Житомирський апеляційний суд
Справа №274/1641/22 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л.М.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
05 червня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №274/1641/22 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 січня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Чішман Л.М.
встановив:
У квітні 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути із відповідача заборгованість за заявою-договором №2019/І_С/023-002222 від 31.07.2019 року про приєднання до Правил відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за якими здійснюються за використанням електронних засобів, та надання послуг за картами ПАТ АБ «Укргазбанк», яка станом на 22.11.2021 року становить 39 350,09 грн., з яких: 25 582,00 грн. - заборгованість за кредитом (поточна); 8 563,90 грн. - заборгованість за кредитом (прострочена); 829,66 грн. - заборгованість за процентами (поточна); 4 374,53 грн. - заборгованість за процентами (прострочена) та стягнути понесені судові витрати.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 31.07.2019 року відповідач, будучи клієнтом банку за заявою-договором №2019/І_С/023-002222 про приєднання до Правил відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за якими здійснюються з використанням електронних засобів, та надання послуг за картками ПАТ АБ «Укргазбанк» від 31.07.2019 року (далі - Правила) уклав з АБ «Укргазбанк» кредитний договір у формі овердрафту за програмою кредитування «Домовичок до пари», відповідно до якого встановлена орієнтовна сума кредиту - до 10 000,00 грн. та можлива сума кредиту - до 300 000,00 грн. строком з 31.07.2019 року по 30.07.2020 року зі встановленням базової процентної ставки за користування овердрафтом в розмірі 36,0% річних та на прострочену заборгованість - у розмірі 48,0% річних. Відповідач отримав платіжну карту та грошові кошти згідно встановленого ліміту овердрафту, що підтверджується розпискою про одержання платіжної картки та розрахунком заборгованості.
Відповідач свої зобов'язання щодо порядку погашення суми основного боргу (дозволеного овердафту) та відсотків за користування кредитними коштами (дозволеним овердрафтом) не виконав. Станом на день подачі позову за відповідачем обліковується заборгованість в загальному розмірі 39350,09 грн. Вимога про дострокове повернення кредиту від 05.10.2021 року №129/39363/2021 зі сторони відповідача залишена без відповіді та задоволення. Враховуючи, що відповідачем в добровільному порядку не вчиняються дії, спрямовані на повернення банку кредитних коштів, чим грубо порушуються законні права позивача, останній змушений звернутися до суду.
Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 січня 2023 року позов задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за договором №2019/І_С/023-002222 від 31.07.2019 року, яка станом на 22.11.2021 року становила 34 145, 90 грн, з них поточна заборгованість за тілом кредиту - 25582, 00 грн. та прострочена заборгованість за кредитом - 8 563,90 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача 829,66 грн. - поточної заборгованості за процентами та 4 374,53 грн. - простроченої заборгованості за процентами, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення в цій частині та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, про те, що ні заявою-договором, ні Правилами надання банківських послуг за кредитними картками Банку не встановлено порядку нарахування відсотків та строку користування кредитними коштами після настання строку закінчення дії ліміту дозволеного овердтрафту. Суд не звернув увагу на п.1.10.4. Правил, згідно якого банк нараховує проценти за користування несанкціонованим овердрафтом (кредитом) у валюті несанкціонованого овердрафту (кредиту) за фактичний строк використання кредитних коштів, виходячи із щоденного підсумкового залишку заборгованості на картковому рахунку. За заявою-договором №2019/I_C/023-002222 про приєднання до Правил, укладеною ОСОБА_1 з ПАТ АБ «Укргазбанк», відповідач фактично визнав умови сплати процентів за отриманим кредитом, зазначені у вказаних правилах.
Вказує, що відповідно до правової позиції постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2021 року у справі №910/17048/17, викладеній в п.123 нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Відповідач правомірно користувався кредитом (овердрафтом) до жовтня 2021 року (до визнання кредитодавцем порушення зобов'язань зі сторони позичальника за кредитним договором), після чого 05.10.2021 року на його адресу була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, яка з його сторони залишилась без відповіді та задоволення. Тобто, в даній справі як і в правової позиції викладеній в п.125 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2021 року у справі №910/17048/17, посилання суду першої інстанції на правові висновки у справі №444/9519/12 не можуть бути застосовані як нерелевантні спірним правовідносинам у даній справі.
Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 31 липня 2019 року ОСОБА_1 була підписана заява-договір №2019/І_С/023-002222 про приєднання до Правил відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за якими здійснюються з використанням електронних засобів, та надання послуг за картами ПАТ АБ «Укргазбанк», згідно якої Банк встановив на картковому рахунку клієнта ліміт дозволеного овердрафту, в сумі 300 000,00 грн., процентна ставка за користування дозволеним овердрафтом в межах ліміту встановлена на рівні 36,00% річних, процентна ставка на прострочену заборгованість встановлена на рівні 48,00% річних. Строк дії договору із 13.07.2019 року по 30.07.2020 року (а.с.16-17).
31 липня 2019 року ОСОБА_1 отримав платіжну карту № НОМЕР_1 , відповідно до розписки (а.с.16, зворот).
Із розрахунку заборгованості за договором №2019/І_С/023-002222 від 31.07.2019 року вбачається, що станом на 22.11.2021 року сума заборгованості складає 39 350,09 грн., з яких 25 582,00 грн. - заборгованість за кредитом (поточна); 8 563,90 грн. - заборгованість за кредитом (прострочена); 829,66 грн. - заборгованість за процентами (поточна); 4 374,53 грн. - заборгованість за процентами (прострочена) (а.с.27-28).
У зв'язку із несвоєчасним повернення кредиту, несплатою процентів за користування кредитом, виникненням простроченої заборгованості ПАТ АБ «Укргазбанк» було направлено ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту №129/39363/2021 від 05.10.2021 року (а.с.22).
Задовольняючи позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення суми поточної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25 582,00 грн. та простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 8 563,90 грн., а всього 34 145,90 грн. суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем допущено порушення та не виконано взяті на себе зобов'язання згідно укладеного договору, заборгованість за договором не погашено, що призвело до утворення заборгованості та порушення майнових прав та інтересів позивача. Вимога про стягнення поточної заборгованості по процентам у розмірі 829,66 грн., а також простроченої заборгованості по процентам в розмірі 4374, 53 грн. залишено без задоволення через те, що нарахування вказаних процентів здійснювалось банком після спливу визначеного договором строку позики.
Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.
У відповідності до положень ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12.
Встановлено, що за умовами договору сторони погодили строк його дії до 30 липня 2020 року, тому, як обґрунтовано вказував суд першої інстанції, починаючи із зазначеної дати, банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що укладений між сторонами кредитний договір був пролонгований банком, у відповідності до Правил надання банківських послуг за кредитними картками Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», колегія суддів вважає непереконливими, оскільки долучені до матеріалів справи Правила відповідачем не були підписані, а тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
При цьому, підписана відповідачем заява-договір №2019/І_С/023-002222 від 31 липня 2019 року також не містить умови, якими б визначалися порядок та підстави пролонгації строку дії кредитного договору банком.
Колегія суддів відхиляє посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2021 у справі №910/17048/17, оскільки вказана постанова не є релевантною для даної справи, з огляду на неподібність спірних правовідносин у порівнюваній ситуації, зокрема щодо правомірності нарахування процентів за користування кредитом до моменту фактичного повернення кредиту, у разі якщо це передбачено умовами договору.
Отже аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» залишити беззадоволення, а заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 23 січня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді