Справа № 706/425/23
2/706/271/23
01 червня 2023 року м.Христинівка
Христинівський районний суд Черкаської області в складі головуючого - судді Орендарчука М.П. при секретарі Пізняк Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду м.Христинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Христинівської міської ради Черкаської області про визнання права власності на нерухоме майно,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що рішенням виконкому Верхняцької селищної ради №9 від 05.05.1979 року позивачеві погоджено рішення про надання земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ № 934776 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Згідно технічного паспорта житловий будинок по АДРЕСА_1 складається з : житлового будинку А1, прибудова а2, прибудова а3, веранда а4, ганку , сарай Г1, Вбиральня Е1, Гараж Ж1, сарай И1, гараж тимчасовий Л1, погріб Д1, огорожа №1, ворота з хвірткою №2, огорожна №3, колодязь №4, вимощення І.
Згідно довідки виконавчого комітету Верхняцької селищної ради ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_1 з 1981 року.
Згідно довідки Бті №44 від 16.02.2023 року право власності на будинок по АДРЕСА_1 не зареєстроване.
У відповідності до закону про реєстрацію не може зареєструвати оскільки відсутня погосподарська книга, але через те, що подані документи не відповідають вимогам, які діють на даний час, а будівництво проводилося в 1970 році, надані документи не дають змоги встановити набуття прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим на сьогоднішній день позивач позбавлена у позасудовому порядку реалізувати своє право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
Просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку А1, прибудова а2, прибудова а3, веранда а4, ганку, сарай Г1, Вбиральня Е1, Гараж Ж1, сарай И1, гараж тимчасовий Л1, погріб Д1, огорожа №1, ворота з хвірткою №2, огорожна №3, колодязь №4, вимощення І.
Ухвалою судді Христинівського районного суду Черкаської області від 25.04.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 08.04.2023 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача- Христинівської міської ради Черкаськоїобласті, на адресу суду надав заяву в якій позов визнає беззаперечно та просить суд розгляд справи провести за його відсутності за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, та вимоги ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим судовий розгляд даної справи здійснити за відсутності учасників справи, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст.13ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі вимог ст. 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено,що рішенням виконкому Верхняцької селищної ради №9 від 05.05.1979 року позивачеві погоджено рішення про надання земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ № 934776 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Згідно технічного паспорта житловий будинок по АДРЕСА_1 складається з : житлового будинку А1, прибудова а2, прибудова а3, веранда а4, ганку, сарай Г1, Вбиральня Е1, Гараж Ж1, сарай И1, гараж тимчасовий Л1, погріб Д1, огорожа №1, ворота з хвірткою №2, огорожна №3, колодязь №4, вимощення І.
Згідно довідки виконавчого комітету Верхняцької селищної ради ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_1 з 1981 року.
Згідно довідки Бті №44 від 16.02.2023 року право власності на будинок по АДРЕСА_1 не зареєстроване.
Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.
Статтею 86 ЦК УРСР та той час було визначено, що право власності- це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Згідно до ч. 2 ст.3Закону Українивід 01.07.2004року за№ 1952-IV«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (далі Закон № 1952-IV) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст.3Закону №1952-IV права на нерухоме майно, що виникло до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, таким як Інструкція Держплану УРСР і Міністерства юстиції УРСР від 29 липня 1959 року «Про порядок реєстрації домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP» (втратила чинність на підставі наступної Інструкції).
Проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Зважаючи на той факт, що вимогами законодавства чинного на момент виникнення права власності, державна реєстрація не передбачалась ні як підстава переходу права власності, ні як формальна констатація перед третіми особами факту переходу права власності, до реєстрації права власності, що виникло в 1970 році, має застосовуватись законодавство про реєстрацію права власності чинне на момент такої реєстрації.
Наразі питання реєстрації права власності на нерухоме майно врегульоване Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до п. 42 якої для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 p., подаються: технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Зазначене узгоджується з ДБН A3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», який наводить порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти про прийняття їх в експлуатацію, та п. 3.1. Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 березня 2013 року № 95.
В зазначеному ДБН A3.1-3-94 та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, роз'яснюється, що оформлення свідоцтва на право власності на об'єкти, які були закінчені будівництвом після 5 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями- державними приймальними або державними технічними; по об'єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається бюро технічної інвентаризації.
За п. 3.1. зазначеного порядку документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Отже, для визнання права власності в порядку спадкування слід встановити, що будинок (домоволодіння) не є самочинним будівництвом та може спадкуватись як об'єкт права власності на нерухоме майно.
Позивачем наданий технічний паспорт, з якого вбачається, що будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є будинком садибного типу.
Пунктом 9 частини 1 ст.27Закону №1952-IV встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги, обґрунтовані, знайшли підтвердження наданими суду письмовими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Даний висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду у Постанові від 15.01.2021 року по справі №1540/3952/18.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 247, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Христинівської міської ради Черкаської області про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку А1, прибудова а2, прибудова а3, веранда а4, ганку , сарай Г1, Вбиральня Е1, Гараж Ж1, сарай И1, гараж тимчасовий Л1, погріб Д1, огорожа №1, ворота з хвірткою №2, огорожна №3, колодязь №4, вимощення І.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: М.П. Орендарчук