Провадження № 11-кп/821/252/23 Справа № 712/8878/22 Категорія: ч. 1 ст. 153 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
01 червня 2023 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
законного представника
потерпілої ОСОБА_8
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2023 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Гвіздівці, Сокирянського району, Чернівецької області, раніше не судимого, непрацюючого, розлученого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2012 року народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч. 1 ст. 153 КК України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Початок терміну відбуття покарання ОСОБА_9 вирішено рахувати з 18.01.2023, зарахувавши обвинуваченому строк попереднього ув'язнення з 26.07.2022 по 17.01.2023.
Запобіжний захід ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишено без змін - тримання під вартою
Вироком суду ОСОБА_9 визнаний винний в тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 26.07.2022, приблизно о 21 годині 00 хвилин, знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , підійшов до ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, нехтуючи правом ОСОБА_10 на статеву свободу та статеву недоторканість, використовуючи свою значну фізичну перевагу, застосувавши фізичне насильство, знаючи про похилий вік потерпілої, що відповідає її зовнішнім фізіологічним даним та стан здоров'я, користуючись таким чином її безпорадним станом, наявністю фізичних вад, оскільки остання є інвалідом І групи та не має фізичної можливості чинити йому будь-якого опору, вчинив стосовно неї насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло потерпілої, а саме поклав потерпілу на диван у положенні напівсидячи та наніс їй невстановлену кількість ударів кулаками обох рук в область голови, після чого став одним коліном на диван, другою ногою на підлогу та відкрив їй щелепу рукою та своїм статевим органом торкався до обличчя та роту ОСОБА_11 , поки до кімнати не зайшла ОСОБА_8 , після чого останній припинив свої протиправні дії.
В результаті таких протиправних дій ОСОБА_9 , спричинені ОСОБА_10 легкі тілесні ушкодження.
В апеляційній скарзі захисник просить змінити вищевказаний вирок в частині призначеного покарання та звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням із іспитовим строком на підставі ст.75, 76 КК.
Вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим та таким, який підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Вказує, що в даному випадку суд, призначаючи покарання, помилково зазначив у вироку про відсутність, крім щирого каяття, інших пом'якшуючих покарання ОСОБА_9 обставин. З цього приводу захисник вказує про неодноразові вибачення обвинуваченого та висловлення жалю з приводу вчиненого, той критично оцінив свої дії, зауважив, що готовий нести відповідальність за вчинений злочин. Це свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.
Стверджує, що суд хоч формально і зазначив у вироку, проте не врахував особу обвинуваченого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, є раніше не судимою особою, по місцю проживання характеризується посередньо.
Також, призначаючи покарання, суд не врахував того, що обвинувачений скоїв нетяжкий злочин. При цьому потерпіла вибачила його та просила призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, у потерпілої відсутні претензії матеріального та морального характеру.
Вважає, що в даному випадку суд, за фактичної наявності кількох згаданих вище обставин, не врахувавши тяжкість злочину та особу винного, беручи до уваги виключно обставини справи, без жодної мотивації прийнятого рішення, всупереч вимогам закону, не прийняв рішення про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- захисник, який підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- законний представник потерпілої, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги;
- прокурор, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність вироку суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника,законного представника потерпілої та прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції дотримано цих вимог закону.
Висновки суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_9 у вчинені кримінального правопорушення, а також кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 153 КК є правильними, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що не оспорюється в апеляційній скарзі.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність за своєю суворістю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, є непереконливими.
Відповідно до ст. 65 КК, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є нетяжким; дані про особу винного, який раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується посередньо; обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття; обставини, які обтяжують покарання: вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, яка має інвалідність та перебувала у безпорадному стані. Також при ухваленні вироку судом враховано думку потерпілої, яка претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мала.
Згідно зі ст.ст. 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання у межах, установлених у санкції відповідної статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про вид та розмір покарання.
Як убачається з матеріалів справи, вирішення місцевим судом питання про призначення ОСОБА_9 покарання ґрунтується на наведених вимогах.
Повною мірою врахувавши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_9 , попередження вчинення нових кримінальних правопорушень є можливим при призначенні покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, встановленої відповідною частиною статті закону України про кримінальну відповідальність, з чим погоджується апеляційний суд.
На думку колегії суддів, такий захід примусу відповідає меті покарання, є співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам, тому відсутні підстави вважати його невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, тобто яка є явно несправедливим через суворість.
При цьому, суд першої інстанції вірно вказав на відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_9 положень ст.75 КК України, оскільки злочин обвинуваченим вчинено відносно особи похилого віку, особи з інвалідністю та особи, яка перебувала в безпорадному стані.
Доводи захисника щодо неврахування судом першої інстанції при розгляді справи всіх відомостей про особу обвинуваченого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, є раніше не судимою особою, а також тяжкість злочину та позицію потерпілої, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане не відповідає дійсності. Адже вказані обставини були враховані судом першої інстанції при призначені покарання в межах санкції ч. 1 ст. 153 КК, та не свідчить про необхідність прийняття рішення про звільнення ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК, як того просить захисник.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
За таких обставин, колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які є підставою для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2023 року щодо ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції, а засудженим, який перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_3