Справа №705/7255/13-к
1-в/705/11/23
02 червня 2023 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
захисника ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника органу пробації ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника ОСОБА_3 , подане в інтересах засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку,
Захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про звільнення від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку та просила звільнити ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2014 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у виді 5 років позбавлення волі, у зв'язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.
В обґрунтування клопотання зазначила, що вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.03.2014 ОСОБА_4 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначено покарання - 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. Вирок набрав законної сили 28.03.2014. Оскільки в матеріалах особової справи відсутні дані про ухилення засудженого від відбування покарання, зокрема притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України, та про вчинення ним нового злочину до закінчення строку давності, то немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався. На даний час закінчилися строки давності виконання обвинувального вироку Уманського міськрайонного суду від 13.03.2014, факт ухилення від відбування покарання не встановлений вироком суду, тому захист вважає, що клопотання підлягає до задоволення, оскільки наявні підстави для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 80 КК України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 та засуджений ОСОБА_4 підтримали клопотання та просили його задовольнити. Захисник ОСОБА_3 просила врахувати позицію Верховного Суду України у справі № 5-324кс15 від 24.12.2015, відповідно до якої ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Прокурор Уманської окружної прокуратури ОСОБА_5 у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 про звільнення особи від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності відмовити. Зазначив, що рішення Верховного Суду України, на яке посилається захисник, стосується штрафу. У даному випадку має застосовуватися лише ст. 78 КК України. Зазначив, що вирок почав виконуватися, адже засуджений на початку іспитового строку з'являвся на реєстрацію до органу пробації, що унеможливлює застосування строків давності. Крім того, фактично з 2015 року по 2021 рік засуджений перебував у розшуку, що однозначно свідчить про переривання строків давності.
Представник ДУ «Центр пробації» ОСОБА_6 у судовому засіданні відносно клопотання поклалася на думку суду. При цьому пояснила, що після винесення вироку ОСОБА_4 був ознайомлений з порядком відбування покарання під час іспитового строку та протягом одного року не порушував режиму відбування покарання. Але в подальшому виїхав за межі місця проживання, був оголошений у розшук. Органом пробації до суду було скероване подання про скасування звільнення від відбування покарання та направлення засудженого для відбування покарання за вироком суду, яке було задоволено судом.
Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, суд доходить такого висновку.
Згідно із статтею 152 КВК України підставами звільнення від відбування покарання є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 80 Кримінального кодексу України (далі - КК України) особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом п'яти років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин.
Згідно з частиною 3 статті 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності подвоюються.
Відповідно до частини 4 статті 80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Отже, застосування статті 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом трьох умов інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку: закінчення зазначених у ст. 80 КК України строків; неухилення засудженого від відбування покарання; невчинення протягом встановлених ч.ч. 1 та 3 ст. 80 КК України строків нового середньої тяжкості, тяжкого, або особливо тяжкого злочину.
Перебіг строку давності виконання обвинувального вироку починається з дня набрання чинності вироком суду.
Судом встановлено, що вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2014 року ОСОБА_4 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації; повідомляти про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції.
03.04.2014 засудженого ОСОБА_4 поставлено на облік та 04.04.2014 ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання, з обов'язками, покладеними на нього судом, та наслідками, які можуть наступити у разі їх невиконання, про що було відібрано відповідну підписку.
Періодичність явок засудженому встановлено три рази на квартал, тобто один раз на місяць.
За час відбування покарання засуджений ОСОБА_4 зарекомендував себе негативно, в період іспитового строку з випробуванням на шлях виправлення не став, а став на шлях злісного ухилення від відбування покарання та 26 разів не з'явився для реєстрації, не виконував покладені на нього судом обов'язки, в зв'язку з чим із ним регулярно поводилися бесіди щодо дотримання порядку та умов відбування покарання, змінив місце проживання, не повідомивши ОСОБА_7 , та виїхав за межі України на постійне місце проживання, без повідомлення, де проживав до 2022 року.
Про те, що були порушені порядок та умови відбування покарання, засуджений у судовому засіданні фактично підтвердив, указавши, що дійсно виїхав за кордон під час іспитового строку, про що орган пробації не повідомляв.
На думку суду, наведене свідчить про ставлення засудженого до виконання своїх обов'язків та нехтування ним вимог закону, а викладені у сукупності обставини доводять ухилення засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання, призначеного вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.03.2014.
Крім того, ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 листопада 2022 року скасовано відносно засудженого ОСОБА_4 звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлено його для відбування покарання, призначеного вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.03.2014 за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 03.05.2023 ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2022 залишено без змін.
Таким чином, враховуючи вище наведене та беручи до уваги, що засуджений ухилявся від відбування покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.03.2014, станом на час розгляду клопотання про звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання не закінчились строки давності виконання обвинувального вироку та ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29.11.2022, яка залишена без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 03.05.2023, скасовано відносно засудженого ОСОБА_4 звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлено його для відбування покарання, призначеного вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.03.2014 за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років, суд вважає, що відсутні підстави для звільнення засудженого від відбування покарання у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.
З огляду на викладене, у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 80 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 , поданого в інтересах засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали, а засудженим - протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1