Справа № 560/12816/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
05 червня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в грудні 2022 року позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованості по пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованості по пенсії за період з 01.01.2008 по 12.11.2022.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 16.02.2023 позов задовольнив.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судове рішення у справі № 560/4031/19 виконано в межах наданих повноважень, в порядку та строки, встановлені чинним законодавством, вини відповідача в порушеннях строків виплати заборгованості, нарахованих на виконання судового рішення немає.
Також зазначає, що виплата коштів на виконання рішення суду здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області для здійснення відповідних виплат. Згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.01.2020 у справі №560/4031/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2008 року на підставі довідки № ХС39626 від 23.10.2019 та починаючи з 01.01.2018 на підставі довідки № ХС39626 від 23.10.2019 , наданих Хмельницьким обласним військовим комісаріатом. Виплату пенсії в межах суми платежу за один місяць вирішено звернути до негайного виконання.
В частині негайного виконання зазначеного рішення суду в межах виплати перерахованої пенсії за один місяць, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахована сума пенсії за період з 01.01.2020 по 31.01.2020 в сумі 1627,50 грн.
Зазначену суму перераховано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в січні 2020 року на рахунок АТ «Державний ощадний банк України», для подальшого зарахування на картковий рахунок позивача.
За період з 01.01.2008 по 10.02.2020 позивачу нараховано доплату в сумі 49529,79 грн.
12 листопада 2022 року позивачу вказана заборгованість (49529,79 грн.) виплачена, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача та чеком № НОМЕР_1 від 12.11.2022 року.
14 листопада 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованості по пенсії за період з 01.01.2008 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Відповідач листом №2200-2004-8/73593 від 21.11.2022 відмовив у нарахуванні та виплаті компенсації. Вказав, що вини Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у порушеннях строків виплати заборгованості, нарахованої на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.01.2020 у справі № 560/4031/19 не вбачається, тому підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з ст. 1-2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, зі змісту цих норм право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Відповідно до ст. 3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Відповідно до абз. 1 п. 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Слід також зазначити, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Тобто, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 31 січня 2023 року у справі №400/2190/21.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі, що ним своєчасно виплачено пенсію на виконання рішення суду є безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (пенсії), а не виконання рішення суду, та оскільки вказані кошти нараховані в результаті протиправної не виплати належної пенсії, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону №2050-ІІІ. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року по справі №420/2093/16-а.
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року по справі №336/4675/17, від 05 жовтня 2018 року по справі №162/787/16-а.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскільки належні позивачу з 01.01.2008 по 10.02.2020 кошти у розмірі 49529,79 грн., на виконання рішення суду виплачені лише 12.11.2022, тому позивач має право на компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, викладену у листі №2200-2004-8/73593 від 21.11.2022 є протиправними, тому суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2008 по 10.02.2020 на суму пенсії 49529,79 грн., відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Вказаний спосіб захисту є достатнім та не потребує перерахування усіх нормативно-правових актів, які регулюють питання виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Зокрема, такий же спосіб захисту застосовано Верховним Судом у постанові від 09 серпня 2022 року у справі № 460/4765/20.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.