Справа № 530/647/23
Номер провадження 3/530/217/23
05.06.2023 р. Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Должко С.Р. за участю секретаря Тараненко Т.І., представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Кулика В.О. розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого трактористом ПрАТ “АТП 15339”, індивідуальний ідентифікаційний номер суду невідомий, до адміністративної відповідальності, раніше не притягувався,-
До Зіньківського районного суду Полтавської області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений поліцейським СРПП ВП №4 Полтавського РУП (як вказано в протоколі) Батрак О.О.
Суд встановив, що з протоколу про адміністративне правопорушення, від 19.05.2023 року складеного відносно ОСОБА_1 вбачається наступне: 19.05.2023 року о 05 годині 05 хвилин в с. Тарасівка по вулиці Центральна,60 Полтавського району Полтавської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21051, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою Алкотестер Драгер в присутності двох свідків , чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Від підпису, від отримання протоколу та від знайомлення відмовився (а.с.1).
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, з'явився його представник адвокат Кулик В.О. та заявив клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд, заслухавши представника особи яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Кулика В.О., зачитавши клопотання, переглянувши DVD-диск з записом правопорушення, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи про адмінправопорушення вважає, що провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необхідно закрити з наступних підстав.
Судом встановлено, що поліцейським СРПП ВП №4 Полтавського РУП Батрак О.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, з якого вбачається, що 19.05.2023 року о 05 годині 05 хвилин в с. Тарасівка по вулиці Центральна,60 Полтавського району Полтавської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21051, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою Алкотестер Драгер в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 1 ст.247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.245,280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Частиною 1 ст. 271 КУпАП встановлено, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
Виходячи зі змісту ст.7,217,221,246,254 КУпАП України суддя розглядає справи про адміністративні правопорушення лише в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v.Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст.6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий не маючи юрисдикції судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, відеозаписом, тощо.
Згідно вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Порядок складення протоколів про адміністративні правопорушення працівниками поліції деталізовано в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 (далі - Інструкція №1395).
Згідно п. п. 1-2 р. II Інструкції №1395 протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються:
1)письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності;
2)акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання;
3)акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння;
4)інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
За наявності технічної можливості протокол про адміністративне правопорушення складається в електронній формі з автоматичним присвоєнням йому відповідної серії та номера, який роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність особи за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин ( п. 2.5 ПДР України). Порядок огляду водія на стан алкогольного та іншого сп'яніння чітко та послідовно визначений ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За змістом частин 2, 3, 5 ст.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія на стан алкогольного сп'яніння або щодо перебування його під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння або щодо перебування його під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, затверджується управлінням охорони здоров'я в місцевих державних адміністраціях. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється. Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння або щодо перебування його під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку ( 1103-2008-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N1103 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» передбачено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС, при цьому огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків, а результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення вразі встановлення стану сп'яніння. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Розділом ІІ (п.1) «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженого. Наказом МВС України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року/далі по тексту Інструкція/ визначено, що поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння з а наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції. Огляд на стан сп'яніння проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Згідно абз. 1 п. 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння.
А згідно п. п. 6, 10, 11 р. II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 008247 від 19.05.2023 року, складений 19.05.2023 року о 05 годині 45 хвилин в с. Тарасівка по вулиці Центральній,60, Полтавської області поліцейським СРПП ВП №4 Полтавського РУП Батрак О.О. в тім, що водій ОСОБА_1 19.05.2023 року о 05 годині 05 хвилин в с. Тарасівка по вулиці Центральна,60 Полтавського району Полтавської області керував автомобілем ВАЗ-21051, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою Алкотестер Драгер в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає, що особу може бути притягнуто до відповідальності у випадку керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах:
1)керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
2)вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу працівника міліції, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що
знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду;
3) керування річковими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Всі склади правопорушень - формальні.
Суб'єкт адміністративного проступку - спеціальний (водії транспортних засобів, інші особи, що керували транспортними засобами.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Абзацом 3 п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам роз'яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
У постанові від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а(2-іс/811/3/17) Верховний Суд прийшов висновку, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Таким чином, для притягнення для адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП поліцейський мав зафіксувати на службову відео камеру безпосередньо рух транспортного засобу, зупинення безпосередньо самим поліцейським транспортного засобу під час руху, і виключно за таких обставин вважається , що особа керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи відеозаписах, міститься відеофайл «video_2006-05-19_00-02-14» з особистого мобільного телефону працівника поліції на якому він демонструє ОСОБА_1 нібито факт керування останнім автомобілем марки ВАЗ д. н. з. НОМЕР_1 . Вказаний файл не містить жодних даних про час, місце та дату зйомки. Разом з цим відеофайл «0000000_000000_20230519051428_0017» містить докази, що працівник поліції під час здійснення своїх повноважень з невідомих причин використовує у службовій діяльності особистий мобільний телефон, що прямо суперечить вимогам частини першої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Суд звертає увагу на те що з відеофайлу «video_2006-05-19_00-02-14», не вбачається, що автомобіль марки ВАЗ д. н. з. НОМЕР_1 взагалі здійснював рух під керуванням ОСОБА_1 чи іншої особи, оскільки не видно щоб після включення проблискових маячків та спецсигналу на службовому авто поліції, автомобіль ВАЗ д. н. з. НОМЕР_1 гальмував, про що свідчить те, що на ньому в момент коли до нього наблизився автомобіль з працівниками патрульної поліції загорілися «стоп-сигнали» на його задній частині. Також цей факт підтверджується і тим, що в складеній поліцейським СРПП ВП №4 Полтавського РУП ГУНП вПолтавській області сержантом поліції Батраком Олександром Олександровичем постанові серії БАД №145743 (а. с. 10) відносно ОСОБА_1 за порушення правил дорожнього руху відсутнє правопорушення за непрацюючі стоп-сигнали, які повинні були б спрацювати у випадку тормозіння, якщо б автомобіль здійснював рух.
Отже, враховуючи в сукупності вищенаведені обставини можна дійти до беззаперечного висновку, що ОСОБА_1 не керував 19.05.2023 о 05 год. 05 хв. в с. Тарасівна вул. Центральна, буд. 60 Полтавської області автомобілем марки ВАЗ д. н. з. НОМЕР_1 , що виключає об'єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення та відповідно до п. 1 ст. ч. 1 247 КУпАП є підставою для закриття справи у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Крім цього з протоколу серії ААБ №008247 вбачається, що, на думку працівника поліції, ОСОБА_1 нібито керував автомобілем марки ВАЗ д. н. з. НОМЕР_1 19.05.2023 о 05 год. 05 хв., тоді як відео з бодікамери поліцейського починається о 05 год. 14 хв., що в силу вимог ст. 62 Конституції України підтверджує відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.З доданих до матеріалів справи пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 6-7) стоїть відмітка «З моїх слів записано вірно», тоді як з доданих відео вбачається, що пояснення самостійно написав за свідків працівник поліції, а свідки жодних пояснень не надавали взагалі, тільки підписали підготовані для них працівником поліції документи.Разом з цим з наявних відеозаписів вбачається, що покази свідків про те, що ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу серії ААБ №008247 «надані» ними до того як протокол був складений.Окрім того з пояснень свідків вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу серії ААБ №008247 про вчинення ним адміністративного правопорушення, проте з відеозапису з бодікамери поліцейського чітко видно, що йому пропонують підписати ще не заповнений повністю протокол і після пропозиції ОСОБА_1 поліцейський Батрак О.О. продовжує заповнювати його.Вказані обставини дають змогу дійти до висновку про неналежність та недопустимість пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якості доказів.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 та ст. 40 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У частині першій ст. 40 Закону № 580-VII1 зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може:
-закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів;
-монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель
-фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз.
Тобто, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може використовувати фото- і відеозйомку зроблену лише на пристрій, який закріплений на однострій, у/на службових транспортних засобах або встановлений стаціонарно.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», з метою забезпечення організації застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 затверджена Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (далі - Інструкція №1026).
Разом з цим згідно пунктів 2, 5 розділу II Інструкції №1026 портативний відеореєстратор та карта пам'яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
У матеріалах справи міститься відеофайл «video_2006-05-19_00-02-14» без вказівки місця, дати та часу зйомки, який виготовлений за допомогою особистого мобільного телефону працівника поліції, що підтверджується відеофайлом «0000000_000000_20230519051428_0017» з бодікамери, на якому працівник поліції демонструє ОСОБА_1 мобільний телефон і вказує що міститься відео, яке нібито підтверджує факт керування останнім 19.05.2023 о 05 год. 05 хв. автомобілем ВАЗ д. н. з. НОМЕР_1 .Даний відеофайл, окрім того що він з наведених раніше підстав не доводить факту керування авто, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не відповідає вимогам cт. 40 Закону № 580-VIII та пунктам 2, 5 розділу II Інструкції №1026.
Також слід наголосити на тому, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. З ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Кобець проти України» (п.43) (з відсиланням на первісне визначення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п.282) зазначено, що при оцінці доказів Суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суддя приходить до переконання, що в даному випадку матеріалами справи не доведено вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП, а відтак і відсутні в діях ОСОБА_1 подія та склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року у справі №23-рп/2010адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Крім цього, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суддя наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосудця» № 9 від 01.11.1996 року - докази повинні визнаватися здобутими незаконним шляхом, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини, встановленого кримінально - процесуального законодавства або не уповноваженою на те особою, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Отже, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності належних доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З огляду на презумпцію невинуватості, особа яка притягається до адміністративної відповідальності, вважається невинною доти, поки інше не буде доведено в установленому законом порядку, а всі сумніви повинні трактуватися на корись особи.
У справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип) рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Нормами ст.251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихст.255 КУпАП.
Отже, враховуючи вищевикладене та відсутність доказів того, що ОСОБА_1 19.05.2023 о 05 год. 05 хв. керував автомобілем марки ВАЗ д. н. з. НОМЕР_1 , недопустимість та неналежність зібраних працівниками поліції доказів, зокрема пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які не підтвердили що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, відеофайлу «video_2006-05-19_00-02-14», порушення допущені при складенні протоколу серії ААБ №008247, дані обставини унеможливлюють повний та всебічний розгляд справи відносно
ОСОБА_1 та фактично позбавляють можливості з'ясувати всі обставини справи і вирішувати справу по суті у встановлені чинним законодавством спосіб та строки, тобто існують беззаперечні підстави для закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням презумпції невинуватості, відсутності будь-яких доказів на підтвердження викладених у протоколі обставин, та наявність вище перелічених порушень, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження.
Згідно п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 247, ст.ст.33,38, 280, 283, 289,294 КУпАП, суд,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд Полтавської області.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Зіньківського районного суду
Полтавської області С.Р. Должко