Справа № 752/2622/23
Провадження № 2/752/3747/23
Іменем України
07.06.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Литвиненко Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна служба «Респект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
В лютому 2023 року представник позивача ТОВ «Експлуатаційна служба «Респект» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 4316,17 грн., та судовий збір в сумі 2684,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач утримує та надає (здійснює) обов'язки по утриманню житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири № 119 в зазначеному будинку. 01.12.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 119 про надання послуг із утримання будинків та прибудинкової території, відповідно до умов якого позивач (виконавець) зобов'язався забезпечувати надання послуг із утримання будинку АДРЕСА_1 , а відповідач (споживач) зобов'язався своєчасно вносити оплату за надані послуги. Позивач вказує, що товариство зобов'язання за укладеним договором виконує належним чином, однак, відповідач, як власник квартири та споживач, неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті за надані позивачем послуги, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 4316,17 грн. Посилаючись на викладене, а також з огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по сплаті коштів за надані послуги, в зв'язку з чим виникла заборгованість, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом та просить стягнути зазначену заборгованість із відповідача в примусовому порядку.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.03.2023 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.03.2023 року, було вирішено перейти від розгляду даної цивільної справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду даної справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін до судового розгляду.
В березні 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що жодних доказів на підтвердження надання позивачем житлово-комунальних послуг не надано, а тому стягнення коштів за їх надання є протиправним. Крім того, договір про надання послуг було укладено між сторонами 01.12.2017 року, тобто в період коли відповідач ще не був власником квартири, оскільки, право власності відповідача на квартиру було зареєстровано лише 15.03.2018 року. Відповідач вказує, що позивачем пред'явлено до стягнення кошти за послуги, які фактично не надавались, та розмір заборгованості є сумнівним, що свідчить про безпідставність позовних вимог.
В травні 2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, та пояснення, відповідно до яких сторона позивача наполягала на задоволенні позовних вимог, вказуючи про чинність укладеного між сторонами договору, відповідно до якого відповідач зобов'язався вчасно сплачувати кошти за послуги. Незгода відповідача із якістю наданих послуг не позбавляє його права на захист своїх прав у встановленому законом порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з викладених в позові підстав.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на підстави, які викладені у письмовому відзиві.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Позивач утримує та надає (здійснює) обов'язки по утриманню житлового будинку АДРЕСА_1 , про що свідчать наявні у справі докази.
01.12.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 119 про надання послуг із утримання будинків та прибудинкової території, відповідно до умов якого позивач (виконавець) зобов'язався забезпечувати надання послуг із утримання будинку АДРЕСА_1 , а відповідач (споживач) зобов'язався своєчасно вносити оплату за надані послуги.
Зазначений договір є чинним, у встановленому законом порядку недійсним визнано не було, та доказів зворотному матеріали справи не містять, як і не містять доказів його розірвання, в зв'язку із неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, як власник квартири та споживач, неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті за надані позивачем послуги, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем за період із 01.12.2021 р. по 17.03.2022 р. виникла заборгованість в сумі 4316,17 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував, що він на час укладення договору про надання послуг не був власником квартири, розмір заборгованості за послуги належними доказами не підтверджено, а відтак відсутні підстави для стягнення цієї заборгованості на користь позивача.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до положень ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, за вимогами ст.ст. 156, 162 ЖК Української РСР, власники квартири та споживач житлово-комунальних послуг зобов'язані не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири та і прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов'язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору здійснює надання житлово-комунальних послуг по утриманню будинку, в якому знаходиться належна відповідачу квартира, та переконливих доказів зворотному матеріали справи не містять.
Однак, відповідач свої зобов'язання не виконує належним чином, та не здійснює в повному обсязі платежі за житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період із 01.12.2021 р. по 17.03.2022 р. в сумі 4316,17 грн., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи, та який стороною відповідача достатніми доказами спростовано не було.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем, всупереч положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надано належних та достатніх доказів своєчасної та у повному обсязі сплати коштів за житлово-комунальні послуг та повної відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.
Окремо слід відмітити те, що обґрунтування заперечень на позов, на переконання суду, не є такими, що доводять безпідставність позовних вимог про стягнення боргу по сплаті коштів за надані послуги, - пред'явлених позивачем до відповідача, як до власника квартири, оскільки, вимогами закону передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить та, відповідно, сплачувати кошти на утримання будинку та прибудинкової території.
Суд відмічає, що інші наведені відповідачем доводи в обґрунтування заперечень на позов не спростовують наведених висновків суду.
Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи стороною позивача доведено неналежне виконання відповідачем, як власником квартири, зобов'язань по сплаті коштів, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, та стороною відповідача обґрунтування та розрахунки боргу спростовано не було, як і не було надано доказів належного та в повному обсязі виконання зобов'язань по сплаті коштів, а відтак суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2684,00 грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 280, 354 ЦПК України, суд, -
вирішив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна служба «Респект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна служба «Респект» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 4316 (чотири тисячі триста шістнадцять) грн. 17 коп., а також судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні ім'я та найменування сторін:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна служба «Респект», ЄДРПОУ 37950191, адреса: м. Київ, проспект Оболонський, 1, корпус 2, нежитлове приміщення № 195;
відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , є власником квартири за адресою: АДРЕСА_5 .
Головуючий Н.П. Чередніченко