Справа № 640/1446/21 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
31 травня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Матвєєвої С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, зобов'язання вчинити дії,
У січні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії з питань розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення провадження щодо прокурорів № 299 дп-20 від 10.12.2020 про притягнення до дисциплінарної відповідальності;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Черкаської обласної прокуратури № 696к від 22.12.2020 про застосування на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення;
- зобов'язати Черкаську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за грудень 2020 року у середньовизначеному розмірі для прокурорів Черкаської місцевої прокуратури у грудні 2020 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що у позивача відсутній обов'язок перевірки законності постанови про закриття кримінального провадження, тому не можна говорити про наявність проступку у випадку невчинення таких дій.
Щодо невнесення відомостей до ЄРДР про скасування повідомлення про підозру та зазначення в ЄРДР відмітки про закриття кримінального правопорушення, а не кримінального провадження, позивач вказує, що така ситуація склалася із прогалиною в законодавстві та недосконалістю ЄРДР, а не неналежним виконанням позивачем службових обов'язків.
Стосовно невчинення альтернативних дій: клопотання про продовження строку розслідування, направлення справи до суду або закриття провадження, позивач наполягає, що відповідачі, визначивши це порушенням, не вказали, яку саме з трьох дій потрібно було вчинити.
Також апелянт вказує про порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, в частині ненаправлення копій дисциплінарної скарги та зібраних доказів, а також порушення строку проведення дисциплінарного провадження та направлення відповідного висновку.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, зобов'язання вчинити дії та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 31 травня 2023 року.
16 травня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Черкаської обласної прокуратури, в якому відповідач повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції та вказує про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
26 травня 2023 року Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Офісу Генерального прокурора, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
29 травня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив представника Кадрової комісії, в якому відповідач підтримує висновки суду першої інстанції, просить залишити без змін рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Позивач та його представники до суду апеляційної інстанції не з'явились, будучи належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.
У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники відповідачів підтримували правову позицію суду першої інстанції та вказували про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з серпня 2008 року працює в органах прокуратури; з 14 грудня 2015 року - на посаді прокурора Черкаської обласної прокуратури.
Рішенням кадрової комісії від 10 грудня 2020 року №299 дп-20 про накладення дисциплінарного стягнення, за наслідками розгляду висновку про наявність дисциплінарного проступку в діях позивача у дисциплінарному провадженні №07/3/2-582дс-175дп-20, керуючись підпунктами 7, 8 пункту 22 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», статей 43, 45, 49, 50 Закону України «Про прокуратуру», пунктів 2, 7, 12 Порядку роботи кадрових комісій, пунктами 2, 4 розділу І та пунктами 6, 10, 11, 15-21, 24, 26, 27 розділу ІІІ Порядку вирішено притягнути прокурора Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у вигляді заборони протягом 3 місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.
Наказом Черкаської обласної прокуратури від 22 грудня 2020 року №696к про застосування дисциплінарного стягнення, керуючись статтею 11, пунктом 2 частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру» та пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» до позивача за неналежне виконання службових обов'язків застосовано дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 2 частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру» у вигляді заборони строком на 3 місяці на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, з 10 грудня 2020 року. Підстава: рішення кадрової комісії від 10 грудня 2020 року №299 дп-20.
Вважаючи рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що Кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів обґрунтовано встановила наявність дисциплінарного проступку, який полягав у неналежному виконанні прокурором ОСОБА_1 службових обов'язків.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Дисциплінарна відповідальність прокурора регулюється положеннями розділу VI Закону України «Про прокуратуру».
У зв'язку з набранням чинності з 25 вересня 2019 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ (далі по тексту - Закону №113-ІХ) до 01 вересня 2021 року зупинено дію положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, що регламентували роботу кадрової комісії, її голова та члени вважаються звільненими з посади, а їх повноваження - достроково припиненими відповідно до підпункту 2 пункті 21 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення».
Відповідно до положень статей 44, 45 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом.
Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.
Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до підпункту 7, 8 пункту 22 розділу ІІ Закону №113-ІХ тимчасово, до 01 вересня 2021 року, в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення, у тому числі розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
Генеральний прокурор визначає: перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур; порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та процедуру здійснення дисциплінарного провадження; порядок прийняття кадровою комісією рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України «Про прокуратуру», про накладення на прокурора Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.
Наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій, згідно з пунктом 2 якого кадрові комісії забезпечують розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі по тексту - Порядок №233).
Наказом Генерального прокурора від 04 листопада 2019 року №266 затверджено Порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження (далі по тексту - Порядок №266).
Наказом Генерального прокурора від 04 листопада 2019 року №267 утворено третю кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
Відповідно до наказу Генерального прокурора від 23 грудня 2019 року №351 з 2 січня 2020 року розпочав роботу Офіс Генерального прокурора.
Наказом Генерального прокурора від 09 січня 2020 року №9 створено кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, відповідно до якого кадрова комісія забезпечує розгляд дисциплінарних скарг про вчинення дисциплінарних проступків прокурорами Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласних (регіональних) прокуратур, окружних (місцевих) прокуратур, військових прокуратур, а також здійснення щодо них дисциплінарного провадження.
З матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2020 року кадровою комісією зареєстровано скаргу Прокуратури Черкаської області за підписом прокурора Черкаської області О. Вороніна за №073-135 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків, що підтверджується ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2020 року та ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 березня 2020 року, а також матеріалами кримінального провадження №42019251010000158 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 190 КК України.
Порядок № 266 визначає процедуру розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження, прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України «Про прокуратуру» (далі - Закон), про накладення на прокурора Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласної (регіональної), окружної (місцевої), військової прокуратури дисциплінарного стягнення або прийняття рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.
Згідно з п. 5-6 Розділу І Порядку № 266 процедура здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора визначається розділом VI Закону та цим Порядком.
Дисциплінарне провадження передбачає:
- відкриття дисциплінарного провадження;
- проведення перевірки дисциплінарної скарги;
- розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та прийняття рішення.
Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора визначено Розділом ІІІ Порядку № 266, згідно з п. 2-3 якого проведення перевірки дисциплінарної скарги та відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги. В разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений рішенням кадрової комісії не більш ніж на місяць.
За результатами перевірки член кадрової комісії готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член кадрової комісії встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена кадрової комісії щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що остання інформація, що надійшла з Черкаської місцевої прокуратури на запит члена комісії Федуніва А.Д. , датована 02.06.2020, що свідчить про те, що член кадрової комісії Федунів А.Д. закінчив перевірочні дії у дисциплінарному провадженні у межах строків, встановлених Порядком № 266, та приступив до складання висновку та, в свою чергу, спростовує доводи апелянта щодо процедурних порушень в частині недотримання строків дисциплінарного провадження.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що пункт 3 розділу III Порядку №266 не визначає строків для складання членом кадрової комісії висновку про наявність або відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
Наведене дає можливість для висновку про те, що законодавством не передбачено граничних строків для складання членом Кадрової комісії висновку про наявність або відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01 грудня 2022 року у справі № 640/27787/20.
Щодо посилань апелянта на інші порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, а саме ненаправлення копій дисциплінарної скарги та зібраних доказів, а також порушення строку направлення відповідного висновку, колегія суддів наголошує, що, по-перше, позивач мав можливість у відповідь на лист кадрової комісії про відкриття дисциплінарного провадження звернутись до останньої про отримання копій необхідних документів, по-друге, матеріалами справи підтверджується надання ОСОБА_1 вичерпних пояснень по суті скарги в межах дисциплінарного розслідування, що вказує про його обізнаність зі змістом скарги, ходу дисциплінарного провадження та відсутність порушеного права на надання пояснень і отримання інформації.
Окрім того, колегія суддів наголошує, що порушення процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення, втой час як коли йдеться про порушення суто формальні, то останні не впливають на його правомірність.
Як вбачається з матеріалів справи, висновком від 22 жовтня 2020 року № 07/3/2-582дс-175дп-20 про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.
Рішенням кадрової комісії від 10 грудня 2020 року №299 дп-20 про накладення дисциплінарного стягнення, за наслідками розгляду висновку про наявність дисциплінарного проступку в діях позивача у дисциплінарному провадженні №07/3/2-582дс-175дп-20, керуючись підпунктами 7, 8 пункту 22 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», статей 43, 45, 49, 50 Закону України «Про прокуратуру», пунктів 2, 7, 12 Порядку роботи кадрових комісій, пунктами 2, 4 розділу І та пунктами 6, 10, 11, 15-21, 24, 26, 27 розділу ІІІ Порядку вирішено притягнути прокурора Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у вигляді заборони протягом 3 місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.
Щодо доводів апелянта, які стосуються висновків суду першої інстанції про наявність складу дисциплінарного проступку у діях прокурора ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 розділу IV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року №51, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2019 року за №363/3334, прокурор у кримінальному провадженні, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, відповідно до вимог законодавства: забезпечує виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад; перевіряє законність і обґрунтованість рішення про закриття кримінального провадження, у тому числі повноту проведення досудового розслідування, захист інтересів учасників кримінального провадження, вирішення питань про спеціальну конфіскацію, долю майна та документів, вилучених або наданих під час досудового розслідування, скасування обмежувальних заходів.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з висновку члена кадрової комісії з питань розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення провадження щодо прокурорів Федунів А.Д. від 22 жовтня 2020 року № 07/3/2-582дс-175дп-20 та оскаржуваного рішення від 10 грудня 2020 року №299 дп-20, пунктом 2.3 наказів керівника Черкаської місцевої прокуратури від 26 липня 2019 року №48 та від 02 вересня 2019 року №54 на ОСОБА_1 серед іншого покладено обов'язок щодо забезпечення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування Черкаським ВП ГУНП в Черкаській області, у тому числі у формі процесуального керівництва ним та підтримання публічного обвинувачення відповідно до спеціалізації груп прокурорів.
Постановою заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури Шляхова А.В. від 27 серпня 2019 року у кримінальному провадженні №42019251010000158 від 27 серпня 2019 року було визначено групу прокурорів у складі прокурорів Черкаської місцевої прокуратури Грушовенка Є.Г. (старший групи) та ОСОБА_3 підслідність у вказаному кримінальному провадженні 27 серпня 2019 року позивачем визначено за СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області.
За результатами досудового розслідування слідчою СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області Ходосовською О.В. 24 жовтня 2019 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 248 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Так, на думку відповідача, одне з порушень позивача полягає в тому, що ОСОБА_1 , здійснюючи у вказаному кримінальному провадженні нагляд у формі процесуального керівництва та реалізуючи повноваження, передбачені статтею 36 КПК України, у порушення пункту 3 розділу IV Порядку №51 фактично погодився з постановою слідчого про закриття кримінального провадження, не перевіривши її на предмет законності та обґрунтованості, а також щодо повноти проведення досудового розслідування та захисту інтересів учасників кримінального провадження. В подальшому, 11.12.2019 першим заступником прокурора Черкаської області Павленком В.В. постанову слідчого СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області від 24.10.2019 про закриття кримінального провадження № 42019251010000158 скасовано у зв'язку з передчасністю з направленням провадження керівнику Черкаської місцевої прокуратури для організації проведення подальшого досудового розслідування.
Суд першої інстанції вказував, що позивачем не наведено доводів та не надано доказів у спростування погодження його з постановою про закриття кримінального провадження, оскільки доводи щодо відсутності можливості перевірки постанови про закриття провадження не спростовують неналежне виконання службових обов'язків позивачем у цій частині.
В апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що обов'язку перевірки законності постанови про закриття кримінального провадження у позивача не було, оскільки ні закон, ні лист прокуратури області не зобов'язували позивача здійснити перевірку законності прийнятого слідчим рішення.
Разом з тим, колегія суддів наголошує, що відповідно до п. 3 розділу IV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України № 51 від 28.03.2019 (далі - Порядок № 51, чинний на дату виникнення спірних правовідносин) прокурор у кримінальному провадженні, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, відповідно до вимог законодавства, зокрема, перевіряє законність і обґрунтованість рішення про закриття кримінального провадження, у тому числі повноту проведення досудового розслідування, захист інтересів учасників кримінального провадження, вирішення питань про спеціальну конфіскацію, долю майна та документів, вилучених або наданих під час досудового розслідування, скасування обмежувальних заходів; після виявлення фактів винесення слідчим незаконних або необґрунтованих рішень скасовує їх; у разі згоди з прийнятим рішенням про закриття кримінального провадження за фактами вчинених правопорушень робить відмітку про законність і обґрунтованість такого рішення на копії відповідної постанови, яку долучає до наглядового провадження.
Вищевикладеним спростовуються доводи апелянта щодо відсутності обов'язку здійснити перевірку законності прийнятого слідчим рішення про закриття провадження, оскільки останнє прямо передбачено вказаними вище приписами Порядку № 51, як і передбачено можливість погодження (проставлення відмітки про законність) або ж навпаки скасування такого рішення у зв'язку з необгрунтованістю.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком відповідача та суду першої інстанції про те, що позивач фактично погодився з постановою слідчого про закриття кримінального провадження, не перевіривши її на предмет законності та обґрунтованості, в той час як в подальшому останню було скасовано обласною прокуратурою.
Також, згідно з висновком кадрової комісії, після надходження матеріалів кримінального провадження №42019251010000158 з прокуратури Черкаської області до Черкаської місцевої прокуратури позивач відповідно до частини другої статті 9 КПК України був зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законного і неупередженого процесуального рішення. Натомість, не дочекавшись надходження матеріалів кримінального провадження до СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, ОСОБА_1 16 грудня 2019 року погодив підготовлене слідчою СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області Ходосовською О.В. повідомлення про підозру ОСОБА_4 , яке надалі судом скасоване. Таким чином, позивач погодив повідомлення про підозру ОСОБА_4 за відсутності матеріалів кримінального провадження, без отримання постанови про скасування постанови про закриття кримінального провадження, а також без проведення жодних слідчих (розшукових) та процесуальних дій після скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, які б вказували на причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного вище кримінального правопорушення.
Так, з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що згідно з ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 березня 2020 року у справі №712/1804/20, якою залишено без змін ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2020 року, було скасовано повідомлення слідчого СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області Ходосовської О.В. від 16 грудня 2019 року про підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42019251010000158 від 27 серпня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.
У вищевказаному судовому рішенні Черкаський апеляційний суд вказав наступне:
«Слідчий суддя задовольняючи скаргу адвоката Горобця С.О., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 та скасовуючи повідомлення слідчого СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області Ходосовської О.В. від 16.12.2019 про підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42019251010000158 від 27.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, виходив з того, що повідомлення про підозру від 16.12.2019 року ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42019251010000158 від 27.08.2019 необхідно скасувати через порушення норм чинного КПК України щодо процедури його вручення, оскільки оскаржуване повідомлення про підозру слідчим вручено за відсутності матеріалів кримінального провадження, до яких була приєднана постанова про скасування постанови про закриття кримінального провадження.
З даною позицією місцевого суду погоджується і колегія суддів, оскільки органом досудового розслідування порушено процедуру здійснення повідомлення про підозру, визначену ст.ст.277, 278 КПК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, після скасування 11.12.2019 першим заступником прокуратури Черкаської області Павленком В.В. постанови слідчого від 24.10.2019 про закриття кримінального провадження № 42019251010000158, матеріали провадження направлено для організації проведення подальшого досудового розслідування керівнику Черкаської місцевої прокуратури.
З супровідним листом Черкаської місцевої прокуратури від 17.12.2019 № 161-15656 вих.19, матеріалів кримінального провадження №42019251010000158 від 27.08.2019 направлено до СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області для організації подальшого досудового розслідування, які отримані одержувачем цього ж дня (вхідний № 4377).
В свою чергу, слідчим СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області Ходосовською О.В. відібрано пояснення у ОСОБА_4 16.12.2019 та того ж дня вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, тобто до надходження вказаних матеріалів кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, не підлягають до задоволення доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, що слідчий суддя задовольняючи дану скаргу прийшов до такого висновку лише за доводами скаржника та вивченням матеріалів кримінального, а думку прокурора, з цього приводу, взагалі не з'ясував, оскільки будь-які доводи повинні бути підтверджені належними доказами, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, тоді як прокурором їх надано не було ні під час розгляду провадження місцевим судом, ні під час його розгляду апеляційною інстанцією…
Не можуть бути задоволення доводи прокурора, що за своїм змістом повідомлена ОСОБА_4 16.12.2019 підозра відповідає вимогам ст.277 КПК, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст.278 КПК України, повідомлення про підозру було здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконання в тому, що ОСОБА_4 причетний до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, так-як не ґрунтуються на вимогах законодавства.»
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, вищевказаним судовим рішенням було встановлено невідповідність законодавству повідомлення про підозру з огляду на його оголошення до надходження вказаних матеріалів кримінального провадження слідчому, однак, ОСОБА_1 як прокурором вищевказане не було встановлено, а повідомлення про підозру, в подальшому скасоване судом, було погоджено.
Крім іншого, апелянтом також жодним чином не спростовано висновки про погодження позивачем повідомлення про підозру ОСОБА_4 без проведення жодних слідчих (розшукових) та процесуальних дій після скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, які б вказували на причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного вище кримінального правопорушення, що також було встановлено судовим рішенням.
Щодо інших порушень, відповідач також вказував, що після скасування Соснівським районним судом м. Черкаси повідомлення про підзору ОСОБА_4 позивач у порушення вимог положення про порядок ведення ЄРДР, відповідні відомості до ЄРДР не вніс, а лише 13 березня 2020 року проставив відмітку про закриття самого кримінального правопорушення, а не кримінального провадження загалом.
Щодо зазначених в оскаржуваному рішенні від 10 грудня 2020 року №299 дп-20 порушень, які виразилися у тому, що після скасування Соснівським районним судом м. Черкаси повідомлення про підозру ОСОБА_4 позивач у порушення вимог положення про порядок ведення ЄРДР відповідні відомості до ЄРДР не вніс, а лише 13 березня 2020 року проставив відмітку про закриття самого кримінального правопорушення, а не кримінального провадження загалом, то апелянт вказаного не заперечує, однак, зазначає, що ним вказані відомості не були внесені до ЄРДР з огляду на відсутність у Положенні про порядок ведення ЄРДР норми, яка б регулювала порядок дій прокурора у ситуації, якщо б апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції про скасування повідомлення про підозру.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затверджене Наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139 (чинне на час виникнення спірних правовідносин) передбачає чіткі строки внесення відомостей до Реєстру, а саме, згідно з пунктом 1 Розділу 3 унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме про дату складання (скасування) повідомлення про підозру, дату і час вручення повідомлення про підозру, зміну раніше повідомленої підозри - невідкладно.
При цьому, як також вірно було вказано судом першої інстанції, відповідно до положень частини другої статті 400 КПК України подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Вищенаведені приписи Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та КПК України є визначеними, зрозумілими, та не містять жодних виключень/застережень щодо можливості невнесення відомостей про скасування підозри у випадку апеляційного оскарження відповідної ухвали, відтак, ОСОБА_1 був зобов'язаний невідкладно після скасування повідомлення про підозру внести відповідні відомості до ЄРДР, доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують, оскільки зводяться до незгоди з правовим регулюванням вказаного питання.
Відтак, апеляційний суд вважає висновки оскаржуваного рішення від 10 грудня 2020 року №299 дп-20 у цій частині обґрунтованими та підтвердженими.
Також в оскаржуваному рішенні від 10 грудня 2020 року №299 дп-20 відповідач зазначив, що позивач з клопотанням про продовження строку досудового розслідування не звертався та обвинувальний акт до суду не скерував, унаслідок чого строк досудового розслідування закінчився, водночас, відповідно до вимог пункту 10 частини першої статті 284 КПК України позивач не прийняв рішення про закриття кримінального провадження, зважаючи на те, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування.
В контексті наведеного доводи апелянта про те, що відповідачі не вказали, яку саме із трьох альтернативних та взаємовиключних дій потрібно було вчинити, є безпідставними, оскільки до повноважень відповідачів в межах спірних правовідносин не відноситься визначення належної правомірної поведінки, яку мав реалізувати позивач.
Натомість, Кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів наділена повноваженнями саме щодо здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів та розгляду дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, що і було реалізовано відповідачем.
При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що в межах цієї справи не розглядається та не досліджується питання можливості чи відсутності можливості вчинення прокурором в межах наданих йому повноважень дій, передбачених КПК України та причини неможливості здійснення останніх, оскільки зазначені позивачем доводи є суб'єктивними факторами, в межах яких прокурор має реалізуовувати повноваження відповідно до кримінально-процесуального законодавства, тому такі доводи не спростовують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні,
Згідно з оскаржуваним рішенням кадрової комісії з питань розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення провадження щодо прокурорів № 299 дп-20 від 10.12.2020 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, факт вчинення дисциплінарного проступку підтверджується такими документами: копією ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2020 року, копією ухвали Черкаського апеляційного суду від 23 березня 2020 року, поясненнями ОСОБА_1 , копією супровідного листа Черкаської місцевої прокуратури від 17 грудня 2019 року №161-1565вих19 про направлення кримінального провадження №42019251010000158 та постанови першого заступника прокурора Черкаської області від 11 грудня 2019 року до СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, копією повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 16 грудня 2019 року, копією постанови першого заступника прокурора Черкаської області Павленка В.В. від 11 грудня 2019 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження, копією клопотання від 10 лютого 2020 року про продовження строку досудового розслідування, копією постанови керівника Черкаської місцевої прокуратури від 15 лютого 2020 року про продовження строку досудового розслідування, копією постанови прокурора Черкаської місцевої прокуратури Грушовенка Є.Г. від 13 березня 2020 року про закриття кримінального провадження в частині, довідкою у кримінальному провадженні №42019251010000158, складеною заступником начальника відділу прокуратури Черкаської області Гармашем С.С., протоколом оперативної наради у першого заступника прокурора Черкаської області Сидора О.І. від 25 лютого 2020 року.
Дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, зібрані у ході перевірки, кадрова комісія дійшла висновку, що у діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону №1697-VII, а саме неналежного виконання прокурором службових обов'язків. Під час прийняття рішення в дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення кадрова комісія зважає на характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до ОСОБА_1 , враховується позитивна характеристика прокурора, відсутність дисциплінарних стягнень і тривалий час роботи в органах прокуратури. З іншого боку, підлягає врахуванню очевидна недбалість прокурора, допущені порушення під час процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні мали істотні негативні наслідки для підозрюваного ОСОБА_4 .
З урахуванням наведеного вище апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про допущені позивачем порушення, які виразилися у тому, що позивач, здійснюючи у кримінальному провадженні №42019251010000158 нагляд у формі процесуального керівництва та реалізуючи повноваження, передбачені статтею 36 КПК України, у порушення пункту 3 розділу IV Порядку №51 фактично погодився з постановою слідчого про закриття кримінального провадження, не перевіривши її на предмет законності та обґрунтованості, а також щодо повноти проведення досудового розслідування та захисту інтересів учасників кримінального провадження; погодив повідомлення про підозру ОСОБА_4 без проведення жодних слідчих (розшукових) та процесуальних дій після скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, які б вказували на причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного вище кримінального правопорушення та в порушенням виог КПК України в той час, коли слідча не володіла відповідними матеріалами провадження; після скасування Соснівським районним судом м. Черкаси повідомлення про підзору ОСОБА_4 позивач у порушення вимог положення про порядок ведення ЄРДР, відповідні відомості до ЄРДР не вніс, а лише 13 березня 2020 року проставив відмітку про закриття самого кримінального правопорушення, а не кримінального провадження загалом; з клопотанням про продовження строку досудового розслідування не звертався та обвинувальний акт до суду не скерував, унаслідок чого строк досудового розслідування закінчився. Водночас, відповідно до вимог пункту 10 частини першої статті 284 КПК України позивач не прийняв рішення про закриття кримінального провадження, зважаючи на те, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, підтверджуються матеріалами дисциплінарного провадження та позивачем не спростовані.
Згідно пункту 15 Розділу ІІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ після розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, за результатами дисциплінарного провадження кадрова комісія приймає одне з таких рішень: про накладення дисциплінарного стягнення; про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора; про закриття дисциплінарного провадження.
При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, а також інші обставини, що мають значення для прийняття рішення (пункт 19 Розділу ІІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
Зазначені вище правові положення в сукупності з установленими обставинами свідчать про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку, що є підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
Апеляційний суд вважає, що Кадровою комісією належним чином з'ясовано обставини, які мали значення для прийняття рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновків про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази, та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку. Оскаржуване рішення є вмотивованим, Комісією враховано характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини, містить конкретну, визначену законом підставу накладення на позивача дисциплінарного стягнення.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, зобов'язання вчинити дії.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст виготовлено 05 червня 2023 року.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма