Справа № 473/2752/23
"05" червня 2023 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі судді Лузан Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Вуїв Оксаною Вікторівною, про забезпечення позову про справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості частки у відчуженому спільному майні,
в червні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, поданим в її інтересах адвокатом Вуїв Оксаною Вікторівною, до відповідача ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості частки у відчуженому спільному майні.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони з 04.10.2014 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.05.2023 розірвано. За час шлюбу та за спільні кошти останні придбали транспортні засоби: легковий автомобіль Volkswagen, модель Golf Plus, 2006 року випуску, vin-код НОМЕР_1 ; вантажний автомобіль Mercedes-Benz, модель 814 фургон, 2001 року випуску, vin-код НОМЕР_2 , право власності на які зареєстроване за відповідачем. Проте, після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами (19.03.2023) відповідач самовільно, без згоди позивачки, розпорядився вказаними автомобілями, здійснивши їх відчуження 30.03.2023 та 05.04.2023, відповідно.
ОСОБА_1 , вказуючи на те, що транспортні засоби належали сторонам на праві спільної сумісної власності, проте були відчужені без її згоди, відповідач не компенсував їй частину вартості цього майна, водночас частки подружжя в праві спільної сумісної власності є рівними, а тому позивачка просила суд стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію ринкової вартості транспортних засобів у розмірі 107 360 грн. 00 коп. (попередньо). Розмір компенсації вартості частки у відчуженому спільному майні остаточно буде визначений після проведення експертного дослідження щодо визначення його ринкової вартості.
Одночасно позивачкою подано заяву про забезпечення позову по вказаній справі шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно та заборони його відчуження. Заява обґрунтована тим, що існує ризик відчуження належного відповідачу житлового будинку, земельної ділянки, наданої для його обслуговування (відповідач звернувся до Служби у справах дітей з метою отримання згоди на відчуження будинку, право на користування має малолітня дитина сторін), що в подальшому може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Розглянувши дану заяву про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову передбачені ст.150 ЦПК України.
Зазначені заходи є тимчасовим обмеженням та їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Тобто, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені в зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності його вимогам, на забезпечення яких він вживається; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Отже, враховуючи підстави та зміст позову, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, суд вважає, що позивачкою не доведено необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві (арешт належних відповідачу житлового будинку, загальною площею 107,4 кв.м., а також земельної ділянки площею 0,083 га, наданої для його обслуговування).
Крім того, посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
За таких обставин, заява ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості частки у відчуженому спільному майні задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст.149-150,153,260,261 ЦПК України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості частки у відчуженому спільному майні відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Л.В. Лузан