Справа № 240/2356/23
Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
05 червня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни про визнання незаконними і протиправними рішення та бездіяльності та скасування постанови,
у січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни в якому просила:
-визнати незаконними і протиправними рішення, дії приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Є.О.Волкової щодо винесення постанови про відкриття провадження від 10.01.2023 року у межах виконавчого провадження ВП № 70715491 та постанови про арешт коштів боржника від 10.01.2023 року;
- визнати упередженою, протиправною, завідомо неправочинною, юридично нікчемною, незаконною, необгрунтованою постанову про відкриття провадження від 10.01.2023 року, а також постанову про арешт коштів боржника від 10.01.2023 року;
- визнати незаконною і протиправною бездіяльність приватного виконавця Є.О.Волкової щодо несвоєчасного винесення та надіслання постанови про відкриття провадження від 10.01.2023 року;
- визнати упередженою, протиправною, завідомо неправочинною, юридично нікчемною, незаконною, необгрунтованою, і скасувати постанову про відкриття провадження від 10.01.2023 року. постанову про арешт коштів боржника від 10.01.2023 року. постанову про розмір мінімальних витрат, постанову про стягнення з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 23,14 грн. та судового збору у розмірі 231,41 грн.;
- витребувати у ГУ ПФУ в Житомирській області та Ощадбанку матеріали для отримання документального підтвердження, що рахунок боржника ОСОБА_1 має спеціальний режим використання, і що звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
- постановити ухвалу про повернення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2023 року та постанови про арешт коштів боржника від 10.01.2023 р, без виконання в частині арешту та стягнення коштів, що знаходяться на пенсійних рахунках;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Є.О.Волкову зняти арешт коштів заявника ОСОБА_1 ;
- скасувати постанову про відкриття провадження від 10.01.2023 р., постанову про арешт коштів боржника від 10.01.2023 року у межах виконавчого провадження ВП №70715491, постанову про розмір мінімальних витрат, постанову про стягнення з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 23,14 грн. та судового збору у розмірі 231,41 грн.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2032 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху в зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України, а саме: не надано доказів сплати судового збору та не надано доказів звільнення від сплати судового збору, якщо таке має місце, у зв'язку з чим було запропоновано скаржнику протягом 10 днів з моменту отримання ухвали виконати вимоги ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги.
На адресу суду апеляційної інстанції надійшли заяви ОСОБА_1 про усунення недоліків, заява про відвід судді Матохнюка Д.Б. та заява про витребування судом довідки у ПФУ про розмір пенсії.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 року та 21.04.2023 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Матохнюка Д.Б. та відмовлено у її задоволенні.
Також, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2023 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надано можливість ОСОБА_1 звернутись до Пенсійного фонду про надання довідки про отримання пенсії за 2022 рік для подальшого вирішення питання про можливість звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
На виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року на підтвердження матеріального становища апелянта ОСОБА_1 надано довідку ГУ ПФУ в Житомирській області №13143-11235/Г-02/8-0600/23 від 12 квітня 2023 року про отримання пенсії у 2022 році.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.05.2023 року о 11 год. 00 хв.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції проведення якої доручено Бердичівському міськрайонному суду Житомирської області.
Крім того, до Сьомого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 повторно подано заяву про відвід судді Матохнюка Д.Б. аналогічного змісту раніше поданої заяви.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Матохнюка Д.Б. та відмовлено у її задоволенні.
Також, ОСОБА_1 подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення виконавчого провадження.
Однак, суд апеляційної інстанції оцінку даній заяві не дає, оскільки заявник обгунтовуючи підстави для забезпечення позову посилається на норми Цивільно-процесуального кодексу України, в той час як порядок забезпечення позову в адміністративному судочинстві врегульовано положеннями ст. ст. 150-158 КАС України.
У судове засідання сторони не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання.
Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області було забезпечено проведення судового засідання в режимі відеоконференції, призначеного на 31.05.2023 року о 11:00 за участю ОСОБА_1 , однак у зазначений час ОСОБА_1 не прибула до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
У випадку коли позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України).
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 20 КАС України розмежовано предметну юрисдикцію адміністративних судів.
Так, ч. 1 ст. 20 КАС України визначено адміністративні справи, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Крім того, ч. 4 ст. 20 КАС України визначено адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
Частиною 1 ст. 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно ч. 5 ст. 287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Так, виконавче провадження є особливою процедурою виконання виконавчих документів, у тому числі судових рішень, що врегульована як процесуальними кодексами (ЦПК, КАС, ГПК), так і Законом України «Про виконавче провадження».
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Таким чином, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах - це особлива форма правосуддя, де процесуальна діяльність суду пов'язана із виконанням судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі процесуального контролю за законністю рішень, дії або бездіяльності посадових осіб та органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців та різних позовів як важливої гарантії захисту права особи після набуття судовим рішенням чинності. Зосередження контролю за виконанням рішення суду в одному судовому органі має на меті спрощення процедур контролю та забезпечення доступу до правосуддя.
Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Так, із змісту позовної заяви встановлено, що позивач оскаржує бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є.О. та постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є.О. від 10.01.2023 року, постанову про арешт коштів боржника від 10.01.2023 року у межах виконавчого провадження ВП № 70715491, з примусового виконання виконавчого листа №274/1067/18 виданого 31.07.2019 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" судового збору у розмірі 231,41 грн., постанову про стягнення з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 23,14 грн.
Тобто фактично позивачем оскаржується бездіяльність приватного виконавця та постанови щодо виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом №274/1067/18, виданим 31.07.2019 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області, розглянутій за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених Закону України «Про виконавче провадження».
Тобто, за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Таким чином, позовні вимоги про визнання бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є.О. та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є.О. від 10.01.2023 року, постанови про арешт коштів боржника від 10.01.2023 року у межах виконавчого провадження ВП № 70715491, з примусового виконання виконавчого листа №274/1067/18 виданого 31.07.2019 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" судового збору у розмірі 231,41 грн. повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі №279/2369/17 та у постанові Верховного Суду від 06.03.2023 року у справі №521/11401/21.
Проте, вимога про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 23,14 грн. підлягає розгляду окружним адміністративним судом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.08.2020 року у справі №2540/3203/18.
Відтак, суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у даній справі надав оцінку обставинам справи та письмовим доказам та дійшов передчасного висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовна вимога про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 23,14 грн. підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 19, 287, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року, - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.