Справа № 175/1437/23
Провадження № 2/175/339/23
24 травня 2023 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.,
з участю секретаря Лещенко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та поділ майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
В березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів та поділ майна подружжя та просила суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь громадянки України ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 1221455400:02:008:0155 площею 0,1378 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 1221455400:02:008:0155 площею 0,1378 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1221455400:02:008:0155 площею 0,1378 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість частки у праві спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку кадастровий номер 1221455400:02:008:0155 у розмірі 153 461 грн. 50 коп.; визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1221455400:02:008:0472 площею 0,1103 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; в порядку поділу майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 1221455400:02:008:0472; площею 0,1103 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1221455400:02:008:0472 площею (га): 0,1103, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки у праві спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку кадастровий номер 1221455400:02:008:0472 у розмірі 122 836 грн. 00 коп.
В квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя в якій просив суд ухвалити рішення, яким визнати будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , - спільною сумісною подружжя; визнати право власності ОСОБА_2 на частку 937/10000 у праві спільної сумісної власності подружжя на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати право власності ОСОБА_1 на частку 9063/10000 у праві спільної сумісної власності подружжя на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право спільної сумісної власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 220 000 грн.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник за ордером на надання правової допомоги ОСОБА_6 (а.с.81) у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали в повному обсязі, у задоволенні зустрічної позовної заяви просили відмовити, надано відзив на зустрічну позовну заяву(а.с.109-111).
Відповідач за первісним позовом та його представник за ордером на надання правової допомоги ОСОБА_7 (а.с.113) у судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог за первісним позовом в частині визнання будинку садибного типу особистою власністю позивача за первісним позовом. Зазначили, що спірне нерухоме майно частково побудоване за спільні кошти подружжя, просили поділити його, відступивши від рівності часток та стягнути з позивача за первісним позовом компенсацію вартості частки, припинивши право спільної сумісної власності на будинок садибного типу. Проти задоволення інших позовних вимог за первісним позовом, а саме стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та щодо поділу земельних ділянок не заперечували.
Повно та всебічно вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони та їх представників, допитавши свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Встановлено, що сторони з 20 січня 2011 року перебувають у шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 20 січня 2011 року(а.с.15).
Від шлюбу сторони мають трьох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.18).
Позивачка за первісним позовом зазначає, що відповідач за первісним позовом добровільно матеріальну допомогу на утримання неповнолітніх дітей не надає, є працездатним та інших утриманців не має.
У відповідності до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 жовтня 2014 року укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , остання придбала земельну ділянку АДРЕСА_1 , загальною площею 1,01378 га з кадастровим номером 1221455400:02:008:0155(а.с.19-20). Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстроване у встановленому законом порядку за ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності(а.с.21).
Також 12 листопада 2015 року ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1103 га, кадастровий номер 1221455400:02:008:0472(а.с.22-23). Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстроване у встановленому законом порядку за ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності(а.с.24).
У відповідності до Договору про виконання робіт з риття котловану та влаштування фундаменту від 11 червня 2015 року укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «ДЖИ ВІ ПАРТНЕРС», ТОВ «ДЖИ ВІ ПАРТНЕРС» здійснило риття котловану та влаштування фундаменту за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.96-99), що також підтверджується актом до договору про виконання робіт з риття котловану та влаштування фундаменту(а.с.100, 101).
04 січня 2021 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_11 грошові кошти у розмірі 8 000 000 грн. 00 коп. для будівництва житлового будинку(а.с.25).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що 11 лютого 2023 року за ОСОБА_1 було зареєстровано будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26).
Згідно висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,1378 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 вартість земельної ділянки складає 306 922 грн. 81 коп.(а.с.28-47).
Згідно висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,1103 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 вартість земельної ділянки складає 245 671 грн. 89 коп.(а.с.48-73).
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч.3 ст.181, ч.1 ст.184 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини(аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 183 СК України (в редакції від 17.05.2017) частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з ч.2 ст.191 СК України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Враховуючи, що відповідач працездатний, інших утриманців не має, а тому враховуючи матеріальний стан сторін, а також, те що відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання неповнолітніх дітей, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивачки за первісним позовом, стягнувши аліменти з відповідача на утримання дітей у розмірі 1/2 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з 27 березня 2023 року.
Щодо позовних вимог позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про поділ майна подружжя суд зазначає наступне.
Згідно до ст.57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до правової позиції ВСУ, висловленої у постанові від 03.06.2015 року у справі № 6-38цс15, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.
Застосовуючи ст. 60 СК України, та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: час набуття такого майна, кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя. Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма ст. 60 СК України вважається правильно застосованою.
Як встановлено ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Суд не вбачає підстав для відступлення від принципу рівності часток подружжя у спільному сумісному майні.
Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Згідно із ч. 5 ст. 71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Така умова дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником. Отже, процедура внесення суми для відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов'язань перед іншою.
Разом з тим норми ст. 365 ЦПК України у поєднанні з ч. 4 та 5 ст. 71 СК України застосовується до правовідносин щодо вимоги одного зі співвласників, у тому числі одного з подружжя, про припинення частки іншого співвласника у спільному майні шляхом виплати йому компенсації вартості такої частки. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-2405цс16.
Втручання у право власності може бути виправданим згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і буде відповідати усталеній прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 зазначила, що нею було подаровано на день народження ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25 000 дол. США та зазначила, що грошові кошти дарувались позивачці за первісним позовом в особисту власність.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 зазначив, що йому відомо про те що ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25 000 дол. США, які ОСОБА_1 витратила на будівництво фундаменту будинку.
На виконання вимог ст. 71 СК України ОСОБА_1 було внесено на депозит 275 961 грн. 50 коп., що підтверджується відповідною квитанцією(а.с.122).
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд враховує пояснення сторін та їх представників щодо припинення відносин між сторонами з грудня 2020 року та пояснень щодо дійсного отримання ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 25 000 дол. США для будівництва будинку. Суд не приймає пояснення сторони відповідача за первісним позовом щодо отримання грошових коштів у розмірі 25 000 дол. США у спільну сумісну власність, оскільки зазначені твердження спростовуються показаннями свідків та зокрема ОСОБА_8 , яка дарувала грошові кошти.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, їх представників та свідків, суд приходить до висновку про задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_1 в частині поділу майна подружжя, оскільки стороною позивача за первісним позовом доведено факт будівництва будинку садового типу за особисті кошти, які були подаровані їй матір'ю в особисту власність. Також суд вважає за доцільне визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_1 на земельні ділянки, що розташовані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки у спільному майні подружжя на земельні ділянки у розмірі 275 961 грн. 50 коп., за рахунок коштів, внесених на депозитний рахунок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області в Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області за платіжною інструкцією №0.0.2998611967.1 від 15 травня 2023 року.
Виходячи з вищевикладеного зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволенню не підлягають, оскільки позивачем за первісним позовом не доведено участі у будівництві зазначеного будинку.
Відповідно до вимог ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом слід стягнути судовий збір у розмірі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн. та 10 000 (десять тисяч) грн. витрат, пов'язаних з наданням професійної правової допомоги.
Позивач за первісним позовом надала суду попередній розрахунок судових витрат, розмір яких визначила в сумі 27 000 (двадцять сім тисяч) грн., передбаченій договором про надання правової допомоги (а.с.74-76). Строк сплати договором не встановлений.
В Постанові Великої Палати у справі №910/12876/19 від 07.07.2021 року, суд зауважив, що розмір гонорару адвоката визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно, Верховний Суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц дійшла висновків, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В іншій своїй Постанові у справі №922/3812/19 Верховний Суд вказав, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується Постановами Верховного суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.
При розподілі судових витрат суд застосовує критерії обґрунтованості, розумності, реальність, пропорційності і співмірності, бере до уваги значення справи для сторін, фінансовий стан сторін.
Суд враховує, що обидві сторони справи не зловживали своїми правами та не затягували розгляд справи, на стадії підготовчого провадження відбулися три судові засідання, а справа по суті розглянута в одному судовому засіданні. Також суд зважає, що спір стосувався як поділу майна подружжя так і стягнення аліментів на утримання трьох малолітніх дітей, які проживають разом з позивачем за первісним позовом. Суд також приймає до уваги, що позивачка тривалий час після фактичного припинення шлюбних відносин не зверталася з позовом про стягнення аліментів, самостійно фінансувала будівництво спірного нерухомого майна.
З врахуванням викладеного та беручи до уваги складність справи, обсяг заяв по суті справи, на підставі ст.133, 141 ЦПК України слід частково стягнути судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн., в стягненні іншої частини витрат на професійну правову допомогу відмовити. Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Судові витрати за зустрічною позовною заявою залишити за позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 .
Керуючись ст. 317, 372, 391 ЦК України, ст. 60, 63, 68, 69, 70, 71, 72 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 12, 13, 76, 81, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та поділ майна подружжя - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/2 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для однієї дитини відповідного віку до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, в подальшому стягнути аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для однієї дитини відповідного віку до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття, в подальшому стягнути аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для однієї дитини відповідного віку до досягнення повноліття ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи стягнення з 27 березня 2023 року.
Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в межах платежу за один місяць.
Визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2693252012020.
Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 1221455400:02:008:0155 площею 0,1378 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В порядку розподілу майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 земельну ділянку кадастровий номер 1221455400:02:008:0155 площею 0,1378 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 1221455400:02:008:0472 площею 0,1103 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
В порядку розподілу майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 земельну ділянку кадастровий номер 1221455400:02:008:0472; площею 0,1103 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 грошову компенсацію вартості частки у спільному майні подружжя в сумі 275 961 грн. 50 коп., за рахунок коштів, внесених на депозитний рахунок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області в Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області за платіжною інструкцією №0.0.2998611967.1 від 15 травня 2023 року.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 сплачений судовий збір у розмірі 13 420 грн. 00 коп. та 10 000 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - відмовити.
Судовий збір за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя залишити за позивачем ОСОБА_2 .
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Озерянська Ж.М.