Справа №487/6809/21
Провадження №2/487/336/23
(ЗАОЧНЕ)
23.05.2023 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого-судді Кузьменко В.В.,
за участю секретаря судових засідань Рафальської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Миколаєва, цивільну справу за позовом позовної заяви адвоката Гуменюк Ірини Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Універсальна товарна біржа "Нерухомість Н" про визнання правочину дійсним,
24.09.2021 року представник позивача ОСОБА_5 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Універсальна товарна біржа "Нерухомість Н" про визнання правочину дійсним, в якій просила визнати дійсним правочин, реальним та виконаним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.06.1999 року № 96 стосовно квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений на Універсальній товарній біржі "Нерухомість Н" між ОСОБА_2 , який представляв на біржі інтереси ОСОБА_3 , діючої також від імені неповнолітньої ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 25.06.1999 року між ОСОБА_2 , який представляв на біржі інтереси ОСОБА_3 , діючої також від імені неповнолітньої ОСОБА_6 , та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна №96, а саме двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала продавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12.01.1999 року, зареєстрованого в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації за №16507 12.07.1999 року. Правочин сторонами повністю виконаний, відповідачами була звільнена вказана квартира. Спорів між сторонами стосовно умов вказаного договору та порядку його виконання не виникало та не виникає. Оскільки, на час укладання договору не існувало законодавчих обмежень на здійснення такого правочину біржами, угода не була належним чином нотаріально посвідчена. Із-за протиріч правових норм, діючих на час укладення правочинів в 1999 році і на даний час. Позивач змушена звернутись з позовною заявою до суду, про захист своїх прав.
29.09.2021 року ухвалою суду було відкрито провадження по даній справі та розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду були повідомлені належним чином, надали суду заяву, в якій просили справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом встановлено, що 25.06.1996 року між ОСОБА_2 , який представляв на біржі інтереси ОСОБА_3 , діючої також від імені неповнолітньої ОСОБА_6 , та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна №96, а саме двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності було зареєстроване 12.07.1996 року за реєстровим №16507 за ОСОБА_1 на підставі вказаного договору, що підтверджується довідкою КП "ММБТІ" від 20.09.2021 року №2537.
Умови договору купівлі-продажу нерухомого майна виконані сторонами відповідно до досягнутих домовленостей у повному обсязі.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
На момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі -продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 227 цього Кодексу договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 47 УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.
Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.
Згідно роз'яснень Міністерства юстиції України № 17-12/44 від 10 квітня 1998 року «Щодо діяльності товарних бірж» передбачено, що, беручи до уваги вимоги ст.227ЦК України (в редакції 1963 року), яка передбачає особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини), якщо хоча б однією із сторін є громадянин, вважається, що такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, недотримання цієї вимоги згідно з ст.47ЦК України (в редакції 1963 року) тягне недійсність договору, таким чином, зазначений договір набуватиме чинності з моменту його нотаріального посвідчення.
З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», а в даний момент відповідач ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд з метою захисту інтересів добросовісних учасників цивільних правовідносин, та дотримання принципу правової визначеності, регламентованого Європейською конвенцією про захист прав і основоположних свобод, вважає можливим визнати дійсним договір, укладений між сторонами, та визнати за позивачем право власності на спірний об'єкт нерухомості
Керуючись ст. 33 Конституції України, ст.ст. 10, 12, 13, 18, 23, 76, 258, 259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 328, 392 ЦК України, ст.ст. 47, 48, 224, 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), суд,
Позов адвоката Гуменюк Ірини Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Універсальна товарна біржа "Нерухомість Н" про визнання правочину дійсним - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.06.1999 року за №96 стосовно квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений на Універсальній товарній біржі "Нерухомість Н" між ОСОБА_2 , який представляв на біржі інтереси ОСОБА_3 , діючої також від імені неповнолітньої ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя В.В.Кузьменко