Справа № 560/13131/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
05 червня 2023 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в грудні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 квітня 2023 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 06.04.2022.
Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлена ІІІ група інвалідності (довідка серії 12 ААГ №038098) у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради з заявою про встановлення статусу "особи з інвалідністю внаслідок війни".
Листом Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради від 25.11.2022 №11927 позивачеві роз'яснено, що для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, йому необхідно подати документи, що підтверджують приналежність до осіб, які виконували роботи у тридцятикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню. Повідомлено, що лише в такому випадку він буде мати право на отримання посвідчення "особа з інвалідністю внаслідок війни".
Позивач вважаючи відмову Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради протиправною, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302) визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктом 10 Положення №302 встановлено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до примітки до вищевказаної статті, до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 30.03.2022 серії 12 ААГ №038098 позивача визнано особою з інвалідністю 3 групи з 23.03.2022 у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Зазначені обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка брала участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом №796-XII.
У той же час, згідно з пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-ХІІ, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Тому для набуття статусу інваліда війни, з підстав, встановлених цією нормою Закону №3551-XII, окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, необхідною умовою також є те, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Це пояснюється зокрема тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь і інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт за розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 №90, передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, позивач, будучи військовозобов'язаним у період з 27.04.1989 по 03.08.1989, приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України. Тобто, документи, які є в наявності у позивача підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності, проте, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивачем не надано.
У той же час, відсутність таких документів, не дає можливості підтвердити обставини, на які посилається позивач, для надання йому статусу інваліда війни.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 (справа №732/470/17, адміністративне провадження №К/9901/20342/18).
Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів про те, що він брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час виконання обов'язків військової служби, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для набуття позивачем статусу інваліда відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ, відтак, відповідачем правомірно відмовлено позивачу.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно досліджено обставини справи і надано оцінку всім доводам сторін, рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.