П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/2771/22
Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління у Миколаївській області , Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ГРУПП Україна" на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 по справі 400/2771/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ГРУПП Україна» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСК ГРУПП Україна» звернулося до суду з вищевказаним адміністративним позовом.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 17.01.2023 позов задовольнив.
Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 03.02.2022 № 111614290701, № 111514290701, № 111714290701, № 111814290701, № 111414290715, № 112014290709, № 112114290709.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " ТСК ГРУПП Україна " (вул. Веселинівська, 19, м. Миколаїв, 54036, ідентифікаційний код 40196219) судовий збір у сумі 24 810,00 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень), сплачений платіжним дорученням № 2588 від 17.05.2022.
23.01.2023 від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій останній просить суд ухвалити додаткове рішення у справі та вирішити питання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 42 000,00 грн.
Миколаївський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 30.01.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю " ТСК ГРУПП Україна " про ухвалення додаткового рішення - задовольнив частково.
Ухвалив по справі № 400/2771/22 додаткове рішення, яким стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " ТСК ГРУПП Україна " (вул. Веселинівська, 19, м. Миколаїв, 54036, ідентифікаційний код 40196219) витрати на правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень).
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду ТОВ " ТСК ГРУПП Україна " подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким клопотання про стягнення правничої допомоги у розмірі 42 000 грн задовольнити у повному обсязі.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що чинне процесуальне законодавство не допускає самостійного зменшення судом витрат на правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання сторони, та не врахував висновків Верховного Суду, за змістом яких обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони;
- безпідставним є посилання суду першої інстанції на необґрунтованість та відсутність підтверджень суми витрат на правничу допомогу, оскільки усі документи на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу наявні в матеріалах справи та перелічені, зокрема, у рішенні;
- не обґрунтованим є посилання суду першої інстанції на неспівмірність витрат на правничу допомогу складності цієї справи, оскільки ця справа не відноситься справ незначної складності чи типової справи, а у додатковому рішенні відсутні посилання на докази чи обставини, які б визначали "простоту" цієї справи. До того ж, слід звернути увагу на необхідність дослідження значної кількості документів та обставин;
- безпідставним є посилання суду першої інстанції на неспівмірність витрат на правничу допомогу витраченому адвокатом часу, оскільки перелік наданих адвокатом послуг був значним та об'ємним. Додаткове рішення не містить доводів чи доказів, які б спростовували розумність і обґрунтованість витраченого адвокатом часу;
- не обґрунтованим є посилання суду першої інстанції на неспівмірність витрат на правничу допомогу ціні позову, оскільки жодні посилання на причини неспівмірності відсутні, а ціна заявлених витрат на правничу допомогу становить менше 1,37 % від ціни позову в цій справі.
Не погоджуючись з ухваленим по справі додатковим рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області також подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що додаткове рішення суду є незаконним, просить його скасувати та відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення .
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), ціною позову.
На думку апелянта, з урахуванням форм у вигляді яких може надаватися правнича допомога адвокатом, заявлення вимоги щодо стягнення витрат за здійснення такої послуги як оформлення позовної заяви в цілому є безпідставним та необґрунтованим, оскільки взагалі не підпадає під зміст таких видів адвокатської діяльності, як представництво та надання інших видів правової допомоги клієнту.
П'ятий апеляційний адміністративний суд призначив розгляд апеляційних скарг на 03.05.2023 в порядку письмового провадження.
Водночас, Головне управління ДПС у Миколаївській області вдруге звернулось до апеляційного суду із апеляційної скаргою на рішення від 17 січня 2023 року по цій справі.
З урахуванням того, що апеляційну скаргу відповідача на основне рішення по справі було залишено без руху, а потім за клопотаннями відповідача строк для усунення недоліків продовжувався, розгляд справи за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Миколаївській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ГРУПП Україна" на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 по справі 400/2771/22 відкладено на 06 червня 2023 року.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 червня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року повернув скаржнику, у зв'язку із не усуненням недоліків апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити з наступних підстав.
За змістом статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Таким чином, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
В даному випадку підставою для ухвалення додаткового рішення по цій справі стало вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 42 000 грн., понесених позивачем за час розгляду справи по суті, у порядку статті 139 КАС України.
Положеннями частини 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.ч. 1 та 2 ст. 134 КАС України).
Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 6 та 7 ст. 134 КАС України).
За змістом частин 7, 9 статті 139 КАС України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного вбачається, що до правової допомоги належать також консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо, що спростовує посилання відповідача на безпідставність стягнення витрат за здійснення такої послуги як оформлення позовної заяви.
Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23.01.2014 року у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Lavents v. Latvia” зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2019 по справі № 810/2760/17.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов'язаних із професійною правничою допомогою, колегія суддів виходить з такого.
Як встановлено під час розгляду справи, та підтверджено матеріалами справи, 10.01. 2022 було укладено договір про надання правової допомоги між ТОВ «ТСК ГРУПП Україна» та адвокатом Цимбалом Сергієм Юрійовичем та укладено договір про надання правової допомоги № 1411 від 14.11.2022 між ТОВ «ТСК ГРУПП Україна» та Адвокатським об'єднанням «К.Е.Й.С.» (а.с.87-89, 94-97, т.3).
10.01.2022 між адвокатом Цимбалом Сергієм Юрійовичем та ТОВ «ТСК ГРУПП Україна» був укладений додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 10.01.2022 (а.с.90,т.3).
Так, відповідно до пункту 1 додатку № 1 від 04.04.2022 було визначено наступні зобов'язання Адвоката:
«Адвокат зобов'язується надати Клієнту правову допомогу щодо захисту інтересів Клієнта при судовому оскарженні у суді першої інстанції податкових повідомлень - рішень ГУ ДПС у Миколаївській області від 03.02.2022 № 111614290701, 111514290701, 111714290701, 111814290701, 111414290715, 112014290709, 112114290709 прийнятих за результатами документальної планової виїзної перевірки, яка оформлена Актом від 02.12.2021 за № 8789/14-29-07- 01/40196219»
Також, на виконання пункту 5 договору про надання правової допомоги від 10.01.2022 року, сторони у додатку № 1 від 04.04.2022 погодили наступний розмір гонорару адвоката:
«За надання правової допомоги, передбаченої пунктом 1 додатку№ 1 щодо юридичного аналізу наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 28.09.2021 №1822-п, юридичного аналізу Акту від 02.12.2021 за № 8789/14-29-07-01/40196219, податкових повідомлень-рішень від 03.02.2022 № 111614290701, 111514290701, 111714290701, 111814290701, 111414290715, 112014290709, 112114290709, складання позовної заяви та супроводження справи у суді першої інстанції - 30 000 грн. (тридцять тисяч гривень);»
Отже, сторони визначили фіксований розмір оплати гонорару адвоката.
Окремо сторони у додатку № 1 погодили наступний порядок сплати гонорару адвоката:
«за надання правової допомоги, передбаченої п. 1. додатку № 1 у суді першої інстанції, Клієнт сплачує суму, вказану в акті наданих послуг (виконаних робіт) за весь перелік послуг протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня винесення рішення суду першої інстанції у справі, а у випадку закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо - з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням»
Так, згідно з актом виконаних робіт від 18.11.2022 адвокат надав наступні послуги:
- підготовка проекту позовної заяви - 20 000, 00 грн (10 годин)
- юридичний аналіз наказу ГУ ДПС у Миколаївській області про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТСК ГРУПП УКРАЇНА», акту ГУ ДПС у Миколаївській області від 02.12.2021 року за № 8789/14-29-07-01/40196219 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТСК ГРУПП УКРАЇНА» та податкових повідомлень-рішень від 03.02.2022 року № 111614290701, 111514290701, 111714290701, 111814290701, 111414290715, 112014290709, 112114290709 - 2 000 грн (1 година);
- юридичний аналіз документів (первинної та іншої документації) отриманої від ТОВ «ТСК ГРУПП УКРАЇНА» в рамках податкової перевірки за Актом від 02.12.2021 року за № 8789/14-29-07-01/40196219 - 2 000 грн (1 година) ;
- аналіз практики та правових позицій Верховного Суду щодо протиправності та скасування податкових повідомлень рішень за наслідками перевірки - 2 000 грн (1 година);
- аналіз відзиву на позовну заяву, підготовка та направлення до суду відповіді на відзив по справі 400/2771/22 - 4 000 грн (2 години).
Таким чином, розмір наданих адвокатом послуг становить 30 000 грн (а.с.92, т.3).
Також, суд апеляційної інстанції встановив, що 14.11.2022 між ТОВ «ТСК ГРУПП Україна» та Адвокатським об'єднанням «К.Е.Й.С.» був укладений договір про надання правової допомоги № 1411 від 14.11.2022 (а.с.94-97,т.3).
У пункті 4.4 Договору зазначено: «за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається КЛІЄНТУ АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ факсимільним зв'язком або поштою. На письмову вимогу КЛІЄНТА, АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ може надавати Акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією.»
Так, відповідно до пункту 4.6 Договору, в акті, зазначеному в п. 4.4. Договору сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акта.
17.01.2023 між ТОВ «ТСК ГРУПП Україна» та Адвокатським об'єднанням «К.Е.Й.С.» було підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) в рамках Договору про надання правової допомоги № 1411 від 14.11.2022 ( а.с. 97-99,т.3).
Пунктом 2 Акту виконаних робіт (наданих послуг) в рамках Договору про надання правової допомоги № 1411 від 14.11.2022, було передбачено за надання перелічених в цьому акті послуг сплату коштів на користь Адвокатського об'єднання «К.Е.Й.С.» коштів у розмірі 12 000,00 грн.
Окремо сторони у в Акті погодили наступний порядок сплати гонорару адвоката:
«Клієнт зобов'язується оплатити суму зазначену у п.2 цього Акту, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня винесення рішення суду першої інстанції у справі № 400/2771/22»
Таким чином загальна сума витрат на правову допомогу складає 42 000,00 грн.
Досліджуючи вищезазначені документи, колегія суддів встановила, що дані докази можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів.
Також відповідно до матеріалів справи 30.01.2023 до суду першої інстанції надійшла заява від представника ГУ ДПС у Миколаївській області , у якій відповідач просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42 000 грн.
В обґрунтування наданої заяви представник відповідача, окрім іншого зазначив, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 42 000 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для позивача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності.
Апеляційний суд погоджується із запереченнями відповідача відносно того, що кількість витраченого часу на підготовку проекту позовної заяви є надмірно завищеною оскільки вона навіть не включає в себе аналіз Акту документальної перевірки, наказу про проведення документальної планової перевірки, первинних документів.
Водночас, на аналіз одного аркуша наказу та аналіз первинної документації адвокат витратив 2 години вартістю 4 000 грн., отже колегія суддів вважає слушним зауваження податкового органу, що аналіз наказу є складовою частиною написання позовної заяви, а не окремим об'єктом надання правничої допомоги, а також, що аналіз первинної документації має пряме відношення до позовної заяви.
Також колегія суддів погоджується із доводами відповідача, викладеними у запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення, з того приводу, що участь у судових засіданнях по справі у суді першої інстанції (незалежно від кількості судових засідань) вартістю 8 000,00 грн. є безпідставно завищеною та необґрунтованою, оскільки по справі відбулось три судові засідання, два з яких (13.12.2022 та 20.12.2022 ) у підготовчому засіданні та тривали загалом 15 хвилин. До того ж усі судові засідання відбувались в режимі відеоконференції.
Оцінивши доводи обох сторін, враховуючи суттєве погіршення фінансового стану державних органів внаслідок збройної агресії російської федерації та беручи до уваги те, що представник позивача документально підтвердив понесення зазначених витрат, однак їх розмір є не співрозмірним витраченому часу та наданому обсягу роботи, отже їх слід зменшити, у зв'язку з чим заява представника позивача підлягає частковому задоволенню, а ГУ ДПС у Миколаївській області має відшкодувати йому 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
При прийнятті додаткового рішення суд врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.01 2021 по справі № 280/2635/20, та позицію Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19, відповідно до яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено .
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.
У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).
У справі «Черніус та Рінкевичюс проти Литви» (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальніший принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах «Beinaroviс and others v. Lithuania», заява № 70520/10, пункт 140 та «Radchikov v. Russia», заява № 65582/01, пункт 50).
ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах «Stankiewicz v. Poland», заява № 46917/99, пункт 75).
Відповідні принципи, що випливають з усталеної практики Суду та стосуються права на доступ до суду, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі «Zubac v. Croatia» (заява № 40160/12, пункти 76- 86).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви про стягнення з відповідача суми понесених позивачем судових витрат на правову допомогу, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення суми, яка підлягає стягненню з Головного управління у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ГРУПП Україна" в якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, з викладених вище мотивів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ГРУПП Україна" - задовольнити частково.
Додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 по справі 400/2771/22 - змінити в частині визначення суми, яка підлягає стягненню з Головного управління у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ГРУПП Україна" в якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Викласти резолютивну частину додаткового рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 в такій редакції:
“ Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " ТСК ГРУПП Україна " (вул. Веселинівська, 19, м. Миколаїв, 54036, ідентифікаційний код 40196219) витрати на правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень)”
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк