ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.06.2023Справа № 910/3158/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ ІНВЕСТ ГРУП"
про стягнення 14 359,68 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ ІНВЕСТ ГРУП" про стягнення 14 359,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за надані послуги.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарський суд міста Києва від 06.03.2023 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
24.03.2023 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3158/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 28.03.2023, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 28.03.2023 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку.
Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.
За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
При цьому, суд зазначає, що не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії ухвали про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням відповідачем, зумовлене суб'єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору надання послуг, який укладено у спрощений спосіб, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 943 764, 02 грн. Відповідач прийняв надані послуги, але частково розрахувався у розмірі 930 791, 11 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 12 973, 91 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання за договором зі сплати наданих йому послуг виконав неналежним чином та не здійснив оплату наданих позивачем послуг автобетонасосу, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 14 359,68 грн, з якої 12 973,91 грн - основний борг, 258, 06 грн - 3% річних, 1 127, 71 грн - інфляційні втрати.
Позиція відповідача
Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ ІНВЕСТ ГРУП" послуги автобетонасосу у період з 19.05.2021 по 08.02.2022, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №13 від 19.01.2022 та №137 від 08.02.2022.
Позивач стверджує, що відповідач здійснив часткову оплату наданих позивачем послуг, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 12 973, 91 грн.
Оскільки, відповідачем неналежно виконуються зобов'язань в частині оплати послуг, що були надані позивачем в період з 01.01.2022 по 31.01.2022; з 01.02.2022 по 28.02.2022, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 14 359,68 грн, з яких: 12 973,91 грн - основний борг, 258, 06 грн - 3% річних, 1 127, 71 грн - інфляційні втрати.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до приписів ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Дослідивши наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №13 від 19.01.2022 та №137 від 08.02.2022, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких позивач надав послуги, а відповідач, в свою чергу зобов'язався здійснити оплату за надані послуги.
За своєю правовою природою правочини, які відбулися між позивачем та відповідачем є договором надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як підтверджено наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №13 від 19.01.2022 та №137 від 08.02.2022 та актами звіряння розрахунків за період з 01.01.2022 по 31.01.2022; з 01.02.2022 по 28.02.2022 позивачем надавались відповідачу послуги бетононасосу у загальному розмірі 16 187,50 грн.
Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №13 від 19.01.2022 та №137 від 08.02.2022 та акт звіряння розрахунків за надані послуги від 22.06.2022 за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 складено, підписано представниками позивача та відповідача, а також скріплено печатками юридичних осіб, що свідчить про визнання відповідачем суми наданих послуг.
Отже, надання відповідачу послуг підтверджено належними доказами у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
У відповідності до розрахунку позивача наведеного у позові та акту взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.02.2022 по 28.02.2022, підписаного та скріпленого печатками сторін, заборгованість відповідача становить 12 973,91 грн.
Відповідачем не надано суду жодних заперечень щодо факту надання позивачем послуг згідно із наявними в матеріалах справи актами надання послуг.
Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 12 973,91 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд визнає обґрунтованими вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 12 973,91 грн.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховані: 3% річних у сумі 258, 06 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 127,71 грн.
У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та річних.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 1 127, 71 грн та сум 3% річних становить 258,06 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем належними та достатніми доказами не спростовано неналежного надання послуг та факту наявності заборгованості за надані послуги.
Позивач у позовній заяві просив суд зазначити в рішенні про нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення суду.
Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування (ч. 10 ст. 238 ГПК України).
Отже, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій встановлене ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Однак наразі, враховуючи обставини справи суд не вбачає підстав для застосування приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України, у зв'язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи та враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення повної оплати за надані позивачем послуги, відсутність в матеріалах справи доказів спростування заявлених вимог, суд задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ ІНВЕСТ ГРУП" повністю.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ ІНВЕСТ ГРУП" (03148, місто Київ, вул. ЖМЕРИНСЬКА, будинок 5; ідентифікаційний код 38826915) на користь Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, будинок 7; ідентифікаційний код 05523398) основний борг у сумі 12 973,91 грн, 3% річних у сумі 258, 06 грн, інфляційні витрати у сумі 1 127, 71 грн та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 05.06.2023.
Суддя О.В. Гулевець