05.09.06
Справа № 6/80-05(6/80-04).
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Псьол», Краснопільський район
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Охтирсільмаш»,
м. Охтирка
за участю третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на стороні позивача Національна акціонерна компанія
«Украгролізинг», м. Київ
про стягнення 53294 грн. 27 коп.
Суддя КІЯШКО В. І.
Представники сторін:
Від позивача Шевляков С.В.
Від відповідача Хижняк О.В., довіреність № 75/1 від 04.05.2006р.
Від третьої особи не з'явився
За участю секретаря судового засідання Моїсеєнко Т.М.
Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 53294 грн. 27 коп. збитків, понесених внаслідок отримання неякісної техніки, а саме: сівалки пневматичної універсальної СПУ - 5,6, заводський № 38, за договором фінансового лізингу № 18-04-260фл від 26.02.2004р., укладеного між сторонами.
Позивачем було подану заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 1404 від 03.07.2006р.), згідно якої, у зв'язку з допущеною помилкою при розрахунку збитків, просить суд стягнути з відповідача 51955 грн. 07 коп.
Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Представникам сторін роз'яснено вимоги ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх процесуальних прав та обов'язків.
Представники сторін клопотань про ведення аудіо запису судового засідання не подали, тому, відповідно до ст. 81-1 ГПК України, господарський суд здійснює ведення протоколу судового засідання в письмовій формі.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
12 лютого 2004 року між ВАТ «НАК «Украгролізинг» та ВАТ «Охтирсільмаш» укладено договір № 04-75 купівлі-продажу, відповідно до умов якого ВАТ «Охтирсільмаш» передав у власність ВАТ «НАК «Украгролізинг» сівалку пневматичну універсальну СПУ-5,6, зав. № 38, з метою її подальшої передачі у фінансовий лізинг ТОВ АФ «Псьол».
Відповідно до умов договору № 18-04-260фл, укладеного між ВАТ «НАК «Украгролізинг» (лізингодавець) та ТОВ АФ «Псьол» (лізингоодержувач) 26.02.2004р., лізингодавець передав лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «Кількість, ціна і вартість предмета лізингу», за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів.
Згідно п. 2.2. зазначеного договору, строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником (тристоронній акт), яки є підставою для передачі предмета лізингу.
На виконання умов договору купівлі-продажу № 04-75 від 12.02.2004р. та умов договору фінансового лізингу № 18-04-260фл від 26.02.2004р., було складено тристоронній акт № 31 від 20.04.2004р., який підписано ВАТ «Охтирсільмаш» (постачальник), ВАТ «НАК «Украгролізинг» та ТОВ АФ «Псьол». Згідно акту приймання-передачі № 31 від 20.04.2004р. ВАТ «Охтирсільмаш» - продавець передав, а лізингоодержувач - ТОВ АФ «Псьол» прийняв об'єкт лізингу: сівалку пневматичну універсальну СПУ-5,6, зав. № 38.
Позивач стверджує, що передане майно виявилося неякісним, внаслідок чого підприємством понесені значні збитки. У зв'язку з тим, що відповідно до п. 2.6 договору фінансового лізингу та ст.. 808 ЦК України лізингодавець звільняється від обов'язків та відповідальності щодо гарантійних зобов'язань та якості предмета лізингу, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з ВАТ «Охтирсільмаш» понесені ним збитки у розмірі 51955 грн. 07 коп.
Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
20 квітня 2004 року сівалку, виробником якої являється ВАТ «Охтирсільмаш», було отримано позивачем згідно тристороннього акту прийманні-передачі № 31, і, як встановлено у судовому засіданні, при передачі майна будь-якої невідповідності якості та несправності техніки сторони не виявили.
Позивач використовував сівалку до грудня 2004 року, і з дня введення в експлуатацію сівалки, претензій стосовно її неякісності, в тому числі після встановлення факту невідповідності посіву кукурудзи весною 2004 року, до відповідача не надходило.
Доказів про виявлення недоліків сівалки при проведенні посівних робіт навесні 2004 року позивачем суду не надано, а твердження позивача про існування прямого зв'язку між використанням сівалки ВАТ «Охтирсільмаш» та рідким посівом кукурудзи суд не приймає до уваги, оскільки даний факт не підтверджений висновками відповідних спеціалізованих технічних служб. При цьому, акт від 11.05.2004р. про невідповідність посіву, підписаний працівниками позивача та представником Кріснопільської райдержадміністрації, не являється належним доказом наявності браку сівалки та безпосереднього його впливу на посів, оскільки члени комісії не є кваліфікованими спеціалістами у галузі сільськогосподарського машинобудування.
Крім того, як свідчать матеріали справи, 10.03.2005р. товариством з обмеженою відповідальністю «Псьол» було повернуто лізингодавцю сівалку пневматичну універсальну СПУ-5,6, через неможливість сплати лізингових платежів та через порушення лізингоодержувачем інших договірних зобов'язань, про що сторонами було підписано акт № 1/03-05 приймання-передачі (повернення) сільськогосподарської техніки віл лізингоодержувача до лізингодавця за договором лізингу № 18-04-260фл від 26.02.2004р.
Відповідно до ст.. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Згідно ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.
Проте, статтею 614 ЦК України передбачено, що обов'язковою підставою відповідальністю за порушення зобов'язання є вина.
Таким чином, для встановлення факту завдання відповідачем збитків, необхідно визначити наявність порушення зобов'язання, причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками, та наявність вини. Лише за сукупністю вказаних ознак, позивач має право на відшкодування завданих збитків.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає обов'язок доказування і подання доказів тією стороною, яка звертається до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог, оскільки подані позивачем докази не являються достатніми для доведення вини відповідача у несправності сівалки та існування причинного зв'язку між браком техніки, як зазначає позивач, і понесеними ним збитками.
Крім того, у судовому засіданні встановлено, що після повернення сівалки товариством з обмеженою відповідальністю «Псьол», лізингодавець надав її у користування ПП «Дента», м. Ромни, яке підтвердило якість та надійну роботу сівалки ВАТ «Охтирсільмаш».
Згідно ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, але позивач, з урахуванням всіх обставин справи, не подав суду належних доказів, які б обєктивно, і у визначеному законом порядку, підтвердили його позицію.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У позові - відмовити повністю.
СУДДЯ В. І. КІЯШКО