П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 489/1205/23
Перша інстанція: суддя Костюченко Г.С.,
повний текст судового рішення
складено 13.04.2023, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ГАБ №846945 від 07.09.2022 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та закрити провадження у адміністративній справі відповідно до п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до оскаржуваної постанови, 03.09.2022 ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції.
Позивач наголошує, що виклик поліції був спрямований на захист її життя та здоров'я, тому не може вважатись завідомо неправдивим.
Також позивач вважає, що було порушено процедуру притягнення її до адміністративної відповідальності, оскільки не було складено протокол, постанову винесено без її участі та накладено на неї максимально можливу за ст.183 КУпАП санкцію - двісті неоподаткованих мінімумів доходів громадян у розмірі 3 400 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2023 року позов задоволено.
Суд першої інстанції вважав не доведеним факт наявного наміру позивача здійснити завідомо неправдивий виклик поліції, оскільки оскаржувана постанова не містить достатніх доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, Департамент патрульної поліції просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування наведених доводів апелянт зазначив, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено докази, додані до відзиву, а саме, відеозапис з камери спостереження, яка була розташована за адресою: АДРЕСА_1 , біля під'їзду будинку АДРЕСА_2 , що міститься у матеріалах справи.
Зокрема, на відеозаписі зафіксовано події 03.09.2022 року, які свідчать, що життю та здоров'ю позивачки ніщо не загрожувало, а її доводи щодо цього були надуманими та не відповідали ситуації.
Окремо апелянт зауважив на те, що 10 березня 2023 року постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва у справі №489/2658/22 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні проступку, передбаченого ст.173 КУпАП (дрібне хуліганство) за наслідком подій від 03.09.2022 року.
23.05.2023 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив від ОСОБА_1 , у якому вона заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Вказаний відзив надійшов до офісу судді 24.05.2023 року.
У період з 29.04.2023 року по 02.06.2023 року суддя Косцова І.П. перебувала у відпустці, тому розгляд справи здійснено у перший робочий день - 05.06.2023 року.
Фактичні обставини справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ №846945 від 07.09.2022 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. (а.с.10).
В оскаржуваній постанові зазначено, що 03.09.2022 року о19:03 год. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме, зателефонувала на спецлінію « 102» та повідомила про вчинення відносно неї фізичного насильства та ображання її нецензурною лайкою, але даного факту не було.
Законність вказаної постанови є предметом спору у даній справі.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, з огляду на наступне.
Так, статтею 183 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.
Відповідно до ч.1,5 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В свою чергу, згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про Національну поліцію» унормовано, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,2 ст.7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ч.1, ч.2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч.1,2 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Об'єктивна сторона правопорушення, визначеного ст.183 КУпАП полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського нібито для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, та бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Як встановлено колегією суддів з реєстраційних відомостей звернення на спецлінію 102, 03.09.2022 року приблизно о 19 год 03 хв. ОСОБА_1 зателефонувала на спецлінію 102 та повідомила про повторні хуліганські дії відносно її матері. Прибувши на місце події та поспілкувавшись з заявницею, посадові особи патрульної поліції з'ясували, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт через особисту неприязнь. На момент приїзду поліції останній пішов у невідомому напрямку (а.с.83).
Також матеріали справи містять письмові пояснення ОСОБА_1 від 03.09.2022 року, відповідно до яких вона 03.09.2022 року близько 18:00 прийшла до своєї матері, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 . Біля входу до під'їзду вона побачила ОСОБА_3 , який 19.08.2022 року наніс тілесні ушкодження її матері. ОСОБА_4 почав чіплятись, виникла словесна перепалка та вказаний чоловік почав її штовхати та ображати (а.с.75).
07.09.2022 року ОСОБА_5 надав письмові пояснення з приводу подій 03.09.2022 року, відповідно до яких він знаходився біля під'їзду власного будинку та до нього підійшла та накинулась ОСОБА_1 , а саме вдарила парасолькою у обличчя, сумкою по голові та штовхнула його при спробі зайти до власного будинку, вхід до якого вона перекрила. Після чого ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції (а.с.77).
Пояснення ОСОБА_3 підтверджуються наявним у матеріалах справи відеозаписом з камери вуличного спостереження, розташованої біля входу до під'їзду будинку за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.91).
Ретельно дослідивши вказаний відеозапис, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 вчиняла провокативні агресивні дії у відношенні ОСОБА_5 , а саме, вдарила парасолькою та штовхнула його, однак жодної загрози з боку останнього у відношенні позивачки не було виявлено. За таких обставин у ОСОБА_1 не було жодної необхідності у виклику поліції та вона усвідомлювала, що вказана нею інформація є неправдива.
За фактом вчинення вказаних дій 07.09.2022 року інспектором УПП в Миколаївській області у відношенні ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.173 КУпАП. Відповідно до протоколу 03.09.2022 року близько 17:58 за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_1 безпідставно чіплялась до ОСОБА_5 біля під'їзду будинку, вдарила парасолькою та штовхнула його. На зауваження не реагувала, чим порушила громадський порядок та спокій громадян (а.с.81).
Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Миколаєві від 10.03.2023 року у справі №489/2658/22 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні проступку, передбаченого ст.173 КУпАП, однак закрито провадження через сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.82).
Таким чином матеріалами справи підтверджено, що 03.09.2022 року о 19:03 год., ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонувала на спецлінію « 102» та повідомила про вчинення відносно неї фізичного насильства та ображання її нецензурною лайкою, але даного факту не було.
З огляду на зазначене оскаржувана постанова винесена за наявної події адміністративного правопорушення.
Стосовно доводів позивача про порушення порядку складення вказаної постанови, а саме відсутності протоколу про адміністративне правопорушення.
За приписами ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Частиною першою ст.222 КУпАП унормовано, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, серед іншого, про порушення громадського порядку відповідно до статті 183 КУпАП.
За таких обставин у інспектора УПП в Миколаївській області був відсутній обов'язок складення протоколу у відношенні ОСОБА_1 для подальшого її притягнення до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП
Також колегія суддів відхиляє доводи позивачки щодо винесення оскаржуваної постанови за її відсутності, оскільки в матеріалах справи міститься реєстраційна картка скарги ОСОБА_1 на дії патрульної поліції. Скарга надійшла 07.09.2022 року о 17:25 на дії поліцейських, які складають у відношенні неї постанову про адміністративне правопорушення (а.с.84).
Вказане беззаперечно доводить обізнаність ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення, однак обраний нею характер поведінки був направлений на уникнення участі у вказаній процедурі.
В свою чергу, на переконання колегії суддів, участь особи у розгляді справи про притягнення її до адміністративної відповідальності є правом такої особи та повністю залежить від її волевиявлення. Ухилення від участі в процедурі розгляду справи, за умови належного повідомлення, не може бути визначено судом, як підстава для скасування прийнятої постанови.
При цьому судова колегія зазначає, що Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 року по справі №735/1246/15-а висловив правову позицію, що посилання позивача на окремі процедурні порушення при притягненні його до адміністративної відповідальності не можуть спростовувати правомірності спірної постанови відповідача, оскільки не доводять відсутності факту порушення.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що санкція ст.183 КУпАП передбачає накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, проте на позивача був накладений максимальний штраф у розмірі 3400 грн.
Згідно ч.1 ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, встановила, що відповідно до постанов серії ГАБ №263467 від 18.08.2022 року та серії ГАБ №623213 від 26.08.2022 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, однак відповідно до рішень Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.09.2022 року у справі №489/2377/22 та від 20.09.2022 року у справі №489/2360/22 вказані постанови були скасовані, а провадження відносно ОСОБА_1 закриті.
Таким чином, на час винесення оскаржуваної постанови посадова особа відповідача врахувала попередню поведінку ОСОБА_1 та притягнула її до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення, однак в подальшому постанови про накладення адміністративного стягнення були скасовані, що виключає застосування максимального штрафу.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин колегія суддів змінює захід стягнення, визначений у постанові про адміністративне правопорушення серії ГАБ №846945 від 07.09.2022 року, з накладенням на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 850 грн.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2023 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. ст. 272, 286, 308, 311, 315, 317, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2023 року скасувати, прийняти нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити захід стягнення, визначений у постанові про адміністративне правопорушення серії ГАБ №846945 від 07.09.2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП, наклавши на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.П. Косцова
Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко