Справа № 369/3435/23
Провадження № 2/369/3412/23
08.05.2023 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Андрєєва Микити Андрійовича про забезпечення позову у цивільній справі №369/3435/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Попереднім договором купівлі-продажу, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Андрєєв М.А. звернувся 13 березня 2023 року через підсистему «Електронний суд» до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Попереднім договором купівлі-продажу.
Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Андрєєвим М.А. подано до суду 14 березня 2023 заяву за вхідн. №11488 про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що 21 листопада 2019 року між Позивачем (далі - Покупець) та Відповідачем (далі - Продавець) через його довірену особу було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири (далі - Перший попередній договір). Попередній договір засвідчено нотаріусом Дудкіною В. О. та зареєстровано в реєстрі під номером 1185, нотаріальний бланк НОВ652836.
Згідно пункту 1 Першого попереднього договору, Продавець у строк до 30 квітня 2020 року зобов'язувався передати у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,6 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1009 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0021, що знаходиться в АДРЕСА_2 .
Згідно пункту 4 Першого попереднього договору, на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 568600 гривень (еквівалентно 23496 доларів США).
Згідно пункту 5 Першого попереднього договору, Сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) Продавця від продажу квартири у строк, передбачений Попереднім договором, Продавець повинен повернути Покупцю одержану від нього суму авансу в розмірі 568600 гривень протягом одного місяця.
Також між Покупцем і Продавцем 21 листопада 2019 укладено інший Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (далі - Другий попередній договір). Згідно його першого пункту Продавець у строк до 30 квітня 2020 року зобов'язувався передати у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити нежитлове приміщення №3, загальною площею 2,2 кв.м. на цокольному поверсі на першому ярусі будівлі, збудованої на земельній ділянці площею 0,1009 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0021, що знаходиться в АДРЕСА_2 .
Згідно пункту 4 Другого попереднього договору, на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв суму у розмірі 25700 гривень. Згідно пункту 5 Другого попереднього договору, Сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) Продавця від продажу квартири у строк, передбачений Попереднім договором, Продавець повинен повернути Покупцю одержану від нього суму платежу протягом одного місяця.
Всупереч умовам обох Попередніх договорів, Продавець не передав у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу вказані квартиру та нежитлове приміщення як до 30 квітня 2020 року, так і станом на день подання цієї позовної заяви. Більш того, багатоквартирний житловий будинок, в якій має знаходитися вказана квартира та нежитлове приміщення, не побудований та не введений в експлуатацію досі. Фото недобудови додається.
Крім того, всупереч умовам обох попередніх договорів Продавцем не повернуто Покупцю одержану від нього суми авансів як протягом одного місяця, так і станом на день подання цієї заяви. При цьому розшукати Продавця для вручення вимоги про повернення авансу не вдається можливим, оскільки остання за місцем реєстрації не перебуває, на зв'язок не виходить, працівники офісу продажів відповідного житлового комплексу його контактів не надають.
Сума боргу за двома попередніми договорами сукупно складає 568600+25700=594300 гривень. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, три проценти річних від простроченої суми станом на день подання цієї заяви, за період з 1 травня 2020 року до 28 лютого 2023 року складає 50515,50 гривень. Інфляційні втрати за період з травня 2020 року до лютого 2023 року складають 247228,80 гривень. Крім цього, просила Суд стягнути з Відповідача моральну шкоду у розмірі 10000 гривень. Таким чином, ціна позову складає 902044,30 гривень.
Заявниця вважає, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Як зазначено у заяві Продавець ухиляється від повернення одержаних авансів у розмірі 594300 гривень. При цьому ціна позову (з урахуванням штрафу, річних, моральної шкоди та інфляційних втрат) є значною та перевищує 900 тисяч гривень, а Покупець разом зі своєю родиною збирала її для покупки квартири протягом значної частини свого життя.
Як свідчать вищевикладені обставини, з моменту, відколи зобов'язання за договорами мали бути виконані минуло майже три роки. При цьому, як свідчить додане до цієї заяви актуальне фото будівництва будинку, зобов'язання вочевидь не буде виконано і найближчим часом. Також, всупереч умовам договору, Продавець так і не повернув Покупцю внесену суму коштів, не виходить на зв'язок.
В інформаційній системі судової влади зареєстровано низку аналогічних позовів до Відповідача, щодо переважної більшості з яких провадження вже відкрито. Вказане констатує як те, що Продавець не планував насправді виконувати зобов'язання, передбачені Попереднім договору, так і те, що виконання судового рішення за позовом про стягнення коштів може бути утрудненим через значну кількість потенційних стягувачів.
Тому на підставі вище наведеного ОСОБА_1 просила суддю вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0022 площею 0,0999 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 425182132224, за адресою АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Враховуючи норми законодавства, викладені у пункті 31 цієї заяви, у резолютивній частині ухвали про забезпечення позову вказати: "Стягувач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 . Боржник - ОСОБА_3 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Строк пред'явлення ухвали до виконання - три роки. Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню"
Відповідно до частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з відсутністю сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи позивача, матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З огляду на ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 році у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зазначена правова позиція була багаторазово підтверджена Верховним Судом у справах, де суди дійшли висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову (постанови від 15.07.2021 року, провадження № 61-8468ав21 та від 30.06.2021 року у справі № 523/11320/19).
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 03.07.2019 року у справі № 331/1255/17 та від 30.06.2021 року у справі № 204/8994/19 вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 року у справі № 724/561/20 та від 07.07.2021 року у справі № 308/7086/20.
В останній постанові Верховний Суд також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 324497671, сформованої 01 березня 2023 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:006:0022, площею 0,0999 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 425182132224, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Підтвердженням вартості належної відповідачці земельної ділянки є Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 03 травня 2023 року. З вказаної інформації слідує, що ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:006:0022, площею 0,0999 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 425182132224, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , складає 115 669,85 грн станом на 23 липня 2014 року.
Враховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, предмет цього позову, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі у спосіб, про який просить позивач, так як застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, та вважає за можливе заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.
При цьому таке забезпечення позову буде співмірним із заявленими позовними вимогами.
З поданої заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів вбачається, що у разі прийняття рішення на користь позивача можуть виникнути труднощі у подальшому при виконанні такого рішення.
При цьому, накладення арешту до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Андрєєва Микити Андрійовича про забезпечення позову у цивільній справі №369/3435/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Попереднім договором купівлі-продажу, - задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0022, площею 0,0999 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 425182132224, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Стягувач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ,
Суддя: І.О. Фінагеєва