Справа № 953/1836/23
н/п 1-кс/953/4017/23
"05" червня 2023 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваної - ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчої 2-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , по кримінальному провадженню № 22022220000002957 від 22.09.2022, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Бригадирівка, Ізюмського району, Харківської області, громадянці України, з вищою освітою, заміжня, яка не є інвалідом, на утриманні неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних осіб не має, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
підозрювана у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України,-
31 травня 2023 року слідча 2-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_6 , звернулася до слідчої судді з клопотанням по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000002957 від 22.09.2022, про продовження строку тримання під вартою стосовно підозрюваної громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в державній установі «Харківській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України в межах строку досудового розслідування, тобто до 07.09.2023 включно без визначення розміру застави в порядку абз. 8 ч. 4 ст.183 КПК України.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000002957 від 22.09.2022, в якому громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється відділом захисту інтересів дітей та протидії насильству Харківської обласної прокуратури.
Слідча вказує, що згідно з Конституцією України, Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_8 , а також інші невстановлені на даний час досудовим розслідуванням представники влади РФ, всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), підготували та розв'язали агресивну війну та військовий конфлікт підрозділів ЗС РФ на території України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного злочинного наказу військовослужбовці Збройних Сил РФ, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
У зв'язку з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
Воєнний стан неодноразово продовжувався указами Президента України, в останній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01.05.2023 № 254/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб.
Законом України від 02.05.2023 р. № 3057-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
Законом України від 22.05.2022 № 2265-ІХ «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація визнана державою-терористом (державою-агресором).
Сторона обвинувачення зазначає, що з початку військової агресії РФ, на територіях, які опинилися в окупації, серед яких було і м. Ізюм Харківської області, представники держави-агресора, створили незаконні органи влади, які розпочали впроваджувати політичні та освітні стандарти РФ.
Зокрема, з березня 2022 року м. Ізюм Харківської області було окуповано ЗС РФ та підконтрольними їй збройними формуваннями.
Як вказує слідча, 03.06.2022 на території м. Куп'янськ Харківської області групою осіб з числа громадян України було здійснено підписання протоколу засідання щодо створення окупаційної адміністрації держави-агресора на території Харківської області під назвою «тимчасова цивільна адміністрація Харківської області», що створена та функціонує в інтересах Російської Федерації, та обрання її керівника - громадянина України ОСОБА_9 . Надалі вказаний незаконний орган був перейменований в «тимчасову військово-цивільну адміністрацію Харківської області».
Надалі, 10.06.2022 головою т.зв. «временной гражданской администрацией Харьковской области» ОСОБА_9 видано наказ № 9/22 від 10.06.2022, згідно якого затверджено утворення районних окупаційних адміністрацій держави-агресора на тимчасово окупованій території Харківської області, а саме: т.зв. «временной гражданской администрацией Волчанского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Вовчанськ), т.зв. «временной гражданской администрацией Ізюмского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Ізюм), т.зв. «временной гражданской администрацией Купянського района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Куп'янськ), т.зв. «временной гражданской администрацией Харьковського района Харьковской области» (адміністративний центр у сел. Козача Лопань).
Крім того, 18.07.2022 головою т.зв «временной гражданской администрацией Харьковской области» ОСОБА_9 видано наказ № УГ-55/22 від 18.07.2022 щодо перейменування назви вказаного незаконного органу в «военно-гражданскую администрацию Харьковской области», згідно п. 2 якого також перейменовано районні підрозділи вказаної окупаційної адміністрації держави-агресора на т.зв. «военно-гражданские администрации». Зміна назви органів здійснено з врахуванням повного правонаступництва із збереженням прийнятих ними реквізитів та організаційно-штатної структури відповідно до п. 3 вказаного наказу.
Так, керівником т.зв. «военно-гражданской администрацией Купянского района Харьковской области» було призначено громадянина України ОСОБА_10 , яким у складі вказаного незаконного органу створено структурний підрозділ - відділ освіти Куп'янського району, керівником якого призначено громадянина ОСОБА_11 . До завдань вказаного підрозділу входило створення закладів освіти на території Куп'янського району Харківської області, підбір та призначення на посаду їх директорів, загальна організаційна, матеріально-технічна, інформаційна підготовка новостворених закладів освіти до навчального процесу відповідно до стандартів Російської Федерації та надання відповідних консультацій та методично-рекомендаційних матеріалів їх керівникам.
Сторона обвинувачення зазначає, що у період тимчасової окупації м. Куп'янськ Харківської області окупаційною адміністрацією російської федерації всупереч законам України прийнято рішення про впровадження стандартів освіти російської федерації.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у громадянки України ОСОБА_5 , під час окупації м. Ізюм Харківської області, у період з 24.02.2022 по 12.07.2022 виник злочинний умисел, направлений на співпрацю з представниками збройних сил Російської Федерації, а саме: вчинення дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у навчальному закладі Загально освітня школа № 11 м. Ізюм Харківської області.
Так, у період 12.07.2022 ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Ізюм, реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, спрямований на здійснення дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, діючи умисно і добровільно, звернулась із заявою до підрозділу окупаційної адміністрації - «відділу освіти Військово-цивільної адміністрації Ізюмського району Харківської області» з метою призначення на посаду директора загальноосвітньої школи № 11 м. Ізюм Харківської області.
Далі, представником окупаційної влади, а саме керівником «відділу освіти Військово-цивільної адміністрації Ізюмського району Харківської області» ОСОБА_12 , яка діяла з метою установлення окупації території України, впровадження стандартів освіти держави-агресора РФ, на підставі вказаної заяви, ОСОБА_5 було призначено на посаду директора Загальноосвітньої школи № 11 м. Ізюм Харківської області, згідно наказу окупаційної адміністрації №58-к від 12.07.2022.
Крім того, сторона обвинувачення вказує, що у невстановлений досудовим розслідуванням час Загальноосвітня школа № 11 м. Ізюм Харківської області була перейменована в «Муниципальную бюджетную образовательную организацию «Средняя общеобразовательная школа № 11 г. Изюма»», її керівником призначено ОСОБА_5 .
Далі, у період з 13.07.2022 ОСОБА_5 після зайняття посади директора освітнього закладу, діючи в межах покладених окупаційною адміністрацією повноважень та свого злочинного умислу, спрямованого на впровадження стандартів освіти держави-агресора, проводила наради серед особового складу викладачів та технічного персоналу, з батьками учнів, на яких повідомляла про поступового російської мови навчання та впровадження стандартів освіти держави-агресора (російської федерації) у вказаному навчальному закладі.
Крім того органом досудового розслідування, встановлено, що ОСОБА_5 у період не пізніше 10.08.2022 разом з ОСОБА_12 здійснила виїзд до російської федерації для проходження перепідготовки за стандартами та програмами російської федерації з використанням для подальшого впровадження стандартів освіти російської федерації, після чого підготувала для вручення атестати про основну загальну освіту («об основном общем образовании») випускникам 9 класів «Средней общеобразовательной школи № 11 г. Изюма»» (за законодавстом України - загальноосвітньої школи № 11 м. Ізюм Харківської області) про отримання основної загальної освіти за російськими стандартами освіти, які за змістом та реквізитами відповідають Наказу Міністерства освіти російської федерації № 545 від 05.10.2020 «Про затвердження зразків та описів атестатів про основну загальну та середню загальну освіту та додатків до них».
Слідча вказала, що 07.03.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
Підозра ОСОБА_5 обґрунтовується повідомленням про вчинення злочину, що надійшло із ГВ ЗНД УСБУ в Харківській області, показаннями свідків, іншими матеріалами кримінального провадження.
Надалі, 15.03.2023 на підставі відповідної ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді триманні під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 50 днів, а саме до 03.05.2023 включно, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.04.2023 строк дії запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою ОСОБА_5 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» продовжено до 07.06.2023 включно, без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні спливає 07.06.2023, але з метою закінчення досудового розслідування необхідно виконати низку процесуальних дій, результати яких мають значення для судового розгляду, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, а також досягнення його мети, а саме: отримати тимчасовий доступ до речей і документів у ПрАТ "Київстар"; отримати тимчасовий доступ до речей і документів у ПрАТ "ВФ України"; отримати тимчасовий доступ до речей і документів у ТОВ "лайфселл"; отримати висновок експерта судової почеркознавчої експертизи; встановити та допитати додаткових свідків, якім відомі обставини, що мають значення для кримінального провадження, у тому числі з урахуванням обставин, на які вказує обвинувачена, та які вже отримані під час досудового розслідування та потребують підтвердження чи спростування; виконати процесуальні дії направлені на закінчення досудового розслідування та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження
Однак, виконати дані процесуальні та слідчі (розшукові) дії не вдалось раніше у зв'язку із складністю даного провадження, здійсненням російськими збройними формуваннями обстрілів території Ізюмського району та замінуванням проїздних шляхів, а також через значне завантаження органу досудового розслідування.
Виконання всіх вище перелічених процесуальних та слідчих дій потребує додаткового часу, що охоплений строком досудового розслідування в межах 3-х місяців
Таким чином, орган досудового розслідування, повідомивши ОСОБА_5 про підозру, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Сторона обвинувачення вказує, що, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що з високим ступенем ймовірності підозрювана ОСОБА_5 , у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може вчинити дії, які містять ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та розпочати їх вчинення.
На переконання слідчої, у слідства є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваної інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
З урахуванням викладеного, а також того, що підозрювана ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину у сфері основ національної безпеки України під час дії воєнного стану на території України, можливо обрання стосовно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Більш м'які види запобіжних заходів не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України.
Сторона обвинувачення в судовому засіданні підтримала подане клопотання з підстав, зазначених у його змісті, просила його задовольнити.
Сторона захисту проти задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечувала, посилаючись на необґрунтованість повідомленої підозри, яка ґрунтується на недопустимих доказах, та на недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, під час розгляду клопотання сторона захисту прохала слідчу суддю врахувати особу підозрюваної, яка раніше не судима, є заслуженим вчителем України, має численні подяки від учнів, її вік, те, що вона страждає на ряд тяжких хвороб, що виключає можливість її утримувати в СІЗО, а також те, що на її утриманні перебуває мати чоловіка, яка потребує постійного стороннього догляду,чоловік під час окупації в результаті ракетних обстрілів був кантужений. Врахувати її громадянську позицію, процесуальну поведінку а також те, що вона з 24 лютого 2022 року активно включилась у волонтерську роботу, організувала збір продовольчої та гуманітарної допомоги військовим Збройних Сил України. Сторона захисту прохала слілчу суддю обрати підозрюваній альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Слідча суддя, заслухавши позицію сторін, дослідивши надані документи, прийшла до наступного висновку.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан. Відповідно до Закону №3057-IX (раніше законопроєкт №9259) "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" Верховною Радою продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
З наданих матеріалів встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000002957 від 22.09.2022.
Відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, за ознаками ч. 3 ст. 111-1 КК України внесені до ЄРДР 22.09.2022 за фактом того, що ГВ ЗНД отримано інформацію стосовно громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка приблизно з початку березня 2022 по початок вересня 2022, перебуваючи в м.Ізюм, Харківської області, співпрацювала з окупаційними військами збройних сил РФ, а саме шляхом здійснення громадянином України пропаганди у відділах освіти, з метою сприяння здійсненню військової агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України.
ОСОБА_5 о 13 годині 35 хвилин 07.03.2023 у кримінальному провадженні № 22022220000002957 від 22.09.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України, тобто у вчиненні колабораційної діяльності, а саме вчиненні дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави -агресора у закладі освіти.
Повідомлення про підозру та пам'ятка про процесуальні права та обов'язки вручені особисто ОСОБА_5 , права підозрюваної оголошені та роз'яснені 07.03.2023.
Зазначений факт підтверджується особистим підписом ОСОБА_5 , який міститься в підозрі та пам'ятці про процесуальні права та обов'язки підозрюваної та не заперечувалось останньою в судовому засіданні.
З огляду на зазначене ОСОБА_5 має статус підозрюваної у цьому кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 15.03.2023 підозрюваній ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 03.05.2023 включно, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 26.04.2023 продовжено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України, у кримінальному провадженні за №22022220000002957 від 22.09.2022, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 43 (сорок три) дні - до 07.06.2023 включно, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчої судді Київського районного суду м.Харкова від 05.06.2023 продовжено строк досудового розслідування до 4 місяців місяців, тобто до 07.07.2023.
Дія запобіжного заходу, застосованого до підозрюваноі ОСОБА_5 закінчується 07.06.2023, що стало підставою звернення сторони обвинувачення до слідчої судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з положеннями ч.3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п.1 ч.3 ст. 199 КПК України);
- наявність підстав, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (п.2 ч.3 ст.199 КПК України).
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч.4 ст.199 КПК України). Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч.5 ст.199 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.
За результатами розгляду даного клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення документі та висновку експерта, а саме: даними протоколу огляду від 11.10.2022; даними, які містяться в «приказу Отдела образования Изюмского района» від 12.07.2022 №58-к; даними, які містяться в «списке работников средней общеобразовательной школы №11»; даними, які містяться в «тебеле учета рабочего времени за август 2022 Медицинского колледжа г. Изюма»; даними, які містяться в «списке работников отдела образований города Изюмского района»; висновку експерта від 30.03.2023 №24; показаннями свідка ОСОБА_13 , які містяться у протоколі допиту свідка від 02.02.2023; показаннями свідка ОСОБА_14 , які містяться у протоколі допиту свідка від 02.02.2023; показаннями свідка ОСОБА_15 , які містяться у протоколі допиту свідка від 02.02.2023; показаннями свідка ОСОБА_16 , які містяться в протоколі допиту від 26.09.2022; показаннями свідка ОСОБА_17 , які містяться в протоколі допиту від 26.09.2022; даними протоколу огляду документів від 21.04.2023.
Повідомлена ОСОБА_5 підозра, станом на час розгляду даного клопотання, відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).
На даній стадії кримінального провадження слідча суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, суд лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо можливості вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України.
Вказане може бути підставою для продовження строку заходу забезпечення кримінального провадження.
В межах розгляду даного клопотання встановлено, що на даний час у кримінальному провадженні виконаний певний обсяг негласних слідчих (розшукових) дій, проведено слідчі (розшукові) дії.
Поряд з цим, у клопотанні слідчої про продовження строку тримання під вартою наведено підстави, які перешкоджають завершенню досудового розслідування у строк до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.04.2023, тобто до 07.06.2023, зокрема: отримати тимчасовий доступ до речей і документів у ПрАТ "Київстар"; отримати тимчасовий доступ до речей і документів у ПрАТ "ВФ України"; отримати тимчасовий доступ до речей і документів у ТОВ "лайфселл"; отримати висновок експерта судової почеркознавчої експертизи; встановити та допитати додаткових свідків, якім відомі обставини, що мають значення для кримінального провадження, у тому числі з урахуванням обставин, на які вказує обвинувачена, та які вже отримані під час досудового розслідування та потребують підтвердження чи спростування; виконати процесуальні дії направлені на закінчення досудового розслідування та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Слідча суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення стосовно того, що провести вказані слідчі (розшукові) та процесуальні дії у зазначений строк не виявилося можливим внаслідок складності провадження. у зв"язку з чим, 05.06.2023 ухвалою слідчої судді Київського районного суду м.Харкова, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до чотирьої місяців, тобто до 07.07.2023.
Щодо продовження існування ризиків, передбачених ч.1, 3 ст. 177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідча суддя враховує наявність продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Слідча суддя зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання. А в контексті з тим, що 24.02.2022 Російська Федерація розпочала військову агресію проти України, у зв'язку з чим цього ж дня Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, який триває до тепер, і на даний час, для громадян України існує реальна можливість перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу, спроба переховуватися від органів досудового розслідування чи суду може виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням дозволу на проживання в певній країні, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу, поданням документів на отримання статусу біженця тощо.
ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України, тобто у вчиненні колобораційної діяльності- злочину проти основ Національної безпеки України, санкція якого передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідча суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюєтьс ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
За таких обставин, доводи сторони захисту про те, що фактично лише тяжкість інкримінованого злочину формально стала єдиною підставою для обрання найбільш суворого виду запобіжного заходу - тримання під вартою - є необґрунтованими.
Ризики, які дають достатні підстави слідчій судді вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК УКраїни, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Доводи сторони захисту про відсутність вищезазначених ризиків не спростовують наведених вище висновків слідчої судді.
Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія РФ проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Слідча суддя зазначає, що підчас обрання запобіжного заходу ОСОБА_18 слідчою суддею не встановлено існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, а отже підстав вважати, що на час розгляду даного клопотання вказаний ризик продовжує існувати, у слідчій судді відсутнє.
Крім того, слідча суддя враховує у сукупності наступні обставини:
- ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України, тобто у вчиненні колобораційної діяльності- злочину проти основ Національної безпеки України, санкція якого передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років;
- дані щодо особи ОСОБА_5 , яка не є інвалідом, заміжня, на утриманні малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних осіб не має, має зареєстроване місце проживання,є заслуженим вчителем України, має численні подяки від учнів.
Разом з цим, зазначені дані про особу підозрюваної, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували і на час вчинення дій згідно підозри, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють при обрані підозрюваною моделі поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити їй дії, передбачені п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України.
Доводи сторони захисту про те, що підозрювана потребує лікування, а тому не може утриммуватись в СІЗО, слідча суддя відхиляє, скільки відповідно до ст.11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» , медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, особам які утримуються у слідчому ізоляторі забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Стороною захисту не надано слідчій судді висновку судово-медичних експертів про стан здоров"я підозрюваної, що позбавляє процесуальної можливості слідчу суддю враховувати зазначені доводи, як підстави для зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної.
Крім того, підозрювана під час розгляду даного клопотання повідомила слідчу суддю, що вона в умовах СІЗО отримує відповідну медичну допомогу, проходе лікування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Слідча суддя зазначає, що відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
За таких обставин, слідча суддя вважає, що з урахуванням положень ч.6 ст.176 КПК України, характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , те, що злочин за ч.3 ст.111-1 КК України, є злочином проти основ Національної Безпеки України, який вчинений під час дії воєнного стану, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який підлягає у необхідності захисту високих стандартів, охорони прав, як інтересів суспільства , так і держави в цілому, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваною виконувати покладених на неї процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, під час дії воєнного стану.
При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на зазначене, з урахуванням положень абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, слідчас суддя не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання її під вартою, оскільки остання підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, а саме злочину проти основ Національної безпеки України, вчинений під час дії воєнного стану.
Вказане рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, як вище зазначалося, у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 309, 372, 395 КПК України, суд,-
Клопотання слідчої 2-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , по кримінальному провадженню № 22022220000002957 від 22.09.2022, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України, у кримінальному провадженні за №22022220000002957 від 22.09.2022, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 33 (тридцять три) дні - до 07.07.2023 включно, без визначення розміру застави.
Зобов'язати слідчу 2-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваної ОСОБА_5 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній.
Встановити строк дії ухвали до 07.07. 2023 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваною ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідча суддя - ОСОБА_1