Справа № 674/372/19
Провадження № 2/674/7/23
25 травня 2023 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді Шафікової Ю.Е.,
за участю секретаря Проценко Л.В.,
позивачки за первісним позовом
(відповідачки за зістрічним позовом) ОСОБА_1 ,
представника позивачки за первісним позовом
(відповідачки за зустрічним позовом) ОСОБА_2 ,
позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 ,
(відповідача за зустрічним позовом)
представника позивача за зустрічним позовом
(відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дунаївці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-
Позивачка - відповідачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, в якому просила: розірвати шлюб; визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 автомобіль марки VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов НОМЕР_2 ; виділити ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність ідеальну частку автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов НОМЕР_2 ; виділити ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність ідеальну частку автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов НОМЕР_2 ; поділити будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, які є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та були використані під час будівництва житловий будинок, що складається з підвально-гаражного приміщення і житлового приміщення та господарська будівля, що складається з сараю, курника, басейну, парної, душової-роздягальні, кухні, майстерні, складу за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на частку будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, які були використані під час будівництва житловий будинок, що складається з підвально-гаражного приміщення і житлового приміщення та господарська будівля, що складається з сараю, курника, басейну, парної, душової-роздягальні, кухні, майстерні, складу за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_3 право власності на частку будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, які були використані під час будівництва житловий будинок, що складається з підвально-гаражного приміщення і житлового приміщення та господарська будівля, що складається з сараю, курника, басейну, парної, душової-роздягальні, кухні, майстерні, складу за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 02.11.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб, спільних дітей не мають. За час проживання у шлюбі подружжя набуло спільне майно, яким є автомобіль та побудований, але не зданий в експлуатацію житловий будинок, що складається з підвально-гаражного приміщення і житлового приміщення та господарських будівель сараю, курника, басейну, парної, душової-роздягальні, кухні, майстерні. Подружжя має право на поділ майна спільної сумісної власності, частки є рівними. Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене майно виникає з моменту завершення будівництва, до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва. Сторони почали спільно проживати однією сім'єю ще у 2011 році, з кінця 2011 року разом розпочали будівництво спірного будинку, за час спільного проживання позивачка здійснювала підприємницьку діяльність, прибутки скеровувала на купівлю будівельних матеріалів та оплату будівельних робіт. Станом на день подачі позову, будинок повністю побудований, оздоблений, придатний для проживання. З врахування наведеного, просила позов задовольнити, розподіливши спірне майно в рівних частках.
15.04.2019 відповідач - позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом про поділ майна подружжя, у якому, з урахування уточнення позовних вимог, просив: визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 набір меблів (стінка) довжиною 4 м. з посудом та одягом, диван, ліжко односпальне, ліжко двоспальне, два столи, тумба, комод, шафа-купе, зерно кукурудзи одна тонна, зерно пшениці п'ятсот кілограм, кролі дванадцять голів, кури п'ятнадцять голів, мотоблок, 4 пари коліс до мотоблока (8 шт.), картоплесаджалка, культиватор, 10 каністр ємністю 20л., тачка алюмінієва, фрези по дереву 5 шт., вагонка дерев'яна 50 кв.м., ключі, дві бочки ємністю 200 л., вощина 5 кг., подушки пухові 8 шт., перина пухова, мед в 4 бідонах 200 л., два мішки цукру, картопля в 15 ящиках (600кг.), телевізор, холодильник, морозильна камера, 50 л. вина домашнього, капронові бочки 30 шт. ємністю 100 л., десять табуреток, коври 3х4, 3х3, 5х3 м., дрова рубані, автомобіль OPEL MOVANO,2014 року випуску; виділити ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя майно набір меблів (стінка) довжиною 4 м. з посудом та одягом, комод, шафа-купе, мотоблок, пари коліс до мотоблока (8 шт.), картоплесаджалка, культиватор, тачка алюмінієва,вощина 5 кг., ковер 5х3 м.; виділити ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя диван, ліжко односпальне, ліжко двоспальне, два столи, тумба, зерно кукурудзи одна тонна, зерно пшениці п'ятсот кілограм, крілі дванадцять голів, кури п'ятнадцять голів, 10 каністр ємністю 20л., фрези по дереву 5 шт., вагонка дерев'яна 50 кв.м., ключі, дві бочки ємністю 200 л., подушки пухові 8 шт., перина пухова, мед в 4 бідонах 200 л., два мішки цукру, картопля в 15 ящиках (600кг.), телевізор, холодильник, морозильна камера, 50 л. вина домашнього, капронові бочки 30 шт. ємністю 100 л., десять табуреток, коври 3х4, 3х3, м., дрова рубані; стягнути з ОСОБА_1 500 000 гривень як власність ОСОБА_3 ; зобов'язати ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 182 000 грн. за частину автомобіля OPEL MOVANO,2014 року випуску, об'єм двигуна 2299.
В обгрунтування зустрічного позову вказав, що під час спільного проживання з первісною позивачкою придбали вище перелічене майно. Під час перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні з 28.12.2018 по 03.01.2019 ОСОБА_1 вивезла вказане спільне майно з домогосподарства, а також гроші в розмірі 500 000 грн. з сейфом, які ОСОБА_3 складав до одруження. Також, у шлюбі 08.09.2017 придбали автомобіль OPEL MOVANO,2014 року випуску, об'єм двигуна 2299 (вартість 14000 дол. США), який відповідачка відчужила без згоди ОСОБА_3 16.11.2018. З врахуванням неведеного, просить зустрічний позов задовольнити.
Ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області ОСОБА_20 від 02.04.2019 відкрито провадження в справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області ОСОБА_21 від 09.11.2020 прийнято справу до свого провадження у зв'язку із відрахуванням судді ОСОБА_20 зі штату суду.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 02.12.2020 роз'єднано позовні вимоги первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, виділивши в окреме провадження позовну заяву про розірвання шлюбу.
Ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області Шафікової Ю.Е. від 02.02.2022 прийнято справу до свого провадження у зв'язку із відрахуванням судді ОСОБА_21 зі штату суду.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.11.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.
Позивачка - відповідачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у ньому. Щодо задоволення зустрічного позову заперечили у повному обсязі, вказавши про те, що факт придбання предметів побуту у шлюбі, та факт наявності особистих коштів ОСОБА_3 в розмірі 500 000 грн. не підтверджено жодними доказами, позовна заява є безпідставною. Крім того, спільний автомобіль OPEL MOVANO, 2014 року випуску, відчужений під час спільного проживання подружжя за згоди ОСОБА_3 , та виручені кошти були передані йому ОСОБА_1 одразу після продажу.
Відповідач - позивач та його представник в судовому засіданні просили зустрічний позов задовольнити з підстав, викладених у ньому, також ОСОБА_3 додав, що предмети побуту вказані у зустрічному позові, вважає своїми особистими речами та багато з них придбав до шлюбу з ОСОБА_1 , також його особистими речами є 500 000 грн., які знаходились у сейфі та безпідставно присвоєно ОСОБА_1 .. Щодо первісного позову вказали, що будинок, про який іде мова у первісному позові збудований без документів, та був завершений будівництвом ще у 2012 року під час перебування ОСОБА_3 в офіційно зареєстрованому шлюбі з попередньою дружиною ОСОБА_5 , з якою розлучився лише у 2013 році. Натомість, під час перебування у шлюбі з первісною позивачкою ОСОБА_1 , починаючи з кінця 2014 року, разом з нею проводились лише деякі оздоблювальні внутрішні роботи, а тому будівельні матеріали, витрачені на його будівництво поділу на підлягають.
Суд, заслухавши учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та встановивши відповідні до них правовідносини, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 02.11.2014, про що виконавчим комітетом Балинської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області складено актовий запис №7, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
15.03.2016 під час перебування у шлюбі ОСОБА_3 набув у власність автомобіль марки VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, що підтверджується інформацією територіального сервісного центру №6841 від 27.02.2019.
08.09.2017 під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 набула у власність автомобіль марки OPEL MOVANO, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , який відчужила 16.11.2018 року під час перебування у шлюбі, на підставі договору купівлі-продажу, що підтверджується інформацією територіального сервісного центру №6841 від 28.05.2020.
За висновком судової автотоварознавчої експертизи від 02.09.2021 №1449/21-26 ринкова вартість автомобіля OPEL MOVANO, 2014 року випуску, об'єм двигуна 2299 станом на момент проведення дослідження становить 320 338 гривень, 11 коп..
На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.10.2004, ОСОБА_3 є власником жилого глинобитного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 48,1 кв.м з надвірними будівлями.
Разом з цим, на території вказаного домогосподарства побудовано також новий будинок та надвірні будівлі, що не оспорюється сторонами. Будівельні матеріали використані для будівництва означеного будинку є предметом спору по вказаній справі.
При цьому, правовстановлюючі документи на новий житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 матеріали справи не містять, та, як повідомив відповідач за первісним позовом, такі не виготовлялись, будь-яких дозвільних документів для проведення будівництва він не отримував.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 23.08.2022 №44/22 експерт дійшов до наступних висновків:
- кошторисна вартість матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, які були використані під час будівництва житлового будинку, що складається з підвально-гаражного приміщення і житлового приміщення та господарської будівлі, що складається з сараю, курника, басейну, парної, душової-роздягальні, кухні, майстерні, складу за адресою: АДРЕСА_1 на час проведення дослідження складає 892 920 грн.
- оскільки матеріали, обладнання та конструктивні елементи, які були використані під час будівництва житлового будинку, що складається з підвально-гаражного приміщення і житлового приміщення та господарської будівлі, що складається з сараю, курника, басейну, парної, душової-роздягальні, кухні, майстерні, складу за адресою: АДРЕСА_1 мають ознаки самочинного будівництва, тому не підлягають поділу.
Отже, документи, які підтверджують обсяг та період виконаних робіт по будівництву будинку, перелік та вартість витрачених конкретних будівельних матеріалів, документи про погодження та затвердження проектно-кошторисної документації, будівельний паспорт, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, інша технічна або дозвільна документація в матеріалах справи відсутня, а також не надавалась експерту для проведення дослідження.
Як вбачається з замовленого ОСОБА_3 , робочого проекту газифікації житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який містить затверджені технічні умови від 22.06.2012 та план внутрішнього газопроводу та розташування приладів, станом на час погодження вказаних технічних умов, нове домоволодіння вже існувало в певному вигляді. Вказані обставини підтвердила в судовому засіданні і позивачка за первісним позовом, а також свідки позивачки за первісним позовом, вказавши, що будівництво розпочалось у 2011 році, а наприкінці 2013 року сторони почати проживання у будинку.
Також, на підтвердження придбання мотокультиватора ОСОБА_3 надав інструкцію по експлуатації 17.03.2012.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні вказала, що є дочкою позивачки, будинок побудували за кошти матері до 2013 року, а сарай і баню пізніше десь у 2016 році, також, їй відомо, що у 2018 році спільно сторони продали автомобіль, а кошти від його продажу забрав вітчим.
Свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що є сестрою позивачки, ОСОБА_1 почала проживати разом ОСОБА_3 з 2010 року, та разом будували будинок, позивачка була приватним підприємцем придбавала будівельні матеріали, почали жити у побудованій хаті у 2013 році.
Свідок ОСОБА_8 зазначив, що є зятем позивачки, будівництво спірного будинку відбувалось за її кошти, в якому проживали з осені 2013 року, в доходах сім'ї також головною була теща, у неї свій бізнес.
Свідок ОСОБА_9 повідомила, що є дочкою позивачки та їй відомо, що мати та ОСОБА_3 проживали разом з 2010 року, з 2011 року почати будувати будинок, також побудували сарай, а в 2013 році почали проживати в новій хаті, ОСОБА_3 доходів не мав. З Зазначила, що ОСОБА_3 тримав ставки і вулики.
Свідок ОСОБА_10 повідомив, що у 2012 році він клав плитку всередині будинку, домовлявся про роботи з ним ОСОБА_3 , приїзжали та розраховувались разом з ОСОБА_1 , знав що вони жили разом.
Свідок ОСОБА_11 повідомив, що сторони коли зійшлись почали будуватись, ОСОБА_1 привозила вагонку, мала бізнес та заробляла. Також, вказав, що придбав у присутності ОСОБА_12 автомобіль у 2018 році опель, гроші віддав обом, ніхто не просив вказаний автомобіль повернути.
Свідок ОСОБА_13 повідомила, що є сестрою відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 , він мав ставки та вулики, заробляв кошти, також, батьки залишили 10 000 дол. США 5 своїм дітям, які вирішили віддати ОСОБА_3 . До 2013 року у брата була перша жінка, з якою розлучився лише 2013 році, а з ОСОБА_14 розписались у 2014 році. Нова хата було побудована та омебльована ще з першою жінкою десь у 2009 році.
Свідок ОСОБА_15 надала показання, живе по сусідству та знає сторони по справі. Коли ОСОБА_3 та ОСОБА_1 познайомились, у нього була батьківська хата і гараж. Разом почали будувати новий будинок у 2011 році, спільно привозили будівельні матеріали, також знає, що придбавали нові меблі. На території домоволодіння є також сарай, столярна майстерня, ще на території залишилась батьківська хата.
Свідок ОСОБА_16 вказав, що є працівником поліції та приїжджали на виклик до ОСОБА_3 у 2019 році та він повідомив, що його дружина забрала всі речі та виїхала, в подальшому, у ОСОБА_1 було відібрано пояснення, де вона повідомила, що забрала свої особисті речі.
Свідок ОСОБА_17 надав показання суду, що на початку 2019 року виїжджав на виклик до ОСОБА_3 щодо крадіжки речей, які забрала дружина, в будинку дійсно були відсутні речі, крім стола. В подальшому, ОСОБА_1 підтвердила, що забрала речі, так як вважає їх своїми особистими. Конкретний перелік речей не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_18 повідомила суду, що є сестрою відповідача ОСОБА_3 , батьки склали гроші (долари) для дітей, які вирішили віддати ОСОБА_3 , хату він почав будувати, ще у 2006 році, до того як зійшовся з ОСОБА_1 хата була обжита, меблі, коври там були.
Свідок ОСОБА_19 повідомила суду, що є сестрою відповідача ОСОБА_3 , хату він будував у 2008-2009 роках, коли проживав з дружиною ОСОБА_5 , з якою розлучився у 2013 році, коли вона пішла будинок був зі стінами та дахом. З ОСОБА_1 робили разом внутрішні роботи. Мотоблок придбавав, ще коли був одружений з ОСОБА_5 .
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд враховує наступне.
Статтею 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, норми ст. 60 Сімейного кодексу України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Згідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.
Щодо позовних вимог первісного позову про поділ будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, які є спільним сумісним майном подружжя та були використані під час будівництва житловий будинок, що складається з підвально-гаражного приміщення і житлового приміщення та господарська будівля, що складається з сараю, курника, басейну, парної, душової-роздягальні, кухні, майстерні, складу за адресою: АДРЕСА_1 суд дійшов до наступних висновків.
Позивачка за первісним позовом вказала, що будинок за адресою АДРЕСА_1 є побудованим, придатним для проживання, проте без правовстановлюючих документів, а тому в силу вимог ст.331 ЦПК України просить поділити будівельні матеріали.
Частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Нормами ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною другою статті 36 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 вказав у судовому засіданні, що будь-яких дозвільних документів для зведення будинку не отримував, отже суд приходить до висновку, що означений будинок не є незавершеним будівництвом (де будівництво здійснюється на відповідній правовій підставі, але є не завершеним), а самочинним будівництвом.
Крім того, і висновком судової будівельно-технічної експертизи від 23.08.2022 №44/22 підтверджується статус будинку як самочинного будівництва, та неможливість в силу закону здійснити поділ будівельних матеріалів, використаних для його будівництва.
Самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з вимогами статей 364, 367 Цивільного кодексу України. До аналогічного висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у справі від 23 червня 2020 року у справі 680/214/16-ц, де звертала увагу, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Також, у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 722/823/17-ц (провадження № 61-45361св18) Верховний Суд розмежував правовий статус незавершеного та самочинного будівництва, зазначивши, що об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, а отже, є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил може підлягати поділу між ними, а щодо самочинного будівництва такі способи захисту прав не застосовуються.
При вирішенні спору про поділ майна подружжя Верховний Суд України зазначив, що в разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку.
Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання (постанова від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15).
Отже, суд наголошує, що позивачка за первісним позовом в даній частині позову звернулась до суду вимогами, які не можуть бути задоволеними судом, та наголошує, що у позовній заяві взагалі не перелічено конкретний перелік будівельних матеріалів, обладнання та конструкцій, які були використані в процесі будівництва, а прохальна частина зводиться фактично до узаконення самочинно збудованого будинку та надвірних споруд.
Крім того, суд враховує, що нормами ст. 21 СК України передбачено, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
При цьому, як позивачка за первісним позовом, так і свідки позивачки за первісним позовом вказали, що будинок фактично побудовано з 2011 по 2013 роки, та наприкінці 2013 року сторони розпочали там проживати, а шлюб уклали лише у 2014 році. Тобто, на майно набуте до укладення шлюбу не розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя.
Щодо позовних вимог первісного позову про визнання спільною сумісною власністю та виділення по (ідеальній частці) автомобіля марки VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов НОМЕР_2 слід зазначити наступне.
Як було вказано вище, норми ст. 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Позивачкою за первісним позовом доведено факт придбання спірного автомобіля під час перебування зареєстрованому шлюбі, відтак він є спільною сумісною власністю.
Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу.
Отже, якщо один з подружжя не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу.
У даній справі жодна із сторін не заявляла позовну вимогу на присудження судом сплати грошової компенсації замість своєї частки у праві спільної сумісної власності на спірний автомобіль та, відповідно, не внесла грошову компенсацію, що є 1/2 частиною вартості автомобіля на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, у даному випадку слід виділити сторонам по ідеальній частці подружжя в спірному майні - автомобілі VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов НОМЕР_4 , згідно пред'явлених позовних вимог.
Щодо позовних вимог зустрічного позову про поділ предметів побуту, продуктів харчування та домашніх тварин (набір меблів (стінка) довжиною 4 м. з посудом та одягом, диван, ліжко односпальне, ліжко двоспальне, два столи, тумба, комод, шафа-купе, зерно кукурудзи одна тонна, зерно пшениці п'ятсот кілограм, кролі дванадцять голів, кури п'ятнадцять голів, мотоблок, 4 пари коліс до мотоблока (8 шт.), картоплесаджалка, культиватор, 10 каністр ємністю 20л., тачка алюмінієва, фрези по дереву 5 шт., вагонка дерев'яна 50 кв.м., ключі, дві бочки ємністю 200 л., вощина 5 кг., подушки пухові 8 шт., перина пухова, мед в 4 бідонах 200 л., два мішки цукру, картопля в 15 ящиках (600кг.), телевізор, холодильник, морозильна камера, 50 л. вина домашнього, капронові бочки 30 шт. ємністю 100 л., десять табуреток, коври 3х4, 3х3, 5х3 м., дрова рубані) суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України).
У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Проте, позивач за зустрічним позовом вказав у судовому засіданні, що більшість побутових речей, які він просив поділити як спільну сумісну власність подружжя придбано до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 у 2014 році, аналогічні пояснення надали і свідки позивача за зустрічним позовом. Крім того, зазначені обставини підтверджуються інструкцією про придбання мотокультиватора від 17.03.2012, долученої до позову. При цьому доказів, яке саме майно придбано у шлюбі, а яке раніше, позивач за зустрічним позовом суду не надав.
Крім того, не можуть бути поділені і продукти харчування та домашні тварини, оскільки розгляд справи відбувався протягом 2019-2023 років, та відсутні докази фактичного існування даного майна на час розгляду справи.
Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 500 000 гривень, що знаходились у сейфі, як особисту власність ОСОБА_3 суд наголошує, що презумпція спільної сумісної власності подружжя може бути спростована, та один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
ОСОБА_3 у зустрічному позові вказав, що кошти в сумі 500 000 гривень є його особистою власністю, проте не довід як факт існування таких коштів та і факт їх приналежності до його особистої власності, періоду та джерел їх накопичення, а тому такі вимоги є безпідставними.
Щодо вимог зустрічного позову про визнання спільною сумісною власністю подружжя та компенсацію вартості автомобіля OPEL MOVANO, 2014 року випуску, об'єм двигуна 2299 суд звертає увагу на наступне.
Автомобіль як об'єкт поділу спільної сумісної власності подружжя, є індивідуально визначеним майном, проте у позовних вимогах зустрічного позову відсутні конкретні ідентифікуючі дані означеного майна, а саме номер державної реєстрації та номер кузова, що позбавляє можливості суд вирішити по суті вказані позовні вимоги у зв'язку із їх неповнотою, оскільки в силу принципу диспозитивної цивільного судочинства суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно визначити у резолютивній частині рішення конкретні дані автомобіля.
Крім того, у відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідноіз ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Якщо при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Проте, доказів вказаних обставин суду не подано.
З врахуванням викладеного вище, виходячи з заявлених позовних вимог зустрічного позову, аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що вказаний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючисьстаттями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -
Первісний позовОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 автомобіль марки VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .
Виділити ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність ідеальну частку автомобіля марки VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .
Виділити ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність ідеальну частку автомобіля марки VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .
У задоволенні іншої частини первісного позову - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивачка - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
Відповідач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ;
Повний текст рішення складено 05 червня 2023 року.
Суддя Шафікова Ю.Е.