Дата документу 01.06.2023Справа № 645/411/22
Провадження № 2/554/1017/2023
01 червня 2023 року Октябрський районний суд м.Полтави
в складі головуючого судді Чуванової А.М.
за участю секретаря: Проскурня Я.О.,
за участю учасників справи:
представник позивача: Осадчий В.А.,
представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Гефест»: Остащенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» про визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними в частині та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Наталія Василівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна,-
Позивач ОСОБА_1 у січні 2022 року звернулася до Фрунзенського районного суду м.Харкова з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» про визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними в частині та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, в якому просить визнати недійсним Договір про відступлення прав вимоги №GL3N24068 від 20.09.2019 року, укладений між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест», в частині відступлення права вимоги за кредитним договором №6/4/33/2008/840-К/65 від 11.02.2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 ; визнати недійсним Договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки/застави від 20.09.2019 року, укладений між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрований 20.09.2019 року за №2206, в частині відступлення права вимоги за договором іпотеки №6/4/33/2008/980-І/64, укладеним між ВАТ «Комерційний банк «Надра» Харківське РУ та ОСОБА_1 і посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібним Д.І. за реєстровим №383; скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої Ольги Олександрівни про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за ТОВ«Фінансова компанія «Гефест», індексний номер 61776380 від 23.11.2021 року, на підставі якого винесено запис про право власності (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2513370063120) та яким зареєстровано право власності за ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право власності ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» на це нерухоме майно та визнавши право власності за ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 06.08.2007 року ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №376, придбала 3-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
11.02.2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» (правонаступником якого з 04.02.2011 року є ПАТ «Комерційний банк «Надра») в особі філії ВАТ «Комерційний банк «Надра» Харківське РУ та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №6/4/33/2008/840-К/65. Відповідно до п.1.1 та п.1.2 кредитного договору №6/4/33/2008/840-К/65 від 11.02.2008 року, банк надає позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 47000 доларів США в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Ціль кредитування - споживчі цілі.
Також позивач та банк планували підписати Договір іпотеки №6/4/33/2008/980-І/64 від 11.02.2008 року. Однак, зазначений договір так і не був підписаний з боку банку, про що свідчить відсутність підпису представника банку на проекі Договору іпотеки, а отже договір не був укладений. Однак, з невстановлених підстав і попри відсутність підпису банку, зазначений договір іпотеки був посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібним Д.І. за реєстровим №383.
20.09.2019 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» укладено Договір про відступлення прав вимоги №GL3N24068, відповідно до п.1 та п.2 якого ПАТ«Комерційний банк «Надра» відступає новому кредитору ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених в Додатку №1 до цього договору. Відповідно до Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги №GL3N24068 від 20.09.2019 року до правонаступника стягувача перейшло також право вимоги по кредитному договору №6/4/33/2008/840-К/65 від 11.02.2008 року, укладеному між банком та позивачем. Одночасно із укладенням Договору про відступлення прав вимоги №GL3N24068 від 20.09.2019 року між банком та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» був укладений Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/ застави від 20.09.2019 року, який був зареєстрований в реєстрі за №2206 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., за яким банк відступає шляхом продажу новому іпотекодержателю/заставодержателю належні банку, а новий іпотекодержатель/заставодержатель набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до іпотекодавців, заставодавців, зазначених у Додатку №1 до цього договору. Відступлення банком новому іпотекодержателю/заставодержателю прав за Договорами іпотеки/ застави здійснюється у зв'язку з відступленням прав вимоги за основними зобов'язаннями, визначеними в Договорі №GL3N24068 про відступлення прав вимоги від 20.09.2019 року.
Отже, з 20.09.2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» придбала права вимоги у ПАТ«Комерційний банк «Надра» за кредитним договором №6/4/33/2008/840-К/65 від 11.02.2008 року та Договором іпотеки №6/4/33/2008/980-І/64 від 11.02.2008 року, укладеним між позивачем та ПАТ«Комерційний банк «Надра».
Як стало відомо позивачу, приватну нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Погрібного Д. по Харківському міському нотаріальному округу припинено з 07.07.2020 року. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №293671327 від 04.01.2022 року, власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «Фінансова компанія «Гефест».
Позивач зазначає, що не мала іншого майна, окрім квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , постійно була зареєстрована, проживала та проживає за вказаною адресою. Зазначена квартира була придбана на власні грошові кошти до отримання кредиту за кредитним договором №6/4/33/2008/840-К/65. Грошові кошти за кредитним договором отримувались для споживчих цілей у доларах США.
Фактично ПАТ«Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» уклали Договір відступлення права вимоги на Договір іпотеки, що був недійсним, оскільки він не був підписаний між позивачем та банком. Більш того, на день укладання Договорів відступлення права вимоги існував мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, що прямо передбачав заборону ПАТ«Комерційний банк «Надра» уступити (продати, передати) квартиру позивача (нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки) на користь (у власність) іншої особи.
Ухвалами Московського районного суду м.Харкова від 01.02.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 року №2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», змінено територіальну підсудність Московського районного суду м.Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Чуванову А.М.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 02.12.2022 року прийнято до провадження позовну заяву та вирішено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Представник ПАТ «Комерційний банк «Надра», повноваження під час ліквідації якого здійснюються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, надав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідно до положень цивільного законодавства, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник має право висувати проти нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Позивачем не надано жодних доказів, що свідчать про недійсність укладеного між банком і ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» договору про відступлення права вимоги - цей договір є правомірним правочином. Аналізуючи правові позиції Об'єднаної палати Верховного Суду від 16.10.2020 року у справі №910/12787/17, Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №639/4836/17, можна дійти висновку, що визнання недійсними оспорюваних договорів у даному випадку не може бути самостійним предметом розгляду у суді лише тільки під час розгляду спорів щодо виконання таких договорів. Спір про недійсність договору в першу чергу повинен відновлювати порушені права та інтереси за захистом яких звернувся позивач. Іціціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (постанова Великої Палати Верхвоного Сулу від 05.09.2019 року у справі №638/2304/17).
Позивач (боржник) не позбавлений права висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора на підставі статті 518 ЦК України. Укладення відповідачами Договору про відступлення не створює для позивача обов'язку сплатити борг у вказаному в договорі розмірі за наявності у нього обґрунтованих заперечень проти відповідної вимоги (позиція КГС у складі ВС у справі №924/1208/18 від 28.01.2020 року). Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позивача безмовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, позивач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов'язанням, що виникло на підставі кредитного договору. Відтак, позивачем не доведено, в чому саме при відступленні права вимоги за договором відбулося порушення її прав (а.с.108-115).
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що Договір іпотеки №6/4/33/2008/980-І/64 від 11.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Погрібним Д.І. за №383 містить опис предмету іпотеки достатній для його ідентифікації. Так, Договір іпотеки містить адресу предмету іпотеки, дані правовстановлюючого документу на підставі якого предмет іпотеки належить іпотекодавцеві, а також реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна, який є унікальним та незмінним, а також додаткові ідентифікатори предмету іпотеки, такі як площа квартири. Позивач, звернувшись до банку з метою отримання кредиту, в забезпечення виконання зобов'язання надав квартиру відносно якої надав банку та нотаріусу всі необхідні документи для укладення Договору іпотеки, що є доказом волевиявлення позивача передати саме квартиру в м.Харкові, а не в іншому місті.
Для визначення вартості предмету іпотеки позивач звернувся до суб'єкту оціночної діяльності, який на замовлення позивача провів оцінку, й останній надав її нотаріусу та банку для зазначення її в Договорі іпотеки (п.1.2). Згідно Договору іпотеки, нотаріус перевірив належність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 . Таким чином, сторони Договору іпотеки чітко розміли, що є предметом іпотеки і зокрема, позивач, бажала передати саме дану квартиру в іпотеку, оскільки іншої квартири з такою адресою в іншому місті у позивача немає.
На офіційному сайті Національного банку України розміщено інформацію про те, що 04.06.2015 року Правління Національного банку України, розглянувши відповідну пропозицію Фонду, прийняло постанову №356 про ліквідацію та відкликання банківської ліцензії ПАТ «КБ «Надра». Відповідно ПАТ «КБ «Надра», перебуваючи в процесі ліквідації, мав повне право відступити (відчужити) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» свої права вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права. Також зауважує, що здійснення реєстрації права власності на квартиру відбувалося після втрати чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки вказаний Закон втратив свою чинність з 21.04.2021 року, а реєстрація відбулася 23.11.2021 року. Внаслідок укладення Договору, що оскражується, відбулась заміна кредитора в кредитному та іпотечному зобов'язаннях без зміни таких зобов'язань та без створення будь-яких додаткових обов'язків для позивача, а тому такий договір стосується прав позивача, але жодним чином не порушує їх, що є не тотожнім (а.с.128-131).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав, просив вимоги задовольнити з підстав, вказаних у позові. Зазначив, що відступлення права вимоги порушує право позивача, а саме право власності на житло; позбавило можливості зверенння з питання реструктуризації, право на недоторканність житла було порушено.
Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» Остащенко О.М. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, вказаних у відзиві. Зазначила, що в 2019 році «КБ «Надра» перебував у процедурі виведення з ринку (з 2015 року банк був позбавлений ліцензії). Договір іпотеки в дійсності підписаний обома сторонами, є печатка та підпис представника відповідача.
Представник Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до суду повторно не з'явився, про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином.
Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Наталія Василівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна до суду не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Суд, у відповідності до вимог ст.ст.211,223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутність вказаних осіб.
Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Судом встановлено, що 06.08.2007 року ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №376, придбала трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.66-67 - договір; а.с.68 - витяг).
11.02.2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» (правонаступником якого з 04.02.2011 року є ПАТ «Комерційний банк «Надра») в особі філії ВАТ «Комерційний банк «Надра» Харківське РУ та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №6/4/33/2008/840-К/65 (а.с.47-51).
Відповідно до п.1.1 та п.1.2 кредитного договору №6/4/33/2008/840-К/65 від 11.02.2008 року, банк надає позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 47000 доларів США в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Ціль кредитування - споживчі цілі.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, 11.02.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Комерційний банк «Надра» було укладеноДоговір іпотеки №6/4/33/2008/980-І/64. Згідно договору, предметом іпотеки є нерухоме майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 68,9 кв.м, житловою площею 44,8 кв.м. (а.с.133 зворот -135).
20.09.2019 року між ПАТ«Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» укладено Договір про відступлення прав вимоги №GL3N24068, згідно якого ПАТ«Комерційний банк «Надра» відступає новому кредитору ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банка до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених в Додатку №1 до цього договору (а.с.28-35).
Відповідно до Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги №GL3N24068 від 20.09.2019 року, до правонаступника стягувача перейшло також право вимоги по кредитному договору №6/4/33/2008/840-К/65 від 11.02.2008 року, укладеному між банком та позивачем.
20.09.2019 року між ПАТ«Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» був укладений Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/ застави, який був зареєстрований в реєстрі за №2206 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., за яким банк відступає шляхом продажу новому іпотекодержателю/заставодержателю належні банку, а новий іпотекодержатель/заставодержатель набуває у обсязі та на умовах, визаначених цим договором, права вимоги банку до іпотекодавців, заставодавців, зазначених у Додатку №1 до цього договору. Відступлення банком новому іпотекодержателю/заставодержателю прав за Договорами іпотеки/ застави здійснюється у зв'язку з відступленням прав вимоги за основними зобов'язаннями, визначеними в Договорі №GL3N24068 про відступлення прав вимоги від 20.09.2019 року (а.с.36-43).
Таким чином, з 20.09.2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» придбала права вимоги у ПАТ«Комерційний банк «Надра» за кредитним договором №6/4/33/2008/840-К/65 від 11.02.2008 року та Договором іпотеки №6/4/33/2008/980-І/64 від 11.02.2008 року, укладеним між позивачем та ПАТ«Комерційний банк «Надра».
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
При цьому способи захисту цивільного права та інтересів, зазначені в ст. 16 ЦК України.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо порядку та підстави заміни сторін у зобов'язанні, визначені Главою 47 ЦК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги (цесія) означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.
Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.
На відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.
До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, цивільне законодавство не встановлює суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, оскільки вони за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін.
Пунктом 3.3.5 Іпотечного договору, укладеного між позивачем та ПАТ КБ «Надра», передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобовязання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане.
Звертаючись до суду, позивач не оспорювала невиконання зобов'язання, яке було забезпечено предметом іпотеки.
Цивільний кодекс України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З точки зору цивільного законодавства відступлення права вимоги можливе у двох формах: цесії та факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.
Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договір цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.
Загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні, врегульовано в розділі 1 книги п'ятої ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступленням права є договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору, яка відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У свою чергу договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.
Відповідно до ч. 1 ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України).
Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Отже, купівля у банків (фінансових установ) права стягнення з позичальників заборгованостей за кредитами та фізичне стягнення цих боргів, є фактично передачею права грошової вимоги.
Матеріалами справи встановлено, що за оспорюваними договорами було відступлена дійсна вимога, яка існувала на момент переходу цих прав, оскільки за укладеним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату взамін права вимоги та жодна із сторін не отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов'язком поверненням цих коштів та оплати часу користування ними.
З матеріалів справи вбачається, що всі доводи позивача щодо недійсності договорів про відступлення права вимоги зводяться до неналежного, на думку позивача, посвідчення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, який вважає недійсним, та існування на день укладення договорів про відступлення права вимоги мораторію, що прямо передбачав заборону банку уступити (продати, передати) квартиру позивача на користь (у власність) іншої особи.
Відповідно до статті 512 ЦК України, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Тобто, у разі укладення договору про відступлення права вимоги, змінюється сторона вже укладеного правочину, у даному випадку кредитного та іпотечного договорів, а не правова природа самих договорів. Договір про відступлення права вимоги не є тим правочином, за яким відбувається відчуження майна.
Положеннями ст. 24 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведене інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Доводи позивача про те, що Договір іпотеки№6/4/33/2008/980-І/64 від 11.02.2008 року не був підписаний з боку банку, а отже договір не був укладений, спростовується наданим стороною відповідача Договором іпотеки№6/4/33/2008/980-І/64 від 11.02.2008 року (а.с.133 зворот-135), який підписаний обома сторонами, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Погрібним Д.І. за №383 містить опис предмету іпотеки достатній для його ідентифікації. Договір іпотеки містить адресу предмету іпотеки, дані правовстановлюючого документу на підставі якого предмет іпотеки належить іпотекодавцеві, а також реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна, який є унікальним та незмінним, а також додаткові ідентифікатори предмету іпотеки, такі як площа квратири.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин (п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України).
За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов'язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
Згідно з ст. 204 ЦК України, встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правової позиції викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/12525/20, за результатами розгляду якої 15 вересня 2022 року ухвалено постанову в якій, крім іншого, вирішувалось питання можливості опорювання правочинів з реалізації майна заінтересованою особою, яка не є їх стороною (п.141, 142, 147-148).
«Велика Палата Верховного Суду наголосила, що оспорювання ланцюга договорів купівлі-продажу майнових прав (або інших правочинів) не є ефективним способом захисту (близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 23.02.2021 у справі № 359/3373/16-ц). Отже, задоволення заявленої позовної вимоги про визнання недійсним договору № 81/1 купівлі-продажу майнових прав у частині іпотечних договорів від 28.08.2014 № 2286 та від 18.11.2014 № 3181 не призведе до поновлення прав позивача.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позов про визнання правочину недійсним є способом захисту прав позивача, а не способом захисту інтересу у правовій визначеності, на який вказує позивач. Натомість відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Отже, за наявності вказаних обставин власник майна не позбавлений права звернутися з вимогою, зокрема, про визнання права іпотеки відсутнім і саме такий спосіб захисту може бути належним та ефективним у спірних правовідносинах. Однак вказане не означає, що позивач зобов'язаний використати цей спосіб захисту. Як Велика Палата Верховного Суду зазначила вище (пункти 115118 цієї постанови), позивач є юридично захищеним.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).»
Крім того Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові від 15 вересня 2022 року не знайшла підстав для відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19.02.2020 у справі № 639/4836/17, від 28.07.2021 у справі № 761/33403/17, щодо відсутності правових підстав для оспорювання правочинів з реалізації майна заінтересованою особою, яка не є їх стороною. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду зазначив, що законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов'язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов'язані з фактичним виконанням, чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов'язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов'язку сплатити борг саме в такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов'язанням, що виникло на підставі кредитного договору. (п. 151-153).
Позивачем не надано доказів на підтвердження наявності в діях чи рішеннях відповідачів при укладенні оспорюваних правочинів порушень її прав.
Позивач не є стороною оспорюваних договорів та не надала суду доказів про те, які саме її цивільні права або інтереси порушені укладенням договорів про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, що є її процесуальним обов'язком.
Отже, на підставі викладеного, суд вважає, що позивачем не доведено, що її право або цивільний інтерес (як особи, яка не є стороною вказаних правочинів) порушено фактом вчинення оспорюваних правочинів, сам факт визнання судом договору про відступлення права вимоги за кредитним договором недійсним не є тим правовим засобом, що ефективно захистить цивільний інтерес позивача та в даному випадку відступлення ПАТ «КБ «Надра» прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами не свідчить про порушення прав позивача, як позичальника та іпотекодавця.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання недійсним з мотивів, наведених стороною позивача, Договору про відступлення прав вимоги №GL3N24068 від 20.09.2019 року, укладеного між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест», в частині відступлення права вимоги за кредитним договором №6/4/33/2008/840-К/65 від 11.02.2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 ; визнання недійсним Договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки/застави від 20.09.2019 року, укладеного між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрованого 20.09.2019 року за №2206, в частині відступлення права вимоги за договором іпотеки №6/4/33/2008/980-І/64, укладеного між ВАТ «Комерційний банк «Надра» Харківське РУ та ОСОБА_1 і посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібним Д.І. за реєстровим №383.
З приводу доводів позивача про те, що на день укладання Договорів відступлення права вимоги існував мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, що прямо передбачав заборону ПАТ«Комерційний банк «Надра» уступити (продати, передати) квартиру позивача (нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки) на користь (у власність) іншої особи, суд зазначає наступне.
На час укладення спірних договорів у цій справі діючий був пункт 7 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким передбачалося, що дія підпункту 3 пункту 1 цього Закону, тобто, що кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи не поширюється на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних та щодо яких здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у частині уступки (продажу, передачі) заборгованості або боргу на користь (у власність) іншої особи.
Відповідні зміни до цього пункту 7 були внесені лише 16 вересня 2020 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 895-ІХ, якими передбачено, що після відступлення (відчуження) на користь (у власність) іншої особи (інших осіб) банком, щодо якого здійснюється процедура виведення з ринку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», прав вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені у підпункті 1 пункту 1 цього Закону, дія пункту 1 цього Закону поширюється також на особу, що придбала (прийняла, отримала) таке право вимоги.
З урахуванням викладеного вище, станом на грудень 2017 року, ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» вправі були укладати між собою спірні договори про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи наведене, суд важає, що позовні вимоги ОСОБА_1 пред'явлені з підстав, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та ці її вимоги не були належним чином обґрунтовані та доведені. Отже, в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.16,203,216,217,236 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» про визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними в частині та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Наталія Василівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна,- залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків: НОМЕР_1 ;
відповідач: ПАТ «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, місцезнаходження: м.Київ, вул.Артема,15, код ЄДРПОУ: 20025456;
відповідач: ТОВ «Фінансова компанія «Гефест», місцезнаходження: м.Київ, вул.Брановицького Ігоря,3, код ЄДРПОУ: 42350033;
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Наталія Василівна, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;
третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна, місцезнаходження: 61093, м.Харків, вул.Полтавський шлях,140-А.
Повний текст судового рішення складено 06.06.2023 року.
Суддя А.М.Чуванова