05.06.2023 року м.Дніпро Справа № 904/3264/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідача),
суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.
секретар судового засідання Бурчак А.Ю.
представники сторін:
від відповідача Маламуж Сніжана Сергіївна, представник, довіреність №52-16/67 від 14.12.2022 року;
представник позивача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2023 року (повний текст рішення складено та підписано 08.03.2023 року, суддя Назаренко Н.Г.) у справі №904/3264/22
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро
до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення плати за користування вагонами та зберігання вантажу за договором про експлуатацію залізничної під'їздної колії у розмірі 365 975, 04 грн,-
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами та зберігання вантажу за договором про експлуатацію залізничної під'їздної колії № ПР/М-19-753/НЮдч від 05.12.2019 у розмірі 365 975,04 грн, з яких: 352 512, 60 грн. - плата за користування вагонами; 13 462,44 грн. - збір за зберігання вантажів.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на несвоєчасне забиранням відповідачем вагонів на свою під'їзну колію, у зв'язку з чим виникли підстави для нарахування додаткових зборів і плат, заявлених до стягнення.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2023 року у даній справі позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами в розмірі 352 512,60 грн., збір за зберігання вантажів у розмірі 13 462,44 грн, судовий збір у розмірі 5 489,63 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що прийняті позивачем до перевезення спірні вагони були затримані у зв'язку зі скупченням вагонів на станції Кривий Ріг через їх неприйняття одержувачем на свою під'їзну колію. При цьому, позивачем дотримано порядок дій та складено відповідні акти на засвідчення зазначених обставин відповідно до вимог чинного законодавства, а відповідачем не надано жодного документального доказу в обґрунтування відсутності своєї вини в затримці вагонів на станції та викладених у відомостях форми ГУ-46 зауважень, які не підпадають під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбаченими пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами.
Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на відсутність його вини в затримці вагонів, оскільки факт затримки спірних вагонів свідчить лише про те, що саме позивачем неналежним чином виконуються взяті на себе зобов'язання по договору щодо доставки вагонів вантажоодержувачу.
Скаржник вважає, що господарський суд не надав належної правової оцінки аргументам відповідача відносно повноважень підписанта наказу №61 про застосування подвійної ставки за зберігання вантажу. Так, у зазначеному наказі відсутні: реквізити дати їх підписання (відсутній рік); посада підписанта; ініціали підписанта (зазначене тільки прізвище); посилання на документи, що підтверджують повноваження підписанта.
Матеріали справи не містять конкретних доказів: чим фактично виражені, у чому полягають ускладнення, який характер мають, що свідчить про відсутність ускладнень у роботі станції.
Таким чином, на думку відповідача, відсутні підстави нарахування позивачем збору за зберігання вантажу та збільшення його до двократного розміру відповідно до ст.36 Статуту залізниць України.
Щодо обставин непереборної сили скаржник вказує, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України по всій території України введено воєнний стан.
Листом від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 ТПП України підтвердила, що зазначені вище обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Крім того, відповідно до телеграмного розпорядження №ЦМ-13/693 від 05.04.2022 року затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язків вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів під час дії воєнного стану в Україні.
Відтак, замовник звільняється від плати за користування вагонами за час запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, проведення бойових дій або тимчасової окупації.
Вважає, що суд першої інстанції не дослідив наданий відповідачем контррозрахунок плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та не врахував його при ухваленні рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апелянта, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.
Позивач зазначає, твердження скаржника про безпідставне нарахування збору за зберігання вантажу у двократному розмірі необґрунтовані, оскільки наявність значних ускладнень підтверджено доданими до позовної заяви доказами, а саме: листом начальника станції Кривий Ріг від 12.04.2022 року №69, актами загальної форми, з яких вбачається, що станом нам 12.04.2022 року на станції Кривий Ріг мало місце скупчення більше 200 вагонів, що прибули на адресу відповідача і не були вчасно забрані ним на свою під'їзну колію.
Стосовно посилання відповідача на відсутність реквізитів у наказі №61 від 12.04.2022 року, позивач зазначає, що для реєстрації оперативних наказів про застосування подвійної ставки збору за зберігання вантажів ведеться оперативний журнал довільної форми. Однак, зазначений наказ має всі необхідні реквізити: дата наказу - "12.04.22", посада підписанта - "ДН-2", що відповідно до прийнятих в умовах Укрзалізниці телеграфних скорочень означає посаду начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", прізвище підписанта дійсно зазначено без ініціалів, але це жодним чином не ускладнює його ідентифікацію, оскільки в межах підприємства є тільки один начальник Криворізької дирекції з прізвищем Страшко.
Зауваження скаржника щодо відсутності в наказі посилання на документи, що підтверджують повноваження підписанта, позивач вважає надуманим. Вказує, що повноваження начальника дирекції передбачені у довіреності, копія якої також додана до позовної заяви.
Щодо наявності обставин непереборної сили під час спірних правовідносин позивач зазначає, що ані Правилами користування вагонами, ані Переліком виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час воєнного стану в Україні,не передбачено підстав для звільнення відповідача від сплати спірної суми.
Щодо нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів під час дії режиму комендантської години, позивач вказує, що жодним законом або іншим нормативно-правовим актом не передбачено у зв'язку з введенням комендантської години будь-які зміни в роботі промислових підприємств або порядку розрахунків за надані послуги. Під час дії комендантської години виробничі підрозділи позивача і відповідача, як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації працюють у нічну зміну, і жодного впливу на виробничий процес сторін комендантська година не має, адже це не пов'язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях.
05.06.2023 року у судове засідання з'явилась представник відповідача та надала відповідні пояснення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи сторін, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі залізниця, позивач) та Акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - власник колії, комбінат, відповідач) укладено договір № ПР/М-19-753/НЮдч/2019/у/ТО/1495 від 05.12.2019 року про експлуатацію залізничної під'їзної колії Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Кривий Ріг регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", з подальшими змінами та доповненнями.
Відповідно до п.1 договору згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до станції Кривий Ріг через спарену стрілку № 2/4 в парній горловині станції і яка обслуговується локомотивом власника колії. Межею під'їзної колії є сигнальний знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу "Ч" станції Допоміжна власника колії на відстані 4779 м від стрілки примикання.
Згідно з п.4 договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України.
У п. 5 договору сторони узгодили, що передача (здача) вагонів на під'їзну колію здійснюється: порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу 1,5 год.; передача розбірних поїздів, маршрутів завантажених аглорудою та вапняком - за повідомленнями.
Повідомлення про подачу вагонів на під'їзду колію передається по телефону прийомоздавальником вантажу та багажу станції Кривий Ріг прийомоздавальнику вантажу та багажу власника колії, не пізніше ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.
Відповідно до п.6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну із приймально-відправних колій № 1-11 станції Допоміжна власника колії. Здавання вагонів у комерційному та технічному відношенні залізницею власнику колії здійснюється на одній з приймально-відправних колій № 1-11 станції Допоміжна власника колії. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.
За умовами п.7 договору кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить не більше 57 вагонів (228 вісей), для вагонів-обкотишовозів не більше 60 вагонів (240 вісей).
Про готовність вагонів до забирання маневровий диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ власника колії повідомляє по прямому телефонному зв'язку маневрового диспетчера станції Кривий Ріг не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з подальшим письмовим підтвердженням за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458 (пункт 8 договору).
Пунктом 9 договору передбачено, що з під'їзної колії вагони повертаються: завантажені маршрути цілими составами, які сформовані згідно з ПТЕ і планом формування поїздів; порожні вагони у тій кількості, в якій були передані на під'їзду колію. Партії вагонів, що повертаються з під'їзної колії, формуються згідно з ПТЕ і доставляються локомотивом власника колії на одну із приймально-відправних колії №1-11 станції Допоміжна. Приймально-здавальні операції у технічному та комерційному відношеннях здійснюються на одній з приймально-відправних колій № 1-11 станції Допоміжна.
У п. 10 договору визначено, що з під'їзної колії вагони здаються: навантажені маршрути через інтервал часу 1,5 год.; інші вагони за повідомленнями по мірі готовності у кількості, не менше 40 вісей.
У п. 11 договору узгоджена середньодобова переробна спроможність вантажних фронтів по основних масових вантажах.
Для під'їзної колії встановлюється загальний єдиний термін перебування усіх вагонів 25,1 година (пункт 12 договору).
Відповідно до п. 15 договору власник колії сплачує залізниці плату:
- за подачу, забирання вагонів згідно з табл. 1, табл. 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг (Тарифне керівництво № 1);
- за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;
- за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) згідно з Правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії згідно з діючими нормативними документами.
Власник колії відшкодовує залізниці витрати на утримання смуги відведення за 2019 рік у розмірі 21 253,93 грн. за рік без ПДВ.
Списання здійснюється з особового рахунку власника колії.
Збори і плата вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України у національній валюті України на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 21.12.2019 року до 20.12.2024 року включно (пункт 20 договору).
Встановлено, що в квітні 2022 року за накладними №№ 54728667, 70780, 70283, 70891, 70894, 70782, 70892, 70781, 70282, 70281, 70888, 66105, 70889, 70890, 70887, 70886, 14133, 14131, 14132, 69425, 69421, 69423, 69422, 69420, 70897, 70883, 70895, 70884, 70904, 70896, 70893, 70591, 70885, 70749, 09223, 70901, 612838, 09222, 09899, 09898, 70592, 70590,70747, 70784, 70900, 70899, 70744, 09927, 09926, 09928, 70578, 70579, 70748, 70745, 70577, 70783 залізницею були прийняті до перевезення на адресу одержувача АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" порожні власні вагони (далі - спірні вагони). У перевізних документах станцією призначення вказано станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці.
На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9,10 Правил користування вагонами і контейнерами, спірні вагони були затримані на підставі: наказу №224 від 03.04.2022 року у кількості 59 вагона, що перевозились у поїзді № 3559; наказу № 225 від 07.04.2022 року, у зв'язку зі скупченням вагонів на станції Кривий Ріг через їх неприйняття одержувачем на свою під'їзну колію.
Факти скупчення (затримки) вагонів на коліях станції призначення з вини одержувача у період з 23.03.2022 по 21.04.2022 засвідчені актами загальної форми ГУ-23 №№ 497, 498, 502, 503, 506, 509, 511, 517, 518, 519, 520, 521, 524, 525, 526, 527, 528, 530, 532, 540, 546, 549, 550, 551, 554, 555, 556, 558, 559, 562, 563, 565, підписаними відповідачем без заперечень, окрім акту № 497 від 05.04.2022, що підписаний і запереченням "затримка вагонів на ст. Кривий Ріг виникла з причин, що не залежать від вантажоотримувача, воєнних дій". Час перебування на станції призначення вагонів за цими актами (з 17:30 год. 23.02.2022 року по 13:10 год. 21.04.2022 року) охоплює час затримки вагонів за наказами № 224 від 03.04.2022 року, № 225 від 07.04.2022 року, що підтверджується актами про затримку форми ГУ-23а № 6 від 03.04.2022 року та №5 від 07.04.2022 року, №7 від 07.04.2022 року та № 6 від 10.04.2022 року, та актами загальної форми ГУ 23 № 6 від 03.04.2022 року, № 7 від 07.04.2022 року.
Повідомлення про затримку спірних вагонів за наказами № 224 від 03.04.2022 року та № 225 від 07.04.2022 року станцією призначення передано представникам Комбінату 03.04.2022 року о 16:50 год. та 07.04.2022 року о 14:15 год., тобто не пізніше двох годин після його отримання, як то передбачає абзац 4 пункту 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами. Зазначена обставина підтверджується відповідними повідомленнями.
По прибутті цих вагонів на станцію призначення позивач своєчасно (відповідно до пункту 2 Правил видачі вантажів, пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами) повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, про що зроблено відповідні записи у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.
Встановлено, що вагони, які прибули на адресу АТ "Південний ГЗК", своєчасно не забирались ним на під'їзну колію, про що були складені акти загальної форми ГУ-23 №№ 497,498,502,503 від 05.04.2022, №№ 506,509,511 від 06.04.2022, №№517,518,519,520,521,524, 525,526,527,528,530,532 від 09.04.2022, №540 від 11.04.2022, №546 від 14.04.2022, №№549, 550,551 від 16.04.2022, №№ 554,555,556 від 17.04.2022, №№ 558,559 від 19.04.2022, № 562, 563,565 від 21.04.2022, які підписані представниками станції та відповідача.
За час затримки вагонів з вини вантажовласника позивачем нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями плати форми ГУ-46 №№ 12049194, 17049221,20049228,22049231,6059254,15059259, 15059259 на суму 352 512,60 грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками форми ФДУ-92 №№14049067, 14049068, 15049070,11059086, 11059087 на суму 13 462,44 грн.
Відомості плати за користування вагонами форми ГУ- 46 та накопичувальні картки форми ФДУ-92 були підписані відповідачем із запереченнями з посиланням щодо відсутності його вини у затримці спірних вагонів з незалежних від нього причин, а саме внаслідок воєнних дій.
Відповідач плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу не сплатив, що й стало причиною спору.
На думку колегії суддів приймаючи оскаржуване рішення, суд надав обґрунтовану та вірну оцінку доказам у даній справі та правовідносинам сторін, що склалися.
Так, згідно з ч.ч.1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч.5 ст.307 Господарського кодексу умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пунктом 3 Статуту залізниць передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Статтею 71 Статуту залізниць визначено взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Згідно з п.42 Статуту залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.
Відповідно до ст.46 Статуту залізниць одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Статтею 119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999 року, пунктом 3 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлюватися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничні послуги.
Згідно з п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Відповідно до пунктів 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами).
Як вказано вище, наданими доказами підтверджується, що в квітні 2022 року за накладними №№ 54728667, 70780, 70283, 70891, 70894, 70782, 70892, 70781, 70282, 70281, 70888, 66105, 70889, 70890, 70887, 70886, 14133, 14131, 14132, 69425, 69421, 69423, 69422, 69420, 70897, 70883, 70895, 70884, 70904, 70896, 70893, 70591, 70885, 70749, 09223, 70901, 612838, 09222, 09899, 09898, 70592, 70590,70747, 70784, 70900, 70899, 70744, 09927, 09926, 09928, 70578, 70579, 70748, 70745, 70577, 70783 залізницею були прийняті до перевезення на адресу одержувача АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" порожні власні вагони (далі спірні вагони). У перевізних документах станцією призначення вказано станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці.
На шляху прямування вказані вагони були затримано на підставі наказів №224 від 03.04.2022 року та № 225 від 07.04.2022 року у зв'язку зі скупченням вагонів на станції Кривий Ріг через їх неприйняття одержувачем - АТ "Південний гірничо-збагачувальний комібнат" на свою під'їзну колію.
За фактом затримки вагонів станцією затримки Кривий Ріг у період з 23.03.2022 по 21.04.2022 складено акти загальної форми ГУ-23 №№ 497, 498, 502, 503, 506, 509, 511, 517, 518, 519, 520, 521, 524, 525, 526, 527, 528, 530, 532, 540, 546, 549, 550, 551, 554, 555, 556, 558, 559, 562, 563, 565, які підписані відповідачем без заперечень, окрім акту № 497 від 05.04.2022, що підписаний і запереченням наступного змісту: "затримка вагонів на ст.Кривий Ріг виникла з причин, що не залежать від вантажоотримувача, воєнних дій".
Суд першої інстанції, надаючи оцінку доводам відповідача щодо наявності підстав для звільнення відповідача від плати за користування вагонами, послався на те, що відповідно до ст.121 Статуту залізниці України визначені підстави для такого звільнення, які відповідачем не доведені.
Згідно ст.121 Статуту залізниці України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача;
в) у інших випадках, передбачених Правилами.
Згідно з п.16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Жодна причина, за якою спірні вагони були затримані на станції призначення Кривий Ріг, не підпадають під перелік, зазначений у ст.121 Статуту та п.16 Правил користування вагонами.
Відповідачем не надано доказів відсутності можливості прийняти спірні вагони, а також не доведено наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на положення ст. 121 Статуту та п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами.
Вказаний висновок під час апеляційного перегляду справи апелянт не спростував.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем не надано доказів в обґрунтування відсутності його вини в затримці вагонів. Його доводи щодо цього спростовуються наступним:
Відповідно до ст. 36 Статуту залізниць України у разі виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.
Згідно з пп. 2.1 п. 2 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, Тарифне керівництво №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за № 340/16356, при виникненні на станції ускладнень, пов'язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.
Відповідно до підп. 2.1 п. 2 р. ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн за добу; при зберіганні вантажів в вагонах 4,0 грн. за одну тонну. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317 в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 22.03.2019 року № 205 до плати за користування вагонами та контейнерами, що вказана в розділі V Збірника тарифів, та збору за зберігання вантажів, що вказані в розділі ІІІ Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 3,023.
У абз.3 п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 зазначено, що усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Відповідно до Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами та згідно з Тарифним керівництвом №1 за час затримки спірних вагонів позивачем розрахована плата за користування цими вагонами за відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 12039135, 12039136, 14039138, 14039140, 14039141, 15039143, 15039144, 16039147, 16039148, 17039152, 19039156, 19039157, 20039162, 24039170, 15039143, 17039152, 24039170 на суму 352 512,60 грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками форми ФДУ-92 №№ 10039019, 10039020, 28039047, 29039050, 14039024, 14039026, 14039028, 22039042 на суму 13 462,44 грн.
За результатом перевірки виконаного позивачем розрахунку судом першої інстанції порушень не встановлено. Колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок є арифметично правильним та нарахованим відповідно до чинного законодавства.
Скаржник зазначав на неналежну оцінку судом проведеного ним контррозрахунку.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про відсутність підстав для застосування позивачем подвійної ставки збору за зберігання вантажу, оскільки у даному випадку у зв'язку зі скупченням більше 200 вагонів на коліях станції Кривий Ріг з вини відповідача, позивачем було застосовано право, передбачене ст.36 Статуту залізниць України, збільшити розмір збору за їх збереження до двократного розміру.
При цьому, застосування двократного розміру збору за зберігання вантажу є підвищеною мірою відповідальності, яка застосовується за умови створення вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення з його вини. Диспозиція даної норми пов'язує можливість застосування такої фінансово-господарської санкції саме зі створенням вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення внаслідок несвоєчасного вивантаження вантажів, які прибули на цю станцію (аналогічну правову позицію містить постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 року по справі № 908/1795/19).
Щодо посилання скаржника на відсутність реквізитів у наказі №61 від 12.04.2022 року про застосування подвійної ставки за зберігання вантажу, колегія суддів звертає увагу, що цей наказ має всі необхідні реквізити: дата наказу - "12.04.22", посада підписанта - "ДН-2", що відповідно до прийнятих в умовах Укрзалізниці телеграфних скорочень означає посаду начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця". Прізвище підписанта дійсно зазначено без ініціалів, але це жодним чином не ускладнює його ідентифікацію, оскільки повноваження Страшко передбачені у довіреності, копія якої міститься в матеріалах справи.
Апеляційний господарський суд вважає безпідставними і посилання скаржника щодо наявності непереборної сили під час спірних відносин.
Так, відповідно до ч.2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Колегія суддів враховує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На даний час строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
За приписами ч.1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Листом від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 року №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Апеляційний господарський суд звертає увагу, саме по собі введення воєнного стану, без доведення учасником справи причинно-наслідкового зв'язку між його введенням та неможливістю своєчасного виконання зобов'язання за договором, не свідчить про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
У даному випадку будь-яких повідомлень щодо неможливості забирання вагонів з під'їзних колій у зв'язку з веденням воєнного стану з боку відповідача на станцію Кривий Ріг не надходили, з урахуванням того, що ця станція працює цілодобово. Відповідач не обґрунтовує, як саме введений воєнний стан перешкоджав виконати умови договору.
Колегія суддів відхиляє також і посилання скаржника на телеграмне розпорядження №ЦМ-13/693 від 05.04.2022 року, враховуючи наступне:
Рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час воєнного стану в Україні.
У вказаному переліку зазначено, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у "кинутих" поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під'їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник серед іншого, у випадку запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції. Замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин. Вказані вище обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з додатком 6 до Правил користування вагонами. Акти загальної форми ГУ-23, складені у випадку затримки вагонів з вказаних вище підстав, мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання акта. Акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час користування вагоном час існування обставин, зазначених вище. У випадку настання вказаних вище обставин, замовник не сплачує також збір за зберігання вантажів.
До підрозділів Укрзалізниці зміст рішення правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 року (протокол № Ц-54/42 Ком.т) було доведено телеграфним розпорядженням № ЦМ-13/693 від 05.04.2022.
Наявні в матеріалах справи акти загальної форми ГУ-23 не містять посилань на комендантську годину (на виконання вказаного вище Переліку).
Правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 року №573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану", постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1455 "Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан".
Під час комендантської години запроваджуються певні заборони та обмеження, зокрема, перебування на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, пересування на транспортних засобах тощо.
Проте, відповідач не довів, а суд не встановив, що під час дії комендантської години виробничі підрозділи і позивача, і відповідача не працюють у нічну зміну (під час комендантської години), як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, і який вплив на виробничий процес сторін має комендантська година, якщо це не пов'язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях; що у спірний період робота залізничних станцій та під'їзних колій відповідача, що примикають до цих станцій, припинялась на період дії комендантської години.
Також скаржник не довів, що ним було направлено на адресу позивача повідомлення про те, що ПрАТ "Південний ГЗК" не здійснює свою роботу в нічний час (під час комендантської години), що в свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів, а також не доведено, що відповідач направляв позивачу у звязку з цими обставинами пропозиції щодо внесення змін до договору в частині подавання/забирання вагонів в нічний час (під час комендантської години).
Отже, оцінивши всі обставини незабирання вагонів відповідачем на власні під'їзні колії у їх сукупності, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що відповідач не довів, що такі обставини мали місце з причин, які від нього, як від вантажовласника, не залежать, що презюмує його вину. Іншій підхід (звільнення від плати за користування вагонами, яка є зобов'язанням, а не санкцією) завдав би збитки позивачу, від дій якого не залежали ані строк, ані причини затримки вагонів.
Таким чином, відсутні підстави для врахування часу комендантської години при нарахуванні плати за користуванням вагонами та збору за зберігання вантажу, що спростовує доводи скаржника.
При цьому, колегія суддів враховує, рішення правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 року (протокол № Ц-54/42 Ком.т) є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, яке не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України та Правил перевезень вантажів.
Крім того, сторонами не були внесені відповідні зміни до спірного договору щодо ненарахування плати за користування вагонами за збору за зберігання вантажів під час дії комендантської години.
Встановивши наведені обставини, приймаючи до уваги, що прийняті до перевезення позивачем вагони були затримані на шляху прямування на станції за наказом у зв'язку зі скупченням на станції призначення вагонів, які прибули на адресу відповідача, з причин неприйняття вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, тобто з вини відповідача, колегія суддів погоджується із висновком оскаржуваного рішення суду про обґрунтованість позовних вимог і доведеність наявності у відповідача обов'язку сплатити збір за зберігання вантажів та плату за користування вагонами.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2023 у справі №904/3264/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Постанова складена у повному обсязі 06.06.2023 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя І.О. Вечірко