вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"30" травня 2023 р. Cправа № 902/76/23
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Зеленюк О.В.,
представника позивача - Нагорняк І.М.,
у відсутності представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волагро" (вул. Персенківка, 19, м. Львів, 79026)
до: Фермерського господарства "Бондарук" (вул. Гонти, буд. 30-а, м. Вінниця, 21017)
про стягнення 1 790 722,39 грн,
Товариством з обмеженою відповідальністю "Волагро" подано позов про стягнення з Фермерського господарства "Бондарук" 1 790 722,39 грн.
Ухвалою суду від 30.01.2023, з урахуванням виправлених недоліків позовної заяви, за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/76/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.02.2023.
Під час підготовчого провадження, строк якого ухвалою від 28.03.2023 продовжено на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 53-233, т. 1); позивачем - відповідь на відзив (а.с. 239-243, т. 1).
Виконавши завдання підготовчого провадження та вчинивши необхідні дії на цій стадії судового провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 16.05.2023, про що постановлено відповідну ухвалу від 13.04.2023 у протокольній формі.
Слід зазначити, що розгляд справи неодноразово відкладався з метою забезпечення реалізації прав наданим учасникам справи Господарським процесуальним кодексом України. Поряд з цим 23.03.2023 та 16.05.2023 судові засідання у справі № 902/76/23 не відбулися у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у Вінницькій області, а також загрозою ракетних ударів по території України.
Так, ухвалою від 22.05.2023 призначено судове засідання для розгляду справи №902/76/23 по суті на 30.05.2023.
На визначений час у судове засідання 30.05.2023 з'явилася представниця позивача, яка заявлений позов підтримала у повному обсязі з підстав та обставин викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався. Поряд з цим 30.05.2023 через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні.
Дослідивши вказане клопотання, судом постановлено протокольну ухвалу про його відхилення як необґрунтованого, враховуючи тривалість розгляду справи та можливість залучення іншого представника зі сторони відповідача. Водночас надання переваги участі в іншому судовому засіданні об'єктивно не може вважатися поважною причиною для відкладення розгляду справи, при цьому заявник не вказує про необхідність вчинення процесуальних дій, що потребують обов'язкової участі представника Фермерського господарства "Бондарук".
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № ВП-21.11.21-1 від 21.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Волагро" заявлено до стягнення з Фермерського господарства "Бондарук" 1 790 722,39 грн заборгованості, з яких: 1 441 552,8 грн - основного боргу; 162 436,2 грн - пені; 144 155,28 грн - 10% штрафу; 22 741,07 грн - 7% річних; 10 090,87 грн - інфляційних втрат; 9 746,17 грн - 3% річних.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає позовні вимоги на суму 1 484 130,91 грн, з яких: 1 441 552,8 грн - основний борг; 10 090,87 грн - інфляційні втрати; 9 746,17 грн - 3% річних та 22 741,07 грн - 7% річних. Поряд з цим Фермерське господарство "Бондарук" просить суд на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити заявлені позивачем штрафні санкції - 162 436,2 грн - пені та 144 155,28 грн - 10% штрафу до 5% від заявлених сум.
У відповіді на відзив позивач заперечує наявність підстав для застосування приписів статей 233 ГК України та ст. 551 ЦК України. Зокрема зазначає, що сума сплаченого авансу, а отже ступінь виконання зобов'язання відповідача становить менше 18 % від суми укладеного Договору. При цьому позивач також несе збитки внаслідок відтермінування оплати відповідачу на 10 місяців та значну зміну курсу валют за такий період, оскільки чим більше відстрочення по Договору, тим менше позивач може закупити валюти для подальшої оплати імпортованого товару.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
21.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волагро" (Постачальник, позивач) та Фермерським господарством "Бондарук" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №ВП-21.11.21-1 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, встановлених цим Договором, Постачальних зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві товар, а Покупець в порядку та на умовах, встановлених цим Договором, зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, вимоги про упаковку, ціна товару та порядок розрахунків, строк: порядок поставки визначаються специфікаціями, які після підписання обома Сторонами стають невід'ємними частинами цього Договору (п. 1.3. Договору).
Згідно із п. 3.4. Договору якщо це передбачено відповідною специфікацією Покупець повинен компенсувати Постачальникові витрати понесені останнім у зв'язку з оплатою транспортно- експедиторських послуг та послуг перевезення пов'язаних з транспортуванням товару до місця передачі Покупцеві. Така компенсація має бути виплачена згідно з тарифами експедитора та перевізника у порядку встановленому специфікацією.
Пунктом 5.7. Договору сторони погодили, що за порушення строку оплати товару Покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за порушення строку оплати товару понад сімдесят днів додатково сплатити штраф у розмірі 10% від простроченої суми. Нарахування пені згідно з цим пунктом здійснюється до моменту повної оплати товару.
Відповідно до п. 5.8. Договору у разі якщо відповідною специфікацією передбачена поставка товару з відстроченням платежу і Покупець прострочив оплату такого товару, на прострочену суму нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7 % річних від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим Договором застосовується позовна давність в 3 (три) роки (п. 5.10. Договору).
За змістом п. 6.1. Договору останній набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2022 року включно, але з будь-якому випадку до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов Договору сторонами підписано Специфікацію №1 від 21.11.2021, за якою погоджено найменування, кількість і ціну товару, яка підлягає поставці (п. 1 Специфікації).
Відповідно до п. 2 Специфікації загальна вартість товару, що підлягає поставці становить 1 722 786,80 (один мільйон сімсот двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят шість гривень вісімдесят копійок) в тому числі ПДВ.
Згідно із п. 3 Специфікації Покупець оплачує товар у такому порядку:
- сума у розмірі 281 234,00 грн на умовах попередньої оплати протягом 30 днів з моменту складання Специфікації;
- сума у розмірі 1441 552,80 грн на умовах відстрочення платежу протягом 305 днів з моменту передачі йому товару.
Окрім того, пунктом 4 Специфікації сторони погодили, що Покупець компенсує Постачальникові вартість транспортно-експедиторських послуг і послуг перевезення протягом двох днів з моменту передачі товару Покупцеві у сумі 27 900,00 грн.
Передача (поставка) товару здійснюється на умовах (Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Гонти 30 А) згідно з Інкотермс-2010 протягом 30 днів з моменту складення цієї Специфікації (п. 5 Специфікації).
На виконання умов Договору Договору позивач поставив відповідачу обумовлений товар та надав послуги по організації транспортно-експедиторських послуг на загальну суму 1 750 686,80 грн, що підтверджується:
- видатковою накладною № 1251 від 09.12.2021, ТТН № Р1251 від 09.12.2021 на загальну суму 128240,00 грн в т. ч. ПДВ (що включає організацію транспортно-експедиційних послуг на суму 9300,00 грн);
- видатковою накладною № 1252 від 09.12.2021, ТТН № Р1252 від 09.12.2021 на суму 670821,60 грн в т. ч. ПДВ;
- видатковою накладною № 1259 від 15.12.2021, ТТН № Р1259 від 15.12.2021 на суму 770731,20 грн в т. ч. ПДВ;
- актом наданих послуг (за організацію транспортно-експедиційних послуг) № 1258 від 15.12.2021 на суму 9300,00 грн в т. ч. ПДВ;
- видатковою накладною №3 від 10.01.2022, ТТН №РЗ від 10.01.2022 на загальну суму 171594,00 грн в т.ч. ПДВ (що включає організацію транспортно-експедиційних послуг на суму 9300,00 грн).
Позивач виставив відповідачу рахунок (замовлення покупця) №1091 від 21.11.2021 на суму 309 134,00 грн, який сплачено Фермерським господарством "Бондарук" відповідно до кредитового повідомлення №985 від 08.12.2021 (а.с. 34, т. 1), що є попередньою оплатою вартості товару на суму 281 234,00 грн в т.ч. ПДВ (згідно із п. 3 Специфікації, поставленого згідно видаткової накладної № 1251 від 09.12.2021 та видаткової накладної №3 від 10.01.2022), а також компенсацією вартості транспортно-експедиторських послуг і послуг перевезення в сумі 27 900,00 грн (згідно із п. 4 Специфікації, Акт наданих послуг № 1258 від 15.12.2021).
Листом №52 від 09.12.2022 (а.с. 35, т.1) відповідач підтверджує здійснену оплату згідно із призначенням платежу за Договором № ВП-21.11.21-1 від 21.11.2021 та відповідно виконання його обов'язку по передоплаті та компенсації постачальнику транспортно-експедиторських послуг і послуг перевезення. Крім цього, за змістом вказаного листа відповідач просив відстрочити платіж в сумі 1 441 552,80 грн на строк, більший ніж 305 днів та повідомив позивача про те, що до 23.12.2022 розрахується за поставлені добрива.
Несплата відповідачем вартості поставленого товару на суму 1 441 552,80 грн слугувало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду про стягнення 1 441 552,8 грн основного боргу. Поряд з цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача внаслідок прострочення виконання зобов'язання: 162 436,2 грн - пені; 144 155,28 грн - 10% штрафу; 22 741,07 грн - 7% річних; 10 090,87 грн - інфляційних втрат та 9 746,17 грн - 3% річних.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений між сторонами Договір поставки № ВП-21.11.21-1 від 21.11.2021.
Поряд з цим суд враховує, що такий Договір містить ряд положень про надання послуг перевезення, однак будь-яка заборгованість в цій частині позивачем не заявляється.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Факт поставки відповідачу обумовленого Специфікацією №1 від 21.11.2021 до Договору товару підтверджено належними первинними документами.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Як встановлено фактичними обставинами справи, відповідач є боржником, що прострочив, позаяк не здійснив остаточний розрахунок за отриманий за Договором товар в обумовлений строк, при цьому доказів протилежного матеріали справи не містять.
Прострочення оплати має місце за отриманий товар згідно видаткових накладних:
- № 1252 від 09.12.2021 на суму 670821,60 грн в т.ч. ПДВ. Товар мав бути оплачений протягом 305 днів з моменту його передачі, тобто до 10.10.2022 включно. Таким чином період прострочення починається з 11.10.2022.
- № 1259 від 15.12.2021 на суму 770731,20 грн в т.ч. ПДВ. Товар мав бути оплачений протягом 305 днів з моменту його передачі, тобто до 16.10.2022 включно. 16.10.2022р. - неділя, враховуючи положення ч. 5. ст. 254 ЦК України, за яким, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто строк оплати становить до 17.10.2022. Тому прострочення починається з 18.10.2022.
Так, відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором станом на дату подання позову не було здійснено оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 1 441 552,8 грн, що визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.
Поряд з цим відповідач визнає позов в частині стягнення 10 090,87 грн - інфляційних втрат; 9 746,17 грн - 3% річних та 22 741,07 грн - 7% річних, які заявлено до стягнення.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Частина друга статті 536 цього Кодексу - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно із п. 5.8. Договору у разі якщо відповідною специфікацією передбачена поставка товару з відстроченням платежу і Покупець прострочив оплату такого товару, на прострочену суму нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7 % річних від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" перерахунок 3% річних та 7% річних (за період прострочення з 11.10.2022 по 04.01.2023 на суму 670821,6 грн та з 18.10.2022 по 04.01.2023 на суму 770731,2 грн), а також інфляційних втрат на ці ж суми за період прострочення з 01.11.2022 по 31.12.2022, судом встановлено, що здійснений позивачем розрахунок перебуває в межах розрахунку суду, тому такі складові заборгованості підлягають задоволенню у заявлених позивачем сумах.
Отже, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 10 090,87 грн - інфляційних втрат; 9 746,17 грн - 3% річних та 22 741,07 грн - 7% річних.
Окрім того, при визнанні відповідачем позову в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та відсотків річних. суд враховує такі приписи процесуального законодавства.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно зі ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник в повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Оскільки про часткове визнання позову в порядку ст. 46 ГПК України заявлено у відзиві на позовну за підписом голови Фермерського господарства "Бондарук" Оксани Бондарук, право якої на вчинення відповідної процесуальної дії не обмежено в силу посадового становища, що підтверджується відомостями з ЄДРЮОФОПГФ, таке визнання відповідає фактичним обставинам справи з урахуванням наявних доказів, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання позову підлягає прийняттю господарським судом.
Окрім основного боргу, інфляційних втрат, 3% та 7% річних позивачем заявлено до стягнення з відповідача 162 436,2 грн - пені та 144 155,28 грн - 10% штрафу.
Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.7. Договору сторони погодили, що за порушення строку оплати товару Покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення , а за порушення строку оплати товару понад сімдесят днів додатково сплатити штраф у розмірі 10% від простроченої суми. Нарахування пені згідно з цим пунктом здійснюється до моменту повної оплати товару.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим Договором застосовується позовна давність в 3 (три) роки (п. 5.10. Договору).
Арифметичною перевіркою правильності нарахованого позивачем штрафу згідно із п. 5.7. Договору в розмірі 10% від простроченої суми помилок не виявлено, внаслідок чого суд дійшов висновку про обґрунтованість такого нарахування в розмірі 144 155,28 грн (1 441 552,8 грн х 10 % = 144 155,28 грн).
Здійснивши перерахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" (за період прострочення з 11.10.2022 по 04.01.2023 на суму 670821,6 грн та з 18.10.2022 по 04.01.2023 на суму 770731,2 грн) судом встановлено, що розрахунок позивача перебуває в межах розрахунку суду.
Поряд з цим суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно з положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Вирішуючи питання щодо зменшення розміру штрафу та пені суд приймає до уваги такі обставини:
- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3 % та 7% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником;
- пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні їх розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% та 7% річних, а також інфляційних втрат.
Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Правовий висновок, що неустойка не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19.
Поряд з цим, враховуючи доводи позивача, що ступінь виконання зобов'язання становить менше 18 %, суд також бере до уваги поведінку відповідача у даному спорі як винної сторони яка визнає наявність основного боргу.
З огляду на викладені обставини, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 30%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін. При цьому таке зменшення до 5%, як просить відповідач (тобто на 95%), не може вважатися правомірним, позаяк нівелюватиме саме значення пені та штрафу як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача як кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків передбачених договором) отримання оплати за поставлений товар.
Відтак з нарахованих позивачем 162 436,2 грн - пені та 144 155,28 грн - 10% штрафу підлягають стягненню з відповідача 70% таких нарахувань: 113 705,34 грн - пені та 100 908,7 грн - 10% штрафу. Водночас в позові на суму 48 730,86 грн - пені та 43 246,58 грн - штрафу слід відмовити у зв'язку з їх зменшенням судом.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, №924/754/18 від 18.06.2019, №912/1703/18 від 27.03.2019.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів щодо зменшення сум пені та штрафу.
З огляду на те, що відповідач частково визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розподіл витрат на сплату судового збору за правилами ст. 129, ч. 1 ст. 130 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
В даному випадку відповідачем визнаний позов на суму 1 484 130,91 грн до початку розгляду справи по суті, тому позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50 % сплаченого судового збору пропорційно частині визнаних позовних вимог, а саме в сумі 11 130,98 грн на підставі ухвали суду, в решті витрати на сплату судового збору в сумі 15 729,86 грн покладаються на відповідача (з покладенням витрат по сплаті судового збору і в частині вимоги, за якою відмовлено у позові у зв'язку із зменшенням неустойки). Водночас суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Бондарук" (вул. Гонти, буд. 30-а, м. Вінниця, 21017, код ЄДРПОУ 37836875) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волагро" (вул. Персенківка, 19, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 38592097) 1 441 552,8 грн - основного боргу; 113 705,34 грн - пені; 100 908,7 грн - 10% штрафу; 22 741,07 грн - 7% річних; 10 090,87 грн - інфляційних втрат; 9 746,17 грн - 3% річних та 15 729,86 грн - витрат на сплату судового збору.
3. В решті позову щодо стягнення з відповідача 48 730,86 грн - пені та 43 246,58 грн - штрафу відмовити.
4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - volagro_volagro@ukr.net; представника позивача Нагорняк І.М. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Повне рішення складено 07 червня 2023 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - вул. Персенківка, 19, м. Львів, 79026;
3 - відрповідачу - вул. Гонти, буд. 30-а, м. Вінниця, 21017.