П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 червня 2023 р. Категорія 106020000м. ОдесаСправа № 400/3099/23
Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.,
час і місце ухвалення: не зазначено, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції в якому просив суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 05.12.2015 по 30.04.2018 року; 2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу у нічний час за період з 05.12.2015 по 30.04.2018; 3) визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 31.10.2017 в сумі 2718,85 грн; 4) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 31.10.2017 в сумі 2718,85 грн; 5) визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення, в період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території Україниза період з березня 2020 по листопад 2022; 6) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення, в період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України COVID-19 за період з березня 2020 по листопад 2022.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення цього строку відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 і додані до неї матеріали повернуто.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не врахував, що тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку. Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли з приводу виплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі з грудня 2015 року, то строк звернення до суду з таким позовом має визначатись за правилами частини другої статті 233 КЗпП, в редакції, яка була чинною на момент початку перебігу відповідного строку.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Ухвалою від 03 квітня 2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху. Так, в ухвалі зазначено, що позивач звернувся до суду про стягнення грошового забезпечення (доплати за службу у нічний час за період з 05.12.2015 по 30.04.2018, індексацію з 01.03.2016 по 31.10.2017, додаткову доплату до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення, в період дії карантин за період з березня 2020 по листопад 2022) лише в березні 2023 року, тобто з порушенням встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України строку звернення до суду.
Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції зазначив, що до 19.07.2022 року ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України містила норму, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, зазначену норму виключено. Таким чином, виняток з ч.5 ст.122 КАС України для справ публічної служби щодо стягнення заробітної плати, з 19.07.2022 перестав існувати. З 19.07.2022 для позивача розпочався сплив місячного строку звернення до суду, до всіх вимог щодо стягнення заробітної плати, які не були своєчасно заявлені до 19.07.2022. Зазначений строк сплинув 22.08.2022, а до суду він звернувся лише 29.03.2023, тобто із значним пропущенням строку звернення.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
У частині п'ятій ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вимоги, які застосовуються до позовної заяви.
При цьому, у силу вимог частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому, за правилами пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У подальшому, частину другої статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції «із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.
Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник може звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
У свою чергу, з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» застосовується постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», якою затверджено схеми окладів поліцейських.
Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 затверджено Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошового забезпечення (доплати за службу у нічний час за період з 05.12.2015 по 30.04.2018, індексацію з 01.03.2016 по 31.10.2017, додаткову доплату до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення, в період дії карантин за період з березня 2020 по листопад 2022).
Колегія суддів зазначає, що на момент звільнення позивача, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Окрім того, п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2022 року № 928 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України установлено карантин з 19 грудня 2020 року по 31 грудня 2022 року.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного суду від 19.01.2023 року справа № 460/17052/21.
З урахуванням вище викладеного, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим не обмежене будь-яким строком.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали від 18 квітня 2023 року було неповно з'ясовано судом обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, а відтак, відповідно до ч. 3 ст. 312, ст. 320 КАС України, - оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року по справі № 400/3099/23, - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький