміру пенсії, має тимчасовий характер. Виплата такої премії дозволена за наявності підстав тільки в межах видатків, передбачених у кошторисі Міністерства оборони України для грошового забезпечення військовослужбовців у відповідному бюджетному році.
При цьому, розмір такої премії для конкретного військовослужбовця заздалегідь не є фіксованим, а здебільшого залежить від якості та особливостей проходження ним військової служби.
Як правильно встановив суд першої інстанції, вказаний в довідці №8/1/762 розмір премії зазначений в межах, встановлених пп. 2 п. 5 Постанови № 704 та п. 2 розділу ХVІ Порядку № 260, а тому дії відповідача є правомірними.
Апеляційний суд зазначає, що Міністром оборони України прийнято рішення від 28.12.2018 № 248/9240 (телеграма) яка є відомчим, внутрішнім документом, який носить тимчасовий характер, не містить нормативно-правових приписів та не породжує будь-яких правових підстав при проведенні перерахунку пенсій.
Зі змісту цієї телеграми (пункти 1 та 3) вбачається, що надбавка за службу, надбавка за особливості проходження служби, одноразова премія, щомісячна додаткова премія та інше передбачені для військовослужбовців окремих родів сил Збройних Сил України, а саме: Сил спеціальних операцій. Крім того, надбавка за особливості проходження служби та щомісячна премія іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України), однак такі виплати є тимчасовими (на період дії воєнного стану), цільовими (з метою належного соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України), стосуються окремих категорій військовослужбовців.
При цьому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що премія, передбачена телеграмою Міністра оборони України від 28.12.2018 № 248/9240, не може бути включена в довідку про розмір грошового забезпечення, оскільки така стосується військовослужбовців, які проходять військову службу на теперішній час та така має тимчасовий характер.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, апеляційний суд не приймає доводи апелянта та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно, протиправних дій чи бездіяльності не допустив, порушень прав позивача не вчиняв, оскільки телеграма Міністра оборони України від 28.12.2018 № 248/9240 не може вважатися обставиною, яка відповідно до статей 43, 51, 63 Закону України №2262-XII зумовлює зміну розміру пенсії та покладає на відповідача обов'язок визначити змінений розмір грошового забезпечення для перерахунку раніше призначеної пенсії та сформувати оновлену довідку, а тому правові підстави для зобов'язання відповідача видати нову довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, відсутні.
Аналогічний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 року у справі № 592/5164/16-а.
Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Апеляційний суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року у справі № 420/1378/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 06.06.2023
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк