Єдиний унікальний номер справи: 757/29831/19-ц Головуючий у суді першої інстанції: Вовк С.В.
Номер провадження: 22-ц/824/1804/2023 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О. П.
02 червня 2023 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 , на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними, -
В Печерський районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про визнання договорів позики недійсними.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року задоволено клопотання арбітражного керуючого Годовиченка Дмитра Вадимовича про передачу за підсудністю справи № 757/29831/19-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними.
Передано справу № 757/29831/19-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах провадження у справі № 910/17428/19 про неплатоспроможність ОСОБА_3 .
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року скасувати, направити справу для подовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не урахував, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відсутній спір, тому провадження у справі слід закрити, а передача справи на розгляд до Господарського суду міста Києва є безпідставною.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_3 - адвокат Черних О.С. проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Окрім цього, особа, що не брала участі у розгляді справи - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про приєднання до апеляційної скарги, у якій просив скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За правилами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку, судове засідання не проводиться.
У заяві про приєднання до апеляційної скарги, ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про залучення його до участі в справі у якості третьої особи.
Однак, колегія суддів вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки є передчасним, так як відповідне клопотання було заявлено в Печерському районному суді міста Києва, однак вирішене судом не було.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 , не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
У провадженні Печерського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними.
До суду надійшло клопотання арбітражного керуючого Годовиченка Д.В. про передачу за виключною підсудністю справи № 757/29831/19-ц до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах провадження у справі № 910/17428/19 про неплатоспроможність ОСОБА_3 .
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
З огляду на те, що з моменту порушення стосовно ОСОБА_3 справи про неплатоспроможність він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, та враховуючи предмет позову у цій справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що даний спір підлягає вирішенню Господарським судом міста Києва в межах провадження у справі № 910/17428/19 про неплатоспроможність ОСОБА_3 за правилами виключної підсудності.
За приписами пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до положень частини першої, другої статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
У п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено, що кожен має право на розгляд його справи судом, встановленим законом.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір, який виник між учасниками справи, підлягає вирішенню Господарським судом міста Києва в межах провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_3 .
На думку колегії суддів, розгляд спору та ухвалення судового рішення буде перевищенням Печерським районним судом міста Києва повноважень, визначених ЦПК України, та прямим порушенням права відповідача на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Посилання апелянта на те, що в між сторонами взагалі відсутній спір, відхиляється судом як необґрунтоване. При цьому, суд звертає увагу, що у випадку встановлення підстав для закриття провадження у справі, сторони не позбавлені можливості заявити відповідне клопотання і під час розгляду справи Господарським судом міста Києва..
Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки Печерського районного суду міста Києва та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так як доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 , не спростовують висновків суду першої інстанції, які відповідають фактичним обставинам справи, апеляційний суд залишає ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 259, 368, 369 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар