Справа № 640/2704/22 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.
05 червня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шелест С.Б., суддів: Єгорової Н.М., Пилипенко О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2022 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - Головне управління ПФУ в м. Києві, відповідач), в якому просив суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження з 01.04.2019 максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 після здійснення перерахунку пенсії на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/4946/21;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплачувати з 01.04.2019 ОСОБА_1 пенсію без обмежень максимальним розміром на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/4946/21;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 80 % до 70 % від сум грошового забезпечення після здійснення перерахунку пенсії на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/4946/21, починаючи з 01.04.2019;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80 % грошового забезпечення без обмежень максимальним розміром, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення від 21.10.2020 № 193, на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/4946/21 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зміни відсоткового значення пенсії, що здійснене відповідачем при перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12.12.2022 позов задовольнив:
визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 01.04.2019 з 80 % на 70 % відповідних сум грошового забезпечення;
визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з обмеженням максимальним розміром;
зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.04.2019 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром та з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 80 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.
У поданій апеляційній скарзі Головне управління ПФУ в м. Києві із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Від позивача відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справу розглянуто у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як особа, яка отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-XII).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 640/890/20, яке набрало законної сили 13.10.2020, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 80 відсотків до 70 відсотків сум грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 01.01.2018 ОСОБА_1 перерахунок пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80 відсотків сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
У подальшому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2021 у справі № 640/4946/21, яке набрало законної сили 08.09.2021, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки, виданої фінансово-економічним управлінням Служби зовнішньої розвідки України від 21.10.2020 № 193 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, починаючи з 01.04.2019.
Після проведеного відповідачем перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі № 640/4946/21, основний розмір пенсії ОСОБА_1 склав 70 % замість попередніх 80 % грошового забезпечення; також розмір пенсії був обмежений десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
З метою з'ясування підстав зменшення основного розміру пенсії та обмеження її максимальним розміром, позивач звернувся до відповідача з відповідним запитом.
Листом від 03.11.2021 № 2600-0310-8/174943 Головне управління ПФУ в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що з 01.05.2014 стаття 13 Закону № 2262-XII передбачає, що розмір пенсії не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. Також орган Пенсійного фонду зазначив, що відповідно до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності зміни відповідачем відсоткового значення розміру пенсії. Також суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які передбачали встановлення зазначених обмежень.
Апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що відповідно до положень частини другої статті 13 Закону № 2262-XII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Також скаржник наполягає на правомірності обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Колегія суддів апеляційного суду, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зміни відсоткового значення основного розміру пенсії позивача після проведеного перерахунку на виконання рішення суду у справі № 640/4946/21 стало застосування органом Пенсійного фонду положень статті 13 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення № 2262-XII.
У той же час, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 640/890/20, яке набрало законної сили 13.10.2020, встановлено, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2018 № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що органом Пенсійного фонду при здійсненні перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду у справі № 640/4946/21 не обґрунтовано наявності інших обставин, які впливають на відсоткове значення основного розміру пенсії позивача, які були б відмінними від обставин, установлених судом у справі № 640/890/20.
Таким чином, відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 проігноровано обов'язковість висновків суду, викладених у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 640/890/20, яке набрало законної сили 13.10.2020, що стало наслідком безпідставного зменшення відсоткового розміру пенсії позивача.
Колегія суддів апеляційного суду також зазначає на необґрунтованість обмеження відповідачем перерахованої позивачу пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до положень статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність
Законом № 3668-VI також внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 та у постанові від 17.02.2022 у справі № 640/11168/20.
Враховуючи викладене, обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
За встановлених обставин та наведеного правового регулювання, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Правова оцінка встановлених обставин судом першої інстанції дана правильно, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 640/2704/22 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Cуддя-доповідач С.Б. Шелест
Судді Н.М. Єгорова
О.Є. Пилипенко