465/962/19
1-кп/465/479/23
Іменем України
06.06.2023 року Франківський районний суд м.Львова в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні, обєднані кримінальні провадження, внесені: до ЄРДР за №12019140080000282 від 02.02.2019 року та за №12019140080001866 від 13.07.2019 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судженого, востаннє: вироком Галицького районного суду м. Львова від 27.01.2022 року за ч. 2 ст.185 КК України на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 03 жовтня 2019 року до покарання за даним вироком, та призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 2 (двох) років 1(одного) місяця позбавлення волі;
вироком Сихівського районного суду м.Львова від 12.07.2022 року за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, на підставі ч.1 ст.70 КК України у виді 1 року позбавлення волі, статями 75, 76 КК України звільно з іспитовим строком на 1 рік;
у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, КК України
за участю обвинуваченого ОСОБА_4 ,-
Обвинувачений ОСОБА_4 23.01.2019 року близько о 19 год. 15 хв., ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, переслідуючи корисливі мотиви, перебуваючи в приміщенні магазину ''Рукавичка'', що за адресою: м.Львів, вул.Кн.Ольги, 5Б, скориставшись тим, що його дії не були помічені іншими особами, таємно, шляхом вільного доступу, з торгового прилавка викрав товарно-матеріальні цінності, а саме: «ШОК КІНДЕР Т8 Ферреро» вагою 100 г., в кількості 9 шт., вартістю 25 грн. 15 коп. кожна, на загальну суму 226 грн. 35 коп., які перебувають на балансі ТзОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод». Після цього ОСОБА_4 не оплативши вартості вищевказаного майна, оминув касову зону та покинув приміщення магазину.
Крім цього, ОСОБА_4 15.06.2019 року, близько 19.58 год. перебуваючи у приміщенні магазину ''Рукавичка'', що по вул. Княгині Ольги,5б у м.Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, діючи з корисливих мотивів, скориставшись тим, що його дії були не поміченими для інших осіб, шляхом вільного доступу, із торгових прилавків вищевказаного магазину вчинив крадіжку наступних товарів, а саме: шоколад торгової марки ''ШОК Кіндер Т8'' вартістю 25,15 грн. та вагою 100 грам, в кількості 8 шт., чим завдав даному магазину матеріальної шкоди на загальну суму 201,20 грн., після чого не оплативши вартості вищевказаного товару, попрямував до виходу із данного приміщення магазину.
Окрім цього, ОСОБА_4 , 18.07.2019 року, близько 22.25 год. перебуваючи у приміщенні магазину ''Сім-23'', що по вул. Лукаша,5 у м.Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно діючи з корисливих мотивів, скориставшись тим, що його дії були не поміченими для інших осіб, шляхом вільного доступу, із торгових прилавків вищевказаного магазину вчинив крадіжку наступних товарів, а саме: шоколад торгової марки ''Шок Кіндер Т8'' вартістю 30,11 грн. та вагою 100 грам, вкількості 7 шт., чим завдав данному магазину матеріальної шкоди на загальну суму 211,26 грн., після чого не оплативши вартості вищевказаного товару, попрямував до виходу із данного приміщення.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, пояснення надав аналогічні викладеним в обвинувальному акті. Щиро розкаявся, просить суворо не карати.
Представник потерпілого ТзОВ ''Львівхолод'' та ТОВ ''Клевер Сторс'' звернулися до суду з клопотаннями про проведення розгляду справи у їх відсутності. Відтак, на підставі ст.55 КПК України та відповідно до ч.1 ст.325 КПК суд ухвалює рішення про проведення судового розгляду без представників потерпілих.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється, наданими в судовому засіданні поясненнями. А тому, з врахуванням вимог ч.3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, враховуючи згоду учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз'яснивши учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відтак суд приходить до переконання, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, оскільки обвинувачений вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) повторно.
Відповідно до вимог ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із вимог ст.50, 65 КК України щодо призначення покарання та з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, котрий раніше судимий, неодружений, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Обставини, що обтяжують покарання, суд не встановив.
З урахуванням обставин вчиненого та даних про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Галицького районного суду м. Львова від 27.01.2022 року у справі 461/9147/19 за ч. 2 ст.185 КК України, за які призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі. Згідно із ч. 1 ст. 71 КК України, ОСОБА_4 , частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 03 жовтня 2019 року до покарання за даним вироком, та призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 2 (двох) років 1(одного) місяця позбавлення волі. Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 15 квітня 2021 року, яким ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки та звільнено від відбування покарання з випробуванням в 1 рік, згідно ст. 75 КК України ухвалено виконувати самостійно.
Згідно з ч.4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначаються покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.
Враховуючи, ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень та їх кількість, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, не перебував на обліку у лікаря психіатра та нарколога, стан його здоров'я, наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також відсутність обставини, яка обтяжує покарання, суд вважає, що остаточне покарання ОСОБА_4 на підставі ч. 4 ст. 70 КК України слід визначити із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань, зарахувавши у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, частково відбуте покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 27.01.2022 року призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 2 (два) місяці, зарахувавши в строк покарання частково відбуте покарання за попереднім вироком.
Крім того, ОСОБА_4 засуджений вироком Сихівського районного суду м. Львова від 12.07.2022 року у справі № 464/3234/21 за ч. 1 ст.185, ч. 2 ст.185 КК України, та призначено покарання: за ч.1 ст. 185 КК України у виді арешту строком на 3 місяці; за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік. На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_4 протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Однак, оскільки ОСОБА_4 за цим вироком засуджується до покарання, що належить відбувати реально, то застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань у даному випадку не допускається, і за таких умов кожний вирок має виконуватися самостійно, оскільки суд, який призначає такій особі покарання за інший злочин, вчинений до постановлення вироку в першій справі, не може ревізувати міру покарання, призначену особі попереднім вироком.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України: DVD-R диски, що зберігаються при матеріалах кримінального провадження - зберігати у матеріалах справи.
Керуючись статтями 100, 373-374, 376, 394 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарання, призначеного за даним вироком, та покарання, призначеного вироком Галицького районного суду м. Львова від 27.01.2022 року у виді 2 (двох) років 1(одного) місяця позбавлення волі, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (двох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі, зарахувавши в строк покарання частково відбуте за попереднім вироком.
Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 12.07.2022 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст.185, ч. 2 ст.185 КК України на підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням в 1 рік, згідно ст. 75 КК України - виконувати самостійно.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 12.07.2022 року.
Речові докази: DVD-R диски, що зберігаються при матеріалах кримінального провадження - зберігати у матеріалах справи.
На вирок може бути подано апеляцію до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
Суддя ОСОБА_1