ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.05.2023Справа № 910/924/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ"
про визнання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог недійсною
Представники сторін:
від позивача: Малярчук Ю.Б.
від відповідача: Суденко Р.В.
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ТОВ "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.06.2022 №14.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що односторонній правочин від 14.06.2022 №14 про зарахування зустрічних однорідних вимог є недійсним, оскільки вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" до Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" є спірними.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарським судом міста Києва ухвалою від 19.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/924/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16.02.2023.
16.02.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечень проти позову не навів проте просив суд відкласти розгляд справи з метою прийняття представником відповідача участі у судовому засіданні та подання відзиву на позов.
Протокольною ухвалою від 16.02.2023 підготовче засідання у справі відкладено на 09.03.2023.
У зв'язку з перебуванням судді Турчина С.О. у відпустці, судове засідання, призначене до розгляду Господарським судом міста Києва на 09.03.2023, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 продовжено підготовче провадження у справі №910/924/23 на 30 днів, призначено по справі № 910/924/23 підготовче судове засідання на 30.03.2023.
30.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження.
У судовому засіданні 30.03.2023, суд розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження.
Так, у своєму клопотанні відповідач просив суд зупинити провадження у справі №910/924/23 до закінчення перегляду справи №910/4596/22 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
Відповідно до приписів п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За наведеною нормою обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
При цьому, наведена процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №910/6674/19.
Суд зазначає, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду.
З урахуванням вище наведеного, у даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, про що постановлено протокольну ухвалу.
У підготовчому засіданні 30.03.2023 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.04.2023.
Протокольною ухвалою від 20.04.2023 судове засідання по суті відкладено на 11.05.2023.
Протокольною ухвалою від 20.04.2023 оголошена перерва у судовому засіданні по суті на 25.05.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 заяву Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Представник позивача у судовому засіданні 25.05.2023 надав пояснення по суті позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні 25.05.2023 заперечив проти позовних вимог.
У судовому засіданні 25.05.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.06.2022 Акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №14 від 14.06.2022 на суму 107 699 268,00 грн.
19.07.2022 відповідач направив позивачу заперечення щодо заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №14 від 14.06.2022.
Позивач стверджує, що заява ТОВ "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.06.2022 №14 не відповідає вимогам ст. 598, 601 ЦК України та відповідно до вимог ст.215 ЦК України підлягає визнанню недійсною.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що зазначена у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог №14 від 14.06.2022 заборгованість АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" перед ТОВ "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" у сумі 132537918,00 грн за договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 не відповідає критеріям безспірності, з таких підстав:
зазначена в заяві від 14.06.2022 №14 заборгованість у розмірі 100 718 148,82 грн є аналогічна сумі заборгованості, яка вказана у позовній заяві по справі № 910/4596/22, що свідчить про наявність спору між сторонами щодо цієї суми заборгованості та свідчить про відсутність умови безспірності вимоги в цій частині для здійснення такого зарахування за заявою від 14.06.2022 №14;
заборгованість, вказана в заяві від 14.06.2022 №14, за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 в розмірі 31 819 770,41 грн, що складається із 20 421 664,94 грн (6 302 071,24 грн - сума за простроченими центами за користування кредитом (за період з 01.01.2021 по 31.05.2021); 3 194 800,00 грн - штраф за порушення сплати строків процентів за користування коштами (за період з 01.02.2021 по 31.05.2021); 4 319 544,66 грн - сума 3% річних за порушення зобов'язань (за період з 13.05.2019 по 01.03.2021); 6 605 249,00 грн - сума інфляційних втрат за простроченим тілом кредиту (за період з 13.05.2019 по 01.03.2021); 11 398 105,47 грн (5 986 967,68 грн сума за простроченими процентами за користування кредитом (за період з 01.06.2021 по 22.09.2021); 3 194 800,00 грн - штраф за порушення сплати строків процентів за користування коштами (за період з 01.02.2021 по 31.05.2021); 1 345 754,79 грн - сума 3% річних за порушення пов'язань (за період з 02.03.2021 по 22.09.2021); 4 065 383,00 грн - сума інфляційних з трат за простроченим тілом кредиту (за період з 02.03.2021 по 22.09.2021)) не існує, тобто зобов'язання відсутнє, з огляду на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 у справі № 910/14422/15 було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом за період з 01.01.2015 по 01.10.2020, оскільки їх нарахування здійснено після спливу строку кредитування - 31.12.2014. Також у зв'язку з відсутністю підстав для стягнення прострочених відсотків за користування кредитом також не підлягають стягненню інші похідні вимоги, нараховані на такі відсотки (штраф за порушення сплати строків процентів за користування коштами, 3%річних за порушення зобов'язань, сума інфляційних втрат за простроченим тілом кредиту).
Позивач також зазначив, що у процесі розгляду справи №910/924/23 відповідач надіслав позивачу нову заяву №13 від 13.04.2023 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 107364267,67 грн, що фактично нівелює заяву №14 від 14.06.2023, яка є предметом спору у цій справі.
Позиція відповідача.
Відповідач письмових заперечень на позов не подав. Проти позовних вимог заперечив.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" вчинено односторонній правочин із зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №14 від 14.06.2022 на суму 107 699 268,00 грн, які випливають зобов'язання ТОВ "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" перед AT "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" за постановою Верховного Суду від 07.02.2022 у справі №910/14422/15 та зобов'язанням AT "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" перед ТОВ "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" за договором кредитної лінії від 29.08.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ", яке перейшло до ТОВ "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" відповідно до договору про відступлення права вимоги від 01.02.2021 № В01/02, укладеного між ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" та ТОВ "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ".
Так, судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 07.02.2022 у справі №910/14422/15 касаційні скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 14731091,51 грн 3% річних, 92169980,00 грн інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту та судового збору - скасувано, в іншій частині судові рішення залишено без змін. Викладено резолютивну частину судового рішення в наступній редакції:
"1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" про збільшення розміру позовних вимог в частині 92169980,00 грн інфляційних втрат та 15000658,50 грн 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту залишити без розгляду.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 44-Г, ідентифікаційний код 40890026) 79870000 (сімдесят дев'ять мільйонів вісімсот сімдесят тисяч) грн основного боргу за тілом кредиту, 20.048.464 (двадцять мільйонів сорок вісім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 11 коп пені за несвоєчасне повернення кредиту, 15452,64 грн ( п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят ) грн 64 коп судового збору. В іншій частині у позові відмовити.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; ідентифікаційний код 34047020) 116.449,68 (сто шістнадцять тисяч чотириста сорок дев'ять) грн 68 коп судового збору.
5. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор"(49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 1-А, офіс 702, інд код 38945479) 76892,31 (сімдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн 31 коп судового збору".
Також постановою Верховного Суду від 07.02.2022 у справі №910/14422/15 додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 у справі № 910/14422/15 скасовано в частині покладення на Акціонерне товариство "Укргазвидобування" судового збору у розмірі 335 000,92 (триста тридцять п'ять тисяч) грн 92 коп судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 335 000,92 (триста тридцять п'ять тисяч) грн 92 коп судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині додаткову постанову залишити без змін.
Окрім того, постановою Верховного Суду від 07.02.2022 здійснено поворот виконання наказів Господарського суду міста Києва від 22.09.2021, виданих на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 у справі № 910/14422/15, шляхом:
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 106917599,01 грн;
- стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 273899,01 грн;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 30327,98 грн.
Також постановою Верховного Суду від 07.02.2022 у справі №910/14422/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 446667,90 (чотириста сорок шість тисяч шістсот шістдесят сім) грн 90 коп судового збору за подання касаційної скарги.
Отже, у ТОВ "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" виникло зобов'язання перед AT "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" в розмірі 107699268,00 грн.
У заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" повідомило AT "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" про припинення зобов'язання в розмірі 107699268,00 грн за постановою Верховного Суду від 07.02.2022 у справі № 910/14422/15 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки станом на 14.06.2022 за договором кредитної лінії № ВКЛ - 2022390 від 29.08.2013 АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" має заборгованість перед ТОВ "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" на загальну суму 132 537 918,00 грн, а саме:
100 718 148,82 грн, яка складається з:
6 459 623,03 грн - сума за простроченими процентами за користування кредитом (за період з 01.01.2020 по 31.01.2021);
3 194 800,00 грн - штраф за порушення сплати строків процентів за користування коштами (за період з 01.10.2020 по 31.01.2021);
10 450 934,79 грн - сума 3% річних за порушення зобов'язань (за період 01.01.2015 по 12.05.2019);
80 612 791,00 грн - сума інфляційних втрат за простроченим тілом кредиту (за період 01.01.2015 по 12.05.2019);
20 421 664,94 грн, яка складається з:
6 302 071,24 грн - сума за простроченими центами за користування кредитом (за період з 01.01.2021 р. по 31.05.2021 р.);
3 194 800,00 грн - штраф за порушення сплати строків процентів за користування коштами (за період з 01.02.2021 по 31.05.2021);
4 319 544,66 грн - сума 3% річних за порушення зобов'язань (за період з 13.05.2019 по 01.03.2021);
6 605 249,00 грн - сума інфляційних втрат за простроченим тілом кредиту (за період з 13.05.2019 по 01.03.2021);
11 398 105,47 грн., яка складається з:
5 986 967,68 грн сума за простроченими процентами за користування кредитом (за період з 01.06.2021 р. по 22.09.2021 р.);
3 194 800,00 грн - штраф за порушення сплати строків процентів за користування коштами (за період з 01.02.2021 по 31.05.2021);
1 345 754,79 грн - сума 3% річних за порушення пов'язань (за період з 02.03.2021 по 22.09.2021);
4 065 383,00 грн - сума інфляційних з втрат за простроченим тілом кредиту (за період з 02.03.2021 по 22.09.2021).
Підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до ст.215 ЦК України позивач визначає не дотримання ст.203 ГК України та ст.601 ЦК України в частині зарахування вимоги відповідача, яка є спірною, що виключає зарахування таких вимог, оскільки заборгованість за договором кредитної лінії № ВКЛ- 2022390 від 29.08.2013 на загальну суму 132537918,00 грн не відповідає вимогам ст.598, 601 ЦК України, оскільки частина заборгованості в розмірі 100 718 148,82 грн є спірною та є предметом розгляду у справі №910/4596/22, а інша частина в розмірі 31 819 770,41 грн не існує (відсутнє зобов'язання), оскільки її нарахування здійснено відповідачем після спливу строку кредитування, що встановлено судовим рішенням у справі №910/14422/15, яке набрало законної сили.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями статті 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У той же час, недодержання особою при вчиненні правочину (в т.ч. одностороннього) наведених вимог є правовою підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 ЦК України у судовому порядку.
Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до частини п'ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Отже, виходячи із положень статей 202 та 601 ЦК України, спірні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслані відповідачем позивачу, за своєю правовою природою є односторонніми правочинами, направленими на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Такий правовий висновок, зокрема, сформовано в пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 зі справи № 914/3217/16.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.
У постановах від 28.02.2018 зі справи №910/4312/17, від 04.07.2018 зі справи №910/16430/16, від 05.07.2018 зі справи №914/3013/16, від 19.07.2018 зі справи №910/14503/16, від 26.09.2018 зі справи №910/20105/17, від 04.04.2019 зі справи №918/329/18 Верховний Суд зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна зі сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 зі справи № 910/11116/19 уточнив висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (статей 601, 602 ЦК України).
Так, Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 зі справи № 910/11116/19 вказав, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
У пункті 8.3. постанови Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №910/4503/20 зазначено, що для правильного вирішення спору зі справи судам необхідно як встановити факт наявності між сторонами спору щодо вимог, які були погашені (припинені) оскаржуваним зарахуванням, так і перевірити, чи існувала зарахована заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено стороною при зарахуванні.
Як зазначено судом вище, у заяві №14 від 14.06.2022 про зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" повідомило AT "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" про припинення зобов'язання в розмірі 107699268,00 грн за постановою Верховного Суду від 07.02.2022 у справі № 910/14422/15 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки станом на 14.06.2022 за договором кредитної лінії № ВКЛ - 2022390 від 29.08.2013 АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" має заборгованість перед ТОВ "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" на загальну суму 132 537 918,00 грн, а саме:
100 718 148,82 грн, яка складається з: 6 459 623,03 грн - сума за простроченими центами за користування кредитом (за період з 01.01.2020 по 31.01.2021); 3 194 800,00 грн - штраф за порушення сплати строків процентів за користування коштами (за період з 01.10.2020 по 31.01.2021); 10 450 934,79 грн - сума 3% річних за порушення зобов'язань (за період 01.01.2015 по 12.05.2019); 80 612 791,00 грн - сума інфляційних втрат за простроченим тілом кредиту (за період 01.01.2015 по 12.05.2019);
20 421 664,94 грн, яка складається з: 6 302 071,24 грн - сума за простроченими центами за користування кредитом (за період з 01.01.2021 по 31.05.2021); 3 194 800,00 грн - штраф за порушення сплати строків процентів за користування коштами (за період з 01.02.2021 по 31.05.2021); 4 319 544,66 грн - сума 3% річних за порушення зобов'язань (за період з 13.05.2019 по 01.03.2021); 6 605 249,00 грн - сума інфляційних втрат за простроченим тілом кредиту (за період з 13.05.2019 по 01.03.2021);
11 398 105,47 грн., яка складається з: 5 986 967,68 грн сума за простроченими процентами за користування кредитом (за період з 01.06.2021 по 22.09.2021); 3 194 800,00 грн - штраф за порушення сплати строків процентів за користування коштами (за період з 01.02.2021 по 31.05.2021); 1 345 754,79 грн - сума 3% річних за порушення пов'язань (за період з 02.03.2021 по 22.09.2021); 4 065 383,00 грн - сума інфляційних з втрат за простроченим тілом кредиту (за період з 02.03.2021 по 22.09.2021).
Зі змісту заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог вбачається, що ТОВ "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" визначає для зарахування заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом за період з 01.01.2020 по 22.09.2021, суму штрафу за порушення сплати строків процентів за користування коштами за період з 01.01.2020 по 22.09.2021, а також суми 3% річних за порушення зобов'язань та інфляційних втрат за простроченим тілом кредиту.
Надаючи оцінку твердженням позивача щодо відсутності у AT "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом, нарахованих після спливу строку кредитування, суд зазначає, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19) та від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункт 91).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначено, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Одночасно судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/14422/15 про стягнення з AT "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" заборгованості за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.09.2013 суд першої інстанції дійшов висновку, що нараховані позивачем прострочені відсотки за користування кредитом у розмірі 110286246,70 грн за період з 01.01.2015 по 01.10.2020 стягненню не підлягають, оскільки їх нарахування здійснено після спливу строку кредитування - 31.12.2014 та у зв'язку з відсутністю підстав для стягнення прострочених відсотків за користування кредитом також не підлягають стягненню, як похідні вимоги, нараховані на такі відсотки, зокрема про стягнення штрафу, пені, 3% річних на проценти та інфляційних втрат на проценти. В цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Враховуючи наведені позиції Великої Палати Верховного Суду та з огляду на те, що встановлення правової природи процентів за користування кредитними коштами, нарахованих після настання строку погашення кредиту в межах спірних правовідносин за кредитним договором №ВКЛ-2022390 від 29.09.2013 вже вирішено судами в межах спору у справі №910/14422/15, суд дійшов висновку про відсутність такої умови для зарахування зустрічних однорідних вимог як безспірність.
Одночасно судом враховано, що ТОВ "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з AT "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" 100 718 148,82 грн, яка складається з: 6459623,03 грн - сума за простроченими процентами за користування кредитом (за період з 01.10.2020 по 31.01.2021); штраф за порушення строків сплати процентів за користування кредитом (за період з 01.10.2020 по 31.01.2021); 10450934,79 грн - сума 3% річних за порушення зобов'язань (за період з 01.01.2015 по 12.05.2019); 80612791,00 грн - сума інфляційних втрат за простроченим тілом кредиту (за період з 01.01.2015 по 12.05.2019).
За вище зазначеним позовом ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 відкрито провадження у справі №910/4596/22.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/4596/22 позов задоволено частково. Стягнуто з AT "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" на користь ТОВ "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" 3% річних у розмірі 10450934,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 102 736 781,00 грн та судовий збір у розмірі 694 680,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судом першої інстанції у справі №910/4596/22 відмовлено у стягненні заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом (за період з 01.10.2020 по 31.01.2021) та штрафу за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, оскільки зі спливом строку кредитування припиняється право позикодавця нараховувати проценти за кредитом.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 року рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийнято нове рішення в цій частині. Задоволено позовні вимоги повністю.
Втім, постановою Верховного Суду від 25.04.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі №910/4596/22 в частині стягнення суми за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 18 748 661,45 грн та штрафу за порушення строків сплати процентів за користування коштами у розмірі 9 584 400,00 скасовано та залишено в цій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/4596/22 без змін.
Наведене також підтверджує, що грошове зобов'язання за простроченими процентами за користування кредитом та штрафу за порушення строків сплати процентів за користування коштами, яке було предметом спору у справі №910/4596/22 та яке відповідач на підставі вчиненого ним одностороннього правочину зарахував як зустрічне однорідне грошове зобов'язання, є спірним.
Судом також враховано, що під час розгляду справи №910/4596/22 AT "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.01.2015 по 12.05.2019, що також підтверджує обґрунтованість доводів позивача щодо спірності вимог, які визначені відповідачем до зарахування.
Щодо наданої відповідачем суду ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі №910/14422/15, якою визнано наказ Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/14422/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" на користь Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" 106917599,01 грн таким, що не підлягає виконанню у зв'язку із направленими сторонами заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог №13 від 13.04.2023, № 44/2/2-97-1-2336 від 12.05.2023, №44.2.2-97-1-2337 від 12.05.2023, № 44/2/2-97-1-2338 від 12.05.2023, то суд зазначає, що факт наявності зазначених заяв та визнання наказу таким, що не підлягає виконанню жодним чином не впливає на встановлені вище судом обставини щодо спірності визначеної у заяві про зарахування №14 від 14.06.2022 суми заборгованості за кредитним договором на дату вчинення оспорюваного правочину у справі.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені вище обставини, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, перевіривши доводи позивача про наявність підстав для визнання одностороннього правочину недійсним, суд дійшов висновку, що позивач належним чином довів обставини недійсності вчиненого відповідачем одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог (заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №14 від 14.06.2022 на суму 107 699 268,00 грн) та невідповідність її приписам ст. 601 ЦК України, 203 ГК України.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ТОВ "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.06.2022 №14.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним односторонній правочин - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.06.2022 №14.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" (03150, місто Київ, вул.Велика Васильківська, Будинок 98, поверх 14, ідентифікаційний код 40890026) на користь Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28 , ідентифікаційний код 30019775) витрати зі сплати судового збору у сумі 2684,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 06.06.2023.
Суддя С. О. Турчин