справа №176/939/23
провадження №2/176/483/23
06 червня 2023 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кучми В.В.,
з участю секретаря с/з Ворожейкіної А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Cхідний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
02 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за період відсторонення від роботи з 09.12.2021 року по 03.03.2022 року у розмірі 37 465 грн.
В своєму позові позивач посилається на те, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.01.2023 року його позов про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, відновлення на роботі - задоволено, а також стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за період відсторонення від роботи з 09.12.2021 року по 03.03.2022 року, однак, оскільки у даній постанові не зазначено суми середнього заробітку, яка присуджена до стягнення, державна виконавча служба відмовила у прийнятті виконавчого документу до примусового виконання. Дніпровський апеляційний суд своєю постановою від 20.04.2023 року відмовив позивачу в ухваленні додаткового рішення, зазначивши суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач ставлячи питання про зобов'язання відповідача виплатити йому невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, жодної суми не вказував та суд вирішив його позов виключно в межах заявлених позовних вимог. Це змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 03 травня 2023 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
26.05.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, де відповідач просить закрити провадження по справі, оскільки 02.05.2023 позивач звертається до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з тими самими позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за період відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року по 03 березня 2022 року, які вже задоволені Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.01.2023 року по справі №176/2743/21, провадження №22-ц/803/540/23, тобто заявлені позивачем вимоги вже були предметом судового розгляду по яким винесено рішення, що набрало законної сили.
Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08.07.2022 року Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області винесено рішення по цивільній справі №176/2743/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, відновлення на роботі, яким у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. 11.01.2023 року Дніпровським апеляційним судом винесено постанову, якою рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08.07.2022 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ДП «СхідГЗК» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, відновлення на роботі - задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ виконуючого обов'язки директора ДП «СхідГЗК» Шовгелі С.В. №1458-ос від 07.12.2021 «Про відсторонення ОСОБА_1 » Стягнуто з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за еріод відсторонення від роботи з 09.12.2021 по 03.03.2022 року. (а.с.8-13)
02.02.2023 року видано виконавчий лист в частині стягнення середнього заробітку за період відсторонення від роботи. Однак, незазначення у постанові Дніпровського апеляційного суду суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню, фактично унеможливило виконання даної постанови у примусовому порядку.
Відповідно до повідомлення Жовтоводсько-Пятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18.02.2023 року, виконавчий лист повернуто стягувачу без прийняття до виконання, оскільки виконавчий лист майнового характеру не містить суми, яка підлягає стягненню.(а.с.5).
Дніпровський апеляційний суд своєю постановою від 20.04.2023 року також відмовив позивачеві в ухваленні по справі додаткового рішення із зазначенням суми середнього заробітку за час відсторонення, який підлягає стягненню, оскільки справу було розглянуто в межах позовних вимог, а позивач, ставлячи питання про зобов'язання відповідача виплатити йому невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, жодної суми не вказував.
Представник відповідача, у своєму відзиві на позов, як на підставу необхідності закриття провадження по даній справі вказав на існування рішення суду з тим самим предметом та з тих самих підстав, однак не зазначив чи було підприємством за постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.01.2023 року нараховано позивачу суму середнього заробітку за період незаконного відсторонення від роботи з 09.12.2021 року по 03.03.2022 року та сплачено її в добровільному порядку.
Доказів того, що при поновленні на роботі роботодавець провів оплату праці позивача за період незаконного відсторонення його від роботи, зарахував цей період до стажу, що дає право на щорічну відпустку та здійснив сплату страхового внеску на соціальне страхування та допомогу по тимчасовій непрацездатності, матеріали справи не містять.
Та оскільки позивач все ж таки отримав виконавчий лист та звернув його до примусового виконання, суд приходить до висновку, що відповідачем добровільно постанову апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення виконано не було.
Тож, на переконання суду розмір середнього заробітку за період незаконного відсторонення позивача від роботи з 09.12.2021 року по 03.03.2022 на сьогоднішній день є спірним та підлягає вирішенню даним рішенням суду, що виключає необхідність закриття провадження по справі, як того вимагав відповідач у своєму відзиві.
Згідно із ч.1 ст.3та ст.4КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України.
Законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону,Закону України"Про колективні договори і угоди",Закону України"Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України прийнятих відповідно до нього, що визначено у ст. 7 ЗУ «Про оплату праці». Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч. 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена ст.2 ЗУ «Пр ооплату праці» та складається з: Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу,виробітку,обслуговування,посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок(окладів)і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми,за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати,передбачені чинним законодавством;премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Також, абзацом 3 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (100-95-п) (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348). (Абзац третій пункту 32 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України N 18 ( v0018700-95 ) від 26.10.95).
Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Системний аналіз та тлумачення положень ст. 235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що вимушений прогул це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію. У п.2 ч.1ст.232КЗпП України передбачено,що безпосередньо в місцевих загальних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221істатті 222цього Кодексу; Разом з тим у ч. 2 ст. 235 КЗпП визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Однак, у постанові від 08.02.2022 року у справі № 755/12623/19 Велика Палата Верховного Суду висновує, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Також, позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не розглянуті у справі про поновлення на роботі. Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що право позивача на звернення до суду з даним позовом не обмежене вимогами ст. 235 КЗпП.
Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, (далі Порядок) цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з пунктом 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно із графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Згідно з наданою позивачем довідкою про доходи №276 від 09.12.2021 заробітна плата за жовтень 2021 року складає 11605,44 грн., а за листопад 2021 року - 12501,88 грн. Враховуючи, що кількість робочих днів у жовтні 2021 року і листопаді 2021 року складає 42 дні, то середньоденна заробітна плата перед відстороненням складає 573,98 грн. (11605,44 грн. + 12501,88)/42 = 573,98грн.)
Таким чином, суд не погоджується із розрахунком середньоденного заробітку, зробленого позивачем у позовній заяві та зазначає, що середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи має бути обрахований, виходячи із середньоденної заробітної плати 573,98 грн., а не 635 грн., як зазначено у позовній заяві.
Так кількість робочих днів під час відсторонення позивача від роботи складає 58 робочих днів, а не 59 робочих днів, як зазначено у позові. Відтак невиплачена заробітна плата за час незаконного відсторонення від роботи позивача за період з 09 грудня 2021 року по 03 березня 2022 року становить 33290,84 грн. (573,98грн х58 робочих днів = 33290,84 грн.).
Тож, враховуючи, те, що ОСОБА_1 було незаконно відсторонено від виконуваної ним роботи на період з 09.12.2021 року по 03.03.2022 року включно, враховуючи те, що такий наказ про його відсторонення було скасовано, а самого позивача допущено до роботи, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення від роботи) починаючи з 09.12.2021 року по 03.03.2022 року включно слід задовольнити частково у розмірі 33290,84 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись Конституцією України, статтями 4, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до державного підприємства «Cхідний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Східний Гірничо-збагачувальний комбінат» (місце знаходження: вул. Олеся Гончара буд. 2, м. Жовті Води Дніпропетровської області, 52210; код ЄДРПОУ 14309787) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 09 грудня 2021 року по 03 березня 2022 року включно в сумі 33290 ( тридцять три тисячі двісті дев'яносто) грн. 84 коп. з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Східний Гірничо-збагачувальний комбінат» (місце знаходження: вул. Олеся Гончара, буд. 2, м. Жовті Води Дніпропетровської області, 52210; код ЄДРПОУ 14309787) в дохід держави судовий збір по справі у сумі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області В.В. КУЧМА