іменем України
Справа №377/280/23
Провадження №2/377/145/23
05 червня 2023 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Пскової А.І., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в місті Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Славутицький відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна,
11 квітня 2023 року до суду надійшла позовна заява від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій позивачі, посилаючись на статті 321, 357, 391 ЦК України, статтю 60 Закону України «Про виконавче провадження» №606- ХІV від 21.04.1999, статтю 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016, просили зняти арешт з нерухомого майна - 1/5 частки одноквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який був накладений згідно з постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у м. Славутич Васильченко Т.В. серії АА № 379209 від 14.05.2007, на підставі виконавчого листа № 1-4, виданого 08.02.2007 Славутицьким міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_5 боргу у розмірі 4000 гривень, солідарно, на користь ОСОБА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачів ОСОБА_5 . Після відкриття спадкової справи №68624082 ( номер у нотаріуса 105/2021) державний нотаріус Славутицької міської державної нотаріальної контори повідомила позивачам про накладення арешту на належну спадкодавцю ОСОБА_5 1/5 частку одноквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Указаний одноквартирний будинок відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого на підставі розпорядження (наказу) генерального директора ВП «Чорнобильська АЕС» від 10.12.1998 № 594-пр., був переданий у спільну сумісну власність позивачам: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , та їхнім дітям: ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 . Арешт нерухомого майна - 1/5 частки цього одноквартирного будинку зареєстровано 15 травня 2007 року Славутицькою міською державною нотаріальною конторою у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 4955571 на підставі постанови про арешт майна серії АА №379209, винесеної державним виконавцем ДВС м.Славутич при примусовому виконанні виконавчих листів №1-4 та №2-175. Виконавчий лист №1-75/2006, №1-4/2007 був виданий Славутицьким міським судом Київської області з примусового виконання вироку суду від 19 січня 2007 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування завданої моральної шкоди 4000 гривень. Виконавчий лист №2-175 був виданий Славутицьким міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_5 витрат у розмірі 265 гривень на користь ОСОБА_3 . Витрати в розмірі 265 гривень та борг перед ОСОБА_3 в сумі 4000 гривень на даний час сплачені. Листом від 30.03.2023 № 5626 в.о. начальника Славутицького ВДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУ МЮУ (м.Київ) відмовив позивам у знятті арешту у зв'язку з поверненням 24.02.2011 виконавчого провадження стягувачу на підставі п.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а також відсутністю підстав, передбачених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Позивачі не є стороною виконавчого провадження, а тому позбавлені права оскаржити дії (бездіяльність) посадової особи органу державної виконавчої служби. Враховуючи, що підстави для накладення арешту на 1/5 частку вказаного одноквартирного будинку, належної на праві спільної сумісної власності сину позивачів ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні, оскільки заборгованість за виконавчими провадженнями на підставі виконавчих листів №1-4 та №2-175, виданих Славутицьким міським судом Київської області, про стягнення на користь ОСОБА_3 сплачена, позивачі мають право вимагати усунення перешкод у здійсненні їхніх прав як власників шляхом зняття арешту з 1/5 частки зазначеного нерухомого майна.
Ухвалою судді від 20 квітня 2023 року після виконання вимог, передбачених частиною 6 статті 187 ЦПК України, позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15 травня 2023 року.
Ухвалою суду від 15 травня 2023 року залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_4 у зв'язку з чим підготовче засідання відкладено до 05 червня 2023 року.
Позивачі у призначене підготовче засідання не прибули, про дату, час і місце підготовчого засідання повідомлені належним чином. Подали до суду заяви, в яких просили розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та співвідповідач ОСОБА_4 у призначене підготовче засідання не прибули, про дату, час і місце підготовчого засідання повідомлені належним чином. Подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнали у повному обсязі та просили задовольнити.
Славутицький відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа у справі, свого представника в підготовче засідання не направив, про дату, час і місце підготовчого засідання повідомлений належним чином.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали кримінальної справи № 1-75/2006, №1-4/2007 суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що на підставі розпорядження (наказу) генерального директора ВП «Чорнобильська АЕС» №594-пр. від 10.12.1998 позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також ОСОБА_5 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на житло, копія якого долучена до позовної заяви, яким посвідчено, що квартира (одноквартирний будинок), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить їм на праві спільної сумісної власності, яке зареєстровано у Славутицькому міському бюро технічної інвентаризації 25.10.1999 і записано у реєстрову книгу за № 67 (а.с.20). Згідно з копією технічного паспорта вказана квартира ( одноквартирний будинок) складається з п'яти кімнат, його загальна площа становить 135,8 кв.м, жила - 62,6 кв.м (а.с.21).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого №288973738 від 08.12.2021, реєстратором Славутицькою міською державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна, АА №379209 від 14.05.2007, ДВС в м. Славутич зареєстровано 15.05.2007 арешт нерухомого майна: 1/5 частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер обтяження: 4955571. Власник ОСОБА_5 (а.с. 23-24, 105 зв.ст.).
Відповідно до пункту 10 частини 1 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ від 17.07.2020 у Київській області утворено Вишгородський район (з адміністративним центром у місті Вишгород) у складі територій Вишгородської міської, Димерської селищної, Іванківської селищної, Петрівської сільської, Пірнівської сільської, Поліської селищної, Славутицької міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, місто Славутич віднесене до Вишгородського району Київської області.
Як убачається з постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження серії АА № 379209 від 14.05.2007, затвердженої начальником Відділу державної виконавчої служби Славутицького міського управління юстиції, копія якої долучена до позовної заяви, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Славутицького міського управління юстиції Васильченко Т.В. при примусовому виконанні виконавчих листів № 1-4, №2-175, виданих Славутицьким міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_5 боргу у розмірі 4 265,00 гривень на користь ОСОБА_3 , накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_5 , а саме 1/5 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною здійснювати його відчуження ( а.с. 26).
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2007, копія якої долучена до позовної заяви, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1-4, виданого Славутицьким міським судом Київської області 08.02.2007, про стягнення з ОСОБА_5 боргу у розмірі 4000 гривень, солідарно, на користь ОСОБА_3 , було відкрито заступником начальника Відділу державної виконавчої служби у м. Славутичі Васильченко Т.В. за заявою стягувача ОСОБА_3 ( а.с.25).
Крім того, заступником начальника Відділу державної виконавчої служби у м. Славутичі Васильченко Т.В. 05.04.2007 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-175, виданого Славутицьким міським судом Київської області 02.04.2007, про стягнення з ОСОБА_5 витрат у розмірі 265,00 гривень на користь ОСОБА_3 (а.с.33).
Із оглянутих у судовому засіданні матеріалів кримінальної справи №1-75/2006, № 1-4/2007 за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченогочастиною 2 статті 296 КК України, встановлено, що вироком Славутицького міського суду Київської області від 19 січня 2007 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України. Цивільний позов потерпілого задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування завданої моральної шкоди 4 000 гривень. 08 лютого 2007 року ОСОБА_3 отримав виконавчі листи на суму 4000 гривень.
Згідно з рішенням Славутицького міського суду Київської області від 12 березня 2007 року у справі № 2-175/2007 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про стягнення судових витрат по оплаті правової допомоги на суму 500 гривень, які не були вирішені при розгляді цивільного позову у кримінальній справі, та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, яке набрало законної сили, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 265 гривень судових витрат з кожного на користь ОСОБА_3 (а.с.60).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер у місті Славутичі Вишгородського району Київської області, про що Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 14.05.2021 складено відповідний актовий запис та видано свідоцтво про смерть, копія якого долучена до матеріалів справи ( а.с.19).
Відповідно до листа Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 17.11.2021 №15-08/875 за адресою: АДРЕСА_1 , станом на день смерті ОСОБА_5 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 28.02.1989 по теперішній час; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 28.02.1989 по теперішній час; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 30.08.2002 по теперішній час. Померлий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , був зареєстрований за вищевказаною адресою з 28.02.1989 по 17.06.2021 (знятий з реєстрації у зв'язку зі смертю) (а.с. 104 зв. ст.).
10 листопада 2021 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Славутицької міської державної нотаріальної контори Вишгородського районного нотаріального округу Київської області із спільною заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 ( а.с.27).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 19 липня 1988 року Ленінградським відділом ЗАГС у місті Києві, копія якого долучена до матеріалів справи, ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_1 -матір'ю ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 18).
10 листопада 2021 року державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Вишгородського районного нотаріального округу Київської області була відкрита спадкова справа № 105/2021, зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 68624082 (а.с.28).
За змістом статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як зазначено у частині 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Згідно з частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з частиною 2 цієї статті особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері ( стаття 1263 ЦК України).
За змістом частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
З матеріалів спадкової справи № №105/2021 видно, що ОСОБА_5 за життя заповіту не залишив. 10.11.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивачі, подали спільну заяву про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом, на підставі якої було відкрито спадкову справу. У поданій заяві вони зазначили, що спадкове майно складається з частки приватизованого будинку номер АДРЕСА_1 , яка належить померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого ВП «Чорнобильська АЕС» 10.12.1988 згідно з розпорядженням №594-пр. від 10.12.1998. Інших спадкоємців першої черги, передбачених законодавством, які прийняли спадщину, немає. На момент відкриття спадщини померлий у шлюбі не перебував. Вони як співвласники приватизованого будинку за вищевказаною адресою, що знаходиться в спільній сумісній власності без визначення часток, дають згоду, що частка померлого в даному будинку складає 1/5. Інші співвласники приватизованого будинку без визначення часток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , 12.11.2021 подали спільну заяву про визначення частки, в якій повідомили про свою згоду, що частка померлого в даному будинку складає 1/5 ( а.с. 91-106).
ОСОБА_7 являється рідною сестрою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено її свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 07.08.1982 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 28.04.2007, відповідно до якого після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_8 , копії яких долучені до матеріалів справи ( а.с. 101 зв.ст, а.с.109).
ОСОБА_5 є рідним братом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується його свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 13.11.1984 ( а.с.110).
ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відповідно до статті 1262 ЦК України є спадкоємцями другої черги за законом після смерті їхнього рідного брата ОСОБА_5 та як вбачається із матеріалів вказаної спадкової справи, із заявами про прийняття спадщини ні за законом, ні за заповітом не зверталися.
Згідно з підпунктом 4.16 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за 3282/20595, з наступними змінами і доповненнями, ( далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України) видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Як убачається з листів в.о. начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.03.2023 № 5626 та від 15.05.2023 №8405, згідно спец розділу Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що арешт було накладено у таких виконавчих провадженнях. У виконавчому провадженні №3445515 від 05.04.2007 за виконавчим листом №2-175 від 02.04.2007, виданим Славутицьким міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_5 витрат у розмірі 265,00 гривень на користь ОСОБА_3 , яке 21.08.2008 було закінчено на підставі п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв на час винесення постанови, та зазначено, що сплачено по квитанції. У виконавчому провадженні №23071692 від 14.02.2007 за виконавчим листом №1-4 від 08.02.2007, виданим Славутицьким міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди в розмірі 4000 гривень солідарно на користь ОСОБА_3 , виконавчий лист у якому 24.02.2011 повернуто стягувачу на підставі п.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначено, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення та заходи щодо розшуку такого майна є безрезультатними. Стягувач не пред'явив повторно вказаний виконавчий лист. Надати більш детальну інформацію не вбачається можливим, оскільки виконавчі провадження знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень (а.с.35-36, 81-82).
Сплата за виконавчим листом № 2-175 від 02.04.2007, виданим Славутицьким міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_5 витрат в розмірі 265,00 гривень на користь ОСОБА_3 підтверджується квитанцією АБ «Київська Русь» від 01.06.2007, копія якої долучена до матеріалів справи (а.с.34).
Погашення заборгованості у розмірі 4 000 гривень за виконавчим листом № 1-4 від 08.02.2007, виданим Славутицьким міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_5 боргу в розмірі 4000 гривень солідарно на користь ОСОБА_3 підтверджується: довідками ТОВ «Компанія ВІТАВА» від 23.02.2022 № 14/44 та від 09.04.2009 № 289/04 про суми утриманого та перерахованого боргу з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 ; заявою ОСОБА_3 на ім'я в. о. начальника Славутицького відділу ДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ) від 13.03.2023 про повне відшкодування заборгованості; розпискою ОСОБА_3 про отримання коштів у сумі 900 гривень в рахунок погашення заборгованості, копії яких долучені до матеріалів справи ( а.с.29-32).
Крім того, як вбачається з архівної довідки від 21.04.2023, виданої архіваріусом Славутицького міського суду Київської області, та копії акту №7 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду», у зв'язку з повним виконанням судового рішення цивільна справа №2-175/2007 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про стягнення судових витрат знищена на підставі Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання (ст. 48- 5 р. ЕПК), як така, що не має культурної цінності та втратила практичне значення (а.с.57-59).
За правилами статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника накладається державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження (абзац 1 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»).
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна ( частина 2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»).
З урахуванням наведеного, державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання звільнення майна з-під арешту в позасудовому порядку відповідно до статті 40 Закону України « Про виконавче провадження».
Частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Ураховуючи наявність накладеного арешту на вищевказане нерухоме майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивачі в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право не можуть, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
За таких обставин необхідно зняти арешт з нерухомого майна: 1/5 частки одноквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який був накладений згідно з постановою державного виконавця Державної виконавчої служби в м.Славутич серії АА №379209 від 14 травня 2007 року, зареєстрований Славутицькою міською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 15 травня 2007 року за реєстраційним номером обтяження №4955571.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом частини 1 статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з частиною 7 статті 6 Закону України « Про судовий збір» у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як зазначено у пункті 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір сплачується за ставкою в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України « Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2 684 гривні.
Таким чином, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1073,60 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 при поданні позову сплатила судовий збір в сумі 1073 гривні 60 копійок, який у поданій до суду заяві просила з відповідачів не стягувати.
За змістом частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позивач ОСОБА_2 від сплати судового збору при поданні позову був звільнений на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» відповідно до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2) серії НОМЕР_5 від 17.12.1992, копія якого знаходиться у матеріалах справи (а.с.17).
За таких обставин, ураховуючи, що відповідачі визнали позов до початку розгляду справи по суті, то з них на користь держави підлягає стягненню 50 відсотків судового збору в сумі 536, 80 гривень у рівних частках по 268,40 гривень з кожного, від сплати якого позивач ОСОБА_2 звільнений, та позивачу ОСОБА_1 підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 536,80 гривень, сплаченого нею при поданні позову, а інша частина судового збору за її заявою з відповідачів на її користь не стягується.
Керуючись статтями 200, 258-259, 263-265 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна: 1/5 частки одноквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який був накладений на підставі постанови державного виконавця Державної виконавчої служби в м. Славутич серії АА №379209 від 14 травня 2007 року, зареєстрований Славутицькою міською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 15 травня 2007 року за реєстраційним номером обтяження №4955571.
Головному Управлінню Державної казначейської служби України у Київській області повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536 гривень 80 копійок, сплачений при поданні позову згідно з квитанцією АТ «Ощадбанк» №3 від 08 квітня 2023 року, яка зберігається в матеріалах цивільної справи №377/280/23 (провадження №2/377/145/23).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 268 гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 268 гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Співвідповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Славутицький відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 34845599, адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, місто Славутич, Поліський квартал, будинок 12.
Повне рішення суду складено 05 червня 2023 року.
Суддя Н. С. Бабич